Наукові дослідження в галузі неврології, психіатрії та наркології: актуальні напрями в Україні

19.04.2017

Марута Наталья АлександровнаНеврологічні й психічні розлади, їх медико-соціальні наслідки – великий тягар для суспільства та держави, з огляду на витрати на лікування та реабілітацію пацієнтів. Сьогодні в Україні, окрім проблем, що пов’язані із соціальним стресом, набули надзвичайної актуальності стресори воєнного часу, і лікарі дедалі частіше стикаються з різноманітними розладами в учасників бойових дій та осіб, вимушено переселених із Донецької та Луганської областей. 

Ситуацію в Україні щодо поширення неврологічних та психічних захворювань, а також основні напрями наукових досліджень у галузі неврології та психіатрії наш кореспондент обговорив із заступником директора з наукової роботи ДУ «Інститут нев­рології, психіатрії та наркології НАМН України» (м. Харків), керівником відділу неврозів і пограничних станів, віце-президентом Науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України, доктором медичних наук, професором Наталією Олександрівною Марутою.

– Які розлади переважають у структурі неврологічних та психічних захворювань в Україні?

– У структурі неврологічної патології переважають цереброваскулярні захворювання (їх поширеність становить 7260,3 на 100 тис. населення), а також хвороби периферичної нервової системи. При цьому мозковий інсульт, демієлінізуючі захворювання, епілепсії та наслідки перенесених тяжких черепно-мозкових травм (ЧМТ) є найчастішими причинами непрацездатності.
Структура поширеності психічних та поведінкових розладів у нашій країні характеризується переважанням порушень унаслідок уживання психоактивних речовин – ПАР (1636,9 на 100 тис.), органічних психічних розладів (628,3 на 100 тис.) і розумової відсталості (536,0 на 100 тис.). Інвалідність, зумовлена розладами психіки та поведінки, становить 604,3 на 100 тис. населення.

– На що наразі спрямовані зусилля науковців, які працюють у галузі неврології?

– Тематика наукових досліджень ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» (далі – ​Інститут) охоплює широке коло проблем у галузі неврології, і вкрай багато уваги ми приділяємо вивченню чинників ризику цереброваскулярних порушень та розробленню лікувально-профілактичних заходів щодо їх подолання.
Так, під керівництвом професорів В.І. Сухорукого і Т.С. Міщенко було досліджено механізми формування хвороби малих судин (ХМС) головного мозку. Під час проведення досліджень у цьому напрямі вивчено особливості структурних змін головного мозку при ХМС і клінічних проявів захворювання та визначено основні фактори судинного ризику в таких пацієнтів. Встановлено, що в патогенезі розвитку ХМС важливу роль відіграють гіпоперфузія мозку та ендотеліальна дисфункція. Дослідники запропонували критерії діагностики ХМС залежно від ступеня тяжкості захворювання й зробили висновки про необхідність раннього розпізнавання ХМС у хворих із факторами судинного ризику з метою запобігання розвиткові симптомного мозкового інсульту та деменції.
Під керівництвом професора Т.С. Міщенко було вивчено таку надзвичайно актуальну міждисциплінарну проблему, як клініко-неврологічні особливості у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію та ішемічну хворобу серця (ІХС) після кардіохірургічних втручань. Робота у цьому напрямі дала змогу визначити клініко-патогенетичні механізми перебігу цереброваскулярних порушень у хворих після кардіохірургічних втручань і виявити основні клініко-неврологічні синдроми в цієї категорії пацієнтів (лікворно-гіпертензійний, атактичний, пірамідна недостатність, підкірковий, когнітивні порушення різного ступеня, астенічний синдром). Отримані результати стали підґрунтям для розроблення лікувально-профілактичних заходів у хворих на ІХС із запланованим кардіохірургічним втручанням.
Іще один напрям наукової діяльності нашого Інституту – ​визначення етіопатогенетичних чинників розвитку розсіяного склерозу (РС) та ефективних засобів терапії цього захворювання.
В одному з досліджень, що було проведено під керівництвом професорів Н.П. Волошиної та В.І. Сухорокого, вивчали клініко-патогенетичні й нейробіологічні механізми ­порушення циклу «сон-неспання» і можливості його корекції у хворих із різними типами перебігу РС. Системний клініко-патофізіологічний підхід до аналізу диссомнічних розладів за прогредієнтних типів перебігу РС дав змогу виявити причинно-наслідкові зв’язки між порушеннями сну й структурними ураженнями мозку демієлінізуючого й дегенеративного характеру. Зроблено висновки, що використання даних лабораторних досліджень умісту кортизолу та BDNF-фактора як об’єктивного маркера нейрональної дисфунції дасть змогу покращити діагностику в разі порушення циклу «сон-­неспання» у хворих на РС. Загалом дослідження в цьому напрямі сприятимуть розроб­ленню шляхів оптимальної корекції розладів сну в пацієнтів із РС і підвищенню якості їхнього життя.
З-поміж останніх наукових робіт, які виконувалися в Інституті, слід назвати розроблення методології створення Національного регістру хворих на епілепсію (професор А.Є. ­Дубенко та доктор медичних наук Л.М. Танцура). Впровадження цього регістру в практику охорони здоров’я України сприятиме покращенню діагностики, ефективності лікування та якості життя пацієнтів з епілепсію. На сьогодні вперше в Україні накопичено докладну інформацію щодо перебігу, структури та супутніх питань діагностики й лікування епілепсій. Кількісно ця інформація вимірюється понад 2 тис. записів регістру і є цілком достатньою для статистичної обробки й теоретичних узагальнень.
Використання розроблених деперсоналізованих анкет і подальше внесення деперсоналізованих даних у розроблений електронний регістр дасть змогу створити Національний регістр хворих на епілепсію в Україні, що забезпечить отримання покращених, більш точних статистичних даних для визначення додаткових етіологічних і терапевтичних особливостей із подальшим підвищенням рівня діагностики та якості лікування хворих на епілепсію, а також покращенням фармако­економічних розрахунків.

– Відомо, що рідкісні хвороби, попри невелику поширеність, пов’язані з істотними витратами на лікування. Чи у профільних науково-дослідних закладах України працюють сьогодні над розробленням методів діагностики та профілактики рідкісних хвороб?

– Рідкісні хвороби завжди є однією з найцікавіших тем у будь-якій галузі медицини. Науковці Інституту також працюють над такими розробками. Зокрема, розроблено методи ранньої діагностики, профілактики, лікування і реабілітації пацієнтів із хворобою ­Вільсона-­Коновалова (ХВК) (керівник – ​професор Н.П. Волошина). Складено спектр асоційо­ваності основних антропологічних типів із ризиком ХВК. Цей спектр асоційованості необхідно враховувати під час обстеження хворих, проведення диференційної діагностики й визначення прогнозу розвитку неврологічної патології при ХВК. Як показав аналіз антропологічних характеристик, усі обстежені пацієнти з ХВК, що були носіями середземноморського антропометричного типу (АТ), виявилися представниками його так званих понтійських варіантів. Попри те що понтійські антропологічні комплекси історично пов’язують передусім із територіями Північного та Північно-Східного Причорномор’я, тобто вони справді є властивими населенню України, ця специфічність асоційованості між зазначеними варіантами середземноморського АТ і наявністю ХВК має велике значення і дає змогу звузити коло популяцій, які в історико-генетичній перспективі можуть виявитися пов’язаними з носійством ХВК. Для вивчення зв’язку нев­рологічних проявів (за балом UWDRS), притаманних ХВК, зі змінами біоелектричної активності мозку було проведено кластерний аналіз електроенцефалограми (ЕЕГ) усіх хворих, за результатами якого виділено його 4 типи. Візуально серед цих типів чітко фіксували тільки ЕЕГ пацієнтів із тяжкими неврологічними проявами (≥35 балів), решта 3 типи були дуже неоднорідними, через що слабо відрізнялися один від одного. Тяжкість неврологічних проявів була пов’язана тільки зі зменшенням індексу α-ритму та збільшенням високочастотної активності. Аналіз кількісних показників ЕЕГ продемонстрував, що всі досліджені коефіцієнти змінювалися лінійно зі збільшенням тяжкості неврологічних проявів (бала UWDRS).
Проведені дослідження показали, що своєчасно встановлений діагноз і адекватно призначена патогенетична терапія сприяють регресу неврологічної симптоматики у пацієнтів із ХВК, що, у свою чергу, є критерієм поліпшення якості й тривалості їхнього життя.

– Чи не найгострішою проблемою у неврології та інших галузях медицини є лікування та реабілітація пацієнтів із больовими синдромам різного генезу. Які дослідження на цю тему проводять в Україні?

– З метою розроблення ефективних моделей терапії та реабілітації пацієнтів із больовим синдромами різного генезу співробітники нашого Інституту вивчили роль морфофункціональних, психосоціальних і конституціональних особливостей у механізмах формування дорсалгій та цервікальних больових синдромів за неврологічної патології вертебрального та невертебрального генезу (керівник – ​професор Н.П. ­Волошина). Впровадження результатів цієї роботи сприятиме покращенню діагностики, вибору оптимальних лікувальних заходів і обсягів терапії.
Під керівництвом професорів Т.С. Міщенко та О.Г. Берченко вивчено фактори ризику, типи та особливості перебігу постінсультних больових синдромів (ПІБС). Під час ультра­звукового дослідження з функціональним навантаженням виявлено порушення системи регулювання судинного тонусу у хворих на ПІБС. Також встановлено специфічність умісту катехоламінів у сироватці крові пацієнтів із різними типами ПІБС. Зокрема, показано перевищення концентрації субстанції Р у сироватці крові хворих на ПІБС порівняно з пацієнтами без больового синдрому.
Показано, що розвиток когнітивних і депресивних порушень у постінсультних хворих обтяжують перебіг ПІБС та знижують ефективність лікувальних і реабілітаційних заходів. Дослідники розробили комплексний підхід до лікування хворих на ПІБС, спрямований на усунення больового синдрому та запобігання прогресуванню та хронізації захворювання.

– Які дослідження проводять у галузі психіатрії, наркології та медичної психології?

– У нашому Інституті у відділі неврозів і пограничних станів було вивчено роль адиктивних порушень у патоморфозі невротичних розладів. Визначено, що хворі на невротичні розлади мають високий ризик формування адикцій і адиктивного ризику (тривожно-фобічні розлади – ​66,67%, змішані дисоціативні розлади – ​42,5%). Хворі на невротичні розлади схильні до адиктивної поведінки (АП) переважно нехімічного походження. Високий ризик виникнення АП було встановлено за такими об’єктами «вживання»: у разі тривожно-фобічних розладів – ​їжа (14,35 бала), Інтернет, телебачення, робота, чай і кава, тютюн, седативні засоби; за змішаних дисоціативних розладів – ​робота, їжа, Інтернет, чай і кава, телебачення, тютюн, а також шопінг, секс, седативні засоби.
Також виділено соціодемографічні особливості виникнення невротичних розладів з АП, що включають: молодий вік хворих (18-25 років); наявність АП серед оточуючих та індивідуально-психологічні риси особистості.
Ще одна наукова робота, яку проведено в нашому Інституті під керівництвом професора В.С. Підкоритова, була спрямована на визначення сучасного патоморфозу клініко-типологічної структури маніакальних та змішаних фаз біполярного афективного розладу (БАР). У результаті було вперше виявлено фази БАР із високим суїцидальним ризиком: здвоєні та змішані – ​гіпердинамічна депресія, асоціативно-прискорена депресія. Отримані дані дають змогу розмежувати різні типи перебігу БАР з метою призначення адекватної терапії станів загострення та підтримувального лікування у стадії ремісії задля профілактики суїцидів, професійного й соціального зниження та скоєння суспільно небезпечних дій.
Також визначено декілька ступенів ремісії при БАР – ​часткову, повну клінічну та повну функціональну ремісію, досліджено їх клінічні особливості й частоту трапляння після різних епізодів БАР, що дає змогу визначити тривалість ремісії та прогноз захворювання в окремого пацієнта.
Команда науковців Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ) під керівництвом професора О.К. Напрєєнка вивчила тривожні й депресивні розлади (ТДР), які виникають на тлі зловживання алкоголем учасниками бойових дій.
Показано, що походження ТДР зумовлює формування так званого хибного кола, за якого психогенно травмуючі події, як-от наявна чи пережита в минулому воєнна ситуація, стають мотивом до зловживання алкоголем та першопричиною виникнення ТДР або загострення вже наявної психогенної, ендогенної чи цереброорганічної афективної патології. Вказане коло у пацієнтів з алкогольною залежністю включає також соматичну складову (пов’язані з алкоголізацією внутрішні захворювання) та негативні соціальні наслідки (критика з боку оточення, порушення сімейних і виробничих стосунків, іноді делінквентна поведінка тощо). Предикторами розвитку ТДР у цих осіб є також наявність виразної акцентуації за типами застрягання, педантичності, гіпертимності й циклотимності.
В Україні активно розвивається напрям, що стосується реабілітації осіб із психічними розладами, і на сьогодні ми вже можемо говорити про певні результати.
Так, співробітники відділу неврозів і пограничних станів нашого Інституту вивчили фактори прогнозу формування, перебігу та виходу депресивних розладів з метою розроблення ефективних засобів терапії та реабілітації. Під час комплексного дослідження з використанням клініко-психопатологічного, психодіагностичного та психометричного методів встановлено, що клінічна картина первинних депресивних розладів має специфічну синдромальну структуру, яка охоп­лює афективні, мотиваційно-вольові, когнітивні, психомоторні та соматичні прояви.
Також було розроблено диференційовану комплексну систему терапії, що ґрунтується на використанні фармакотерапії, психотерапії, психоосвіти та спирається на такі принципи:
– комплексна терапія;
– дотримання етапності (1-й етап – ​седативно-підтримувальний, 2-й етап – ​лікувально-стабілізуючий, 3-й етап – ​адаптаційно-профілактичний);
– послідовність реалізації та диференційований характер терапії залежно від клінічних проявів депресивного розладу й особистісних особливостей хворих;
– поєднання методів індивідуальної та групової психотерапії;
– оптимальна тривалість терапії;
– спадкоємність у процесі лікувально-профілактичних заходів;
– надання психопрофілактичних рекомендацій.
Отримані результати свідчать про необхідність упровадження розробленої комплексної системи терапії первинних депресивних розладів у практичну діяльність.

– Бойові дії на Сході України призвели до поширення нев­рологічних та психічних розладів. З якими розладами в учасників АТО найчастіше стикаються лікарі? Чи проводять наукові дослідження в цьому напрямі?

– У нашому Інституті тривають дослідження, спрямовані на розроблення методів профілактики травматичної хвороби мозку в учасників бойових дій у зоні АТО. Встановлено, що клінічні прояви обстежених хворих із мінно-вибуховою закритою ЧМТ (ЗЧМТ) характеризуються наявністю вегетативних дисфункцій, пов’язаних із порушенням циклу «сон-неспання», лікворно-венозною дисциркуляцію, вестибуло-атактичними порушеннями, пірамідною та екстрапірамідною недостатністю.
Згідно з отриманими даними загальні характеристики нейропсихологічних синдромів у хворих у гострому періоді вибухової ЗЧМТ включають динамічні порушення психічної діяльності у вигляді уповільнення роботи різного ступеня виразності, нерівномірної продуктивності, виснажування, порушень уваги під час виконання рухових, когнітивних та мовних програм, мнестичних розладів за типом зниження міцності слідів пам’яті й порушення вибірковості процесу відтворення, а також порушення емоційного стану та реагування. Ступінь виразності й динаміку всіх цих розладів визначали ступенем тяжкості отриманої травми.
Наші спеціалісти розробили методологічний комплекс діагностичних критеріїв на перших етапах медичної допомоги учасникам бойових дій за гострих ЧМТ, зумовлених вибуховою хвилею. Крім того, розроблено клініко-діагностичні та лікувальні комплекси за мінно-вибухових уражень головного мозку різного ступеня тяжкості, які дають змогу виявити й запобігти формуванню на ранніх етапах локальної осередкової патології головного мозку (керівник – ​професор В.І. Сухоруков).
Останнім часом дедалі більше вітчизняних досліджень у галузі психіатрії присвячено проблемам, які пов’язані із соціально-стресовими розладами в учасників бойових дій або в осіб, що переміщені із зони АТО. Вивчаючи наслідки соціального стресу у військових та цивільних осіб, які пережили бойові дії, було встановлено, що у них спостерігаються різні за структурою та ступенем виразності емоційні розлади, загострення рис особистості, поведінкові порушення, трансформація системи базисних переконань та аутоперцепції ­психологічного благополуччя. З посиленням проявів постстресових психічних розладів у цих осіб зростає вираженість емоційних та поведінкових порушень, змін особистості, знижується суб’єктивна оцінка психологічного благополуччя, змінюється система базисних переконань. Розроблено систему клінічних та психологічних критеріїв діагностики постстресових психічних розладів у комбатантів та цивільних осіб, які пережили бойові дії (керівники – ​професори Л.Ф. Шестопалова та І.В. Лінський). Ці критерії впроваджено в практичну діяльність медичних психологів і лікарів медичних закладів психіатричного та неврологічного профілю.
Наразі під керівництвом професора І.Я. Пінчук (Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров’я України, м. Київ) триває розроблення моделі медико-соціального менеджменту посттравматичних стресових розладів (ПТСР) і вдосконалення організації судово-психіатричної експертизи для осіб з цією патологією. Крім того, досліджуються поширеність та клінічна типологія психічних порушень у дітей, тимчасово переселених із зони бойових дій та окупованих територій; клініко-динамічні особливості перебігу гострої реакції на стрес у дітей дошкільного, молодшого шкільного та підліткового віку; триває робота над розробленням методики профілактики формування ПТСР.
Науковці Харківського національного медичного університету (ХНМУ) за підсумками виконаних досліджень розробили науково обґрунтовану систему раннього виявлення ПТСР і комплексну систему корекції, профілактики ПТСР та реабілітації хворих (керівник – ​­професор В.І. Коростій).
Також у ХНМУ під керівництвом професора Г.М. Кожиної вперше розроблено й науково обґрунтовано психо­освітню програму в комплексному лікуванні хворих на ПТСР, представлено дані щодо ефективності застосування цієї програми для оптимізації системи реабілітації пацієнтів із ПТСР.
У нашому Інституті проведено аналіз рівня і стилю вживання алкоголю учасниками АТО. Шляхом обстеження психопатологічної симптоматики виявлено специфічні розлади психіки та поведінки внаслідок впливу гібридної війни. ­Відображено взаємозв’язок між розладами внаслідок вживання алкоголю та наслідками бойової психологічної травми (керівники – ​професори І.В. Лінський та А.І. Мінко).

– Одним із найважливіших наукових напрямів сучасної неврології та психіатрії є вивчення особливостей неврологічних і психічних розладів у дітей та молоді. Які наукові роботи проводять у цій галузі?

– Це справді дуже важливий напрям, адже від якості діагностики й лікування неврологічних та психічних захворювань у дитинстві залежить у майбутньому працездатність покоління, що підростає. Багато розладів за умови своєчасної діагностики можна успішно корегувати під час спостереження у дитячих неврологів та психіатрів. Науковці нашого Інституту під керівництвом професора П.В. Волошина і члена-кореспондента НАМН України В.І. Козявкіна досліджували механізми, закономірності та чинники формування неврологічних та психічних проявів мінімальної мозкової дисфункції (ММД) у дітей. Під час досліджень було встановлено роль онтогенетичного простору дитини та соціальної ситуації у формуванні різних клінічних варіантів ММД. Визначено основні клінічні варіанти ММД й основні клінічні типи синд­рому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). Виявлено провідні закономірності клініко-неврологічних та клініко-психопатологічних, нейрофізіологічних і патопсихологічних порушень у хворих із різними клінічними формами ММД.
Головним підсумком цих робіт є створення комплексної системи лікування та реабілітації дітей із різними клінічними формами ММД, яка позитивно впливає на нейроонтогенез дитини і сприяє її соціально-психологічній адаптації та інклюзії. Також доведено високу ефективність системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації, яку розробив професор В.І. Козявкін, у реабілітації дітей зі СДУГ.
Необхідно наголосити, що останнім часом значно зросла кількість досліджень, спрямованих на вивчення найбільш поширених захворювань дитячого віку (розлади спектра аутизму, епілепсії тощо).
З-поміж досліджень, спрямованих на вивчення сучасних психопатологічних проявів у дітей та молоді, слід акцентувати увагу на двох дуже цікавих наукових роботах.
У першій роботі за результатами дворічного катамнестичного дослідження під час удосконалення алгоритму терапії дітей із подвійними діагнозами розладів загального розвитку (аутистичного спектра) та епілепсіями будуть враховані результати медичного моніторингу та оцінювання батьками ефективності, безпечності та суб’єктивної задоволеності застосованими терапевтичними стратегіями (керівник – док­тор медичних наук І.А. Марценковський, Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ). У ході цієї роботи будуть розроблені проекти нормативних документів МОЗ України, методичні рекомендації, інформаційні листи, нововведення. Отримані дані також можуть бути внесені в програми післядипломної освіти психіатрів, психотерапевтів, медичних психологів, соціальних працівників, які працюють у галузі охорони психічного здоров’я.
У другому дослідженні під керівництвом доктора медичних наук І.В. Дроздової (ДУ «Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», м. Дніпро) будуть розроблені інформаційні технології аналізу захворюваності/інвалідності та психокорекції життєвої перспективи молодих осіб, які мали статус дитини-інваліда; алгоритм оцінки життєвої перспективи молодих осіб, що мали статус дитини-інваліда, та шляхи поліпшення їх функціонування у соціумі, запобігання зростанню обмежень життєдіяльності та збереження резервів обороноспроможності України; прог­рами заповнення психолого-педагогічної частини індивідуальної програми реабілітації інваліда та психологічної корекції порушень життєвої перспективи молодих осіб, які мали статус дитини-інваліда.
Також будуть розширені наявні уявлення щодо оцінки впливу особистісних особливостей, адаптивності, ідентичності та тимчасової перспективи на функціонування та обмеження життєдіяльності молодих осіб, які мали статус дитини-інваліда; особливостей формування тріади мати – ​дитина – ​соціум, що поліпшують або обмежують життєву перспективу молодих осіб; підходів визначення психологічного реабілітаційного потенціалу молодих людей з урахуванням їхньої життєвої перспективи.

– Під час економічної кризи суїцидальна активність населення зростає. Чи виконуються в Україні дослідження в цьому напрямі?

– Безумовно, останніми роками ця проблема набула в нашій країні ще більшої актуальності. В нашому Інституті під керівництвом професора І.В. Лінського розроблено математичну модель суїцидальної активності населення України, що враховує соціально-економічні фактори, які впливають на її динаміку, і розпочато процес її тестування. Визначено предиктори завершення суїцидальних спроб, що утворюють такий ряд (за зниженням інформативності):
– вживання алкоголю перед суїцидальною спробою, яке забезпечує вміст етанолу в крові на рівні >1,50 проміле;
– вік на момент скоєння спроби ≥50 років, чоловіча стать;
– час доби скоєння спроби в інтервалі 03:01-15:00 і четвер або п’ятниця як дні здійснення спроби.
Оцінено відносні ризики суїцидальної активності протягом року та впродовж наступного життя для осіб із різною психо­патологією, а також для здорових осіб. Було доведено, що для пацієнтів із суїцидальною поведінкою за психічних розладів характерна нестабільність системи сприйняття больових відчуттів: понад 70% пацієнтів необ’єктивно оцінюють свої больові відчуття, спотворюючи їх у той чи інший бік. У хворих із суїцидальною поведінкою спостерігається помітне превалювання афективної сфери у формування сприйняття больових відчуттів, що створює передумови для імпульсивної поведінки. Встановлено, що у хворих, залежних від ПАР, аутоагресивна поведінка динамічно змінюється залежно від динаміки зміни стану: інтоксикація – ​стан відміни – ​ремісія. У пацієнтів, які не залежні від ПАР, виявлено більш значущий кореляційний зв’язок із психопатологічними порушеннями. При цьому встановлено, що існує загальний механізм аутоагресивного поводження для всіх хворих, що проявляється збільшенням порогу переносимості болю. Результати дослідження уточнюють наявні уявлення про фактори виникнення аутоагресивної поведінки у хворих із залежністю різних нозологічних груп. Виявлено деякі універсальні механізми реалізації аутоагресивної поведінки.
Отримані дані дадуть змогу прогнозувати аутоагресивну поведінку, а також запобігати їй у пацієнтів із психічними розладами на основі динамічного нагляду та вивчення сприй­няття болю.
Отже, досягнення сучасної неврології та психіатрії дають змогу визначити реальні чинники та загрози формування хвороб і розробити ефективні засоби їх профілактики. Основний масив наукових розробок у неврології, психіатрії та наркології виконують у напрямах найбільш поширених та інвалідизуючих захворювань (цереброваскулярні, демієлінізуючі, травматичні, ендогенні). Значну увагу в дослідних роботах приділяють вивченню розладів, які формуються під впливом чинників соціального стресу (розлади адаптації та ПТСР, невротичні та психосоматичні порушення, залежність від ПАР).
Відмінною особливістю наукових напрямів в Україні є вивчення медико-психологічних наслідків інформаційно-психологічної війни та розроблення дієвих технологій протистояння засобам маніпулювання свідомістю в умовах гібридної війни.

Підготувала Наталя Очеретяна

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

26.11.2020 Інфекційні захворювання Неврологія Неврологічні ускладнення COVID‑19 і противірусний імунітет: яка роль вітамінів групи В?

Останнім часом з’являється все більше повідомлень, що інфекція SARS-CoV‑2 пов’язана з тяжкими неврологічними та психіатричними розладами, як-от метаболічна енцефалопатія, епілептичні напади, ішемічно-гіпоксичні пошкодження, когнітивні порушення тощо [1-8]. Ті чи інші неврологічні симптоми виникають у кожного другого хворого, поява цих симптомів асоціюється зі значною захворюваністю та смертністю, а віддалені наслідки наразі невідомі [9, 10]. Для попередження цих ускладнень було запропоновано використовувати вітаміни групи В із нейротропними властивостями (В1, В6, В12); ці вітаміни також відіграють важливу роль у противірусному імунітеті [11]....

22.11.2020 Неврологія Застосування фармакотерапії та пов’язаний із нею ризик падінь в осіб похилого віку

Падіння серед літніх осіб є основною причиною госпіталізацій через травми та пов’язаної з ними смертності. Використання медикаментів напряму корелює з підвищенням ризику падінь. A. Bor et al. провели ретроспективне когортне дослід­жен­ня, метою якого було вивчення можливих предикторів падінь серед геріатричних пацієнтів протягом п’яти років, а також оцінка застосування ліків мешканцями будинків престарілих. Отримані результати опубліковані у виданні International Journal of Clinical Pharmacy (2017; 39: 408‑415)....

22.11.2020 Неврологія Сила природних компонентів для потрійного захисту від цереброваскулярної патології

Характерні ознаки бурхливого сьогодення – ​загальне постарішання населення та «помолодшання» серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань, передусім ішемічної хвороби серця та інсульту. За даними ВООЗ, саме вони є найчастішими причинами смертей у всьому світі. Ще одним важким тягарем для людства є зростання частоти когнітивних порушень, зумовлених деменцією. Чи можливо дожити до поважного віку, зберігаючи ясність розуму? Задача не з простих, і однією з найважливіших умов для її вирішення є постійна турбота про здоров’я, зокрема підтримання нормального функціонування системи кровообігу, що є запорукою благополуччя всього організму. ...

22.11.2020 Неврологія Коли хвороба Паркінсона виходить з-під контролю

Нині неврологічні розлади є провідною причиною інвалідизації у всьому світі, при цьому старіння збільшує тягар нейродегенеративних розладів, зокрема хвороби Паркінсона (ХП). ХП є досить поширеним захворюванням, на яке страждає близько 10 млн осіб у світі. Водночас можливості лікування пацієнтів із ХП продовжують зростати. Сучасні стратегії терапії, зокрема в ситуаціях, коли хворобу стає важко контролювати, висвітлила у межах ХІІ Нейросимпозіуму (8‑10 вересня 2020 року) д. мед. н., професорка кафедри неврології № 1 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України Тетяна Миколаївна Слободін....