12 листопада, 2017
Пленум Асоціації акушерів-гінекологів України та науково-практична конференція з міжнародною участю «Акушерство, гінекологія та репродуктологія: освіта, клініка, наука»
21-22 вересня 2017 року в м. Одесі за підтримки Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, Національної академії медичних наук (НАМН) України, Асоціації акушерів-гінекологів України, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та Українського державного інституту репродуктології відбулися Пленум Асоціації акушерів-гінекологів України та науково-практична конференція з міжнародною участю «Акушерство, гінекологія та репродуктологія: освіта, клініка, наука». Цей захід рік у рік дедалі більше вражає масштабністю. Науковий симпозіум відвідали провідні вітчизняні та зарубіжні вчені, які у своїх доповідях висвітлили сучасні світові тенденції та розглянули актуальні питання акушерства та гінекології. Учасники конференції мали унікальну можливість почути вкрай важливу інформацію з перших вуст, ознайомитись з інноваційними технологіями, які застосовуються у найкращих клініках Європи та США, та взяти участь у наукових дискусіях із провідними фахівцями України та світу.
У рамках Пленуму одночасно працювали кілька секційних засідань, на яких розглянуто найбільш актуальні питання акушерства та гінекології в Україні. Великої ваги надано обговоренню тенденції до зростання рівня материнської смертності в нашій державі та шляхів її подолання. Доповіді спікерів було присвячено сучасним методам забезпечення здоров’я жінки та реалізації її репродуктивного потенціалу, новим підходам у корекції невідкладних станів в акушерсько-гінекологічній практиці, перинатальній медицині та інноваційним аспектам репродуктології. Впровадження міждисциплінарного підходу дозволило розкрити нові аспекти проблеми екстрагенітальної патології, онкогінекології, інтенсивної терапії та анестезіології в акушерстві та гінекології. Незважаючи на інтенсивний режим роботи секційних засідань, атмосфера конференції вирізнялася неповторним одеським колоритом та чудовим настроєм її учасників.
Урочисте відкриття заходу відбулося у затишному концерт-холі готельного комплексу «Одеса». Із вітальним словом виступив Президент ГО «Асоціація акушерів-гінекологів України», академік НАМН України, ректор Одеського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор Валерій Миколайович Запорожан.
– Щороку до участі у всеукраїнських науково-практичних конференціях, організованих Асоціацією акушерів-гінекологів України, долучається дедалі більше іноземних представників, що свідчить про високий рівень організації заходу. Активна співпраця із зарубіжними учасниками додає нам наснаги для подальшого розвитку, а також дозволяє усвідомити нашу належність до європейської наукової спільноти. Завдяки цьому ми маємо можливість постійно обмінюватись актуальною інформацією про сучасні світові тенденції та досягнення в сфері акушерства та гінекології в режимі он-лайн, обговорювати чинні протоколи, проблемні питання, плани та шляхи вдосконалення медичного обслуговування жіночого населення держави.
Модернізація системи охорони здоров’я України та акушерсько-гінекологічної сфери зокрема у сучасних, вкрай складних, соціально-економічних умовах потребує особливої уваги та виваженого підходу. Ми не можемо вплинути на всі ланки реформування медицини в нашій країні, проте ми робимо все можливе для того, щоб досягти європейського рівня медичного обслуговування. Одним із таких кроків є активна участь вітчизняних фахівців у міжнародних пленумах і конференціях, під час яких обговорюють прогресивні напрями акушерсько-гінекологічної сфери. У процесі адаптації європейських рекомендацій та протоколів до системи охорони здоров’я України виникають деякі труднощі, пов’язані з активною реорганізацією медицини в нашій державі. Проте, у тому числі завдяки активній позиції Асоціації акушерів-гінекологів України, поступово вдається реалізовувати сучасні світові тенденції.
Стрімкий науково-технічний прогрес потребує швидкого реагування лікарів та вчених. Проведення щорічних пленумів акушерів-гінекологів не завжди дозволяє охопити всі нововведення та відкриття, здійснені за цей значний проміжок часу. З метою підвищення ефективності нашої роботи планується обговорення актуальних питань у режимі он-лайн на сайті Асоціації акушерів-гінекологів України, під час якого кожен учасник зможе внести свої пропозиції та зауваження щодо поліпшення медичного обслуговування. Зміцнення комунікативних зв’язків між лікарями-практиками та науковцями, а також зацікавленість кожного члена Асоціації в розвитку акушерсько-гінекологічної сфери в Україні створять необхідні передумови для забезпечення міцного здоров’я наших громадян.
Учасників Пленуму також привітав академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу репродукції та адаптації ДУ «Інститут ендокринології і обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», доктор медичних наук, професор Олександр Григорович Резніков.
– Незважаючи на те що нам доводиться працювати в такі скрутні для України часи, ГО «Асоціація акушерів-гінекологів України» не збавляє обертів та демонструє високу ефективність на шляху реорганізації акушерства та гінекології в нашій державі. Наука та клінічна практика – дві невід’ємні складові медичної сфери, які потребують одночасного реформування. Кожний лікар у своїй діяльності повинен використовувати науково обґрунтовані рекомендації та схеми, адже сучасні світові тенденції регламентують нові стандарти надання медичної допомоги населенню.
Співпраця лікарів-практиків та науковців, активна позиція членів Асоціації акушерів-гінекологів України – рушійна сила розвитку акушерсько-гінекологічної галузі зокрема та вітчизняної медицини загалом.
Зі словами привітання звернулася до присутніх член-кореспондент НАМН України, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», завідувач відділення ендокринної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, гінекології та акушерства НАМН України», доктор медичних наук, професор Тетяна Феофанівна Татарчук.
– ГО «Асоціація акушерів-гінекологів України» протягом багатьох років створює передумови для забезпечення здоров’я матері та дитини та впроваджує нові підходи надання медичної допомоги відповідно до міжнародних стандартів та рекомендацій. Науковий досвід та досягнення українських вчених цінують у всьому світі, про що свідчить участь у цьому з’їзді іноземних представників. Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України – це основна клінічна установа охорони здоров’я матері та дитини, двері якої відкриті для всіх пацієнтів.
До відкриття конференції були залучені також зарубіжні представники наукової спільноти: екс-президент Міжнародної федерації гінекології та акушерства (FIGO), член міжнародної організації ГО «Асоціація акушерів-гінекологів України», професор Сер Сабаратнам Арулкумаран та президент Європейської Ради та коледжу акушерства та гінекології (EBCOG), доктор Тахір Махмуд.
Важливою складовою урочистого відкриття Пленуму стало нагородження заслужених діячів медицини грамотою за заслуги перед Українською православною церквою та орденом Святителя Луки Кримського, які вручив Предстоятель УПЦ – Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.
У рамках урочистостей учасникам та гостям конференції була представлена доповідь «Репродуктивне здоров’я в Україні: тенденції, досягнення, виклики та пріоритетні напрямки діяльності» професором кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктором медичних наук Сергієм Євгеновичем Савченком.
– Згідно зі статутом Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів. Однак вказане визначення не можна використовувати для оцінки цього показника на популяційному та індивідуальному рівнях. Відповідно до запропонованої ВООЗ дефініції, популяційний рівень має включати показники зниження смертності, захворюваності та інвалідності. Під репродуктивним здоров’ям розуміють стан повного фізичного, розумового та соціального благополуччя, що характеризує здатність людей до зачаття та народження дітей, можливість статевих зносин без ризику зараження захворюваннями, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), гарантію безпеки вагітності, пологів, виживання і здоров’я дитини, благополуччя матері, можливість планування наступних вагітностей та запобігання небажаній вагітності.
Сьогодні на репродуктивне здоров’я нації впливають безліч негативних чинників, що зумовило демографічну кризу в нашій державі. За період із 1993 по 2013 р. чисельність населення в Україні знизилась на 12,9%. Станом на 1 липня 2017 р. вона становила 42 млн 457 тис. осіб, що, за оцінками Державної служби статистики, на 126,9 тис. осіб менше, ніж на початку року. За рівнем народжуваності у переліку 226 країн світу Україна посіла 186-те місце (10,5 на 1000 осіб), за показником смертності – 3-тє місце (14,4 на 1000 осіб), за рівнем природного спаду чисельності населення – 5-те місце (3,9 на 1000 осіб). Зниження рівня життя, збільшення стресових навантажень, недостатня соціальна та правова захищеність, відсутність належного контролю за дотриманням правил, норм охорони праці та техніки безпеки, погіршення якості харчових продуктів та зростання загальної захворюваності населення створили передумови для кризової соціально-економічної ситуації в Україні. Це, в свою чергу, потягнуло за собою значні демографічні втрати: депопуляцію, зниження тривалості життя, незадовільний стан здоров’я населення, масову трудову та вимушену міграцію із тимчасово окупованої території держави.
За таких умов зростає цінність кожної народженої дитини, а збереження репродуктивного здоров’я потенційних батьків для належного відтворення населення має бути пріоритетом держави. Розв’язання цієї проблеми потребує ухвалення радикальних рішень. МОЗ України запропонований проект Концепції загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року», яка ґрунтується на Європейській регіональній стратегії ВООЗ із сексуального та репродуктивного здоров’я. Впровадження національних програм створило передумови для поліпшення низки популяційних показників, що свідчить про ефективність такого підходу. Згідно з даними Державної служби статистики України, протягом 7 років рівень материнської смертності знизився з 15,2 у 2006 р. до 12,5 у 2012 році. У 2012-2013 рр. цей показник досягнув запланованих цільових показників державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» за період 2006-2015 рр. (з 15,2 у 2006 р. до 13,5 у 2013 р.).
Важливою умовою для зміни динаміки материнської смертності в Україні є впровадження нових підходів в аналізі причин підвищення цього демографічного показника. МОЗ України затвердило Положення про комісію з проведення конфіденційного дослідження випадків материнської смерті з метою зниження рівня материнської захворюваності і смертності та поліпшення якості надання медичних послуг вагітним, роділлям, породіллям та усунення системних порушень, які призводять до смертності даної категорії населення (наказ МОЗ України від 26.12.2014 № 1014 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань конфіденційного дослідження випадків материнської смерті»).
Окрім цього, вдалось досягнути значних змін показників перинатальної смертності. Завдяки впровадженню сучасних перинатальних технологій, реорганізації акушерських та неонатологічних відділень шляхом створення перинатальних центрів рівень перинатальної смертності знизився з 9,47 на 1000 народжених у 2012 р. до 8,59 у 2016 році. Проте цей показник перевищує середній по Європі (7,3). Варто зауважити, що у м. Києві при найвищій кількості пологів (32 561 у 2016 р.) показник перинатальної смертності становить 5,4 на 1000 народжених, що нижче середнього рівня в країнах ЄС. Серед регіонів із позитивною динамікою щодо показника перинатальної смертності за 2012-2016 рр. – Волинська, Житомирська, Тернопільська та Хмельницька області. За період з 2001 до 2012 р. частота пологів на 1000 жінок фертильного віку в Україні зросла з 29 до 45. Завдяки широкому впровадженню комплексних заходів із використання сучасних методів контрацепції за період з 2001 до 2016 р. частота випадків переривання вагітності знизилась утричі (з 27 до 9 на 1000 жінок фертильного віку).
Позитивна динаміка також спостерігається щодо частоти ЗПСШ: у 3,6 рази зменшилась кількість випадків сифілісу серед дівчат-підлітків, у 1,9 рази – гонококової інфекції.
Завдяки реалізації загальнодержавних програм протидії ВІЛ/СНІД вдалось досягнути деяких позитивних результатів. Починаючи з 2003 року рівень охоплення стосовно добровільного консультування і тестування на наявність ВІЛ-інфекції серед вагітних постійно перевищував 95%. Зріс показник охоплення антиретровірусною терапією жінок, у яких під час вагітності виявлена ВІЛ-інфекція, – з 9% у 1999 р. до 95% у 2015 році. Частота передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини знизилась – з 27,8% у 2001 р. до 3,85 у 2013 році. Кількість осіб віком 15-24 роки з вперше виявленою ВІЛ-інфекцією зменшилась з 22,8% у 2003 р. до 7,1% у 2013 році.
З метою стабілізації демографічної ситуації в Україні створено клінічні протоколи та настанови, які ґрунтуються на даних доказової медицини. У них відображено найкращі світові стандарти з ведення вагітності, пологів та післяпологового періоду, неонатального догляду та комплексної медичної допомоги у разі небажаної вагітності. Однак на шляху впровадження нормативно-правових документів постійно виникають труднощі, які суттєво ускладнюють реформування цього напряму медицини.
Згідно із національним демографічним прогнозом, чисельність жінок дітородного віку до 2020 р. зменшиться на 6%, а до 2025 р. – на 11%.
Гострою проблемою в Україні є істотне зниження народжуваності: у 2015 р. кількість новонароджених зменшилась на 45 тис. осіб (10,3%) порівняно з показником 2016 р. У найближчій перспективі така тенденція зберігатиметься.
З 2014 року в Україні спостерігається зростання рівня материнської смертності порівняно з 2013 роком. Проте слід зазначити, що аналіз цих даних за 2013-2016 рр. є не цілком коректним, оскільки аналіз материнських втрат ґрунтувався на недостатньому обсязі даних. У структурі причин летальних випадків серед матерів чільну позицію протягом останніх років займає екстрагенітальна патологія. Друге місце посідають такі стани, як емболія навколоплідними водами, гестоз, тромбоемболія легеневої артерії. Згідно з статистичними даними за 2016 р., в Україні померло 77 жінок, смерть яких пов’язана із вагітністю. Найбільша кількість материнських смертей спровокована ускладненнями екстрагенітальних захворювань (29 жінок, що становить 37,66% від усіх материнських втрат, порівняно з 33 летальними випадками у 2015 р., які становили 45,20%). Емболія навколоплідними водами стала причиною смерті 9 жінок (1,68%), септичні ускладнення – 2 жінок. Від гестозу, тромбоемболії навколоплідними водами та кровотечі померла 21 жінка (по 7 випадків на кожну нозологію). За 2016 р. не зареєстровано випадків материнської смертності у Житомирській, Луганській, Полтавській, Херсонській та Хмельницькій областях, натомість максимальних значень цей показник сягнув у Кіровоградській, Донецькій, Миколаївській, Івано-Франківській, Запорізькій та Рівненській областях.
Кризова соціально-економічна ситуація та військово-політична нестабільність негативно впливають і на поточну дітородну активність населення та здоров’я народжених дітей. Так, окрім помітного зниження частоти дітонародження у 2015 р., досить високим залишається показник перинатальної смертності, який на 34% перевищує середній показник у країнах ЄС (6,6%). Актуальною залишається проблема безпліддя, від якого страждають близько 15% подружніх пар. Для того щоб запобігти прямим репродуктивним втратам, необхідно забезпечити якісне консультування, діагностику та відповідне лікування. Відповідно до міжнародних стандартів, потреба в проведенні допоміжних репродуктивних технологій обчислюється в розрахунку 1500 циклів на 1 млн населення. В Україні у 2014 р. виконано 398 циклів на 1 млн населення, з яких тільки 3% профінансовано за рахунок державних коштів. Недотримання основних принципів гендерної рівності у сфері забезпечення репродуктивного здоров’я нації та зорієнтованість системи надання таких послуг переважно на потреби жінок зумовлюють недостатнє залучення чоловіків до планування сім’ї та обмеження їх доступу до відповідних послуг.
Зросли ризики щодо поширення ВІЛ в умовах наявної гуманітарної кризи та воєнних дій на сході України. У 2015 р. під медичним наглядом перебувало понад 124 тис. ВІЛ-позитивних громадян України, з них 32 тис. хворих на СНІД. У країні переважає статевий шлях інфікування (у 72,5% випадків у 2015 р.), що свідчить про поширення епідемії з груп ризику на інші соціальні категорії.
Ще однією проблемою репродуктивного здоров’я населення є онкологічна патологія статевих органів. Саме ця нозологічна група захворювань є основною причиною смерті жінок репродуктивного віку. Згідно з даними Національного канцер-реєстру України за 2013 р., частка онкологічної патології репродуктивних органів у структурі онкологічної захворюваності жінок становить 38,9%.
На тлі негативних тенденцій природного відтворення населення України гострою є кадрова проблема: скорочується кількість акушерів-гінекологів, зростає частка працюючих пенсійного віку, відбувається постійний відтік перспективних та молодих спеціалістів за кордон та в комерційні установи.
Наявна в Україні ситуація потребує радикальних рішень збоку держави. Для покращення репродуктивного здоров’я населення необхідно забезпечити доступ населення до достовірної інформації та освіти, потрібної для досягнення та підтримання репродуктивного статусу. Реалізація необхідних заходів із пропаганди здорового способу життя, відповідального батьківства, культури взаємовідносин та сімейних цінностей, планування та народження здорової дитини є одним із пріоритетних напрямів державної політики. Важлива умова забезпечення здоров’я нації – розроблення та впровадження сучасних комунікативних стратегій та програм статевого виховання дітей, підлітків та молоді з питань профілактики ЗПСШ та ВІЛ, запобігання підлітковій вагітності. Не менш важливими напрямами, які потребують активізації збоку держави, є матеріально-технічне та кадрове забезпечення.
Для того щоб поліпшити показники стану здоров’я населення, що є передумовою для позитивної динаміки демографічних процесів та сталого розвитку, необхідні постійна міжсекторальна співпраця усіх державних установ і закладів, поєднання зусиль громадських, міжнародних організацій та приватного сектора, залучених до реалізації державної політики у сфері статевого та репродуктивного здоров’я.
Сучасні підходи у впровадженні стандартів акушерсько-гінекологічної допомоги розглянула старший науковий співробітник, міжнародний експерт з питань репродуктивного здоров’я ВООЗ та ООН, доктор медичних наук, професор Надія Яківна Жилка.
– Обговорення основних напрямів стандартизації системи охорони здоров’я України потребує розуміння відповідної термінології. У Законі України «Основи законодавства про охорону здоров’я» визначено, що галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є: стандарт медичної допомоги, клінічний протокол, табель технічно-матеріального оснащення та лікарський формуляр. Методика розроблення та впровадження стандартів надання медичної допомоги та медико-технологічних документів регламентується наказом МОЗ України від 28.09.2012 № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі МОЗ України» із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України від 29.12.2016 № 1422 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751».
Ґрунтуючись на засадах доказової медицини, комплект медико-технологічних документів включає: адаптовану клінічну настанову, стандарти медичної допомоги, новий клінічний протокол медичної допомоги (КПМД) та уніфікований КПМД. Наявність двох способів розроблення уніфікованого медичного протоколу зумовлена специфічними функціями стандарту медичної допомоги як організаційного документа, який регламентує ключові умови надання якісних послуг. Медичні стандарти містять критерії контролю діяльності та акредитації закладів охорони здоров’я. Однак, як показує практика, КПМД, розроблені після 2003 року, повністю не виконуються. Про це свідчать результати численних розслідувань випадків тяжких ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду. Розроблення нових медико-технологічних документів включає такі етапи: подання заявки, її експертиза в МОЗ, розгляд заявки міждисциплінарною робочою групою, створення нового КПМД, уніфікованого КПМД та маршруту пацієнта. Із цієї схеми виключені локальні КПМД. На сьогодні призупинено впровадження КПМД при гіпертензивних розладах під час вагітності, пологів та в післяпологовому періоді, індукції та преіндукції пологів та тромбоемболії легеневої артерії. Процес «гальмування» затвердження необхідних клінічних протоколів можна прослідкувати на прикладі КПМД «Преіндукція та індукція пологів». Наслідки індукції пологів «без достатньої зрілості матки» є проявом так званої акушерської агресії. Необґрунтоване призначення лікарських препаратів (без доведеної клінічної ефективності) може призводити до підвищення рівня материнської та дитячої смертності.
Отже, розроблення інструкцій та протоколів з ведення вагітних і породіль, які ґрунтуються на досягненнях доказової медицини, ретельність їх виконання та високий рівень дисциплінованості лікарів є важливою передумовою зниження рівня материнської смертності в Україні.
У рамках конференції провідні вітчизняні та зарубіжні науковці представили актуальні та інформативні доповіді, обговорили важливі питання наявного стану акушерсько-гінекологічної допомоги в державі, шляхи її модернізації та поліпшення надання медичної допомоги матері та дитині. Багато питань розглянуто крізь призму мультидисциплінарного підходу, який вважається прогресивним та ефективним методом вирішення низки нагальних проблем. Результатом роботи Пленуму ГО «Асоціація акушерів-гінекологів України» став проект резолюції, у розроблення якого вніс свою лепту кожний активний учасник конференції.
Підготувала Ілона Цюпа