Інфекційно-запальні процеси в ротовій порожнині: сучасні аспекти фармакологічної терапії та профілактики

11.09.2020

V Національний український стоматологічний конгрес «Стоматологічне здоров’я – інтегральна складова здоров’я нації» об’єднав на своїх теренах представників вітчизняної медичної спільноти. У рамках заходу було представлено чимало доповідей, присвячених новітнім аспектам діагностики та лікування стоматологічних захворювань.

Президент ГО «Асоціація стоматологів України», професор кафедри стоматології На­ціональної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук ­Ірина ­Петрівна ­Мазур розглянула сучасні підходи до лікування пацієнтів з інфекційно-запальними процесами в ротовій порожнині у світлі новітніх рекомендацій.

Із метою профілактики та лікування стоматологічних захворювань досить часто призначають різні медикаменти. У ході власного аналітичного огляду результатів опитування стоматологів щодо частоти призначення лікарських препаратів і засобів для догляду за ротовою порожниною в період ­2016-2017 рр. було виявлено, що саме фармакотерапевтичні засоби посідають перше місце в загальній структурі лікарських призначень.

На сьогодні інфекційно-запальні процеси в ротовій порожнині вважаються головною причиною широкого застосування антибіотиків у клінічній практиці лікаря-стоматолога. Нераціональне застосування вказаної групи препаратів часто спричиняє негативні наслідки для здоров’я пацієнта. Тому антибіотикотерапія (АБТ) у хворих стоматологічного профілю має відповідати сучасним міжнародним клінічним настановам, які ґрунтуються на даних доказової медицини. Це є запорукою швидкого й повного одужання пацієнтів без виникнення ускладнень. Так, основними показаннями до застосування антибіотиків у стоматологічній практиці є:

  • локальна інфекція з ризиком поширення на навколишні тканини (гост­рий гнійний періодонтит, перикороніт, періостит);
  • загострення хронічного генералізованого пародонтиту й інших хронічних захворювань щелепно-лицевої ділянки;
  • гнійно-запальні захворювання м’яких тканин (лімфаденіт, абсцес, флегмона);
  • запальний процес кісткової тканини (остит, остеомієліт).

Відповідно до клінічних рекомендацій Американської академії пародонтології стосовно лікування одонтогенних інфекцій (AAP, 2014), до антибіотиків, які мають доведену ефективність у лікуванні ­інфекційних захворювань пародонта, належать амоксицилін, ципрофлоксацин, метронідазол, амоксицилін + метронідазол, ципрофлоксацин + метронідазол, кліндаміцин, доксициклін, азитроміцин, кларитроміцин. Окрім того, доповідачка наголосила на високій ефективності комбінованого застосування ципрофлоксацину з тинідазолом, що особливо показано при лікуванні суперінфекцій, спричинених анаеробними й аеробними мікроорганізмами.

За даними опитування 2018 р., віт­чизняні стоматологи найчастіше призначають антибіотики групи нітро­імідазолів, а саме метронідазол. Досить широко застосовуються препарати лінкоміцину (група лінкозамінів), пародонтопатогенна мікрофлора до котрого є нечутливою. Це свідчить про високий рівень нераціонального використання деяких груп антибіо­тиків, що часто призводить до негативних наслідків через неуспішне лікування.

Ще однією поширеною причиною неефективності АБТ, а також виникнення резистентних штамів мікро­організмів у стоматологічній практиці виступає застосування анти­біотиків без механічного зняття мікробного біо­фільму. Важливим є комплексне застосування АБТ разом із механічним видаленням нальоту та зубного каменю, адже до складу останніх входять мікро­організми з високою стійкістю до багатьох груп антибіотиків.

Варто відзначити роль мікрофлори ротової порожнини в перебігу серцево-­судинної патології. У ході власного випробування виявлено високий ризик гематогенного розповсюдження основних пародонтопатогенних мікро­організмів до поверхонь клапанів серця та подальша їх колонізація. Тому пацієнти з клапанною патологією серця потребують раціонального проведення АБТ із метою профілактики інфекційних ускладнень у разі стоматологічних втручань.

Отже, кожне призначення антибактеріальних препаратів за умови інфекційно-запальних захворювань ротової порожнини має бути обґрунтованим результатами доказових клінічних досліджень і відповідати алгоритмам із сучасних клінічних настанов.

Особливу увагу в доповіді було приділено потребі комплексного лікування захворювань періодонта шляхом застосування системних анти­біотиків разом із місцевими проти­мікробними засобами. ­Наприклад, локальне введення проти­мікробних препаратів у ділянки пародонтальних кишень дає можливість досягти високої їх концентрації у важко­доступних місцях. До антисептиків, які широко застосовуються лікарями-­стоматологами з метою місцевої терапії інфекційних захворювань ротової порожнини, належать препарати катіонних детергентів, а саме мірамістин. Остан­ній має широкий спектр антисептичної активності, чинить місцевий імуно­стимулювальний вплив, здатний знижувати стійкість патогенних мікроорганізмів до анти­біотиків, а також характеризується добрим профілем безпеки.

Невід’ємною складовою менеджменту пацієнтів з інфекційними захворюваннями пародонта є застосування патогенетичного та симптоматичного лікування, що насамперед спрямоване на зниження інтенсивності запальних процесів і больового синдрому. З цією метою лікарі-стоматологи широко використовують, як місцево, так і системно, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП).

На жаль, прийом НПЗП може супроводжуватися небажаним побічним впливом на різні системи організму, передусім на шлунково-кишковий тракт (ШКТ). Вважається, що причиною виникнення ускладнень із боку ШКТ є здатність НПЗП пригнічувати циклооксигеназу‑1 (ЦОГ‑1). Отож необхідно з обережністю застосовувати препарати цієї групи в пацієнтів із гастроентерологічною патологією в анамнезі, особливо з виразковою хворобою шлунка та дванадцяти­палої кишки. Крім того, існують застереження щодо призначення НПЗП особам віком понад 65 років, а також хворим, які приймають глюкокортикоїди, антикоагулянти й антиагреганти.

Неабияку роль у лікуванні захворювань пародонта відіграє системна протизапальна терапія. Так, використання НПЗП під час первинного пародонтологічного лікування дає змогу зменшити інтенсивність больового синдрому до та після проведення стоматологічних маніпуляцій. Спостерігається висока ефективність цієї групи лікарських засобів і за умови застосування хірургічних методів терапії інфекційно-запальних захворювань пародонта. Завдяки цьому НПЗП широко призначаються стоматологами в повсякденній клінічній практиці з метою зменшення системної прозапальної реакції організму, усунення больових відчуттів і, відповідно, зниження інтенсивності запалення тканин пародонта.

На українському фармацевтичному ринку представлено надзвичайно широкий вибір НПЗП. У стоматологічній практиці найпопулярнішим препаратом цієї групи, згідно з результатами опитування 2017-2018 рр., є німесулід. Цей лікарський засіб чинить виражену протизапальну, знеболювальну та жаро­знижувальну дії завдяки здатності пригнічувати активність ЦОГ‑2, що сприяє блокуванню синтезу простагландинів.

Німесулід – представник НПЗП, який може зменшувати утворення прозапальних лейкотрієнів шляхом пригнічення ферменту 5-ліпооксигенази (5-ЛОГ). До того ж німесуліду властивий високий профіль гастро­інтестинальної безпеки завдяки подвійній блокаді ЦОГ і 5-ЛОГ. Варто також підкреслити здатність німесуліду пригнічувати фактори, котрі стимулюють процеси резорбції кісткової тканини (простагландин Е2, фактор некрозу пухлини, інтерлейкін-1 і -17, RANK-­ліганд). Вплив німесуліду на метаболізм арахідонової кислоти відображено на рисунку.

Важливість застосування НПЗП у комплексному лікуванні інфекційно-запальних захворювань ротової порожнини є безсумнівною. Ця група препаратів має здатність не тільки знижувати інтенсивність запалення та болю, але й впливати на кісткову тканину й активність процесів резорбції.

Підготувала Лілія Нестеровська

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 13-14 (481-482), 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

22.10.2020 Терапія та сімейна медицина Еволюція та сучасні підходи до ведення пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та коморбідними станами

Лікування серцевої недостатності (СН) та досягнення її тривалої компенсації є вельми складним процесом. Адже нерідко виникає резистентність до діуретичної терапії як основного інструменту для зменшення виразності симптомів даної патології. В межах Х науково-практичної конференції Всеукраїнської асоціації фахівців із серцевої недостатності (27‑28 травня 2020 року) про сучасні стандарти лікування діуретиками в таких пацієнтів із коморбідними станами розповів завідувач кафедри нефрології та нирковозамісної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (м. Київ), д. мед. н., професор Дмитро Дмитрович Іванов....

10.10.2020 Терапія та сімейна медицина Життя по хвилинах: що слід знати про ЗЗК?

Типові симптоми запальних захворювань кишечнику (ЗЗК) – біль у животі, рідкі випорожнення з домішками крові, частота котрих може сягати десятків разів на добу. Пацієнтів також можуть непокоїти значне підвищення температури тіла, схуднення, анемія. Прояви ЗЗК обмежують хворих у виборі роботи, можуть негативно впливати на особисте життя й повсякденну активність, як-от пересування громадським транспортом, подорожі тощо. Факторами ризику ЗЗК є генетична схильність, прийом медикаментів певних класів (антибіотики, НПЗП), інфекції (вірусні, бактеріальні), епідемічний паротит у віці до 2 років у анамнезі, дієта з низьким умістом харчових волокон. Найчастіше ЗЗК розвиваються в молодих пацієнтів (віком від 15 до 30 років)....

02.10.2020 Терапія та сімейна медицина Приховані та наявні прояви залізодефіцитної анемії в щоденній практиці лікаря

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 10% мешканців Європейського регіону та 30% світової популяції мають анемію. Сьогодні на залізодефіцитну анемію (ЗДА) страждають 1,62 млрд осіб, що становить 24,8% населення світу. Дефіцит заліза спричиняє низку негативних наслідків, тому вчасна діагностика й адекватна корекція цього порушення набувають важливого значення....

24.09.2020 Терапія та сімейна медицина Проблема антибіотикорезистентності: клінічні аспекти, шляхи вирішення

Стійкість до антибіотиків є природним явищем, однак неправильне їх використання прискорює цей процес, а наслідком є триваліші госпіталізації, зростання медичних витрат і випадків смерті (Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), 2020). Генеральний директор ВООЗ Tedros Adhanom Ghebreyesus (2019) відзначає, що стійкість до протимікробних препаратів є одним з найсерйозніших ризиків для здоров’я в наш час і загрожує звести нанівець віковий прогрес у медицині. Американський центр з контролю та профілактики захворювань (The Centers for Disease Control and Prevention, CDC) зазначає, що в США стійкі до антибіотиків бактерії та грибки спричиняють понад 2,8 млн інфекцій, а також 35 000 смертей щороку, а це означає, що в середньому кожні 11 с хтось отримує антибіотикорезистентну інфекцію та кожні 15 хв хтось помирає (CDC, 2019)....