Профілактика та лікування венозної тромбоемболії у пацієнтів з онкологічною патологією

29.10.2020

Стаття у форматі PDF

Оновлення клінічної настанови ASCO

Від чого саме помирають хворі на рак? Дуже часто безпосередньою причиною смерті стає не власне прогресування онкологічного захворювання, а таке серйозне ускладнення, як венозна тромбоемболія (ВТЕ), що включає тромбоз глибоких вен (ТГВ) та тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА). Відомо, що у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями ризик розвитку ВТЕ набагато (в 4-7 разів!) вищий, ніж у людей без онкологічної патології (J.A. Heit et al., 2015; A. Falanga, L. Russo, 2012; A.B. Song et al., 2019). Крім того, у пацієнтів онкологічного профілю реєструють значно вищу частоту рецидивування ВТЕ (В.А. Hutten et al., 2000; P. Prandoni et al., 2002). Протягом першого року  після перенесеної ВТЕ смертність у хворих на рак сягає 64,5% (A.T. Cohen et al., 2016). На жаль, саме через ВТЕ з життя дуже часто раптово йдуть онкохворі зі своєчасно встановленим діагнозом, які мали усі шанси довго та повноцінно жити при проведенні радикального оперативного втручання та хіміотерапії.

Отже, вкрай важливе значення тромбопрофілактики у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями наразі не викликає жодних сумнівів. Cучасна стратегія інтегрального ведення пацієнтів з онкологічною патологією включає визначення осіб із високим ризиком ВТЕ, які з найбільшою ймовірністю отримають користь від фармакологічної тромбопрофілактики, а у розрізі лікування – ​вирішення завдання зниження ризику рецидиву ВТЕ та смерті. Ця проблема перебуває у фокусі пріоритетної уваги вчених і лікарів-онкологів, авторитетні профільні товариства регулярно оновлюють свої рекомендації щодо профілактики ВТЕ. Так, нещодавно на сторінках Journal of Clinical Oncology було надруковано оновлену редакцію настанови Американського товариства клінічної онкології (ASCO) з профілактики та лікування ВТЕ у пацієнтів з онкологічною патологією (N.S. Key et al., 2019). Пропонуємо увазі читачів основні положення цього вкрай важливого для сучасної клінічної практики документа.

З метою оновлення рекомендацій щодо профілактики та лікування ВТЕ у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями укладачі настанови проаналізували результати рандомізованих клінічних досліджень і метааналізів, опублікованих у базі даних PubMed та у Кокранівській бібліотеці з 1 серпня 2014 по 4 грудня 2018 р. ASCO скликало експертну групу для розгляду цих доказів і перегляду попередніх рекомендацій. Систематичний огляд включав 35 публікацій з питань профілактики та лікування ВТЕ та 18 публікацій з оцінки ризику ВТЕ. У цій клінічній настанові у зручному для сприйняття форматі «питання-відповідь» розглянуто 6 ключових практичних питань щодо профілактики та лікування ВТЕ у пацієнтів онкологічного профілю та з кожного із них наведено сучасні доказові рекомендації.

Таким чином, оновлена настанова ASCO вкотре підтверджує, що більшість онкохворих, госпіталізованих із приводу того чи іншого гострого стану, потребують проведення тромбопрофілактики протягом перебування у стаціонарі. Що ж стосується амбулаторних пацієнтів з онкологічною патологією, то наразі рутинна тромбопрофілактика всім не рекомендується, однак згідно з оновленнями, особам з високим ризиком ВТЕ може бути запропоноване призначення НМГ, апіксабану або ривароксабану. Пацієнтам, яким планується виконання великих онкологічних операцій, тромбопрофілактику слід розпочинати перед хірургічним втручанням та продовжувати її протягом щонайменше 7-10 днів. Оновлена версія настанови також надає чітку рекомендацію щодо можливості продовженої тромбопрофілактики у післяопераційний період – ​шляхом призначення НМГ на термін до 4 тижнів. У всіх пацієнтів з онкологічною патологією варто періодично оцінювати поточний ризик розвитку ВТЕ, а також інформувати їх про симптоми цього серйозного ускладнення.

Підготувала Інга Боброва

Тематичний номер «Онкологія, Гематологія, Хіміотерапія» № 4 (65) 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія

30.07.2021 Кардіологія Відновлення ритму в пацієнта з фібриляцією передсердь в амбулаторних умовах

Цьогоріч у травні відбулася ХІ Науково-практична конференція Всеукраїнської Асоціації аритмологів України в онлайн-форматі. У межах заходу були розглянуті проблеми порушень ритму та провідності серця на тлі коморбідних станів, які є надзвичайно актуальними у рутинній практиці кардіологів, електрофізіологів, лікарів суміжних спеціальностей тощо....

30.07.2021 Кардіологія Артеріальна гіпертензія: коморбідність і супутні захворювання

Артеріальна гіпертензія (АГ) останнім часом набула характеру епідемії та є найпоширенішим захворюванням серцево-судинної (СС) системи серед дорослого населення у світі. Це зумовило розробку програми профілактики й лікування цієї недуги в Україні. Нещодавно відбулася онлайн-конференція за темою «Артеріальна гіпертензія – ​коморбідність і супутні захворювання», на якій було розглянуто важливі моменти щодо факторів, які спричиняють підвищення артеріального тиску (АТ), та оптимальних підходів до терапії. ...

30.07.2021 Кардіологія Консиліум при коморбідних станах: пацієнт із дилатаційною кардіоміопатією

Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП) – захворювання серцевого м’яза, що характеризується збільшенням і розширенням одного чи обох шлуночків разом із порушенням скоротливої здатності міокарда, яка визначається як фракція викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) ˂40%. Надалі можливими є порушення провідної системи, розвиток шлуночкових аритмій, тромбоемболії та серцевої недостатності (СН). Тому що раніше пацієнти будуть виявлені й розпочнуть терапію, тим кращим буде прогноз. ...

30.07.2021 Кардіологія Сучасні підходи до лікування гіпертензивного кризу: в центрі уваги урапідил

Артеріальна гіпертензія (АГ) – одне із найпоширеніших хронічних захворювань у світі. Так, лише у США АГ діагностовано у 86 млн дорослих осіб. За даними МОЗ, станом на 2018 р. в Україні кожен третій дорослий має підвищений артеріальний тиск (АТ). АГ є основним фактором ризику розвитку інсульту, інфаркту міокарда, судинних захворювань та хронічного ураження нирок. Своєчасна діагностика та нормалізація АТ у пацієнтів з АГ необхідні для запобігання її віддаленим наслідкам, подовження працездатності та загальної тривалості життя. ...