Життя по хвилинах: що слід знати про ЗЗК?

Типові симптоми запальних захворювань кишечнику (ЗЗК) – біль у животі, рідкі випорожнення з домішками крові, частота котрих може сягати десятків разів на добу. Пацієнтів також можуть непокоїти значне підвищення температури тіла, схуднення, анемія. Прояви ЗЗК обмежують хворих у виборі роботи, можуть негативно впливати на особисте життя й повсякденну активність, як-от пересування громадським транспортом, подорожі тощо.

Факторами ризику ЗЗК є генетична схильність, прийом медикаментів певних класів (антибіотики, НПЗП), інфекції (вірусні, бактеріальні), епідемічний паротит у віці до 2 років у анамнезі, дієта з низьким умістом харчових волокон. Найчастіше ЗЗК розвиваються в молодих пацієнтів (віком від 15 до 30 років).

Хронічні ЗЗК

Хвороба Крона (ХК) є трансмуральним, переважно гранулематозним запаленням, яке може вражати будь-який відрізок шлунково-кишкового тракту (ШКТ) – від ротової порожнини до ануса включно. Типовими для ХК є сег­ментарні запальні зміни, розділені ділянками здорової тканини. Етіологія невідома. Запальний процес розпочинається в слизовій оболонці, поступово вражає всі шари стінки ШКТ, призводить до її руйнування, фіброзу й утворення нориць і стенозів.

Основні симптоми: діарея; біль у животі та спазми; наявність крові у випорожненнях. Симптоми варіюють залежно від тяжкості процесу та ділянки ураження. У разі залучення в процес ротової порожнини характерні біль у ній, афти, виразки на слизовій; у разі залучення стравоходу – дисфагія. При ураженні шлунка та дванадцятипалої кишки відзначаються біль у животі, блювання; при ушкодженні ділянки ануса – тріщини, виразки, періанальні бахромки, абсцеси й параректальні нориці.

Неспецифічний виразковий коліт (НВК) являє собою хронічне захворювання товстої кишки запального характеру невстановленої етіології з характерними змінами в слизовій оболонці й утворенням виразок, геморагій і гною. Симптоми НВК залежать від протяжності й тяжкості ураження, зазвичай це діарея з домішками крові в калі (до 20 випорожнень на добу). У хворих із патологічними змінами виключно в прямій кишці ритм випорожнень може не змінюватися й навіть може спостерігатися запор; у такому разі єдиним проявом захворювання є кровотеча. Часто відзначаються відчуття слабкості та втрата маси тіла. За найтяжчих рецидивів спостерігаються симптоми зневоднення, тахікардія, наб­ряки, дифузна чи місцева пальпаторна чутливість живота, лихоманка.

! У разі тривалості НВК упродовж 15 років ризик розвитку раку становить 12%, протягом 20 років – 23%, понад 24 роки – 42% (Свінціцький А.С. і співавт., 2018).

Лікування ЗЗК

Загальні рекомендації

• У хворих, які курять, відмова від цієї шкідливої звички має велике значення для профілактики рецидивів.
• Слід уникати інших чинників, які зумовлюють загострення, – інфекцій, прийому НПЗП, стресу.
• Корекція дефіцитів – лікування зневоднення, усунення електролітних порушень, гіпоальбумінемії й анемії; при формі з ураженням клубової кишки чи після її резекції – дефіциту вітаміну В₁₂.

Дієтотерапія

• Збільшення в щоденному раціоні частки цільних злаків, овочів і фруктів.
• Обмеження споживання цукру (до 25 г/добу) та солі (до 5 г/добу), жиру й жирних страв.
• Щоденне вживання нежирних молочних продуктів, регулярне вживання помірної кількості м’яса, риби, яєць – 2-3 рази на тиждень.
• Використання щадних способів кулінарної обробки.

Чи можна вилікувати ЗЗК?

ЗЗК – хронічна патологія, котру неможливо вилікувати остаточно. Терапія допомагає лише полегшити перебіг хвороби. Перебіг ЗЗК є хвилеподібним: періоди поліпшення стану змінюються загостреннями.

При цьому багато хворих можуть жити повноцінним життям. У найсприятливіших випадках людина може не відчувати симптоми захворювання протягом десятиліть.

Чи може вагітність вплинути на перебіг ХК?

За статистикою, загострення захворювання у вагітних виникають не частіше, ніж у невагітних. Якщо на момент настання вагітності ХК перебувала в стадії ремісії, то у 2/3 випадків вона продовжує залишатися неактивною. Аналогічним чином, якщо на момент настання вагітності захворювання було активним, активність збережеться чи посилиться приблизно у 2/3 жінок.

Найчастіше загострення ХК у цього контингенту пацієнток трапляються після пологів, аборту або якщо з настанням вагітності жінка самостійно припинила лікування.

Які лабораторні показники використовують для моніторингу перебігу ХК?

Фекальний кальпротектин і С-реактивний білок є маркерами активності хвороби. Зміни цих показників на тлі лікування дають змогу оцінити його ефективність.

Як зменшити частоту рецидивів ЗЗК?

Після встановлення діагнозу ЗЗК призначається комплексне лікування, що не обмежується прийомом медикаментів і включає суворі дієтичні обмеження; модифікацію способу життя, а саме відмову від куріння та вживання алкоголю, дотримання режиму праці та відпочинку, виключення стресових ситуацій. Також ведення ЗЗК передбачає тривалу підтримувальну терапію й, за потреби, оперативне втручання (якщо воно потенційно може уповільнити прогресування захворювання).

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Надія Тарас

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (485), 2020 р.