Мелоксикам як препарат вибору в пацієнтів з остеоартритом та загостренням суглобового синдрому при COVID‑19

25.06.2021

Стаття у форматі PDF

У березні 2021 р. відбувся ІІ Міжнародний конгрес «Від народження до зрілості: міждисциплінарний підхід у збереженні здоров’я людини». Захід був присвячений обговоренню сучасних підходів до діагностики та лікування найпоширеніших захворювань. Основні стратегії у менеджменті пацієнтів з остеоартритом (ОА) в умовах пандемії COVID‑19 висвітлила Мар’яна Миколаївна Селюк, к. мед. н., професорка кафедри терапії Української військово-медичної академії (м. Київ).

Біль у суглобах як один з основних симптомів у хворих на COVID‑19

За словами професорки, ще 1,5 років тому існування постковідного синдрому піддавалося сумнівам, але вже сьогодні цей діагноз є складовою Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ‑10). Залежно від тривалості скарг та симптомів, пов’язаних із COVID‑19, розрізняють:

  1. Гострий COVID‑19 – ​скарги та симптоми тривалістю до 4 тижнів.
  2. Затяжний (тривалий) симптоматичний COVID‑19 – ​скарги та симптоми тривалістю 4‑12 тижнів.
  3. Постковідний синдром – ​скарги і симптоми, що розвиваються під час або після COVID‑19, тривають >12 тижнів та не пов’язані з іншими захворюваннями.

Серед найпоширеніших симптомів у хворих під час гострої фази COVID‑19 та як залишкова симптоматика після появи перших ознак інфекції протягом 60 днів відзначають втому, задишку та біль у суглобах (Bernabei et al., 2020).

ОА – ​найпоширеніше захворювання суглобів серед українців

Згідно з даними державної статистичної звітності за 2014 р., поширеність ОА становила 3140 на 10 тис. населення, тоді як захворюваність – ​460 на 100 тис. населення.

В основі розвитку ОА лежить низькоінтенсивне хронічне запалення, що призводить до розвитку тривалого больового синдрому. Основі компоненти патогенезу ОА:

  • деструкція хрящової тканини;
  • запалення синовіальної оболонки;
  • ремоделювання субхондральної кістки;
  • апоптоз хондроцитів.

Головною ланкою патогенезу ОА є запалення: запальні цитокіни спричиняють деструкцію гіалінового хряща та його матриксу. Замкнуте коло при ОА виглядає наступним чином: вивільнення медіаторів запалення → біль → зниження рухливості → дегенерація м’язової тканини → підвищення навантаження на хрящову тканину, хондронекроз → вивільнення медіаторів запалення. Саме тому протизапальна терапія відіграє ключову роль у менеджменті осіб з ОА.

COVID‑19 та цитокіновий шторм: прозапальні цитокіни як тригери загострення ОА

У розвитку COVID‑19-асоційованого ураження органів центральне місце посідає некотрольована гіперпродукція прозапальних цитокінів (IЛ‑1, IЛ‑6, IЛ‑7, IЛ‑8, IЛ‑17) – ​так званий цитокіновий шторм. Надмірна продукція медіаторів запалення відіграє ключову роль у розвитку та прогресуванні ОА. Дослідження останніх років виявили значення конкретних прозапальних цитокінів у перебігу ОА, зокрема ІЛ‑1 та фактора некрозу пухлин α (ФНП-α).

Лекторка зазначила, що COVID‑19 може бути тригером розвитку клінічних проявів ОА у пацієнтів, які до інфекції не мали скарг щодо болю в суглобах. Серед основних причин загострень суглобового синдрому при COVID‑19 відзначають цитокіновий шторм, який характеризується вивільненням великої кількості прозапальних цитокінів та посиленням запалення в суглобах, що зумовлює появу та прогресуванню проявів ОА, а також малорухомий спосіб життя.

Згідно з рекомендаціями Європейської антиревматичної ліги (EULAR, 2019), ключовими цілями терапії ОА є:

  • зменшення болю;
  • збереження або поліпшення функції суглобів;
  • запобігання наростанню функціональної недостатності;
  • поліпшення якості життя, що пов’язана зі здоров’ям;
  • попереджання і скорочення небажаних явищ від фармакотерапії.

Медикаментозна терапія

Препарат для лікування ОА повинен сприяти ефективному купіруванню больового синдрому, характеризуватися безпекою, доступністю і при цьому ефективно впливати на патогенез захворювання. На сьогодні однією з основних груп ліків, які застосовують при веденні пацієнтів із суглобовим синдромом, зокрема, що розвинувся на тлі COVID‑19, є нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Серед представників НПЗП найчастіше призначають засоби селективної дії. Одним із таких препаратів є мелоксикам.

Мелоксикам переважно пригнічує синтез ферменту циклооксигенази‑2 (ЦОГ‑2) і значно меншою мірою ЦОГ‑1, тим самим сприяючи зниженню продукції прозапальних простагландинів (ПГ). На відміну від інших НПЗП, мелоксикам додатково пригнічує продукцію ПГЕ2, блокуючи мікросомальну простагландин-E-синтазу‑1.

Мелоксикам: ​широкий спектр протизапальних властивостей та сприятливий профіль безпеки

Мелоксикам ефективно впливає на патогенез розвитку суглобового синдрому при ОА. Препарат характеризується анаболічною дією на метаболізм хряща, інгібує продукцію IЛ‑1, IЛ‑6 та ФНП-α, пригнічує вивільнення лізосомальних ферментів та вільних радикалів, зупиняє апоптоз хондроцитів, а також стимулює синтез протеогліканів і гіалуронової кислоти (Бадокін та співавт., 2009).

Високу ефективність та безпеку мелоксикаму в лікуванні суглобового синдрому продемонстровано в численних дослідженнях. Однією із ключових переваг препарату є його сприятливий профіль безпеки. Так, F. Degner et al. (2001) виявили, що застосування мелоксикаму асоціювалося зі значно нижчим ризиком розвитку побічних реакцій із боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), ніж диклофенаку. Крім того, мелоксикам характеризується меншою імовірністю розвитку побічних ефектів із боку серця та нирок порівняно з іншими НПЗП (Ashgar et al., 2015). Професорка підкреслила, що мелоксикам можна ефективно та безпечно застосовувати у пацієнтів із коморбідністю.

Мелоксикам характеризується сприятливим профілем безпеки навіть при тривалому використанні. За даними E. Huskisson et al. (1996), застосування мелоксикаму в дозі 15 мг/добу протягом 18 місяців у 357 осіб із ревматоїдним артритом (РА) приводило до суттєвого загального поліпшення порівняно з початковим станом при оцінці за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). При цьому частота побічних ефектів була значно нижчою, ніж в інших НПЗП.

G. Hosie et al. (1998) також довели високу ефективність та хороший профіль безпеки мелоксикаму. Дослідження включало 490 пацієнтів з ОА, які застосовували мелоксикам у дозі 15 мг/добу протягом двох років. За отриманими результатами, мелоксикам мав гарну переносимість та був ефективний у 95% випадків. Ризик серйозних ускладнень із боку ШКТ на тлі приймання мелоксикаму був суттєво нижчим, ніж інших НПЗП (рисунок).

Рисунок. Результати вивчення ефективності та безпеки мелоксикаму при безперервному застосуванні протягом двох років

Таким чином, мелоксикам – ​протизапальний препарат, що характеризується сприятливим профілем безпеки навіть при довгостроковому застосуванні. Ще однією перевагою мелоксикаму є відсутність негативного впливу на печінку. М.М. Селюк зазначила, що це особливо важливо для пацієнтів із COVID‑19, оскільки лікування інфекції часто супроводжується використанням гепатотоксичних препаратів.

Мелбек® – ​сучасний високоякісний препарат на основі мелоксикаму

Серед українських лікарів протягом останніх 14 років одним із найчастіше застосовуваних лікарських засобів у терапії ОА є Мелбек® (Nobel Ilac). Діюча речовина препарату – мелоксикам. Мелбек® має три форми випуску: ампули 15 мг, таблетки 7,5 і 15 мг.

Ключовими особливостями лікарського засобу Мелбек® є:

  • доведена біоеквівалентність – ​сертифікат біоеквівалентності виданий французькою дослідницькою компанією Bio-Inova 16 серпня 2008 р.;
  • наявність голограмного стікеру – ​забезпечує захист препарату від підробок;
  • висока якість – ​компанія Nobel Ilac є одним із провідних фармвиробників Туреччини, що здійснюють повний цикл розвитку препаратів: розробку, виробництво лікарських субстанцій і готових лікарських форм.

Таким чином, Мелбек® – ​сучасний ефективний, безпечний та доступний препарат на основі мелоксикаму, що має високу якість та є одним із найчастіше застосовуваних протизапальних засобів у лікуванні ОА.

Підготувала Анастасія Козловська

Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 2 (57) 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Інфекційні захворювання

21.10.2021 Неврологія Патогенетична терапія для дітей зі спінальною м’язовою атрофією в Україні: початок лікування

У вересні 2021 р. відбулася І спільна конференція громадської організації «Українська академія дитячої інвалідності» (УАДІ) та Європейської академії дитячої інвалідності (EACD) «Медико-соціальна реабілітація дітей з обмеженням життєдіяльності». В межах заходу завідувач кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика (м. Київ), к. мед. н. Володимир Юрійович Мартинюк надав актуальну інформацію про проблему спінальної м’язової атрофії (СМА) в Україні та доступні методи терапії пацієнтів зі СМА. ...

21.10.2021 Неврологія Особливості діагностики й лікування вертиго та запаморочення

У червня 2021 р. в Одесі пройшла науково-практична конференція «НЕПіКа: неврологія, ендокринологія, психіатрія і кардіологія», на якій обговорювалися теми ведення пацієнтів з інсультом, істерією та люмбоішіалгією, а також лікування артеріальної гіпертензії та цукрового діабету. У заході взяли участь неврологи, кардіологи, ендокринологи та лікарі загальної практики з усіх регіонів України. Вельми актуальною була доповідь, присвячена особливостям діагностики й лікування вертиго та запаморочення, яку представила д. мед. н., професорка Марина Анатоліївна Тріщинська (Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ). ...

21.10.2021 Неврологія Впровад­жен­ня міжнародних рекомендацій щодо ведення пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією у клінічну практику

Спінальна м’язова атрофія (СМА) – ​тяжке, інвалідизувальне і небезпечне для життя автосомно-рецесивне спадкове захворювання, що перебігає з ураженням рухових нейронів спинного мозку й порушенням функцій різних органів і систем. СМА є основною генетично зумовленою причиною смерті немовлят та дітей молодшого віку. Важливою особливістю СМА є широкий спектр тяжкості клінічних проявів хвороби – ​від малосимптомних дорослих форм до захворювань новонароджених із неминучим донедавна летальним прогнозом. СМА не супроводжується когнітивними порушеннями. ...

17.10.2021 Ревматологія Біль у колінному суглобі: що треба знати сімейному лікарю?

Больові відчуття в коліні спричиняються значною кількістю чинників, починаючи від травматичного ушкодження й закінчуючи дегенеративними змінами. Для ефективного лікування пацієнта лікар має чітко визначити етіологічний чинник артриту та врахувати особливості перебігу хвороби. Цю тему в рамках конференції Pro Family 2021 (11-12 вересня) висвітлила керівник навчального центру Інституту ревматології (м. Київ), доктор медичних наук, професор Єлизавета Давидівна Єгудіна....