Место фиксированной комбинированной антигипертензивной терапии в современном алгоритме лечения пациентов c артериальной гипертензией

27.03.2015

Артериальная гипертензия (АГ) – одна из главных причин сердечно-сосудистой и цереброваскулярной смерти. Длительное повышение артериального давления (АД) достоверно увеличивает риск развития инсульта и ишемической болезни сердца (ИБС), инфаркта миокарда (ИМ) и сердечной недостаточности. Несмотря на то что выбор стартовой лекарственной терапии АГ может оказывать определенное влияние на долгосрочные результаты лечения, доказано, что сама по себе нормализация АД является основным фактором, определяющим снижение риска кардиоваскулярных событий в целом.

За последние годы произошел кардинальный пересмотр целевых уровней АД у значительной части больных АГ, включая пациентов с сахарным диабетом (СД), почечными или сосудистыми заболеваниями, и все большее внимание уделяется практическим задачам, направленным на оптимизацию стратегии последовательного достижения и поддержания целевых уровней АД в реальной клинической практике. По мнению экспертов, низкая эффективность антигипертензивной терапии (АГТ) в основном зависит от пациента (многофакторности заболевания, генетической предрасположенности, воздействия факторов окружающей среды, приверженности к лечению). К причинам, которые ассоциируются с проводимым лечением, относят неэффективность препарата, сложный режим приема, что снижает приверженность пациента к лечению. Причины, зависящие от врача (правильность назначения терапии, ее интенсив

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

25.06.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Зв’язок між ротолицевим болем і депресією: дані систематичного огляду

Виникнення ротолицевого болю часто супрово­джується супутніми захворюваннями, наприклад депресією. Попри те, що результати попередніх дослі­джень вказували на двоспрямовану кореляцію між ротолицевим болем і психологічними чинниками, дані деяких спостережень були суперечливими. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті H. Anita et al. «The association between orofacial pain and depression: a systematic revie», опублікованої у виданні J Pain Res (2024 Feb 29; 17: 785‑796), присвяченої доказам зв’язку між ротолицевим болем і депресією. ...

25.06.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Причини кістково-м’язового болю за грудиною у дорослих

За матеріалами курсу «Академія сімейного лікаря. Біль у грудній клітці. Алгоритм дій сімейного лікаря та скерування до профільного фахівця» (19‑20 березня 2024 р.) ...

25.06.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Стрес, дистрес та тривожний розлад

Стрес, дистрес та тривожний розлад є складними процесами ­функціонування організму та психіки людини. ­Власне, стрес – ​це комплексна біологічна та психо­логічна реакція організму ­людини на зовнішні або внутрішні подразники, які порушують його гомеостаз і потребують певної адаптації або реакції [1]. Однак за надмірної інтенсивності чи тривалості він перетворюється на дистрес – ​негативний стан, що призводить до виснаження організму та розвитку патологічних станів ...

25.06.2024 Неврологія Психіатрія Терапія та сімейна медицина Стратегія когнітивної психотерапії: пастки мислення

Майже всі психотерапевти, навіть психоаналітики, у своїй практиці змушені (і професійно зобов’язані) тією чи іншою мірою вдаватися до когнітивної психотерапії. Назву методу, як і загальні принципи, вперше сформулював американський психотерапевт, професор психіатрії Пенсільванського університету, творець когнітивної психотерапії, одного з методів сучасного когнітивно-біхевіорального напряму в психотерапії Aaron Temkin Beck, який використовував свій підхід у лікуванні депресії. Суть методу полягає у зміні світосприйняття та світоглядних установок пацієнта через роз’яснення помилок (адресація до логіки мислення). У первісному вигляді метод виявився не надто ефективним. Однак його поєднання з поведінковими, емоційними та тілесними практиками у загальному підсумку сприяло позитивному результату. Труднощі, що виникають у процесі когнітивної психотерапії, лежать як у суб’єктивній площині професійної недосконалості лікаря (зокрема, невмінні переконати свого пацієнта у зміненні помилкової точки зору), так і в об’єктивній – ​у банальному спротиві пацієнта зміні власного мислення. Актуальність цієї теми є очевидною і дискусія всіляко вітається. ...