Темтусин-С. «Родные» лекарства от простуды

27.03.2015

Велика кількість комбінованих препаратів для симптоматичного лікування грипу та інших ГРВІ лише ускладнюють вибір лікаря і хворого, оскільки ці ліки тільки дублюють один одного за складом та відрізняються лише «індійською» назвою.

Серед цієї маси лікарських засобів можна виділитися, якщо запропонувати препарат з оригінальним складом. Нещодавно на фармацевтичному ринку України з’явився Темтусин-С виробництва АТ «Галичфарм».

Вдале поєднання компонентів

Якщо вдало поєднати декілька добре відомих компонентів, можна отримати чудовий результат. Це правило діє в кулінарії, моді і… фармації. Щоправда, підібрати необхідні інгредієнти здатні лише суперпрофесіонали. Таким вдалим поєднанням добре відомих компонентів і є Темтусин-С — вітчизняний комбінований препарат, який випускають у вигляді пакетиків з легко розчинними гранулами. До складу Темтусину-С входять: мукалтин (0,075 г), парацетамол (0,25 г) і вітамін С (0,1 г) — безпечні й одночасно ефективні складові.

Про кожного окремо

Мукалтин має секретолітичні, протикашльові та протизапальні властивості. Його доповнює парацетамол своїми жарознижуючими, анальгезуючими і, меньшою мірою, протизапальними характеристиками. Третій компонент Темтусину-С — аскорбінова кислота — сильний антиоксидант. Вона стимулює захисні сили організму, зміцнює неспецифічний імунітет, а також перешкоджає можливим гепатотоксичним і цитогенетичним ефектам парацетамолу, знижує його кумулятивні властивості.

Коли настає черга Темтусину-С

Темтусин-С показаний при застудних, інфекційних і вірусних захворюваннях дихальних шляхів, які супроводжуються кашлем, лихоманкою, головним болем, болем у м’язах та суглобах. Ви не помилитесь, якщо порадите його хворим із діагнозами: ГРВІ, ангіна, трахеїт, бронхіт та пневмонія. На відміну від більшості антизастудних препаратів, Темтусин-С не містить лікарських засобів, які зменшують нежить, — деконгестантів та гістаміноблокаторів. Деякі препарати цих груп спричинюють млявість та інші побічні явища, порушують координацію рухів. Темтусин-С не має цих обмежень, а отже може застосовуватися в дітей віком від 3 місяців, його можна рекомендувати особам, робота яких вимагає високої концентрації уваги. Крім того, Темтусин-С не містить синтетичних коригентів смаку, барвників та ароматизаторів. До складу препарату входять лише натуральні підсолоджувачі: екстракт солодки (гліцирам) та цукор, що дозволяє призначати його хворим на алергію.

Від малого до великого

Темтусин-С можна використовувати для лікування дорослих та дітей віком від 3 місяців. Препарат зручний у застосуванні — щоб зменшити дозу пацієнту не потрібно ділити таблетку. Достатньо перед вживанням розчинити вміст пакетика в 50 мл теплої кип’яченої води. І випити стільки напою, скільки необхідно. А скільки ж треба?

Дітям від трьох місяців призначають дозу з розрахунку 0,025 г препарату на 1 кг маси тіла. Розчиняючи 1 пакетик препарату в 50 мл води (згідно з інструкцією), необхідну дозу суспензії розраховують таким чином:
m — маса дитини;
0,025 г — доза препарату на 1 кг маси тіла дитини;
50 мл — об’єм, в якому розчиняють препарат;
0,6 — вміст 1 пакетика (у грамах).

Спрощена формула: V=2,08 m

Дозується суспензія ложками (чайна — 5 мл, десертна — 10 мл, столова — 15 мл). Для більш точного дозування у дітей з масою тіла менше ніж 10 кг можна використовувати шприц (20 мл) як дозуючий засіб.

Разова доза для дітей віком 4-8 років становить 1/2 — 1 пакетик. Один пакетик рекомендується давати дитині з масою тіла більше ніж 24 кг.

Для дітей віком від 9 до 12 років — 1 пакетик, у розчин додають цукор або улюблене варення.

Разова доза для дорослих і підлітків з масою тіла більше ніж 60 кг — 2 пакетики.

Клінічні дослідження

Клінічну апробацію препарату проводили на базі Харківського медичного університету, КМАПО ім. П. Л. Шупика і МДКЛ м. Львів. Умовами включення пацієнтів у дослідження були: вік від 3 місяців до 14 років із симптомами ГРВІ, бронхіту. При вступі до стаціонару діти скаржилися на підвищення температури тіла (більше ніж 37,5°С), головний біль, зниження апетиту.

Темтусин-С застосовували в звичайній дозі протягом 5 — 7 днів. На 2 — 5-й день у хворих нормалізувалася температура тіла, на 4 — 7-й день сухий кашель став вологим, покращилося самопочуття, зменшилися хрипи, спостерігалася позитивна динаміка в аналізі крові (зниження ШОЕ). Переносимість препарату виявилася доброю — лише в однієї дитини Темтусин-С викликав блювання.

Якість + ціна = доступність

Наведеній формулі абсолютно відповідає Темтусин-С, оскільки цей ефективний та безпечний препарат можна придбати за доступною ціною. Тривалий термін зберігання також можна віднести до переваг Темтусину-С. Пакетики з гранулами можуть зберігатися в домашній аптечці протягом двох років. А коли раптово вночі в дитини несподівано підвищиться температура тіла і стане зрозуміло, що вона застудилася, батькам залишиться лише розчинити Темтусин-С у теплій воді і дати випити дитині.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

02.05.2024 Ендокринологія Вибір правильного дозування левотироксину в дорослих із гіпотиреоїдизмом: можливості та проблеми вибору сучасних препаратів

Основою лікування осіб з явним гіпотиреозом і деяких пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом є довічна замісна гормональна терапія (ЗГТ) левотироксином (LT4) в адекватних дозах [1, 2]. Звичайна добова доза LT4 залежно від індивідуальних обставин варіює від 12,5 до 150 мг. Більшості пацієнтів літнього віку, із супутніми захворюваннями щитоподібної залози (ЩЗ) та інших органів і систем (особливо серцево-судинної), а також особам із низькою масою тіла необхідно стартувати з низьких доз LT4, наприклад 25-50 мг. В огляді проаналізовано практичні аспекти терапії LT4 залежно від рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у пацієнтів із гіпотиреозом, особливо в разі необхідності застосування нижчих доз. Акцент зроблено на важливості точного і ретельного підбору початкової дози, подальшого титрування та врахування різних перешкод на шляху до побудови відповідної схеми лікування. ...

02.05.2024 Ендокринологія Нові можливості в стратегії зниження ризику прогресування атеросклерозу у хворих на цукровий діабет

21-22 березня 2024 року на базі ДУ «Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» в режимі онлайн відбулася конференція «Досягнення та перспективи експериментальної і клінічної ендокринології» (ХХІІІ Данилевські читання). Слухачі мали можливість ознайомитися із сучасними досягненнями в ендокринології і новими тенденціями в лікуванні найпоширеніших ендокринних захворювань. Професор кафедри сімейної медицини з курсом дерматовенерології Сумського державного університету МОН України, кандидат медичних наук Оксана Костянтинівна Меліховець розповіла про нові можливості в стратегії зниження ризику прогресування атеросклерозу (АС) у хворих на цукровий діабет (ЦД). ...

02.05.2024 Ендокринологія Ефективність селенумісних добавок у пацієнтів із тиреоїдитом Хашимото: систематичний огляд і метааналіз рандомізованих досліджень

Тиреоїдит Хашимото (ТХ), який ще називають хронічним аутоімунним, або лімфоцитарним, тиреоїдитом, є найчастішою причиною гіпотиреозу в регіонах із достатнім умістом йоду [1]. На цю патологію страждають приблизно 160 млн людей в усьому світі, причому жінки у 4-10 разів уразливіші за чоловіків [1, 2]. ТХ характеризується хронічним запаленням щитоподібної залози (ЩЗ), підвищенням рівнів антитіл до антигенів ЩЗ і типовою ультразвуковою картиною [1]. З моменту виникнення гіпотиреозу та пожиттєво пацієнтам рекомендована замісна терапія гормонами (ЗТГЩЗ) [3]. Метою цього дослідження було проведення оновленого систематичного огляду та метааналізу рандомізованих контрольованих досліджень ефективності добавок селену при ТХ, з акцентом на функції ЩЗ, рівнях антитіл проти ЩЗ, імунних маркерів та безпеці застосування. ...

02.05.2024 Ендокринологія Діагностика та класифікація цукрового діабету

Цукровий діабет (ЦД) – ​це група розладів метаболізму вуглеводів, коли глюкоза недостатньо використовується як джерело енергії та утворюється у надлишковому рівні через невідповідний глюконеогенез і глікогеноліз, що призводить до виникнення гіперглікемії [1]. Діагноз ЦД встановлюють у разі підвищення рівня глюкози в плазмі венозної крові або рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c). Діабет умовно поділяють на декілька клінічних груп, наприклад ЦД 1 чи 2 типу, гестаційний ЦД (ГЦД) та інші специфічні типи, які виникають від інших причин (наприклад, при генетичних розладах, розладах екзокринної функції підшлункової залози чи внаслідок впливу медикаментів) [2]. ...