0 %

Шизофренія, коморбідна з іншими психічними та поведінковими розладами

08.01.2017

Клініко-психопатологічна та патопсихологічна характеристика, діагностичні критерії

Марута Н.А. Н.О. Марута

 

Незважаючи на численні дослідження та роботи, присвячені шизофренії, ця патологія залишається складним і дискутабельним у методологічному, клінічному, терапевтичному та соціальному відношенні психічним розладом, а питання ефективної терапії і реабілітації потребують подальшого вивчення [3-5, 12, 16].
Серед причин низької ефективності терапевтичних і реабілітаційних втручань при шизофренії виділяють пізню діагностику, неадекватно й несвоєчасно розпочате лікування, що зумовлено багатьма факторами, важливе місце серед яких посідає коморбідність [6, 8, 11, 15].

У сучасній медичній літературі категорія коморбідності визначається у вигляді наявності у пацієнта не менше двох розладів, кожний з яких може вважатися самостійним і діагностуватися незалежно один від одного. Саме коморбідність визнають однією з найважливіших клінічних причин, які ускладнюють своєчасну діагностику та призначення адекватної терапії, і відповідно – ​знижують ефективність терапії та погіршують вихід захворювання [1, 5, 13].
Відзначається, що при шизофренії часто спостерігається як загальномедична (поєднання шизофренії із соматичним захворюванням), так і психіатрична коморбідність (поєднання двох психічних розладів). Саме поняття психіатричної коморбідності є особливо проблемним у психіатрії. Незважаючи на те що сучасні класифікаційні системи дозволяють встановлювати «множинні», синдромологічні діагнози, у їх основу покладено принцип виключення, конкретні критерії виділення коморбідних розладів відсутні [7, 13]. При цьому в сучасних наукових публікаціях відзначається висока частота коморбідних психічних розладів при шизофренії. Серед психічних розладів, які найбільш часто спостерігаються при цій патології, виділяють депресивні розлади (ДР), хімічні залежності (ХЗ) та нехімічні залежності (НХЗ), тривожні й обсесивно-компульсивні розлади (ОКР), а також інші медико-соціальні наслідки (агресивна поведінка, тривале безробіття, бродяжництво тощо) [3, 5, 9, 10].

Результати проведених досліджень підтверджують, що наявність коморбідних розладів при шизофренії негативно впливає на терапевтичний прогноз, збільшує кількість рецидивів, тривалість термінів госпіталізації, вартість лікування, підвищує ризик суїциду, значно погіршує якість життя пацієнта [2, 6, 10].

Складний взаємовплив співіснуючих психопатологічних станів змінює клінічну картину кожного з них, створюючи диференційно-діагностичні труднощі й терапевтичні проблеми, пов’язані з фармакологічною взаємодією і побічними ефектами терапії [7, 9, 14].
Таким чином, діагностика і лікування шизофренії, коморбідної з іншими психічними і поведінковими розладами, є значною клінічною проблемою і зумовлює необхідність проведення комплексних наукових досліджень у цьому напрямі.
Проведення цього дослідження мало на меті розробку критеріїв діагностики шизофренії, коморбідної з іншими психічними та поведінковими розладами, на основі вивчення клініко-психопатологічних і патопсихологічних особливостей у хворих на шизофренію з різними варіантами коморбідної психічної патології.
У межах дослідження було обстежено 422 хворих із верифікованим діагнозом шизофренії (F20.0-F20.3). Критеріями включення у дослідження були: встановлений діагноз шизофренії (F20.0-F20.3) згідно з критеріями МКБ‑10; вік від 18 до 45 років; тривалість захворювання більше двох років; наявність інформованої згоди на участь у дослідженні.
Критеріями виключення були визначені: наявність органічного захворювання центральної нервової системи, тяжких соматичних захворювань, а також відповідність стану хворого критеріям постшизофренічної депресії (F20.4).
Для реалізації мети дослідження із загальної кількості обстежених хворих були сформовані досліджувані групи (основна та контрольна) на підставі критерію наявності або відсутності коморбідних психічних і поведінкових розладів у структурі шизофренії.
У результаті проведеного аналізу основну групу дослідження становили 160 хворих на шизофренію з коморбідними психічними та поведінковими розладами, серед яких: 36 пацієнтів з шизофренією та ДР (F32-F33); 70 хворих на шизофренію з різного роду залежностями (36 – ​з ХЗ; 34 – ​з НХЗ); 33 хворих на шизофренію з тривожно-фобічними розладами (ТФР) і ОКР (F40; F41; F42); 21 хворий на шизофренію з розладами особистості (РО) (F60).
Контрольну групу дослідження становили 35 хворих на шизофренію, обрані методом випадкового відбору із загальної кількості обстежених без коморбідної психічної та поведінкової патології.
У роботі використовували комплекс методів дослідження:
1. Клініко-психопатологічний метод.
2. Психометричні методи: шкалу оцінки позитивної та негативної симптоматики PANSS (С.Н. Мосолов, 2001); систему AUDIT-подібних тестів (И.В. Линский, А.И. Минко, А.Ф. Артемчук и соавт., 2009); шкалу суїцидального ризику Лос-Анджелеського суїцидологічного центру (Г.В. Старшенбаум, 2005); опитувальник якості життя ВООЗ; спеціальний модуль для хворих ендогенними психозами ВОЗКЖ-СМ (Г.В. Бурковский, А.П. Коцюбинский, Е.В. Левченко и соавт., 1998).
3. Психодіагностичні методи: методику діагностики рівня соціальної фрустрованості Л.І. Вассермана у модифікації В.В. Бойка (И.Г. Малкина-Пых, 2005); індивідуально-типологічний опитувальник (Л.Н. Собчик, 2005); методику дослідження рівня і типу комплаєнсу (Л.Ф.  Шестопалова, Н.Н. Лесная, 2011); копінг-опитувальник Ways of Coping Questionnaire R.S. Lazarus, S. Folkman (Т.Л. Крюкова, Е.В. Куфтяк, 2007); методику вивчення ціннісних орієнтацій (Е.Б. Фанталова, 1992).
4. Клініко-статистичні методи обробки отриманих даних із використанням методів описової статистики; двостороннього тесту Фішера; методів послідовного статистичного аналізу з розрахунком діагностичних коефіцієнтів (ДК) та мір інформативності (МІ) Кульбака.
Результати проведеного дослідження продемонстрували високу поширеність коморбідних психічних і поведінкових розладів при шизофренії (66,1% хворих), серед яких у 42,7% випадків фіксується наявність «мультиморбідних» варіантів психопатології. У структурі коморбідної шизофренії психопатології переважають адикції (38,4%) і ДР (34,8%), наступними за частотою є ТФР (9,2%), ОКР (8,3%) і РО (7,3%) (рис. 1).

hbc 1

Найбільш поширеними формами адиктивних розладів у хворих на шизофренію були легальні форми ХЗ у вигляді вживання тютюну (26,5%), чаю/кави (15,2%) та алкоголю (13,8%). Рідше спостерігалися нехімічні варіанти адиктивних розладів, при яких найбільш популярними у хворих на шизофренію об’єктами «вживання» були телебачення (8,3%), комп’ютерні ігри (7,8%), їжа (дієта/переїдання) (6,4%), Інтернет (6,2%). Далі в рейтингу адиктивних пристрастей хворих на шизофренію виявлено вживання нелегальних психоактивних речовин (ПАР) (опіоїди/психостимулятори/седативно-снодійні) (5,2%). Значно рідше фіксується наявність адикцій у вигляді залежності від роботи/навчання (2,6%), азартних ігор (2,6%) та шопінгу (1,4%).
Депресивні розлади у хворих на шизофренію (34,8%) представлено у вигляді рекурентної депресії (19,9% випадків) і депресивного епізоду (14,9%). Серед коморбідних ТФР (9,2%) у хворих на шизофренію виявлено агорофобію (3,08%), специфічні ізольовані фобії (2,8%), генералізований тривожний розлад (2,4%) та соціальні фобії (0,9%). У структурі коморбідних шизофренії ОКР (8,3%) спостерігалася наявність переважно поєднаних варіантів обсесій із компульсіями (5,0%), а також окремих варіантів нав’язливих думок (2,1%) і нав’язливих дій (1,2%). Серед коморбідних шизофренії РО (7,3%) переважали демонстративні (3,3%) і тривожні (2,7%) розлади, значно рідше фіксувалися емоційно-нестійкі (0,9%) і ананкастні (0,5%) розлади.
Мультиморбідні варіанти психопатологічних роз­ладів при шизофренії найчастіше утворюють РО у поєднанні з різного роду адикціями (з шопінг-залежністю (R f y/x=13,47), залежністю від азартних ігор (R f y/x=4,73), залежністю від роботи/навчання (R f y/x=2,8), залежністю від комп’ютерних ігор (R f y/x=1,52) і нелегальних ПАР – ​1,27), а також різні адиктивні розлади, що поєднуються між собою (поєднання тютюнової і алкогольної залежностей (R f y/x=9,6); алкогольної залежності і залежності від нелегальних ПАР (R f  y/x=6,29); залежності від телебачення та їжі (R f y/x=5,06); Інтернет-залежності і залежності від комп’ютерних ігор – ​R f y/x=5,26).
За результатами дослідження визначено специфічні клініко-психопатологічні особливості шизофренії, коморбідної з різними варіантами психічних і поведінкових розладів, а також клініко-психопатологічні критерії її діагностики, якими при шизофренії з коморбідними ДР виступають: спадкова обтяженість афективною патологією (ДК=-4,65; МІ=0,38); перинатальна патологія (ДК=-2,64; МІ=0,28); зловживання ПАР до початку маніфестації психозу (ДК=-4,65; МІ=0,38); більше 10 госпіталізацій під час захворювання психозом (ДК=-2,89; МІ=0,34); непараноїдні форми шизофренії (ДК=-3,19; МІ=0,35); вираженість психопатологічної симптоматики (93,8±0,87) за рахунок високих показників негативних (24,8±0,93) і загальнопсихопатологічних симптомів (49,6±1,54); переважання негативних (N) симптомів над позитивними (Р) (P-N=-5,4±0,38); наявність як провідних депресивного (ДК=-6,41; МІ=2,47), апатичного (ДК=-8,33; МІ=0,69) і астенічного синдромів (ДК=-3,47; МІ=0,42); наявність виражених симптомів депресії (ДК=-10,67; МІ=4,88), пасивної/апатичної соціальної самоізоляції (ДК=-8,72; МІ=2,41), тривоги (ДК=-6,05; МІ=1,83), емоційної відгородженості (ДК=-6,11; МІ=1,35), зниження спонтанності і мовної активності (ДК=-5,68; МІ=1,09), рухової загальмованості (ДК=-4,88; МІ=0,87), вольових порушень (ДК=-5,52; МІ=0,61); порушень абстрактного мислення (ДК=-3,56; МІ=0,39).
Як клініко-психопатологічні особливості шизофренії з коморбідними ТФР і ОКР, що мали діагностичну значущість, визначено частоту госпіталізацій більше одного разу на рік; низький рівень професійного статусу (непрацюючі/утриманці) (ДК=-1,39; МІ=0,15); наявність психотравмувальних факторів (ДК=-3,24; МІ=0,31), перинатальної патології (ДК=-2,47; МІ=0,24), провідних обсесивно-фобічного (ДК=-​6,99; МІ=2,8) та іпохондричного (ДК=-​3,27; МІ=0,31) синдромів; наявність вираженої психопатологічної симптоматики (89,7±1,12) за рахунок високих показників загальнопсихопатологічних симптомів (48,3±1,75); переважання негативної симптоматики над продуктивною (P-N=-3,8±0,47), а також виражених (>4 балів за шкалою PANSS) симптомів у вигляді тривоги (ДК=-12,43; МІ=5,86), внутрішньої напруги (ДК=-8,71; МІ=3,20), соматичної занепокоєності (ДК=-6,28; МІ=1,74) і психомоторного збудження (ДК=-3,85; МІ=0,55).
До клініко-психопатологічних особливостей і критеріїв діагностики шизофренії з коморбідними РО належать: психопатичні преморбідні риси (ДК=-4,72; МІ=1,19); сімейний статус «поза шлюбом» (ДК=-1,74; МІ=0,23); низький рівень професійного статусу (ДК=-1,51; МІ=0,18); наявність вираженого іпохондричного синдрому (ДК=-​4,85; МІ=0,85), виражених (>4 балів за шкалою PANSS) симптомів у вигляді соматичної занепокоєності (ДК=-5,90; МІ=1,46), ворожості (ДК=-9,21; МІ=0,96), ідей величі (ДК=-6,99; МІ=0,80), зниження контролю мотивів (ДК=-6,99; МІ=0,80) та негативізму (ДК=-5,90; МІ=0,73).
Критеріями діагностики шизофренії з коморбідними ХЗ є: зловживання ПАР до маніфестації психозу (ДК=-5,9; МІ=0,73); непараноїдні форми шизофренії (ДК=-3,19; МІ=0,35); низький рівень професійного статусу (ДК=-1,34; МІ=0,14); сімейний статус «поза шлюбом» (ДК=-1,40; МІ=0,15); виражена психопатологічна симптоматика (89,2±1,39) за рахунок домінування виражених загальнопсихопатологічних симптомів (46,3±0,93); переважання негативної симптоматики над позитивною (P-N=-2,3±0,43); наявність як провідного депресивного синдрому (ДК=-​2,89; МІ=0,31); наявність виражених симптомів (>4 балів за шкалою PANSS) тривоги (ДК=-10,48; МІ=3,05), депресії (ДК=-9,09; МІ=2,77), внутрішньої напруги (ДК=-6,64; МІ=1,37), негативізму (ДК=-5,52; МІ=0,61), зниження контролю мотивів (ДК=-5,9; МІ=0,49).
Як клініко-психопатологічні особливості шизофренії з коморбідними НХЗ, що мають діагностичну значущість, визначені: наявність психопатичних преморбідних рис (ДК=-2,62; МІ=0,28); непараноїдних форм шизофренії (ДК=-2,89; МІ=0,27); рекурентного типу перебігу шизофренії (ДК=-3,55; МІ=0,32); виражених симптомів у вигляді емоційної відгородженості (ДК=-6,66; МІ=0,69), зниження комунікабельності (ДК=-5,44; МІ=0,97); пасивної/апатичної соціальної самоізоляції (ДК=-4,01; МІ=0,78); тривоги (ДК=-4,52; МІ=0,47) і негативізму (ДК=-3,93; МІ=0,41).
Зазначені особливості дали змогу визначити загальну закономірність поєднання шизофренії з коморбідними психічними й поведінковими розладами, внаслідок чого спостерігаються видозміни клінічної картини самого ендогенного процесу, а саме: зниження продуктивної ендогенної симптоматики і наростання негативних і загальнопсихопатологічних симптомів.
Під час вивчення суїцидального ризику, комплаєнсу та якості життя у пацієнтів із коморбідною шизофренією отримано такі результати.
Згідно з даними дослідження встановлено, що наявність коморбідних шизофренії психічних і поведінкових розладів є асоційованою з негативним соціальним прогнозом, який при шизофренії з коморбідними ДР полягає в низькому загальному рівні суб’єктивного сприйняття якості життя (2,28±0,67; ДК=-3,15; МІ=0,38); низьких показниках якості життя у сфері позитивних (1,6±0,76; ДК=-3,47; МІ=0,85) і негативних (1,5±0,64; ДК=-2,27; МІ=0,33) емоцій, а також у сферах власного функціонування: пізнавальних можливостей (2,1±0,47; ДК=-2,69; МІ=0,36), здібностей до виконання роботи (1,9±0,78; ДК=-2,22; МІ=0,30), повсякденних справ (2,3±0,69; ДК=-2,69; МІ=0,36) і можливостей для відпочинку та розваг (2,3±0,81; ДК=-2,25; МІ=0,24); високому рівні суїцидального ризику (3,68±0,56; ДК=-3,15; МІ=0,38) за рахунок виражених клінічних симптомів (8,4±0,73); переважанні низького рівня комплаєнсу (30,5% випадків; ДК=-4,27; МІ=0,41) пасивного типу (33,3% випадків; ДК=-4,65; МІ=0,51).
Шизофренія з коморбідними ТФР і ОКР характеризується низьким професійним статусом (78,8% непрацюючих; ДК=-1,39; МІ=0,15); низьким рівнем суб’єктивного сприйняття якості життя у сферах позитивних (2,3±0,49; ДК=-3,99; МІ=0,9) і негативних емоцій (2,2±0,69; ДК=-4,61; МІ=1,37), а також можливостей їх контролю (2,1±0,64; ДК=-3,4; МІ=0,92); низьким рівнем комплаєнсу (30,3%; ДК=-4,23; МІ=0,4) з переважанням симбіотичного його типу (33,3%; ДК=-4,65; МІ=0,51).
При шизофренії з коморбідними РО спостерігається низький професійний (81,0% непрацюючих; ДК=-1,51; МІ=0,18) і сімейний статус (80,9% самотніх/розлучених, ДК=-1,74; МІ=0,23); низький рівень якості життя у сферах соціальної взаємодії (2,3±0,54; ДК=-3,85; МІ=0,86) і соціальної підтримки (2,2±0,47; ДК=-2, 89; МІ=0,47); низький рівень комплаєнсу (33,3%; ДК=-3,27; МІ=0,58) із переважанням негативістичного типу (23,8%; ДК=-5,23; МІ=0,87).
При шизофренії з коморбідними ХЗ реєструвався низький рівень професійного (77,8% непрацюючих; ДК=-1,34; МІ=0,14) і сімейного (75,0% самотніх/розлучених, ДК=1,40; МІ=0,15) статусу; низький рівень суб’єктивного сприйняття якості життя у сферах своєї емоційності (у сферах позитивних (1,9±0,67; ДК=-2,89; МІ=0,35) і негативних (1,9±0,56; ДК=-2,43; МІ=0,26) емоцій, соціальної взаємодії (особистих відносин (2,1±0,54; ДК=-2,69; МІ=0,36) і соціальної підтримки (2,3±0,62; ДК=-2,67; МІ=0,32)); високий рівень суїцидального ризику (4,28±0,64; ДК=-4,07; МІ=0,72) за рахунок високого рівня симптоматичного ризику (7,3±0,67) і низьких ресурсних можливостей (4,8±0,92); низький рівень комплаєнсу (44,4% випадків; ДК=-2,89; МІ=0,35) з переважанням негативістичного типу (19,4% випадків; ДК=-4,27; МІ=0,41).
Шизофренія з коморбідними НХЗ характеризується низьким рівнем суб’єктивного сприйняття якості життя в комунікативній сфері (2,4±0,49;=-2,86; МІ=0,30) і у сфері особистих відносин (2,1±0,54; ДК=-2,62; МІ=0,28); переважанням негативістичного комплаєнсу (17,6% випадків; ДК=-7,91; МІ=0,58) і формального його варіанта (32,4%; ДК=-3,55; МІ=0,32).
За даними дослідження встановлено патопсихологічні детермінанти у хворих на шизофренію з коморбідними психічними та поведінковими розладами і визначено патопсихологічні діагностичні критерії цієї патології, якими при коморбідних шизофренії ДР виступають: наявність особистісної предиспозиції у вигляді вираженої інтровертованості (6,12±1,15; ДК=-2,89; МІ=0,27) і підвищеної сенситивності (4,95±1,22; ДК=-3,68; МІ=0,35); провідна копінг-стратегія «прийняття відповідальності» (68,8 процентиля; ДК=-3,40; МІ=0,46); висока значущість цінності «здоров’я» (7,46±1,21) з одночасним зниженням значущості цінностей соціально активного життя (5,23±1,76); високий рівень фрустрованості щодо свого соціального стану (3,24±0,53) (рис. 2, 3, 4, 5).

hbc 2

При коморбідних шизофренії ТФР та ОКР такими особливостями є: наявність особистісної предиспозиції у вигляді тривожності (6,35±0,76; ДК=-5,03; МІ=1,1), лабільності (4,72±1,45; ДК=-3,27; МІ=0,31), ригідності (4,67±1,23; ДК=-4,06; МІ=0,45) і сенситивності (4,65±1,67; ДК=-3,68; МІ=0,35); переважання копінгу «втеча-уникнення» (64,6 процентиля; ДК=-2,75; МІ=0,31); висока значущість індивідуально-особистісних цінностей «здоров’я» (7,26±0,97) і «впевненості у собі» (7,52±1,1); високий рівень фрустрованості щодо свого соціального статусу (3,19±0,94) (рис. 2, 3, 4, 5).

hbc 3

Патопсихологічними детермінантами коморбідних шизофренії РО визначено: гіперстенічний тип конституційного реагування, що охоплює поєднання вираженої спонтанності (5,73±1,28; ДК=-4,26; МІ=0,51), агресії (4,66±1,56; ДК=-5,9; МІ=0,73) і ригідності (5,34±0,76; ДК=-4,26, МІ=0,51), які відображають експансивність і стенічність одночасно з інертністю; переважання копінг-стратегії «конфронтації» (63,52 процентиля; ДК=-4,56; МІ=0,85); домінування цінностей «матеріального благополуччя» (8,87±1,06), «здоров’я» (8,7±1,12) і «активного життя» (8,42±1,23); високий рівень соціальної фрустрованості переважно за рахунок незадоволеності своїм соціальним становищем у суспільстві (3,22±0,75) (рис. 2, 3, 4, 5).

hbc 4

Як патопсихологічні детермінанти коморбідних шизофренії ХЗ визначено: поєднання в характерологічному профілі сенситивності (5,32±0,46; ДК=‑4,38; МІ=0,54) з ригідністю (4,83±0,87; ДК=-3,68; МІ=0,35) і агресивністю (4,16±1,23;=-4,65; МІ=0,38); переважання копінгу «втеча-уникнення» (63,83 процентиля; ДК=-3,15; МІ=0,38); висока значущість цінностей, що відображають соціальний добробут: «матеріальної забезпеченості» (9,34±1,01) і «цікавої роботи» (7,6±1,34) з їх максимальною фрустрованістю, яка виражається у високій внутрішній конфліктності (36,9 бала; ДК=-3,86; МІ=0,47) і соціальній фрустрованості (ДК=-2,31; МІ=0,28) з незадоволеністю своїм соціальним становищем (3,37±0,61), роботою (3,12±0,67), стосунками у сім’ї (3,26±0,56) і способом життя в цілому (3,16±0,62) (рис. 2, 3, 4, 5).

Патопсихологічні детермінанти коморбідних шизофренії НХЗ включають: наявність в особистісному профілі високої інтровертованості (5,91±0,82; ДК=-3,14; МІ=0,33), спонтанності (5,35±1,06; ДК=-​3,55; МІ=0,32), ригідності (4,63±1,27; ДК=-3,55; МІ=0,32), що формують змішаний тип реагування та свідчать про виражений індивідуалізм і тенденції до самоствердження; переважання копінгу «втеча-уникнення» (65,74 процентиля; ДК=3,81; МІ=0,46); низьку значущість цінностей соціальної взаємодії («наявності гарних друзів» (5,43±1,63) і високу значущість цінності «впевненості у собі» (7,32±1,45) (рис. 2, 3, 4, 5).

hbc 5

Аналіз визначених у ході дослідження етіопатогенетичних, клініко-психопатологічних і патопсихологічних особливостей у хворих на шизофренію з коморбідними психічними та поведінковими розладами дав змогу виділити основні фактори та механізми формування конкретних варіантів коморбідності.

Так, механізм формування ДР при шизофренії є конституційно зумовленим: у формуванні такої коморбідності беруть участь як біологічні (генетична схильність і перинатальна патологія), так і особистісно зумовлені фактори. Наявність біологічних передумов і конституційно-особистісних особливостей у вигляді вираженої інтровертованості і сенситивності у поєднанні з переважаючою копінг-стратегією за типом «прийняття відповідальності» і високою значущістю цінності власного здоров’я на тлі захворювання на шизофренію потенціюють розвиток депресивної симптоматики. Негативне сприйняття якості життя у сферах власного функціонування (емоційного, фізичного та інтелектуального) і високий рівень соціальної фрустрованості посилюють депресивну симптоматику й сприяють формуванню суїцидального ризику.
У формуванні коморбідних шизофренії ТФР і ОКР беруть участь біологічні (перинатальна патологія), психотравмувальні та особистісно зумовлені фактори. В цілому механізм формування зазначеної патології є конституційно набутим. Наявність біологічних передумов і конституційно зумовлених особистісних особливостей у вигляді стану тривоги, лабільності, сенситивності і ригідності створюють передумови для формування ТФР і ОКР. Фрустрація на тлі захворювання на шизофренію значущих цінностей «здоров’я» і «впевненості у собі» в поєднанні з переважаючою копінг-стратегією за типом «втеча-уникнення» і низьким рівнем комплаєнсу сприяють закріпленню тривожної та компульсивної симптоматики і призводять до зниження професійного статусу, збільшення кількості госпіталізацій, погіршення якості життя.
Механізм формування коморбідних шизофренії РО є конституційно зумовленим за рахунок насамперед наявності особистісної предиспозиції у вигляді гіперстенічного типу конституційного реагування, що охоплює поєднання вираженої спонтанності, агресії та ригідності. Поєднання перерахованих вище індивідуально-типологічних особливостей з переважаючою копінг-стратегією «конфронтація» значно посилює соціальну дезадаптацію хворих на шизофренію, що негативно позначається на між­особистісних відносинах, знижує рівень комплаєнсу, професійного та сімейного статусу.
Механізм формування коморбідних шизофренії ХЗ є конституційно-реактивним, у якому беруть участь конституційно-особистісні, соціальні та психологічні фактори (наявність реактивної складової у вигляді вираженої внутрішньої конфліктності). Формуванню коморбідних шизофренії ХЗ сприяє наявність особистісно зумовленої предиспозиції у вигляді сенситивності, ригідності і агресивності, що віддзеркалює підвищену емоційну вразливість таких хворих. Наявність перерахованих вище особистісних особливостей у поєднанні з високим рівнем соціальної фрустрованості сприяє формуванню вираженої внутрішньої конфліктності, впоратися з якою особистість намагається за допомогою копінг-стратегії «втечі-уникнення», використовуючи хімічно активні речовини. При цьому вживання хімічних речовин тягне за собою погіршення соціального функціонування, зниження професійного й сімейного статусів, що, у свою чергу, посилює внутрішню конфліктність, погіршує якість життя у сферах власного функціонування (емоційного та соціального), сприяє збільшенню суїцидального ризику.
Механізм формування НХЗ при шизофренії переважно є конституційно зумовленим. Формуванню НХЗ при шизофренії сприяє наявність особистісної предиспозиції у вигляді особливо високої інтровертованості, спонтанності і ригідності у поєднанні з низькою значущістю цінностей соціальної взаємодії і високою значущістю цінності «впевненості у собі», що свідчить про виражений індивідуалізм і тенденцію до самоствердження. Наявність перерахованих вище особистісних особливостей у поєднанні з копінг-стратегією «втеча-уникнення» призводить до соціальної самоізоляції, зниження комунікацій і занурення у світ адиктивних мотивацій, які дозволяють опосередковано досягати самоствердження.

Упровадження отриманих результатів у практичну діяльність дасть змогу суттєво вдосконалити діагностику, терапію та профілактику шизофренії, коморбідної з іншими психічними та поведінковими розладами.

Література
1. Артемчук А.Ф. Экологические основы коморбидности аддиктивных заболеваний / А.Ф. Артемчук, И.К. Сосин, Т.В. Чернобривкин. – ​Харьков: Коллегиум, 2013. – 1152 с.
2. Бохан Н.А. Клиническая гетерогенность алкоголизма и коморбидность: парадигма мультиаксиальной сопряженности проблем / Н.А. Бохан // Наркология. – 2002. – № 2. – ​С. 31-37.
3. Клинические характеристики коморбидных состояний при сочетании малопрогредиентной шизофрении и алкогольной зависимости / О.Ф. Ерышев, Т.Ю. Тульская, К.В. Рыбакова, С.П Ерошин // Обозрение психиатрии и медицинской психологии. – 2012. – № 4. – ​С. 32-39.
4. Любов Е.Б. Социально_экономическое бремя шизофрении / Е.Б. Любов // Социальная и клиническая психиатрия. – 2012. – № 12 (2). – ​С. 8-10.
5. Марута Н.А. Проблема коморбидности в современной психиатрии. Теоретический, клинический, терапевтический и организационные аспекты [Текст] / Н.А. Марута // Здоров’я України. – ​Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія. Психотерапія». – № 4 (27). – ​Грудень, 2013 р. – ​С. 38-39.
6. Марута Н.А. Клинико-психопатологическая структура коморбидной психической патологии у больных шизофренией / Н.А. Марута, С.А. Ярославцев, Е.С. Череднякова // Психиатрия, психотерапия и клиническая психология. – 2015. – № 3 (21). – ​С. 68-78.
7. Пивень Б.Н. К диагностике сочетанных форм психических заболеваний [Текст] / Б.Н. Пивень, О.С. Булат, Л.В. Лещенко // Независимый психиатрический журнал. – 2012. – № 2. – ​С. 14-19.
8. Юрьева Л.Н. Шизофрения: Клиническое руководство для врачей / Л.Н. Юрьева. – ​Д.: Из-во «Новая идеология», 2010. – 244 с.
9. Ястребов Д.В. Терапия обсессивных и тревожных расстройств у больных с непсихотическими формами шизофрении / Д.В. Ястребов // Психиатрия и психофармакотерапия. – 2011. – ​Т. 13. – ​С. 38-47.
10. Alcohol and cannabis use and mortality in people with schizophrenia and related psychotic disorders / M.M. Koola, R.P. McMahon, H.J. Wehring at al. // J. Psychiatr. Res. – 2012. – ​V. 46 (8): 987-93.
11. Comorbidity of Mental and Physical Disorders / N. Sartorius, R.I.G. Holt, Maj M. // Key Issues in Mental Health. – 2015. – ​Vol. 179. – 188 p.
12. Gaebel W. Schizophrenia: current science and clinical practice / W. Gaebel – ​2011. – 254 p.
13. Murthy P. Treatment of dual diagnosis disorders / P. Murthy, P. Chand // Curr. Opin. Psychiatry. – 2012. – ​V. 25 (3). – ​Р. 194-200.
14. Rodriguez C.I. Diagnosis and treatment of a patient with both psychotic and obsessive-compulsive symptoms / C.I. Rodriguez, C. Corcoran, H.B. Simpson // Am J. Psychiatry. – 2010. – ​V. 167. – ​P. 754-761.
15. Schizophrenia: medical illness, mortality, and aging / D.A. Casey, M. Rodriguez, C. Northcott, G. Vickar, L. Shihabuddin / Int. J. Psychiatry Med. – 2011. – ​V. 41 (3): 245-51.
16. Wittchen H.U. The size and burden of mental disorders and other disorders of the brain in Europe 2010 / H.U. Wittchen, F. Jacobi, J. Rehm et al. // European Neuropsychopharmacology. – 2011. – ​V. 21. – ​Р. 655-679.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

16.07.2019 Неврологія Ендокринологія На межі неврології та ендокринології: лікування гіпотиреоїдної нейропатії

6 червня у м. Києві відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Когнітивні порушення та деменція при цереброваскулярних та нейродегенеративних порушеннях». Головною темою розгляду стали актуальні питання неврології та пов’язаних з нею інших галузей медицини. Зокрема, обговорювалася проблема впливу ендокринної патології на стан нервової системи. ...

16.07.2019 Неврологія Коморбідність болю та депресії: варіанти вирішення проблеми

На сьогодні надзвичайно актуальною залишається проблема лікування хронічного больового синдрому. У рамках конференції велика увага приділялася коморбідності хронічного болю та депресії, розглядалися патогенетичні механізми цих розладів, а також сучасні методи лікування....

16.07.2019 Неврологія Гострий ішемічний інсульт: розкриваючи максимальні можливості фармакотерапії

Значна увага під час заходу була приділена проблемним аспектам ведення хворих на гострий ішемічний інсульт (ГІІ). У рамках присвяченого інтенсивній терапії в кардіоневрології окремого наукового симпозіуму відбулося обговорення можливостей сучасної фармакотерапії гострого інсульту, котрі доступні сьогодні лікарям і дають змогу покращити результати лікування та знизити інвалідизацію пацієнтів з інсультом....

16.07.2019 Неврологія Фибромиалгия: этиология, патогенез, принципы диагностики и лечения

Боль является одной из наиболее важных медико-социальных проблем современного общества. По данным Всемирной организации здравоохранения, около 90% всех заболеваний ассоциируются с болью, при этом болевой синдром служит причиной 11-40% обращений за первичной медицинской помощью, а в 22% случаев боль становится хронической [1]. Под хронической мы понимаем боль, которая длится более 12 нед (3 мес)....