Роль прамипексола в лечении болезни Паркинсона
Неэрголиновый агонист дофаминовых рецепторов прамипексол был впервые одобрен для лечения болезни Паркинсона (БП) в 1997 г. в США, а в 1998 г. – в большинстве европейских стран. За эти годы он стал наиболее широко назначаемым агонистом дофамина при БП и сегодня показан для лечения идиопатической БП как в монотерапии, так и в комбинации с леводопой. Еще одним показанием для его применения является среднетяжелый и тяжелый первичный синдром беспокойных ног.
Основные фармакологические и фармакокинетические характеристики прамипексола
Прамипексол – синтетический неэрголиновый (производное аминотиазола) агонист дофамина с высокой относительной специфичностью in vitro и полной внутренней активностью в отношении дофаминовых рецепторов подсемейства D2, обладающий большей аффинностью к D3 -, чем к D2 - и D4 - рецепторам. Клиническое значение связывания с D3-рецепторами пока не установлено, однако предполагается, что преимущественная аффинность прамипексола к этому подтипу рецепторов может повышать эффективность лечения психиатрических симптомов БП, в частности депрессии.
Полная версия статьи в формате .pdf »
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
Виникнення ротолицевого болю часто супроводжується супутніми захворюваннями, наприклад депресією. Попри те, що результати попередніх досліджень вказували на двоспрямовану кореляцію між ротолицевим болем і психологічними чинниками, дані деяких спостережень були суперечливими. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті H. Anita et al. «The association between orofacial pain and depression: a systematic revie», опублікованої у виданні J Pain Res (2024 Feb 29; 17: 785‑796), присвяченої доказам зв’язку між ротолицевим болем і депресією. ...
За матеріалами курсу «Академія сімейного лікаря. Біль у грудній клітці. Алгоритм дій сімейного лікаря та скерування до профільного фахівця» (19‑20 березня 2024 р.) ...
Стрес, дистрес та тривожний розлад є складними процесами функціонування організму та психіки людини. Власне, стрес – це комплексна біологічна та психологічна реакція організму людини на зовнішні або внутрішні подразники, які порушують його гомеостаз і потребують певної адаптації або реакції [1]. Однак за надмірної інтенсивності чи тривалості він перетворюється на дистрес – негативний стан, що призводить до виснаження організму та розвитку патологічних станів ...
Майже всі психотерапевти, навіть психоаналітики, у своїй практиці змушені (і професійно зобов’язані) тією чи іншою мірою вдаватися до когнітивної психотерапії. Назву методу, як і загальні принципи, вперше сформулював американський психотерапевт, професор психіатрії Пенсільванського університету, творець когнітивної психотерапії, одного з методів сучасного когнітивно-біхевіорального напряму в психотерапії Aaron Temkin Beck, який використовував свій підхід у лікуванні депресії. Суть методу полягає у зміні світосприйняття та світоглядних установок пацієнта через роз’яснення помилок (адресація до логіки мислення). У первісному вигляді метод виявився не надто ефективним. Однак його поєднання з поведінковими, емоційними та тілесними практиками у загальному підсумку сприяло позитивному результату. Труднощі, що виникають у процесі когнітивної психотерапії, лежать як у суб’єктивній площині професійної недосконалості лікаря (зокрема, невмінні переконати свого пацієнта у зміненні помилкової точки зору), так і в об’єктивній – у банальному спротиві пацієнта зміні власного мислення. Актуальність цієї теми є очевидною і дискусія всіляко вітається. ...