Увійти
Consilium. Сучасні аспекти тестостерон-замісної терапії у чоловіків
Consilium. Сучасні аспекти тестостерон-замісної терапії у чоловіків
Consilium. Кардіологія сьогодні: профілактика тромбозів та ефективна регуляція артеріального тиску
Consilium. Кардіологія сьогодні: профілактика тромбозів та ефективна регуляція артеріального тиску
Health-ua.com тепер в Telegram
Health-ua.com тепер в Telegram
Головна Акушерство та гінекологія Сучасні підходи до лікування ендометріозу: патогенетичне обґрунтування комплексної терапії
Завантажити PDF Читати пізніше

10 листопада, 2025

Сучасні підходи до лікування ендометріозу: патогенетичне обґрунтування комплексної терапії

Автори:
А.В. Камінський, д. мед. н., професор, кафедра репродуктологіі та клінічної ембріології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, м. Київ

Kaminskiy_A_V (1).webpЕндометріоз є однією з провідних причин жіночого безпліддя та хронічного тазового болю, вражаючи до 10% жінок репродуктивного віку. Попри значний прогрес у розумінні патогенезу захворювання, ефективність сучасних методів лікування залишається недостатньою – частота настання вагітності після хірургічного втручання не перевищує 25%. Мультифакторна природа ендометріозу, що включає імунологічні порушення, хронічне запалення та схильність до спайкоутворення, вимагає розробки комплексних терапевтичних підходів. Особливої актуальності набуває пошук препаратів із множинною фармакологічною активністю, здатних одночасно впливати на різні ланки патогенезу та покращувати результати лікування при збереженні репродуктивного потенціалу пацієнток.

Ключові слова: ендометріоз, безпліддя, хронічний больовий синдром, спайковий процес, патогенетичне лікування, стрептокіназа, стрептодорназа, Дістрептаза® Дістрепт.

Ендометріоз сьогодні вважається однією з найскладніших проблем репродуктивної медицини. Це захворювання вражає до 10% жінок репродуктивного віку, однак серед пацієнток із безпліддям його частота зростає до 50% [1, 2]. Попри значний прогрес у розумінні механізмів розвитку цього захворювання, ефективність сучасних методів лікування залишається недостатньою. За різними даними, навіть після хірургічного втручання вагітність настає лише у 20-25% жінок, що свідчить про необхідність пошуку нових терапевтичних підходів [3].

Складність проблеми полягає в тому, що ендометріоз не обмежується локальним ураженням органів репродуктивної системи. Сучасні дослідження переконливо доводять мультифакторну природу захворювання, яка включає генетичні предиспозиції, імунологічні порушення, гормональний дисбаланс та епігенетичні модифікації [4]. Особливо важливим є розуміння ролі хронічного запалення, яке не лише підтримує ріст ектопічних вогнищ ендометрія, а й формує стійкий больовий синдром [5].

Патогенетичні механізми ендометріозу та їх клінічне значення

Розуміння патогенезу ендометріозу кардинально змінилося за останні десятиліття. Якщо раніше це захворювання розглядалося переважно як наслідок ретроградної менструації, то тепер стає зрозумілим, що ключову роль у його виникненні відіграють системні порушення імунної відповіді та локальні запальні процеси. Перитонеальна рідина жінок з ендометріозом значно відрізняється за складом від норми: вона має підвищену кількість акти­вованих макрофагів та концентрацію різноманітних ­цитокінів [3].

Детальний аналіз цитокінового профілю виявив надзвичайно цікаві закономірності. Дослідження показують різке зростання концентрації прозапальних медіаторів, включаючи фактор некрозу пухлини α, інтерлейкіни [IL] 1β та 6 [6]. Ці молекули створюють своєрідне запальне середовище, яке не просто підтримує існування ектопічних імплантатів, але й активно сприяє їх росту, васкуляризації та ­інвазії в оточуючі тканини.

Результати сучасних досліджень підтверджують ці міжнародні дані. Так, аналіз перитонеальної рідини при ендо­метріозі показав підвищення рівня IL‑1 у 2,5 раза, а IL‑10 – у 4,6 раза порівняно з контрольною групою [7]. Паралельно спостерігалися системні зміни: підвищення агрегації тромбо­цитів на 30-40% та неминуче формування спайкового процесу різного ступеня вираженості.

На окрему увагу заслуговує питання імунної дисфункції при ендометріозі. Зниження активності природних кілерів (NK-клітин) і порушення механізмів апоптозу ендометріальних клітин створюють сприятливі умови для виживання та імплантації ектопічного ендометрія в нетиповій локалізації [8]. Це пояснює, чому не у всіх жінок із ретроградною менструацією розвивається ендометріоз.

Не менш важливими є порушення мікроциркуляції та гемо­стазу. Підвищена проникність судинного русла призводить до надходження в перитонеальну порожнину не лише запальних клітин, а й факторів згортання крові. Результатом стає утворення фібринових відкладень, які згодом організуються у фіброзні спайки [9]. Цей процес має далекосяжні наслідки, оскільки спайки порушують нормальну анатомію органів малого таза й можуть спричиняти механічне безпліддя.

Сучасні принципи комплексного лікування ендометріозу

Еволюція підходів до лікування ендометріозу відображає зростання розуміння складності цього захворювання. Сучасні міжнародні рекомендації, зокрема Європейського товариства репродукції людини та ембріології (ESHRE), наголошують на необхідності індивідуалізованого підходу, який враховує не лише ступінь ураження, а й репродуктивні плани жінки, вираженість симптомів і вплив на якість життя [10].

! Аналіз результатів багатьох клінічних досліджень переконливо свідчить, що найкращі результати досягаються при комбінованому підході, який поєднує хірургічне втручання з медикаментозною терапією [11].

Так, спостереження за пацієнтками із зовнішнім генітальним ендометріозом показало, що після лапароскопічного втручання спайковий процес діагностувався у 48% випадків [3]. Ці дані вказують на важливість профілактичних заходів, спрямованих на запобігання формуванню спайок.

Обнадійливі результати демонструє використання сучасних протиспайкових бар’єрів. Систематичний Кокра­нівський огляд показав можливість зменшення ризику утворення післяопераційних спайок на 30-40% [12]. Однак ефективність таких заходів значно зростає при їх поєднанні з патогенетично обґрунтованою медикаментозною тера­пією. Особливе занепокоєння викликає питання збереження оваріального резерву після хірургічного лікування. Масштабний метааналіз, що включав 20 різних досліджень, виявив закономірне зниження рівня антимюллерового гормону після операційного втручання [13]. Це означає, що навіть технічно бездоганне хірургічне ліку­вання може негативно впливати на репродуктивний потенціал жінки.

Саме тому все більшої актуальності набувають методи комплексної терапії, які дозволяють не лише ефективно лікувати основне захворювання, а й мінімізувати ризик ускладнень. Перспективним напрямком вважається використання препаратів із множинною фармакологічною ­активністю, здатних впливати на різні ланки патогенезу ендометріозу.

Комплексна дія Дістрептаза® Дістрепт у сучасній терапії ендометріозу

Розробка нових терапевтичних підходів до лікування ендометріозу потребує препаратів, здатних одночасно впливати на декілька патогенетичних механізмів. Саме такі властивості має Дістрептаза® Дістрепт – комбінований ферментний препарат, що містить стрептокіназу (15 000 МО) і стрептодорназу (1250 МО).

Унікальність цього препарату полягає в синергічній дії двох ферментів. Стрептокіназа активує ендогенний фібрино­літичний каскад, перетворюючи неактивний плазміноген на активний плазмін. Цей процес забезпечує розчинення фібринових згустків та поліпшення мікроцир­куляції в ураженій ділянці. Паралельно стрептодорназа здійснює направлений вплив на нуклеопротеїнові комплекси мертвих клітин, сприяючи їх елімінації без ушкодження здорових тканин [14].

Такий подвійний механізм дії особливо важливий у пацієнток з ендометріозом, оскільки дозволяє одночасно вирішувати декілька проблем:

  • поліпшення мікроциркуляції сприяє більш ефективному надходженню лікарських засобів у вогнище ураження;
  • розчинення фібринових відкладень запобігає формуванню спайок;
  • елімінація продуктів тканинного розпаду зменшує інтенсивність запальної реакції.

Клінічна ефективність препарату Дістрептаза® Дістрепт була переконливо продемонстрована в дослідженні за участю 50 пацієнток із синдромом хронічного тазового болю [15].

! Результати вражають своєю послідовністю: середня інтенсивність болю за 10-бальною шкалою знизилася з 5 до 3 балів після 10-денного курсу лікування, причому досягнутий ефект зберігався протягом щонайменше місяця.

Не менш важливим є профіль безпеки препарату. Лише 22% пацієнток відзначали незначні побічні ефекти, переважно у вигляді транзиторних розладів випорожнення або легкого подразнення періанальної ділянки. Жоден із цих симптомів не потребував відміни терапії, а більше 70% жінок висловили задоволеність результатами лікування.
Практичне застосування Дістрептаза® Дістрепт базується на диференційованому підході залежно від клінічної ситуації.

  • При ендометріозі та аденоміозі рекомендована тривала терапія – по 1 супозиторію двічі на день протягом 21 дня до початку гормонального лікування, із подальшим переходом на підтримувальну терапію – по 1 супо­зи­торію на день упродовж 2-3 менструальних циклів [14].
  • Для профілактики спайкоутворення після лапароскопічних втручань доцільним є більш інтенсивний режим – перші три дні по 1 супозиторію двічі на день, із наступним переходом на одноразове введення до 9-го дня.
  • При хронічних запальних процесах із тривалим перебігом може застосовуватися максимально інтенсивна схема з поступовим зниженням дозування.

Отже, сучасна концепція лікування ендометріозу базується на розумінні мультифакторної природи захворювання та необхідності комплексного впливу на всі ланки його патогенезу. Монотерапія не забезпечує оптимальних результатів у більшості клінічних випадків. Використання препаратів із множинною фармакологічною активністю, зокрема Дістрептаза® Дістрепт, дозволяє одночасно впливати на запальні процеси, порушення мікроциркуляції та формування спайок.

Література

  1. Zondervan K.T., Becker C.M., Missmer S.A. Endometriosis. N Engl J Med. 2020;382(13):1244-1256.
  2. Shafrir A.L., Farland L.V., Shah D.K.vet al. Risk for and consequences of endometriosis: A critical epidemiologic review. Best Pract Res Clin Obstet Gynaecol. 2018;51:1-15.
  3. Divakova T.S., Eliseenko L.N. (2013) Method of rehabilitation of reproductive function in endosurgical treatment of patients with external endometriosis of the genitals. Report on a clinical trial.
  4. Burney R.O., Giudice L.C. Pathogenesis and pathophysiology of endometriosis. Fertil Steril. 2012;98(3):511-519.
  5. Ahmed R.S., Sherif M., Alghamdi M.A. et al. Exploring the Immune System’s Role in Endometriosis: Insights Into Pathogenesis, Pain, and Treatment. Cureus. 2025 Jul 1;17(7): e87091. doi: 10.7759/cureus.87091.
  6. Oala I.E., Mitranovici M.I., Chiorean D.M. et al. Endometriosis and the Role of Pro-Inflammatory and Anti-Inflammatory Cytokines in Patho­physiology: A Narrative Review of the Literature. Diagnostics (Basel). 2024 Jan 31;14(3):312. doi: 10.3390/diagnostics14030312.
  7. Divakova T.S., Eliseenko L.N. Ways to normalize cytokine balance and follicular reserve in surgical treatment of ovarian endometriosis. Reproductive Health. Eastern Europe. 2014. № 1 (31).
  8. Jeung I., Cheon K.N., Kim M.R. Decreased cytotoxicity of peripheral and perito­neal natural killer cells in endometriosis. Biomed Res Int. 2016;2016:2916070.
  9. Gladchuk I.Z., Rozhkovskaya N.N., Rogachevsky A.P. et al. Prevention of adhesion formation after surgical treatment of infertile women with uterine myoma and endometriosis. Reproductive health of woman. 2008. № 5 (39).
  10. Becker C.M., Bokor A., Heikinheimo O. et al. ESHRE guideline: endometriosis. Hum Reprod Open. 2022;2022(2): hoac009.
  11. Singh S.S., Suen M.W. Surgery for endometriosis: beyond medical therapies. Fertil Steril. 2017 Mar;107(3):549-554. doi: 10.1016/j.fertnstert.2017.01.001.
  12. Ahmad G., O’Flynn H., Hindocha A., Watson A. Barrier agents for adhesion prevention after gynaecological surgery. Cochrane Database Syst Rev. 2015;2015(4): CD000475.
  13. Somigliana E., Berlanda N., Benaglia L., Vigano P., Vercellini P., Fedele L. Surgi­cal excision of endometriomas and ovarian reserve: a systematic review on serum antimullerian hormone level modifications. Fertil Steril. 2012;98(6):1531-1538.
  14. Ivanishkina-Kudina O.L., Peresada O.A., Veres I.A., Znovets T.V., Sokolovskaya M.N. Conservative prevention of postoperative complications, chronic recurrent inflammatory diseases of pelvic organs and adhesive disease in obstetrics and gynecology. Educational and methodological manual. 2021.
  15. Skshipulets-Plinta V., Sadlokha M., Pashkovski T. SAssessment of treatment efficacy and tolerability of Distreptaza® for chronic pelvic pain syndrome. Forum of Obstetrics and Gynecology, 2018.

Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 4 (65) 2025 р.