27 березня, 2015
Гіпотиреоз: сучасні аспекти діагностики та лікування
Гіпотиреоз – синдром, що розвивається як результат патологічного зниження функціональної активності щитоподібної залози (ЩЗ). Розрізняють первинний гіпотиреоз, що виникає при ушкодженні безпосередньо ЩЗ; вторинний – порушення регуляції ЩЗ з боку гіпофіза, і третинний гіпотиреоз – порушення гіпоталамічної регуляції тиреоїдної функції.
У дітей гіпотиреоз може бути вродженим і набутим. Виділяють також транзиторний гіпотиреоз. Вроджений гіпотиреоз – одне з найбільш розповсюджених захворювань ЩЗ у дитячому віці (трапляється в одного з 3-4 тис. новонароджених). У дівчаток вроджений гіпотиреоз спостерігають у 2,5-3 рази частіше, ніж у хлопчиків. A. Gibert Agullо та співавт. (2009) установили, що близько 80% дітей з уродженим гіпотиреозом – дівчатка. За даними Y.H. Gu та співавт. (2007), співвідношення дівчатка/хлопчики становило 1,25 (0,95 для всіх новонароджених у Японії). В Україні щорічно реєструють 600-700 нових випадків цього захворювання.
У близнюків уроджений гіпотиреоз трапляється втричі частіше (10,1 на 10 тис., тоді як у популяції – 3,2 на 10 тис., Італія). Вважають, що фактори ризику навколишнього середовища виступають як тригери за відповідного генетичного фону (A. Olivieri та співавт. Study Group for Congenital Hypothyroidism, 2007).