Роль статинів у профілактиці інсульту: розмір користі та ціна зволікання

Щороку від 100 до 120 тис. наших співгромадян уперше переносять мозковий інсульт. Показник захворюваності становить 280-290 випадків на 100 тис. населення та перевищує середній показник в економічно розвинених країнах Європи – 200 на 100 тис. населення. Унаслідок тяжких інсультів в Україні щорічно помирають від 40 до 45 тис. осіб, близько 20 тис. стають інвалідами. Лише 10-20% хворих після інсульту повертаються до повноцінного життя. Наслідки гострих порушень мозкового кровообігу лягають тяжким економічним тягарем на суспільство. Разом із тим добре відомо, що великій кількості мозкових катастроф можна запобігти, застосовуючи на практиці комплексну стратегію виявлення та корекції судинних факторів ризику. Зокрема, в ангіоневрології значною мірою недовикористовують потенціал терапії статинами, хоча атеросклероз є одним із провідних чинників виникнення ішемічного інсульту. Про роль статинів у сучасних стратегіях профілактики інсульту ми розмовляли із завідувачем кафедри неврології та нейрохірургії Івано-Франківського національного медичного університету, доктором медичних наук, професором Вікторією Анатоліївною Гриб.

– Вікторіє Анатоліївно, нагадайте: що являють собою статини як потуж­ний фармакологічний засіб протидії атеросклерозу та зниження ризику інсультів?
– Статини є інгібіторами ферменту раннього етапу синтезу холестерину (ХС) у печінці – ГМГ-КоА-редуктази. Зниження рівня ХС – їхній найочевидніший і найвідоміший ефект, хоча не єдиний і не основний з точки зору втручання в патогенез серцево-судинних захворювань (ССЗ). Статини чинять антиагрегантну, антиоксидантну, протизапальну дію, покращують функцію судинного ендотелію, стабілізують атеросклеротичні бляшки, запобігаючи їх пошкодженню та тромбоутворенню. Клінічні випробування статинів почалися на початку 1990-х років. Скандинавське дослідження 4S із вторинної профілактики ішемічної хвороби серця було першим масштабним проектом доказової медицини, який радикально змінив ставлення клініцистів до терапії дисліпідемій. Основним результатом дослідження стало зниження під впливом терапії симвастатином показника загальної смертності на 30% і серцево-судинної – на 42% за середній період спостереження 5,4 року. Сприятливий ефект лікування спостерігали незалежно від вихідного рівня ХС, статі й віку хворих. Таких переконливих доказів ефективності гіполіпідемічної терапії не вдавалося досягти раніше жодним із методів впливу на атеросклероз.

Згодом ішемічний інсульт входив до комбінованих кінцевих точок ефективності статинів у більшості великих клінічних досліджень, які підтвердили значне зниження ризику мозкових катастроф. Добре відомо, що атеросклероз – це системний процес, який може вражати різні відділи судинного русла. Залежно від того, де раніше виникне критична оклюзія артерії бляшкою та її дестабілізація (розрив, тромбоз), атеросклероз може стати причиною й інфаркту, й інсульту. Важко передбачити, що в конкретного хворого відбудеться раніше. Тому статини слід розглядати як універсальний засіб для захисту від серцево-судинних подій. І не важливо, до кого вперше звернувся пацієнт – кардіолога, невролога чи сімейного лікаря. У наш час концепцію профілактики ССЗ і роль у ній статинів переглядають. Згідно з останніми європейськими та американськими клінічними настановами основою для прийняття рішення про призначення статинів має бути не рівень ХС як показник порушеного ліпідного обміну, а загальна величина серцево-судинного ризику, визначена для конкретної особи.

– Як визначити пацієнтів групи ризику в щоденному потоці? Кому показано терапію статинами в неврологічній
прак­тиці?
– Розглядати це питання потрібно щодо різних когорт пацієнтів – тих, які мають лише фактори ризику інсульту, але не мають діагнозу ССЗ, і тих, хто вже переніс мозкову подію. Щодо застосування статинів для вторинної профілактики, тобто запобігання повторним інсультам, то слід швидше ставити питання, кому не призначити статини (чи має хворий протипоказання?), ніж кому їх призначити. Тобто статини показано абсолютно всім пацієнтам, які перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА). Терапія статинами може сповільнити прогресування атеросклерозу, стабілізувати інші бляшки, які вже готові стати джерелом гострого тромбозу.

Відповідно до Європейських рекомендацій із профілактики ССЗ (2016) після перенесеного інсульту чи ТІА пацієнта автоматично слід зараховувати до групи дуже високого ризику повторних судинних подій і призначати їм базисні засоби вторинної профілактики – статини й антиагреганти (ацетилсаліцилову кислоту – АСК або клопідогрель).

Надання індивідуального плану профілактики повторного інсульту та корекції виявлених серцево-судинних факторів ризику входить до обов’язкових дій лікаря згідно з Уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги «Ішемічний інсульт» (Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 602 від 03.08.2012). До заходів вторинної профілактики входять у тому числі корекція гіперхолестеринемії (рекомендації здорового харчування) та призначення статинів.

Проте не слід чекати інсульту, коли результати додаткових інструментальних досліджень указують на наявність розвиненого атеросклерозу. Приводом для направлення пацієнта на ультразвукове дослідження судин шиї та голови можуть бути сімейний анамнез раннього атеросклерозу, інсультів або інфарктів у родичів молодше 60 років, наявність інших судинних факторів ризику, ознаки хронічної ішемії мозку, які так часто неврологи нашої країни відображають у діагнозі «дисциркуляторна енцефалопатія».

Відповідно до тих самих Європейських рекомендацій із профілактики ССЗ наявність значних бляшок у сонних артеріях за даними ультразвукового дослідження є індикатором дуже високого ризику судинних подій. Бляшку визначають як фокальне утворення внутрішньої стінки артерії розмірами ≥0,5 мм (або >50% просвіту судини) чи будь-яке потовщення комплексу інтима-медіа ≥1,5 мм. Причинно-наслідковий зв’язок атеросклерозу сонних артерій із розвитком атеротромботичних інсультів переконливо доведено численними дослідженнями. Отже, в разі виявлення каротидного атеросклерозу, навіть за відсутності будь-яких скарг, доцільно випередити інсульт – призначити відповідну профілактику статинами та антиагрегантами. А за наявності грубого стенозу з перекриттям 70% і більше про­світу артерії слід іще й направити пацієнта на консультацію до судинного хірурга для вирішення питання про оперативне лікування – знову ж таки для запобігання високоймовірному інсульту.

Численні дослідження (SPARCL, ACAPS, CAIUS тощо) продемонстрували, що терапія статинами викликає регрес потовщення внутрішньої оболонки сонних артерій та асоціюється з покращенням прогнозу. А в останніх настановах Американської асоціації серця (AHA) й Американської асоціації інсульту (ASA) з первинної профілактики інсульту (J.F. Meschia, C. Bush­nell et al., 2014) рекомендовано призначати АСК і статини для щоденного прийому всім пацієнтам із асимптомним атеросклеротичним стенозом сонних артерій.

Інша група – особи без явних ССЗ, але з окремими факторами ризику та їх різноманітними поєднаннями. Чи показано їм статини? У вищезгаданих настановах AHA/ASA (2014) надано рекомендації для практичного лікаря щодо скринінгу факторів ризику інсульту, які є добре відомими й піддаються корекції: артеріальна гіпертензія, паління, цукровий діабет (ЦД), дисліпідемія, захворювання серцево-судинної системи, фібриляція передсердь, безсимптомний стеноз сонних артерії, серповидноклітинна анемія, гормональна терапія в постменопаузі, оральні контрацептиви, неправильне харчування, недостатня фізична активність, ожиріння. Крім того, в настановах приділено увагу й тим факторам інсульту, які докладно поки що не охарактеризовані: мігрень, метаболічний синдром, зловживання алкоголем, наркоманія, апное уві сні, гіпергомоцистеїнемія, гіперкоагуляція, запалення й інфекції.

Для полегшення та збільшення точності оцінки ризику виникнення першого інсульту розроблено спеціальні калькулятори судинного ризику, такі як CV Risk Calculator. Він доступний онлайн за посиланням: http://www.cvriskcalculator.com. Для розрахунку індивідуального ризику вводять такі дані пацієнта: вік, гендер, расо­ва приналежність, рівень загального ХС, рівень ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), систолічний артеріальний тиск (АТ), діастолічний АТ, застосовує пацієнт гіпотензивні препарати чи ні, дані про наявність ЦД, чи є пацієнт курцем.

Калькулятор розраховує 10-річний абсолютний ризик виникнення серцево-судинних подій – інфаркту чи інсульту у відсотках, а також визначає потребу в застосуванні АСК, статинів і гіпотензивної терапії згідно з відповідними клінічними настановами.
Наприклад, чоловік білої раси віком 51 рік, у якого показник рівня загального ХС становить 4,8 ммоль/л (для введення даних у калькулятор слід перевес­ти їх у американський стандарт – мг/дл: 4,8×38,7=186 мг/дл), рівень ХС ліпопро­теї­нів високої щільності (ЛПВЩ) – 1,1 ммоль/л (1,1×38,7=43 мг/дл), систолічний АТ – 130 мм рт. ст., діастолічний АТ – 90 мм рт. ст.; не застосовує гіпотензивні препарати, не має ЦД, курить.

Результати калькуляції такі: 10-річний ризик виникнення судинних подій (інфарк­ту, інсульту) становить 8,8%. АСК цьому хворому не рекомендовано. Враховуючи вік (старше 40 років) і високий судинний ризик (>7,5%), рекомендовано помірно- або високоінтенсивну статинотерапію, не­зважаючи на нормальний показник рівня загального ХС. Зроблено висновок, що АТ погано контрольоване. Тому бажано роз­почати застосування гіпотензивних засобів, починаючи з тіазидних діуретиків або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) чи антагоністів кальцію.
Інший приклад: чоловік білої раси віком 26 років, у якого показник рівня загального ХС становить 6,9 ммоль/л, рівень ХС ЛПВЩ – 0,8 ммоль/л, систолічний АТ – 130 мм рт. ст., діастолічний АТ – 90 мм рт. ст.; не застосовує гіпотензивні препарати, не має ЦД, курить.

Результати комп’ютерного підрахунку: 10-річний ризик виникнення інсульту для цього респондента становить 6,2%. АСК і статини не рекомендовано (незважаючи на дисліпідемію!), що обґрунтовується низьким рівнем ризику (<7,5%). Для запобігання ССЗ рекомендовано гіпотензивну терапію (тіазидні діуретики, ІАПФ/БРА чи антагоністи кальцію). Американська колегія кардіологів (ACC) пропонує інший аналог калькулятора – ASCVD Risk Estimator для оцінки ризику розвитку первинного атеротромботичного інсульту. Він доступний за посиланням: http://tools.acc.org/ASCVD-Risk-Estimator. Калькулятор наочно демонструє клініцисту й пацієнту, в скільки разів можна зменшити ризик виникнення інсульту, скорегувавши спосіб життя та дисліпідемію статинами. До уваги беруть: вік, гендер, расу, показники загального ХС, ХС ЛПВЩ, рівень систолічного АТ, факт застосування гіпотензивних препаратів, наявність ЦД, чи хворий курить. Наприклад, чоловік віком 56 років білої раси, показник рівня загального ХС становить 6,9 ммоль/л (6,9×38,7=270 мг/дл), рівень ХС ЛПВЩ – 0,7 ммоль/л (0,7×38,7=27 мг/дл), систолічний АТ – 140 мм рт. ст.; не застосовує гіпотензивні препарати, не має ЦД, не курить. Калькуляція така: 10-річний ризик виникнення атеротромботичної події, в тому числі інсульту, становить 16,2%, упродовж життя цей ризик сягає 50%. При корекції факторів ризику, які рекомендуються (представлені нижче), 10-річний ризик знижується до 3,9%, а впродовж життя – до 5%.

Рекомендації: пацієнту пропонується помірно- або високоінтенсивна статинотерапія. Дано роз’яснення: дорослим особам від 40 до 75 років із ХС ЛПНЩ у межах 70-189 мг/дл (1,8-4,9 ммоль/л), без ЦД і приблизним 10-річним серцево-судинним ризиком ≥7,5% слід починати помірно- або й високоінтенсивну терапію статинами. Щодо критеріїв призначення статинів, то настанови AHA/ASA з первинної профілактики інсульту посилаються на раніше видані американські рекомендації з лікування дисліпідемій (АСС/АНА, 2013). Залежно від отриманих результатів калькуляції 10-річного серцево-судинного ризику пацієнтам, у яких вихідний рівень ХС ЛПНЩ перебуває в межах 1,8-4,9 ммоль/л, рекомендовано: – якщо 10-річний серцево-судинний ризик становить 0-4,9%, статини не призначають, але якщо при цьому хворий має ЦД, рекомендовано помірноінтенсивну статинотерапію; – якщо ризик становить 5,0-7,4% – помірноінтенсивна статинотерапія; – якщо ризик становить ≥7,5% – високо­інтенсивна статинотерапія.

– Що означає інтенсивність терапії статинами і як вона пов’язана з терапевтичними цілями?
– Встановлено, що зниження серцево-судинного ризику відбувається пропорційно зниженню рівня ХС ЛПНЩ. І саме цей показник є орієнтиром під час підбору терапії (але не критерієм, призначати її чи ні!) та доступним індикатором її ефективності. Метааналіз мережі дослідників із вивчення гіполіпідемічної терапії (Cholesterol Treatment Trialists Collaboration, 1995) встановив, що на кожний 1 ммоль ХС ЛПНЩ відносний ризик основних серцево-судинних подій (до яких належить і інсульт) знижується приблизно на 25%, а при зниженні на 2 ммоль/л – на 45%, причому цей профілактичний ефект не залежав від вихідного ризику та наявності ССЗ, статі, віку пацієнтів.

Відповідно, сучасна стратегія статинотерапії ґрунтується вже не на досягненні фіксованих цільових рівнів ХС, а на відносному зниженні його у відсотках до вихідного значення. Вибір препарату та дозування визначають середнім очікуваним зниженням рівня ХС ЛПНЩ, який може забезпечити той чи інший режим терапії (табл.).

Високоінтенсивна терапія: щоденне застосування статину знижує рівень ХС ЛПНЩ ≥50% (аторвастатин 40-80 мг на добу, розувастатин 20-40 мг на добу).

Помірноінтенсивна терапія: щоденне застосування статину знижує рівень ХС ЛПНЩ на 30-50% (аторвастатин 10-20 мг, розувастатин 5-10 мг, симвастатин 20-40 мг, пітавастатин 2-4 мг, правастатин 40-80 мг, ловастатин 40 мг, флувастатин 40 мг).
Низькоінтенсивна терапія: щоденне застосування статину знижує рівень ХС ЛПНЩ <30% (симвастатин 10 мг, пітавастатин 1 мг, правастатин 10-20 мг, ловастатин 20 мг, флувастатин 20-40 мг).

– Отже, якою має бути послідовність дій лікаря для вирішення питання, призначати статини чи ні конкретному пацієнту?
– Цей алгоритм можна підсумувати так:
1) визначення індивідуального серцево-судинного ризику пацієнта за а) наявними та перенесеними ССЗ або їх еквівалентами (ЦД, хронічна ниркова недостатність); б) наявними ознаками атеросклеротичного ураження судинних басейнів (ультразвукове дослідження сонних артерій, коронарна ангіографія); 3) калькуляторами ризику для пацієнтів без явних захворювань або проявів атеросклерозу;
2) визначення вихідного рівня ХС ЛПНЩ;
3) визначення доцільності статинотерапії згідно з вищевикладеними критеріями;
4) якщо статинотерапію показано – вибір режиму терапії (препарату та дози) залежно від вихідного рівня ХС ЛПНЩ і цільового відсотка зниження ХС ЛПНЩ, який необхідно досягнути (що визначається наявністю ССЗ або величиною 10-річного серцево-судинного ризику).

Таким чином, після підрахунку ризику виникнення інсульту рекомендовано застосування трьох профілактичних опцій (залежно від результатів – гіпотензивні препарати, статини, антитромботичні засоби), ходити пішки на роботу, менше їсти та їсти якісно, й у результаті можна очікувати, що індивідуальний ризик мозкової катастрофи зменшиться на 30-40%. Здавалося б, усе просто…

– Так, але чому ж тоді кількість інсультів зростає?
– Причин є багато, вочевидь і соці­аль­но-економічна ситуація в країні, і недо­лі­ки системи охорони здоров’я в цілому мають значення. Насамперед необхідно сформувати ставлення лікарів і населення до інсульту як до катастрофи, якій можна запобігти. Пріоритетним напрямом має бути первинна профілактика, що ґрунтується на результатах масштабних клінічних досліджень. Вона передбачає підвищення обізнаності населення щодо здорового способу життя й контроль факторів ризику ССЗ. Тут важливу роль відіграє позиція керівників вищих інстанцій охорони здоров’я з організації соціальної реклами засобами масової інформації та діяльність первинної ланки, завданням якої є скринінг пацієнтів на наявність факторів ризику та вміння переконати пацієнта змінити своє життя: помірна фізична активність, контроль АТ, дисліпідемії з ви­значенням стану судин шиї та голови, діа­гностика гіперглікемії тощо.

Зниження захворюваності на інсульт – це реальна мета. За результатами Оксфордського судинного дослідження (Oxford Vascular Study), яке проводили у Великій Британії з 1981 по 2004 рік, було встановлено, що при зниженні рівня ХС, досягненні цільових цифр АТ, уникненні паління та вживанні АСК ризик виникнення першої цереброваскулярної події зменшується на 30%. Відповідно до даних дослідження MONICA (Multinational Monitoring of Trends and Determinants in Cardiovascular Diseases – Багатонаціональний моніторинг тенденцій і факторів, що зумовлюють розвиток серцево-судинної патології), зниження смертності від CCЗ на 2/3 у європейських країнах зумовлено корекцією загальновідомих факторів ризику й лише на 1/3 – вдосконаленням терапевтичних підходів. За більш ніж 20-річний період спостереження відзначили зниження частоти розвитку інсульту на 40% завдяки впровадженню превентивної терапії й популяційному зниженню впливу факторів ризику.

Ефективність високоінтенсивної терапії у хворих із ризиком атеротромботичного інсульту було доведено в таких масштабних дослідженнях, як ASCOT-LLA, ALLHAT-LLT, PROSPER, HPS, GREACE, MIRACL, LIPID, CARE, WOSCOPS, 4S, і в низці дріб­ні­ших проектів усього за участю 90 тис. пацієнтів. Встановлено, що зниження концентрації ХС ЛПНЩ на кожні 10% асоціюється зі зниженням ризику розвитку первинних інсультів на 15,6%.

– Чому ж статини так і не стали звичним інструментом зниження ризику інсультів у практиці неврологів?
– Із тих причин, на які можна вплинути, я виділила б низьку поінформованість населення й неоднозначне ставлення лікарів до профілактичного (й пожиттєвого!) медикаментозного втручання, особливо щодо статинотерапії. Неможливо швидко оцінити позитивний вплив статинів, вони не полегшують симптоми, їхня користь не очевидна, внаслідок чого важко переконати українців, звиклих до «курсового» лікування, їх прий­мати, та ще й постійно. Також відіграють роль певні міфи про шкідливість статинів, перебільшення ризиків від побічних ефектів. За даними вітчизняних фахівців, упродовж року близько 50% хворих припиняють прийом призначених статинів (Л.А. Міщенко). Але ця проблема виникає й у розвинених країнах із високим рівнем доходу на душу населення та страховою медициною. Отже, не лише соціально-економічна ситуація є визначальною. За результатами одного з опитувань, проведеного у США, з-поміж тих, хто припинив лікування, більшість пацієнтів не були впевнені в користі цих лікарських засобів (81,7%) та не усвідомлювали їх значення для прогнозу (72,5%), а також не знали про необхідність їх тривалого застосування (97,7%) (B. McGinnis et al.).

За даними проведеного дослідження в рамках науково-дослідної роботи кафедри неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (Н.Р. Сохор), при ретроспективному аналізі профілактики інсульту у хворих, які надійшли до неврологічного стаціонару з атеротромботичним інсультом, до виникнення інсульту 55,7% пацієнтів отримували антиагреганти постійно, 19,7% – епізодично, 41,8% постійно приймали гіпотензивні засоби, 12,3% – епізодично. І тільки 14,8% (!) приймали статини.

Подібне дослідження було проведено на базі відділення судинної неврології Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з вересня 2015 по червень 2016 року. Матеріали даних ретроспективного аналізу 25 карт стаціонарних хворих із діагнозом «атеротромботичний ішемічний інсульт» дали можливість охарактеризувати якість первинної профілактики інсульту. Враховуючи дані дослідження пацієнтів, зок­ре­ма дуплексного дослідження судин шиї, ліпідограми, визначений тип інсульту за критеріями TOAST, було зазначено, що всі хворі мали б отримувати високоінтенсивну статинотерапію, що дало б можливість уникнути інсульту в 21% випадків, тобто в 5 хворих із 25 досліджених. Виявилося, що до інсульту помірноінтенсивну (не високоінтенсивну!) статинотерапію отримували тільки 3 пацієнти (12%), які мали інфаркт міокарда в анамнезі.
Дані цього та інших подібних досліджень по всьому світу свідчать про потребу тіснішої та ефективнішої взаємодії між лікарем і пацієнтом для поширення знань та усвідомлення необхідності застосування статинів.

– Якою насправді є масштаби проблеми побічних ефектів статинотерапії?
– У науковій літературі є досить суперечливі заяви щодо потреби застосування статинів через їхні побічні дії, але все ж таки результати досліджень останніх років переконливо довели переваги від застосування статинів у профілактиці інсульту. Найчастіше обговорюють вплив на функцію печінки. Н. Bays і співавт. (2014) вказують 122 причини асимптомного підвищення рівнів печінкових трансаміназ (АСТ, АЛТ). Застосування статинів посідає 69-те місце, а серед основних причин зазначено кардіоміопатію, гіпо- та гіпертиреоз, прийом алкоголю, гемохроматоз тощо. Висновки метааналізу такі: не існує якихось серйозних обґрунтувань для моніторування рівнів АСТ/АЛТ після початку терапії статинами, але потрібно брати аналізи на АСТ/АЛТ перед їх призначенням. Терапія статинами безпечна у хворих із неалкогольною жировою хворобою печінки та з аутоімунним гепатитом, їх навіть можуть приймати хворі з пересадженою печінкою. Проте слід пам’ятати про ризики лікарської взаємодії з препаратами для лікування вірусних та інших інфекцій (гепатиту В, С), що потребує зміни дози чи режиму антивірусної терапії. Ці взаємодії докладно розписано в інструкціях до статинів.

Рабдоміоліз – остання стадія міопатії, що може бути серйозним ускладненням статинотерапії, якщо вчасно не виявити й не лікувати на ранній стадії. Але трапляється воно дуже рідко. Міозит є більш поширеним при агресивному зниженні рівня ХС, наприклад при подвоєнні звичайних доз статинів.

Геморагічний інсульт реєстрували при застосуванні статинів із річним ризиком 0,5 випадку на 1000 пацієнтів, які отримували статини впродовж 5 років. Але в них відзначено переваги від використання статинів щодо зниження ризику розвитку ішемічного інсульту (СТТ Collaboration, 2012).

Останнім часом широко обговорюють зростання ризику розвитку ЦД при тривалому застосуванні статинів, яке згідно з даними метааналізу N. Sattar і співавт. (2010) становить 9%, а за даними D. Priess і співавт. (2011) – 12%. Проте експерти одностайно переконані, що користь від застосування статинів, яка полягає в істотному зменшенні серцево-судинних ускладнень, значно перевершує їхній потенційний діабетогенний ефект. Щоб виник 1 випадок ЦД 2 типу, необхідно пролікувати 498 хворих високими дозами статинів протягом 5 років (D. Priess, S.R. Seshasai, P. Welsh et al., 2011). Механізм збільшення ризику розвитку ЦД на тлі лікування статинами поки що не відомий.

Обговорюючи ризики побічних ефектів статинів, опоненти чомусь забувають, що всі вони є зворотними й не залишають наслідків за умови своєчасного розпізнавання та відміни статинотерапії, тоді як наслідки інфаркту чи інсульту майже завжди не­зворотні й часто стають причиною інвалідності. Результати більшості досліджень ефективності й безпечності статинотерапії переконливо свідчать про те, що вигоди від застосування статинів переважують будь-які можливі серйозні негативні наслідки, навіть за дуже низької частоти серцево-судинних подій.

– Підведімо підсумок нашої бесіди. Як ви пояснили би пацієнту роль статинів у профілактиці інсульту?
– Профілактика інсульту потребує значно більше організаційних зусиль, аніж фінансових затрат. Просвітницька робота, мотивація населення до здорового способу життя, контроль і адекватна корекція факторів ризику ССЗ, у тому числі й медикаментозна, дадуть змогу істотно знизити рівень виникнення інсульту в подальшому. Наведені дані багатьох досліджень свідчать, що застосування статинів для первинної та вторинної профілактики ССЗ є необхідним компонентом і доведеним фактом. Дуже важливим є питання про тривалість лікування статинами, оскільки часто при повторному огляді після виписки зі стаціонару з’ясовується, що пацієнт приймав препарат курсом 2-3 міс. Пацієнти мають знати, що не існує поняття про курсове призначення цих препаратів. Використовуючи результати досліджень, відомості про успіхи профілактики ССЗ в інших країнах, необхідно пояснювати пацієнтам, що мета тривалого (пожиттєвого) прийому статинів – це запобігання інфарктам, інсультам, іншим серйозним ускладненням атеросклерозу, які в один момент можуть зробити людину інвалідом. Захист триває доти, доки ви продовжуєте приймати препарат. Що ж до побічних ефектів, то, як влучно висловився Alan Mitchell (AHA), «найсер­йозніший побічний ефект при застосуванні статинів – це продовження життя».

Підготував Дмитро Молчанов