19 січня, 2018
Шкала коми FOUR
Оцінювання порушень свідомості в умовах відділень реанімації та інтенсивної терапії, особливо в інтубованих хворих, становить складну задачу з високою часткою суб’єктивізму. 2005 року E.F. Wijdicks із колегами з клініки Мейо (США) запропонували нову шкалу оцінки свідомості FOUR (Full Outline of UnResponsiveness), при створенні котрої враховано деякі недоліки широко застосовуваної шкали ком Глазго (ШКГ).
Хоча за шкалою FOUR проводиться оцінка лише чотирьох груп ознак, вона дає більше важливої інформації, що не охоплюється ШКГ. Наприклад, про рефлекси стовбура мозку, окорухові реакції, моторні відповіді та патерни дихання. На відміну від ШКГ, усі компоненти шкали FOUR можна виконати й оцінити навіть у інтубованого пацієнта. Провести оцінювання може лікар або медсестра без попередньої підготовки з нейрореанімації. Шкала FOUR успішно валідизована й показала себе як надійний прогностичний інструмент у критично хворих пацієнтів (Mayo Clin. Proc. 2009; 84 (8): 694-701).
Критерії оцінювання за шкалою FOUR
Відповідь очей
E4 – очі відкриті, відслідковування чи моргання за командою;
Е3 – очі відкриті, але немає довільного відслідковування;
Е2 – очі закриті, але відкриваються на гучний звук;
Е1 – очі закриті, але відкриваються у відповідь на біль;
Е0 – очі залишаються закритими навіть під час больової стимуляції.
Рухова відповідь
М4 – хворий виконує команди (знаки пальцями «добре», «мир», стискання в кулак);
М3 – хворий локалізує біль рукою у відповідь на больову стимуляцію, натискання на скронево-нижньощелепний суглоб або місце виходу надбровного нерва;
М2 – згинальна відповідь на біль;
М1 – розгинальна відповідь на біль;
М0 – немає рухової відповіді на біль або генералізований міоклонічний статус.
Рефлекси стовбура мозку
В4 – зіничний та рогівковий рефлекси збережені;
В3 – одна зіниця розширена й не реагує на світло;
В2 – зіничний АБО рогівковий рефлекси відсутні;
В1 – зіничний ТА рогівковий рефлекси відсутні;
В0 – відсутні зіничний, рогівковий та кашльовий рефлекси.
Дихальний патерн
R4 – не інтубований, регулярне дихання;
R3 – не інтубований, дихання Чейна – Стокса;
R2 – не інтубований, нерегулярне дихання;
R1 – дихання не збігається з ритмом штучної вентиляції;
R0 – дихання синхронне з ритмом штучної вентиляції чи апное.
Кожен із компонентів інтерпретується окремо та надає певну інформацію про стан пацієнта. Наприклад, компонент Е дає змогу диференціювати вегетативний статус (Е3) від синдрому «замкнутої людини» (Е4, свідомість ясна). Моторний компонент (М) дає змогу ідентифікувати ознаки декортикації (М2) або тяжку церебральну дисфункцію (М0 – епілептичний статус). Стовбуровий компонент В оцінює рефлекси, які замикаються на рівнях мосту, середнього мозку та довгастого мозку в різних комбінаціях. Дихання типу Чейна – Стокса (R3) або нерегулярне дихання (R2) можуть вказувати на порушення респіраторного контролю з боку обох гемісфер мозку чи стовбура. У пацієнтів на ШВЛ оцінюється спротив ритму вентиляції.
Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 4 (43), грудень 2017 р.