Современные направления в вакцинации детей

27.03.2015

В настоящее время вакцинация, бесспорно, является наиболее эффективным методом профилактики инфекционных заболеваний. История успешного применения вакцин насчитывает уже более 200 лет, и началась она с того, как английский врач Эдвард Дженнер сделал первую прививку от оспы. Парадоксально, но, несмотря на очевидные, давно доказанные и признанные мировой научной общественностью преимущества вакцинации, сегодня мы становимся свидетелями очередного витка антивакцинальной кампании в Украине. Тенденциозные, зачастую не подкрепленные какими-либо доказательствами утверждения о «страшном вреде вакцин», появляющиеся во многих СМИ вследствие бездумной погони за новыми «сенсациями», подрывают доверие населения к вакцинации, способствуют поддержанию многих мифов и откровенно антинаучных представлений об этом методе.

В результате отечественные педиатры все чаще сталкиваются с отказами родителей от проведения детям плановых прививок, в том числе от таких серьезных заболеваний, как дифтерия, полиомиелит, корь, туберкулез, столбняк. Если это явление примет массовый характер, уже в самом ближайшем будущем мы можем оказаться в одном шаге от новых эпидемий вышеупомянутых инфекций, а значит – и резкого увеличения смертности детского населения от инфекционных причин. Хотелось бы, чтобы практикующие педиатры обладали наиболее полной современной научной информацией о вакцинации, ее достижениях и перспективах и могли аргументированно объяснить родителям своих маленьких пациентов, почему вакцинация действительно необходима их детям. Новые и интересные данные о современных направлениях в вакцинации детей были представлены в докладе профессора Московской медицинской академии им. И.М. Сеченова Александра Борисовича Малахова, который прозвучал в рамках I конгресса педиатров стран СНГ «Ребенок и общество: проблемы здоровья, развития и питания». Представляем вниманию читателей его основные положения.

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

12.04.2024 Гастроентерологія Дієта для покращення репродуктивного здоров’я

Відтворення майбутнього здорової нації – один з найважливіших сенсів існування теперішнього покоління. День боротьби з ожирінням нагадує нам про поширеність цього проблемного явища і важливість попередження його наслідків. Ожиріння може мати вплив на різні аспекти здоров'я, включаючи репродуктивне....

12.04.2024 Онкологія та гематологія Стратегії мінімізації ризиків та керування ускладненнями при лікуванні хронічної лімфоцитарної лейкемії

Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ) залишається актуальною проблемою сучасної онкогематології. Незважаючи на певні досягнення в терапії, ХЛЛ є невиліковним захворюванням. Стандартна хіміотерапія не забезпечує стійкої відповіді, а трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин можлива лише для окремої когорти пацієнтів. Тому пошук нових підходів до терапії ХЛЛ, зокрема таргетної, є нагальним завданням. ...

04.04.2024 Гастроентерологія Роль порушень маркерів запалення, оксидантно-протиоксидантного, протеїназно-інгібіторного гомеостазу, показників холестеринового обміну при остеоартрозі у поєднанні з метаболічним синдромом

Вивчення клініко-патогенетичних особливостей поєднаного перебігу остеоартрозу (ОА) у хворих із метаболічними розладами, які характеризують перебіг метаболічного синдрому (МС), зокрема цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, ожирінням (ОЖ), артеріальною гіпертензією (АГ), є актуальним, оскільки це пов’язано з неухильним збільшенням розповсюдженості цього захворювання, недостатньою ефективністю лікування, особливо за коморбідності з іншими захворюваннями, які патогенетично пов’язані з порушеннями метаболічних процесів. ...

04.04.2024 Гастроентерологія Синдром подразненого кишечнику: перехресні розлади, патофізіологія та сучасні стратегії лікування

Синдром подразненого кишечнику (СПК) є одним з найпоширеніших захворювань органів травлення (до 20% серед дорослого населення). Характерними ознаками СПК є хронічний абдомінальний біль, порушення дефекації, метеоризм. Дотепер остаточно не з’ясована етіологія цього стану, проте доведено роль низки різнопланових, взаємопов’язаних між собою факторів у його розвитку. До них відносять: дисфункцію осі «мозок – кишечник», вісцеральну гіперчутливість, моторні порушення, підвищену проникність кишечнику, запалення низького ступеня, дисбіоз....