Неомилювані сполуки авокадо та сої: безліч можливостей, якими не слід нехтувати

01.11.2020

Стаття у форматі PDF

Неомилювані сполуки авокадо та сої (НСАС) мають потужні протизапальні властивості, завдяки яким рекомендовані як допоміжний засіб для лікування остеоартрозу та системних автоімунних захворювань. Механізм дії й аналіз доказової бази ефективності НСАС наведені в цьому огляді.

Загальні відомості про НСАС

НСАС отримують із фруктів авокадо та соєвої олії. Найчастіше співвідношення НСАС у препаратах складає 1:2, хоча було випробувано багато інших комбінацій (1:1; 1:3; 2:1). Суміш НСАС у співвідношенні 1:2 була вперше виготовлена ​​у Франції та представлена на фармацевтичному ринку як препарат Піаскледин® 300 (Laboratories Expanscience, Курбевуа, Франція).

Екстракт авокадо містить поліоли (15%), стерини (від 4 до 20%), насичені вуглеводні з довгими ланцюгами (5%), сквален (2%) і токофероли (у слідових кількостях). Ключовими компонентами соєвої олії є стерини (від 40 до 50%), токофероли (10%), терпенові спирти (від 1 до 10%), метилстероли (<5%), сквален (4%), насичені вуглеводні (1%) й аліфатичні спирти (<1%). Сьогодні достеменно невідомо, які саме компоненти суміші НСАС відповідають за терапевтичний ефект. У деяких звітах висловлюється припущення, що фітостерини й ізофлавони, які містяться в суміші НСАС, відіграють ключову роль у запобіганні розвитку остеоартриту, ревматоїдного артриту, остеопоротичних переломів у жінок у постменопаузі, серцево-­судинних захворювань, гіперхолестеринемії та атеросклерозу.

Механізм дії НСАС полягає у підвищенні вмісту ліпідів і колагену в тканинах (особливо розчинних фракцій), збільшенні активності тканинних протеаз і сироваткової лейцин-пептидази, зниженні рівня прозапальних і катаболічних цитокінів. Екстракт авокадо стимулює ферменти в стромі, тоді як екстракт сої – лізосомальні ферменти, що активуються при низькому рН, і деякі нейтральні лізосомальні протеази, але меншою мірою. Отже, комбінація обох екстрактів має синергетичний ефект.

Показання до застосування НСАС дещо різняться в різних країнах. Наприклад, Найвищий орган охорони здоров’я Франції (Haute Autorité de Santé) рекомендує НСАС як ­допоміжне лікування болю при остеоартрозі та як симптоматичне лікування повільної дії при остеоартрозі кульшового та колінного суглобів. Італійське агентство з лікарських засобів (Agenzia Italiana del Farmaco) затвердило використання НСАС як допоміжну терапію в разі системної склеродермії (шкірних і стравохідних проявів), схожих на склеродермію станів (морфея, лінійна склеродермія, склеродактилія, постфлебітичний і постварикозний стан), а також геморагічного та больового синдромів при пародонтозі.

Остеоартроз

Остеоартроз – це хронічне захворювання суглобів, яке характеризується дегенерацією хряща та зустрічається переважно в людей похилого віку. Його основними симптомами є біль та скутість, зумовлені ерозією суглобового хряща, ремоделюванням кісткової тканини й синовіальним запаленням.

У нормальних умовах здоровий стан позаклітинного матриксу хрящової тканини підтримується урівноваженими процесами синтезу та руйнування колагену типу II і протеогліканів суглобовими хондроцитами. Коли метаболізм хондроцитів порушений, підвищується продукція ­прозапальних ­цитокінів ­(інтерлейкін (IL) 1β та 6, фактор некрозу пухлини), проста­гландинів і протео­літичних ферментів (насамперед мат­риксних металопротеїназ). Одночасно із цим відбувається зниження рівня анаболічних медіаторів та інгібіторів протеаз. Долучаючись до патологічного процесу, прозапальні медіатори виробляють також синовіальні й інші клітини. Все це сприяє розвитку запалення та оксидативного стресу, зниженню синтезу колагену та протеогліканів і зрештою руйнуванню хрящової тканини.

Лікарські засоби, здатні запобігати ушкодженню хрящової тканини та сприяти відновленню її структури, об’єднують у групу структурно-­модифікуючих препаратів. До них належать глюкозаміну сульфат, хондроїтинсульфат і НСАС. Механізм їхньої дії багатофакторний і включає анаболічні й антикатаболічні ефекти, тобто стимуляцію синтезу хондроцитами компонентів позаклітинного матриксу та зменшення їх деградації.

Біль, асоційований з остеоартрозом, контролюють за допомогою знеболювальних препаратів (ацетамінофен), нестероїдних протизапальних препаратів (ібупрофен, диклофенак, целекоксиб, напроксен) і місцевих аналгетиків. Чітких доказів на користь певного із цих препаратів не існує; водночас доведено, що тривале використання багатьох з них може збільшувати ризик серцево-судинних ускладнень, ураження нирок і шлунково-кишкових проблем. Опіоїдні аналгетики демонструють найвищу ефективність, але характеризуються ще більшим ризиком небажаних явищ і розвитку толерантності. Це зумовлює потребу в ефективніших і безпечніших засобах. Однією із цілей симптоматичних препаратів повільної дії при остеоартрозі є зменшення потреби в лікарських засобах із менш сприятливим профілем безпеки (здебільшого в аналгетиках і нестероїдних протизапальних препаратах).

Експериментальні дослідження in vitro та in vivo з вивчення ефективності НСАС при остеоартрозі

Наразі проведено чимало експериментальних робіт, присвячених ­вивченню біологічних ефектів НСАС (Henrotin Y. et al., 1998; Henrotin Y. et al., 2003; Gabay O. et al., 2008; Ownby S. L. et al., 2014; Altinel L. et al., 2007). Загалом результати цих досліджень показали здатність НСАС зменшувати рівень прозапальних цитокінів і катаболічних медіаторів: IL‑1β, IL‑3, IL‑6, IL‑8, IL‑13, простагландину‑2 (PGE‑2), цикло­оксигенази‑2, протеолітичних ферментів, наприклад ­металопротеїназ, ­індуцибельної синтази оксиду азоту тощо. Молекулярний механізм НСАС полягає в інгібуванні активації NF-κB – фактора транскрипції, що відповідає за експресію прозапальних генів.

Окрім того, було встановлено, що НСАС підвищують продукцію анаболічних факторів, зокрема трансформуючого фактора росту β (TGF-β) з його ізоформами TGF- β1 і TGF- β2, тканинного інгібітора продукції металопротеїназ‑1, стимулюють синтез продукції агрекану. В експериментальних роботах такі ефекти спостерігалися при підвищеному рівні IL‑1, тобто НСАС демонструють протекторну дію в умовах хронічного запалення.

Розглянемо декілька з нещодавніх експериментальних робіт із вивчення НСАС. Grzanna та співавт. (2018) на моделі хондроцитів собаки вивчали ефекти комбінації структурно-модифікуючих препаратів (НСАС 8,3 мкг/мл, глюкозаміну 11 мкг/мл, хондроїтинсульфату 20 мкг/мл) із додаванням нестероїдного протизапального препарату карпрофен (40 нг/мл) і без такого. Вчені встановили, що поєднання всіх досліджуваних препаратів забезпечує найкращий результат щодо пригнічення синтезу PGE‑2 порівняно з призначенням цих препаратів поодинці. Водночас інгібуюча дія карпрофену на продукцію IL‑6, IL‑8 і MCP‑1 була значно меншою, ніж у комбінації НСАС, глюкозаміну та хондроїтинсульфату. Крім того, додавання карпрофену до структурно-модифікуючих препаратів не сприяло додатковому зменшенню вироблення IL‑6, IL‑8 і MCP‑1 порівняно із застосуванням тільки суміші НСАС, глюкозаміну та хондроїтинсульфату.

Нещодавнє випробування N. Tanideh і співавт. (2017) на моделі морської свинки досліджувало терапевтичні ефекти екстракту гуави та НСАС на експериментально індукований остеоартроз. Було встановлено, що застосування НСАС суттєво знижувало тяжкість остеоартрозу порівняно з конт­рольною групою.

Hashemibeni та співавт. (2018) порівняли вплив НСАС і TGF‑1 на хондро­генну диференціацію стовбурових клітин з жирової тканини людини. Дослідження показало, що НСАС покращують проліферацію та збільшують виживаність хондроцитів ефективніше, ніж TGF‑1.

Клінічна ефективність НСАС при остеоартрозі

Деякі клінічні випробування були зосереджені на вивченні впливу НСАС на потребу у використанні знеболювальних препаратів у пацієнтів з остео­артрозом, тоді як інші досліджували структурні ефекти препарату.

Рандомізоване подвійне сліпе плацебо-­контрольоване дослідження Blotman і співавт. (1997) включило 163 пацієнти з первинним остеоартрозом колінного чи кульшового суглобів і потребою в знеболювальних препаратах (вираженість болю за 10-бальною візуальною аналоговою шкалою ≥2,5 бала й індекс Лекена ≥4 балів). Учасники випробування отримували НСАС або ­плацебо протягом 3 місяців. Дослідження показало, що НСАС зменшив потребу в нестероїдних проти­запальних препаратах у пацієнтів з остео­артрозом нижніх кінцівок. Так, через 45 днів кількість пацієнтів, які потребували прийому нестероїдних протизапальних препаратів, була значно меншою в групі НСАС порівняно з групою плацебо (43,4 vs 69,7%; р<0,001). Індекс Лекена також продемонстрував суттєво більше покращення в групі НСАС порівняно з групою плацебо ­(-2,3±2,6 vs 1,0±2,6; р<0,01).

У багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні Appelboom і співавт. (2001) брали участь 260 пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба. Результати показали, що щоденне споживання 300 або 600 мг НСАС протягом 3 місяців має знач­ний терапевтичний ефект порівняно з плацебо. Так, потреба в нестероїдних протизапальних і знеболювальних препаратах скоротилася на 50 та 71% при споживанні 300 та 600 мг НСАС відповідно порівняно зі зменшенням на 36% у групі плацебо. На 90-й день лікування індекс Лекена знизився на 3,9 та 2,9 бала в групах 300 і 600 мг НСАС відповідно порівняно зі зменшенням на 1,6 бала в групі плацебо. Дослідники дійшли висновку, що щоденне споживання НСАС є ефективнішим за плацебо та що доза НСАС 300 мг за ефективністю дорівнює дозі 600 мг.

Lequesne та співавт. (2002) оцінювали структурний вплив НСАС у 108 пацієнтів з остеоартрозом кульшового суглоба в рамках багатоцентрового рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження тривалістю 2 роки. Було встановлено, що в підгрупі пацієнтів з початковим суттєвим зменшенням суглобової щілини її подальше звуження було ­вираженішим у разі прийому плацебо порівняно з терапією НСАС (р<0,01).

Pavelka та співавт. (2010) у 6-місяч­ному дослідженні порівнювали ефективність 300 мг НСАС (1 р/день) і 400 мг хондроїтинсульфату (3 р/день) у 361 пацієнта з остеоартрозом колінного суглоба. Ефективність і безпека препаратів виявилися зіставними. Загальна ефективність була оцінена як відмінна та добра більш ніж у 80% пацієнтів обох груп.

Дослідження Darestani та співавт. (2013) включало 60 пацієнтів з остео­артрозом колінного суглоба. Хворі приймали НСАС (300 мг/добу) або дикло­фенак (25 мг 3 р/день) протягом 8 тижнів, а результати оцінювали за допомогою індексу WOMAC. ­Дослідження показало, що НСАС може бути перспективною заміною нестероїдним протизапальним препаратам завдяки достовірно кращій відповіді на лікування за показником WOMAC (р<0,05).

У масштабному 3-річному рандомізованому подвійному сліпому плацебо­контрольованому дослідженні Maheu та співавт. (2014) спостерігали 345 пацієнтів із симптоматичним остео­артрозом кульшового суглоба. Частота прогресування захворювання (зменшення суглобової щілини на ≥0,5 мм) була нижчою в групі НСАС порівняно з групою плацебо (40 vs 50%; p=0,04).

Отже, НСАС має патофізіологічне обґрунтування та доведену клінічну ефективність у лікуванні остео­артрозу.


КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

Думкою щодо терапевтичних можливостей НСАС поділився президент Асоціації ревматологів м. Києва, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 3 ­Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор Олег Борисович Яременко.

– Про позитивний вплив НСАС на перебіг остеоартрозу відомо досить давно. Спочатку це були експериментальні дані, які свідчили, що НСАС здатні зменшувати рівень прозапальних цитокінів, а також підвищувати продукцію анаболічних факторів. Вважалося, що основним потенціалом впливу НСАС на перебіг остеоартрозу є їхня здатність зменшувати синтез прозапальних цитокінів і катаболічних медіаторів, зокрема металопротеїназ, інтерлейкінів, циклооксигенази 2 типу.

У подальшому отримані експериментальні дані знайшли своє клінічне підтвердження в лікуванні пацієнтів з остеоартрозом різної ­локалізації (­колінного, кульшового суглоба та ін.). Досить несподіваною знахідкою стала здатність НСАС стримувати розвиток структурних змін. Зокрема, в дослідженні Maheu та співавт. (2014) було показано, що при тривалому застосуванні НСАС у хворих на остеоартроз кульшового суглоба сповільнюється звуження суглобової щілини порівняно з плацебо. Однак отримані дані потребують підтвердження в масштабніших багатоцентрових дослідженнях.

Спочатку моє ставлення до НСАС (препарату ­Піаскледин® 300, що з’явився на фармацевтичному ринку) було досить скептичним. Важко було повірити, що препарат без чітко визначеного механізму дії може бути ефективним у лікуванні такого серйозного захворювання, як остеоартроз. Проте ці сумніви були розвіяні висновками експертів Кокранівської співпраці – одного з найбільш авторитетних джерел щодо визначення ефективності лікарських засобів і методів лікування. Було показано, що серед інших засобів рослинного походження Піаскледин® 300 має найвищу доказову базу ефективності в лікуванні хворих на остеоартроз.

Ці дані стали поштовхом до проведення власного дослідження, що згодом було виконане на базі ­кафедри внутрішньої медицини № 3 Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Пацієнти з остеоартрозом колінних суглобів приймали ­Піаскледин® 300 протягом 3 місяців. На тлі застосування даного препарату було зареєстровано достовірне зменшення болю та покращення функції колінних суглобів, відзначалася тенденція до зменшення товщини синовіальної оболонки та кількості синовіальної рідини за даними ультразвукового дослідження колінних суглобів. Важливим свідченням хворобомодифікуючого потенціалу препарату стало зниження концентрації маркера деградації хряща uСTX-II – на 80,8% через 1 місяць (р<0,001) і на 51% через 3 місяці лікування (р<0,05) порівняно з вихідними значеннями.

Отже, Піаскледин® 300 має досить високий терапевтичний потенціал. Він не лише ефективний, але й безпечний при тривалому застосуванні, а це має суттєве значення в лікуванні хворих старшого та похилого віку.


Список літератури знаходиться в редакції.

Salehi B., Rescigno A., Dettori T. et al. Avocado-soybean unsaponifiables: a panoply of potentialities to be exploited. Biomolecules. 2020 Jan; 10 (1): 130.

Переклала з англ. Наталя Александрук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 17 (486), 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ревматологія

16.01.2021 Терапія та сімейна медицина Корекція мікробіому кишечнику як важлива складова антиейдж-стратегії

Старіння – ​це дуже складний процес, який впливає на широкий спектр фізіологічних, геномних, метаболічних та імунологічних функцій [1, 2]. Протягом десятиліть було відомо, що процес старіння передбачає ослаблення здатності господаря підтримувати стійку й ефективну імунну відповідь і здоровий метаболізм. Однак лише нещодавно прогрес у клітинних і молекулярних дослідженнях дав змогу чіткіше зрозуміти основні механізми й ознаки, що лежать в основі складних процесів вікових порушень імунної системи, як-от запалення та порушення метаболізму....

16.01.2021 Ревматологія Глюкокортикоїд-індукований остеопороз: сучасні погляди на діагностику, профілактику та лікування

Розрідження кістки, зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), порушення мікроархітектоніки, підвищення їхньої крихкості та розвиток переломів є типовими проявами остеопорозу. Часто цей стан провокується прийомом глюкокортикоїдів (ГК), а сама патологія називається ГК-індукований остеопороз (ГК-ОП). Сучасні погляди на механізми виникнення, прогресування й особливості профілактики, лікування ГК-ОП обговорювалися відомими фахівцями на науково-практичній конференції «Інноваційні технології в ревматології: основні напрями імплементації», що відбулася 28-30 жовтня в онлайн-форматі....

16.01.2021 Ревматологія Ефективність, безпека й утримання на терапії голімумабом в умовах реальної клінічної практики: результати французького дослідження GO-PRACTICE

Чи достатньо масштабних рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень для остаточної впевненості в ефективності та безпеці лікарських засобів? Ні, адже не завжди їх результати повністю відтворюються в умовах повсякденної клінічної практики. Пов’язано це насамперед із достатньо жорсткими критеріями відбору пацієнтів для залучення до таких випробувань і ретельнішим контролем їх лікування. Проте в реальному житті все не так передбачувано. Саме тому дуже важливим є проведення досліджень у реальній клінічній практиці. У цьому огляді представлені результати саме такого французького дослідження GO-PRACTICE, в якому вивчали ефективність і безпеку голімумабу при ревматичних захворюваннях....

16.01.2021 Ревматологія Менеджмент системного червоного вовчака – 2020: сучасний погляд на проблеми

28-30 жовтня Всеукраїнська асоціація ревматологів України провела науково-практичну онлайн-конференцію «Інноваційні технології в ревматології: основні напрями імплементації». Серед великої кількості доповідей, присвячених проблемним питанням ревматологічних захворювань, значну увагу було приділено системному червоному вовчаку (СЧВ). Незважаючи на суттєвий прогрес у терапії цього захворювання, залишається чимало невирішених питань, які стосуються, зокрема, його вчасної діагностики, визначення активності процесу, що створює значні перепони в обранні схем лікування. Які кроки робляться в цьому напрямі розповів завідувач відділення ревматології Запорізької обласної клінічної лікарні, доктор медичних наук, професор Дмитро Геннадійович Рекалов....