17 лютого, 2018
Останні досягнення у сфері профілактики та лікування алергії й алергічних хвороб у світлі концепції бар’єрної дисфункції
Концептуальні засади щодо профілактики розвитку алергії та алергічних захворювань на початку їх вивчення
Cінна лихоманка була незвичною хворобою на початку ХІХ ст. і надзвичайно поширеною у його кінці, особливо у Європі та Північній Америці, де саме відбулася промислова революція (Emanuel M. B., 1988). В останній чверті ХХ ст. разом із бронхіальною астмою (БА) та атопічним дерматитом (АД) сінна лихоманка залишалася головною епідемією країн західного світу, а її аналог – алергія на пилок кедра – мала подібний вплив у Японії (Emanuel M. B., 1988; Strachan D. P., 1989).
Відкриття імуноглобуліну Е (IgE) професором K. Ishizaka в 1966 р. стало важливим моментом у роз’ясненні механізмів алергічних хвороб (АХ) (Ishizaka K. et al., 1966; Ishizaka K., Ishizaka T., 2016; Saito H. et al., 2013). Доступні для продажу набори для визначення алергенспецифічних IgE та розчинні алергени для шкірних тестів, створені після цього відкриття, дозволили пацієнтам точно визначити їхні алергени.
Стратегії лікування та профілактики АХ на ранніх етапах першої епідемії алергії базувалися на концепції уникання алергенів та застосування симптоматичної терапії.
Стратегія профілактики алергії та АХ, заснована на елімінації алергенів
Елімінація алергенів, до яких має місце сенсибілізація, стала фундаментальним підходом у медицині, ефективність якого було доведено не тільки для реакцій на один алерген, а й для полівалентних алергій на кшталт БА. Рандомізоване контрольоване дослідження (РКД) за участю 937 дітей віком 5-11 років, хворих на атопічну астму, показало, що впродовж року спостереження в пацієнтів групи втручання (відповідне навчання й уникання контакту з алергенами і тютюновим димом) кількість днів із симптомами БА була меншою, ніж у дітей групи контролю, (3,39 проти 4,20 дня; p<0,001); наступного року тенденція зберігалася: 2,62 проти 3,21 дня відповідно (p<0,001) (Morgan W. J. et al., 2004).
Обнадійливі результати успішного РКД з профілактики АХ шляхом уникання контакту з алергенами були опубліковані в журналі Lancet у 1992 р. Було встановлено, що впродовж року спостереження ≥1 АХ, крім харчової алергії (ХА), розвинулися в 40% дітей групи контролю та в 14% учасників, які уникали контакту з алергенами. Однак достовірна різниця зникла через 2 роки спостереження (Arshad S. H. et al., 1992; Hide D. W. et al., 1994). Масштабне мультинаціональне РКД SPACE вивчало ефективність заходів щодо уникання контакту з кліщами домашнього пилу (Halmerbauer G. et al., 2002). Хоча через 12 міс спостереження за когортою новонароджених аналіз показав тенденцію до зниження поширеності сенсибілізації до кліщів у групі втручання в порівнянні з групою контролю, уникання контакту з кліщами не продемонструвало протекторного ефекту стосовно сенсибілізації чи симптоматичної алергії після досягнення віку 24 міс (Horak F. et al., 2004). Інше дослідження елімінації алергенів довкілля передбачало алергеннепроникну постільну білизну для матері та дитини, ультрафільтраційне прибирання і вінілову підлогу в дитячій кімнаті. У результаті у дітей віком 3 роки з групи високого ризику було отримано більший ризик сенсибілізації до кліщів, але кращі показники функції легень (Woodcock A. et al., 2004).
У попередніх дослідженнях було зафіксовано потужний зв’язок між екземою (АД) та сенсибілізацією до харчових алергенів. Деякі автори навіть вважали останню причиною екземи в дітей. На основі цієї гіпотези були проведені дослідження з уникання алергенів матір’ю під час вагітності та лактації; подальший систематичний огляд встановив, що такі заходи не запобігали ні розвитку АД в дітей, ні сенсибілізації до харчових алергенів (Kramer M. S., Kakuma R., 2012).
Таким чином, хоча уникання алергенів може певною мірою зменшити симптоми БА, попередити за допомогою цього способу розвиток сенсибілізації та виникнення АХ у більшості РКД не вдалося.
Зміна парадигми: від уникання алергенів до індукції толерантності шляхом їх вживання
Обсерваційні дослідження та рекомендації
Стратегія уникання годування дітей алергенною їжею з метою запобігання АХ була головним напрямом профілактики алергій у ХХ ст., коли причиною сенсибілізації до харчових продуктів вважалася незрілість дитячого кишечнику. Надалі Американська академія педіатрії видала рекомендації, що радили уникати годування дітей віком до 6 міс твердою їжею. Ці ж настанови радили відкласти введення в раціон молочних продуктів до досягнення віку 1 рік, яєць – до 2 років, арахісу, горіхів і риби – до 3 років (для дітей високого ризику розвитку АХ) (American Academy of Pediatrics, 2000). Однак точних визначальних рекомендацій на той час створено не було.
Далі метааналіз M.S. Kramer та R. Kakuma (2012) показав, що уникання матір’ю вживання харчових алергенів під час вагітності чи лактації не запобігало розвитку АХ у дітей, а когортне дослідження C. Roduit і співавт. (2014) виявило, що різноманітність харчування впродовж першого року життя попереджає виникнення ХА.
Популяційне кроссекційне дослідження за участю 2589 дітей віком 11-15 міс продемонструвало більший ризик розвитку алергії на курячі яйця за умов включення їх у раціон після першого року життя в порівнянні з першим введенням у 4-6 міс (відношення шансів – ВШ – 3,4; 95% довірчий інтервал – ДІ – 1,8-6,5) (Koplin J. J. et al., 2010). Що стосується алергії на коров’яче молоко, когортне дослідження (n=13 019) показало, що в разі вживання білка коров’ячого молока у віці ≥15 днів ризик розвитку алергії значно вищий, ніж при більш ранньому введенні цього продукту (ВШ 19,3; 95% ДІ 6,0-62,1) (Katz Y. et al., 2010). Регулярне вживання риби малюками до досягнення 1 року асоціюється зі зниженням ризику розвитку БА, АД та алергічного риніту впродовж перших 4 років життя у порівнянні з дітьми, які уникали рибних продуктів (скориговане ВШ 0,76; 95% ДІ 0,61-0,94) (Kull I. et al., 2006).
Після 2008 року рекомендації різних країн з лікування та профілактики ХА висловили позицію не відкладати введення будь-яких продуктів у раціон дитини (Greer F. R. et al., 2008; Host A. et al., 2008; Agostoni C. et al., 2008; Urisu A. et al., 2014). Однак у рекомендаціях з первинної профілактики ХА Європейської академії алергії та клінічної імунології (EAACI) було відзначено, що наразі немає достатніх доказів ні для заборони, ні для заохочення раннього введення потенційно алергенних продуктів (курячі яйця, коров’яче молоко, арахіс) (Muraro A.et al., 2011).
Дослідження з профілактики алергії на арахіс
Результати першого РКД на цю тему (LEAP) було опубліковано у 2015 р. (Du Toit G. et al., 2015). Автори дослідження випадковим чином розподілили дітей віком 4-11 міс з АД чи алергією на курячі яйця в групи уникання або вживання арахісу (приблизно 2 г білка арахісу тричі на тиждень). Поширеність алергії на арахіс у п’ятирічному віці була достовірно вищою в групі уникання цього продукту – 13,7 проти 1,9% у групі вживання (p<0,001). Дослідження EAT, що включало 1303 дитини віком 3 міс, вивчало, чи здатне раннє введення 6 продуктів прикорму включно з арахісом запобігти розвитку ХА у віці 1 та 3 роки в порівнянні зі стандартним введенням прикорму відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (виключно грудне годування до 6 міс). Частота алергії на арахіс у групі стандартного введення прикорму становила 2,5%, натомість у групі раннього введення жодного подібного випадку не було виявлено (p=0,003) (Perkin M. R. et al., 2016). Метааналіз, що об’єднав ці РКД, підтвердив ефективність раннього введення арахісу в раціон дитини для запобігання розвитку алергії (Ierodiakonou D. et al., 2016). Базуючись на цих результатах, Національний інститут алергічних та інфекційних хвороб рекомендував таке введення арахісу в раціон дитини: за відсутності екземи чи будь-яких ХА – у будь-якому віці відповідно до регіональних традицій; у разі помірної/середньої тяжкості екземи – приблизно в 6 міс; у випадку тяжкої екземи чи алергії на курячі яйця слід визначити сироватковий специфічний IgE чи провести шкірний прік-тест, а далі вводити в раціон арахіс у віці 4-6 міс (Togias A. et al., 2017).
Дослідження з профілактики алергії на курячі яйця
Першим РКД, що вивчало профілактичну дію раннього введення в раціон курячих яєць стосовно алергії на яйця, було дослідження STAR (Palmer D. J. et al., 2013), другим – EAT (Perkin M. R. et al., 2016). У 2017 р. були опубліковані результати інших РКД на цю тему (STEP, BEAT, HEAP, PETIT (Palmer D. J. et al., 2017; Wei-Liang Tan J. et al., 2017; Bellach J. et al., 2017; Natsume O. et al., 2017). Метааналіз цих досліджень показав, що раннє (у 4-6 міс) введення в раціон курячих яєць асоціюється зі зниженою частотою алергії на яйця (ВШ 0,56; 95% ДІ 0,36-0,87) (Ierodiakonou D. et al., 2016).
Взяті окремо, випробування EAT, STEP, BEAT та HEAP не виявили достовірного профілактичного ефекту раннього введення курячих яєць, що можна пояснити малою вибіркою та критеріями включення в дослідження (діти без екземи). Когортні дослідження встановили, що екзема в дітей є фактором ризику розвитку ХА і важкість екземи пов’язана з потужністю сенсибілізації до алергену (Roduit C. et al., 2017; Tsakok T. et al., 2016; Shoda T. et al., 2016; Flohr C. et al., 2014). Своєю чергою, дослідження STAR і PETIT включали дітей з екземою. Набір до STAR був призупинений, оскільки у 31% дітей-учасників була зафіксована алергічна реакція на використовуваний у дослідженні порошок з пастеризованих цільних яєць. У зв’язку із цим дослідження STAR показало тільки тенденцію до сприятливого ефекту раннього введення яєць у раціон, а PETIT стало першим РКД, що встановило профілактичну дію низьких доз яєчного порошку на розвиток алергій на тлі відсутності побічних реакцій. Це випробування показало, що частота алергії на курячі яйця у віці 12 міс була достовірно нижчою у групі вживання яєць – 8 проти 38% у групі контролю (p=0,0001). Ці результати підтверджують, що раннє введення у раціон курячих яєць є ефективним засобом профілактики алергій на яйця в дітей з екземою.
При введенні яєць у раціон слід вжити заходів для попередження алергічних реакцій. РКД свідчать, що введення невеликої кількості термічно оброблених яєць загалом є безпечним для дітей.
Запобігання алергії на коров’яче молоко
Метааналіз двох РКД не виявив достовірного профілактичного ефекту раннього вживання білка коров’ячого молока на розвиток відповідної алергії (ВШ 0,76; 95% ДІ 0,32-1,78) (Ierodiakonou D. et al., 2016). Дослідження A. J. Lowe і співавт. (2011) включало 620 немовлят високого ризику із сімейним анамнезом АХ, менше половини з яких мали екзему. Частота алергій на коров’яче молоко впродовж перших 2 років життя дорівнювала 4,2% у групі сумішей на основі соєвого молока та 3,1% у групі традиційних сумішей з коров’ячого молока. Автори вважають, що на результат могла вплинути низька прихильність до призначених сумішей. Дослідження EAT, що включало дітей із загальної популяції, виявило рівень алергії на коров’яче молоко в межах 0,67% у групі стандартного введення прикормів і 0,53% у групі раннього введення (Perkin M. R. et al., 2016). У популяційному дослідженні Y. Katz і співавт. (2010; n =13 019) було встановлено, що серед дітей, які вперше вживали білок коров’ячого молока у віці ≥15 днів, частка алергій на коров’яче молоко була істотно вищою, ніж у малюків, яким цей продукт було введено раніше (ВШ 19,3; 95% ДІ 6,0-62,1).
У 2006 р. D. A. Osborn і J. Sinn повідомили про наявність обмежених доказів того, що у порівнянні із сумішшю на основі коров’ячого молока тривале харчування гідролізованою дитячою сумішшю знижує рівень алергій у дітей високого ризику, які з різних причин не могли перебувати повністю на грудному вигодовуванні. Метааналіз R. J. Boyle і співавт. (2016), навпаки, стверджував, що гідролізована суміш не має жодних превентивних ефектів стосовно алергії на коров’яче молоко й інших АХ. Настанови EAACI й Американської академії алергії, астми та імунології рекомендують дітям високого ризику, для яких грудного вигодовування недостатньо, вживати суміші на основі гідролізованого молока (Muraro A. et al., 2014; Fleischer D. M. et al., 2013). При цьому японські рекомендації не вказують, що подібні суміші здатні запобігати АХ (Urisu A. et al., 2014; Ebisawa M. et al., 2017). Таким чином, існує потреба в подальших дослідженнях питання.
ХА та дисфункція шкірного бар’єра при АД
Численні епідеміологічні дослідження продемонстрували, що екзема/АД є потужним фактором ризику сенсибілізації до харчових алергенів та розвитку ХА у дитинстві. У випробуваннях на мишах було показано, що порушення шкірного бар’єра (ШБ) та запалення посилювали сенсибілізацію до алергенів й активували розвиток ХА та/або БА (Fallon P. G. et al., 2009; Noti M. et al., 2014). Британський аналіз даних опитування встановив достовірний незалежний зв’язок алергії на арахіс із застосуванням засобів для догляду за шкірою, що містили арахісове масло (ВШ 6,8; 95% ДІ 1,4-32,9). Це свідчить, що сенсибілізація до білків арахісу може розвинутися в дітей унаслідок нанесення арахісового масла на запалену шкіру (Lack G. et al., 2003). Досліди на мишах виявили, що проникнення активованих клітин Лангерганса через щільні контакти епітеліоцитів приблизно в 5 разів вище за наявності запалення при АД, ніж у неураженій шкірі чи шкірі хворих на іхтіоз або псоріаз (Kubo A. et al., 2009; Nakajima S. et al., 2012; Yoshida K. et al., 2014). Ця явище пояснює механізм черезшкірної сенсибілізації до харчових алергенів у пацієнтів з АД.
ШБ формується насамперед з епідерміса, шарами якого є базальний, остистий, зернистий і роговий. Епідермальний ШБ включає також різні речовини, зокрема природний зволожувальний фактор (ПЗФ), який міститься у корнеоцитах і корнеодесмосомах, що їх сполучають, у міжклітинних ліпідах остистого шару та щільних контактах між клітинами зернистого шару. ПЗФ формується з профілагрину – суміші гігроскопічних складників, які допомагають підтримувати сталий рівень зволоження шкіри. ПЗФ каталізується блеоміцингідролазою, функція якої пригнічена в пацієнтів з АД (Kamata Y. et al., 2011; Pellerin L. et al., 2014). У 2006 р. було вперше виявлено, що мутації гена FLG, який кодує попередник філагрину профілагрин, супроводжуються схильністю до АД (Palmer C. N. et al., 2006). Мутації гена FLG також асоціюються з екземою, сухістю шкіри та високими трансепідермальними втратами води у віці 3 міс (Flohr C. et al., 2010). У більшості хворих на АД мутації гена FLG відсутні, утім, епідермальне запалення пригнічує експресію філагрину, що призводить до нестачі ПЗФ (Howell M. D. et al., 2007; Kezic S. et al., 2011).
Пацієнти з АД та мутаціями FLG характеризуються підвищенням рівня інтерлейкіну-1, уміст якого зворотно корелює з концентрацією ПЗФ, що, своєю чергою, негативно асоціюється з показником pH поверхні шкіри (Kezic S. et al., 2012). За умов підвищеного pH зростає активність серинових протеаз, що пришвидшує руйнування корнеодесмосом і викликає дисфункцію епідермісу (Caubet C. et al., 2004). Рівні керамідів, що в нормі становлять половину міжклітинних жирів, за умов АД знижені, особливо в уражених ділянках (Imokawa G. et al., 1991; Macheleidt O. et al., 2002).
Мікробіота шкіри також пов’язана з патогенезом АД. У випадку цієї хвороби кількість Staphylococcus aureus вища під час активного дерматиту, ніж до його виникнення чи після лікування, а також корелює з тяжкістю хвороби (Kong H. H. et al., 2012). Штами S. aureus, ізольовані з уражених ділянок шкіри пацієнтів з гострим АД, здатні виробляти різноманітні протеолітичні ферменти, тобто руйнувати епідермальний бар’єр, активуючи лізис корнеодесмосом (Miedzobrodzki J. et al., 2002).
Хоча є дані, що склад мікробіоти в дитячому віці виступає предиктором подальшого АД, на цей ризик можна вплинути: застосування пом’якшувальних засобів покращує симптоми АД у 72% популяції дослідження. Мікробний склад поверхні шкіри в осіб, які відповідали на таке лікування, є більш подібним до мікробіоти неураженої шкіри (більша видова різноманітність, менша кількість стафілококів) (Seite S. et al., 2014).
Запобігання АД шляхом зміцнення ШБ за допомогою зволожувальних засобів
Дисфункція ШБ є ключовим ініціатором розвитку АД (Odhiambo J. A. et al., 2009; Williams H. et al., 2008; Boguniewicz M., Leung D. Y., 2011; Leung D. Y., 2013; Brown S. J., McLean W.H., 2012). Для підтвердження гіпотези, що раннє покращення властивостей ШБ шляхом нанесення на шкіру новонародженого пом’якшувальних засобів здатне захистити від розвитку АД у ранньому дитинстві, було проведено неконтрольоване дослідження та 2 РКД, організовані двома незалежними групами вчених у США / Великій Британії та Японії (Simpson E. L., 2010; 2014; Horimukai K. et al., 2014).
Мультицентрове мультинаціональне американсько-британське дослідження включало дітей високого ризику АХ, у яких у когось з батьків або сиблінгів було діагностовано АД, БА чи алергічний риніт (Simpson E. L. et al., 2014). Батькам групи втручання було запропоновано на вибір 3 пом’якшувальні засоби різної в’язкості. 67,2% батьків надали перевагу крему/гелю, 23,4% – олії, 9,4% – мазі. Засіб рекомендували наносити на всю поверхню тіла дитини, крім волосистої частини голови, розпочинаючи якомога раніше після народження та продовжуючи до 6 міс життя. Медсестра контактувала з батьками в телефонному режимі через 10 днів, 6 та 18 тиж після народження, відвідувала через 12 тиж; остаточний огляд проводився в клініці через 24 тиж. Щоденне застосування засобу достовірно знижувало загальну частоту АД через 6 міс (43% в групі контролю проти 22% в групі втручання). Ці показники відповідають відносному зниженню частоти АД удвічі.
Подібне японське РКД (n=118) передбачало рандомізацію немовлят у групи втручання (щоденне нанесення пом’якшувуальної емульсії з першого до 32-го тижня після народження) та контролю (Horimukai K. et al., 2014). Вазелін застосовувався в немовлят обох груп відповідно до національних рекомендацій. Усіх дітей оглядав один дерматолог на 4, 12, 24-му та 32-му тижні життя. Побічних ефектів пом’якшувальної емульсії зафіксовано не було, середня кількість використання засобу становила 7,86±4,34 г. Упродовж перших 32 тиж життя АД перенесли 19 з 59 дітей групи втручання та 28 з 59 дітей групи контролю. Підрахунок кумулятивної частоти за методом Kaplan-Meier показав, що в групі втручання інтактна шкіра зберігалася достовірно довше, ніж у контрольній групі. Регресивний аналіз підтвердив, що ризик АД/екземи в групі втручання значно нижчий (коефіцієнт ризику 0,48; 95% ДІ 0,27-0,86).
Інше недавнє РКД вивчало ефект нанесення пом’якшувального засобу на основі керамідів 2 р/день упродовж перших 6 міс життя на частоту АД та функцію ШБ у 80 дітей високого ризику із сімейним анамнезом АХ (Lowe A. J. et al., 2017). Аналіз усіх хворих, включених у дослідження, не виявив достовірного впливу заміщення ліпідного бар’єру шкіри на частоту АД чи розвиток сенсибілізації до харчових продуктів. Однак спостерігалася певна тенденція до зниження цих показників у групі втручання у віці 6 та 12 міс. Через 12 міс сенсибілізація до харчових продуктів розвинулась у 19,4% дітей контрольної групи, натомість у групі втручання не було зареєстровано жодного такого випадку. Отже, профілактичне застосування пом’якшувального засобу на основі керамідів двічі на день характеризується більш потужним потенціалом запобігання сенсибілізації до харчових алергенів, ніж однократне нанесення.
Пробіотики і запобігання АД та атопічному маршу
Відповідно до так званої гігієнічної гіпотези існує зворотний зв’язок між контактом з мікроорганізмами та розвитком алергії (Strachan D. P., 1989). Перше РКД для виявлення ефективності пробіотиків як потенційно сприятливих бактерій мікрофлори здорового кишечнику для запобігання АХ було проведено у Фінляндії у 2001 р. (Kalliomaki M. et al., 2001). Призначення лактобацил GG у пренатальному періоді та дітям до 6 міс мало наслідком зниження частоти АД при оцінці у 2 роки (відносний ризик 0,52; 95% ДІ 0,32-0,84). Японське когортне дослідження також показало ефективність вживання йогурту в дитинстві для зменшення ймовірності АД та ХА у віці 5 років (Shoda T. et al., 2017). Багато опублікованих досліджень пробіотиків як засобів для профілактики АХ мали суперечливі результати, однак дані метааналізу більшості систематичних оглядів підтвердили ефективність пре- та постнатального застосування пробіотичних засобів у запобіганні АД. Водночас протекторних ефектів стосовно БА чи візингу не було виявлено (Pelucchi C. et al., 2012; Foolad N. et al., 2013; Elazab N. et al., 2013; Panduru M. et al., 2015; Mansfield J. A. et al., 2014). Метааналіз, що поєднував два дослідження пробіотикопрофілактики, достовірного зниження частоти АД не виявив (відносний ризик 0,44; 95% ДІ 0,11-1,83) (Chang Y. S. et al., 2016).
Попередні дослідження встановили, що склад мікробіоти кишечнику відіграє важливу роль у розвитку екземи. Систематичний огляд (n=1990) встановив, що на специфічний для екземи склад мікробіоти впливають такі фактори: тривалість гестації, вид пологів, спосіб вигодовування, методи лікування, кількість старших сиблінгів тощо (Chan C. W. et al., 2016). Точних доказів модуляторного впливу кишкової мікробіоти на імунологічні функції у дітей з екземою наразі немає.
І мікробіота кишечнику, і мікробіота шкіри тісно пов’язані з АД, хоча механізм цього зв’язку точно не встановлений. Когортне дослідження показало, що застосування антибактеріальних препаратів у перші 2 роки життя є фактором ризику БА, АД та АР у дітей 5 років (Yamamoto-Hanada K. et al., 2017). Це підтримує висновок систематичного огляду 10 досліджень: постнатальний контакт з антибіотиками впродовж першого року життя збільшує ризик екземи (ВШ 1,40; 95% ДІ 1,19-1,64) (Tsakok T. et al., 2013). Є дані стосовно асоціації цефалоспорину з БА та щодо відсутності подібних зв’язків для пеніциліну та макролідів (Yamamoto-Hanada K. et al., 2017; Pitter G. et al., 2016; Marra F., et al., 2009; Metsala J. et al., 2015). Відмінності в результатах можуть бути наслідками різниці в особливостях прийому антибіотиків, характеристиках і розмірі обраної групи дослідження.
АД у дитинстві асоціюється з розвитком БА та риніту в подальшому аж до 5 років спостереження (von Kobyletzki L. B. et al., 2012). Екзема/АД є одним з найпотужніших факторів ризику не тільки ХА, а й БА та АР. Таким чином, прийом антибіотиків у дитинстві може як прямо впливати на розвиток БА через вплив на мікробіоту, так і непрямо, зумовлюючи АД.
Метааналіз (n=31 742) встановив, що контакт з видимою цвіллю та/або вологістю впродовж перших 2 років життя асоціювався з підвищеним ризиком БА, особливо в маленьких дітей, і симптомами АР у дітей шкільного віку (Tischer C. G. et al., 2011). Урбаністичний стиль життя з проживанням у погано вентильованому будинку перенаселеного міста збільшує ймовірність контакту з цвіллю та ризик змін мікробіоти бактерій-коменсалів, що призводить до дисбіозу шкіри, кишечнику та дихальних шляхів. Однією з причин неоднозначних результатів РКД на цю тему можуть бути відмінності у видах цвілі.
Висновки та терапевтична стратегія з огляду на поняття бар’єрної дисфункції
Зміни мікробіоти та дисфункція епітеліального бар’єра, спричинені змінами довкілля протягом останніх декад, швидко збільшили частоту алергій і неінфекційних захворювань в усьому світі. Висунуто багато гіпотез стосовно механізмів, за допомогою яких мікробіота впливає на розвиток АХ (Wang S. et al., 2015; Mennini M. et al., 2017). Зокрема, модуляція бактеріями лімфоїдних клітин і продукція коротколанцюгових жирних кислот можуть протидіяти запальним змінам у кишечнику (Smith P. M. et al., 2013).
Розвиток нових підходів до лікування АД здатен забезпечити не тільки надійніший контроль дерматитів, а й кращу вторинну профілактику АХ. Оскільки АД лежить в основі атопічного маршу, він має бути метою первинної профілактики алергій. Покращити бар’єрну функцію бронхіального дерева в наш час не так просто, однак посилити функцію ШБ можливо шляхом нанесення зволожувальних засобів на поверхню епідерміса після елімінації алергенів з поверхні шкіри. У подальшому органами-мішенями можуть стати носова порожнина та очі, які слід промивати за допомогою спеціальних спреїв і крапель.
Хоча уникнення алергенів не дозволяє попередити АХ, заходи контролю довкілля (елімінація цвілі та кліщів домашнього пилу) є ефективними в пригніченні симптомів БА та візингу. Співіснування з непатогенними мікробами-коменсалами здатне захистити ШБ від шкідливого впливу факторів довкілля та знизити частоту АХ. Нанесення зволожувальних засобів на шкіру дитини та вживання пробіотиків також може мати певний профілактичний ефект стосовно розвитку АД.
Урбанізація зумовила зменшення контакту з природним ґрунтом та його компонентами на тлі збільшення взаємодій з хімікатами (фталат, діоксин, парабени тощо), які легше проникають у дитячу шкіру, ніж у дорослу, та можуть викликати негативні наслідки для здоров’я (Overgaard L. E. et al., 2017). Особливості міського способу життя здатні спричинити зміни складу бактерій-коменсалів людського тіла та порушення імунологічного балансу, що призводить до зростання частоти розвитку АХ.
Поточною стратегією запобігання алергії може бути поєднане застосування безпечніших засобів лікування, пероральної індукції толерантності та контролю довкілля включно зі змінами способу життя.
Natsume O., Ohya Yu. Recent advancement to prevent the development of allergy and allergic diseases
and therapeutic strategy in the perspective of barrier dysfunction. – Allergology International. Jan 2018;
Vol. 67, is. 1, р. 24-31.
Published online December 07, 2017.
Переклала з англ. Лариса Стрільчук
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 2 (423), січень 2018 р.