23 лютого, 2019
Тетяна Святенко: «З української дерматології зникає власне дерматологія»
Іноді здається, що, взявши певну висоту – досягнувши бажаного статусу, – можна зупинитися та спочити на лаврах. На жаль, у медицині це хибний шлях. Маючи звання професора, потрібно щодня доводити, що отримав його недарма. Навіть якщо ти тендітна жінка.
Соціальне навантаження, освітні проекти, видавнича діяльність, низка відряджень і тисячі пацієнтів, які вже вважають тебе ріднею, – все це звичне життя Тетяни Вікторівни Святенко, дерматовенеролога, доктора медичних наук, професора, експерта МОЗ України, керівника «Центру дерматології та косметології професора Святенко» (м. Дніпро), котра віртуозно поєднує різні види діяльності та своїм прикладом надихає інших.
? Почну з приємного: нещодавно Ви отримали премію «Персона року», якою нагороджують найпрогресивніших лікарів, здатних «передчувати тренди». До речі, це офіційне позиціювання організаторів. Розкажіть, чи було це несподіванкою та які саме тренди Ви передчуваєте сьогодні.
— Це було несподіванкою, але дуже приємною. Не знаю, що означає «передчувати тренди». Думаю, в це поняття кожен вкладає щось своє, пов’язане з інноваціями та користю для нашої країни загалом. Проте хочеться вірити, що я йду в ногу з часом і якісно виконую свою роботу. У своїй професійній діяльності я розвиваю кілька напрямів. По-перше, цікавлюся суспільним здоров’ям, зокрема внеском, який може зробити саме дерматолог. По-друге, займаюся просвітницькою діяльністю з населенням різного віку – це створення шкіл для пацієнтів, участь у написанні дитячих книжок із порадами про здорову шкіру тощо. Я також заснувала освітній проект для молодих фахівців, які зможуть навчатись у наставників на індивідуальних заняттях, підтримую розвиток телекомунікацій із фахівцями, телемедицини, приватної дерматології й опікуюся тим, як зробити тандем дерматолога та косметолога успішним.
? Дерматологи в регіонах мають ті самі можливості та професійний рівень, що й дерматологи в столиці?
— Усе залежить від кожного окремого фахівця, а не від того, де він приймає. 2014 року Всесвітня організація охорони здоров’я назвала дерматологію найскладнішою клінічною дисципліною, попри її низьку технологічність. Але саме низька технологічність «зрівнює» столицю й регіони: тоді як в інших галузях медицини існує проблема тотального недофінансування, ми від цього не страждаємо. Більше того, українські дерматологи мають доступ практично до всіх методик діагностики та лікування, що використовуються в розвинених країнах світу. Було би бажання вчитися.
? Тобто всередині Вашого фаху не спостерігається професійної міграції?
— Таке явище, звісно, є. Молодь завжди вабило столичне життя. Однак я вважаю себе патріотом Дніпра, тому жодного разу серйозно не замислювалася над переїздом.
? Дерматологія є досить популярною спеціалізацією серед студентів. Яка доля молоді, що обрала цей фах?
— Оскільки класична дерматовенерологія вміщує знання про більш ніж 3000 нозологій, будь-якому спеціалісту, що обрав цей фах, не позаздриш. Скажу відверто: опанувати цей шалений обсяг можна лише завдяки щоденній кропіткій праці. Кожен дерматолог мусить тренувати й розвивати візуальну пам’ять, тримати в голові купу пролатинської та прогрецької медичної лексики та, найголовніше, мати відмінне аналітичне мислення. Це той оптимальний шлях усередині спеціалізації, що дає змогу молодому фахівцю досягти певного рівня майстерності та стати дійсно добрим клініцистом.
Але на сьогодні я спостерігаю геть іншу ситуацію, котра, чесно кажучи, неабияк непокоїть. З української дерматології зникає власне дерматологія! Бурхливий розвиток комерційної складової орієнтує молодь на швидкі шляхи занурення в спеціалізацію. Це спричинило появу тривожного тренду щодо вибору певного вузького напряму всередині спеціалізації. Так, у європейських медичних колах це підтримується, проте йдеться про інші спеціалізації – високотехнологічні чи хірургічні. Звичайно, щоб віртуозно оперувати поперековий відділ хребта, лікар повинен набрати критичну масу досвіду саме на таких випадках і «відточити» власну майстерність на тисячах пацієнтів. У дерматології спершу доведеться стати віртуозним клініцистом, а вже потім за потреби можна обрати собі вузьку спеціалізацію. Інакше це хибне коло заведе молодого фахівця туди, куди й без того потрапляє більшість, – наприклад, у косметологію. Класична дерматологія потребує розвиненої інтуїції, котру доведеться тренувати роками.
? Відтік дерматологів у косметологію, на Вашу думку, зумовлений можливістю заробити «швидкі гроші» чи бажанням уникнути вивчення значного обсягу інформації?
— Гадаю, річ у швидкому та легкому заробітку. Косметологія – це мінімальний обсяг наукової інформації, зрозумілі алгоритми дій, можливість отримати майже миттєвий результат, попит на ці послуги тощо. Втім, можна провести аналогію з венерологією, яка ще 15-20 років тому була дуже престижною й давала фахівцям змогу добре заробляти в анонімних кабінетах. Ті дерматовенерологи, котрі орієнтувалися лише на венерологічний прийом, сьогодні залишилися практично без роботи та потоку пацієнтів. Те саме може чекати косметологів: попри потреби ринку, є велика частина «фахівців», які працюють на власних кухнях, без ліцензій і неабияк компрометують спеціальність. Тобто споживач отримав доступ до дешевої, практично демпінгової послуги, а фахівців, які займаються наданням цих послуг, десятки тисяч. Не виключено, що наукові розробки невдовзі дадуть змогу використовувати дієві речовини, котрі ми сьогодні вводимо у вигляді ін’єкцій, наприклад, аплікаційно. Це автоматично змінить місце лікаря в антивіковій медицині. До того ж на ринок виходять лазерні технології, що дають можливість отримувати кращий результат, а це, своєю чергою, вже не потребує такої кількості косметологів. Отож, на мою думку, той, хто збереже себе в дерматології, матиме більше перспектив, аніж той, хто обере альтернативний шлях.
? Яку частину Вашого професійного життя займає навчання?
— Величезну! Здобути звання професора не означає зупинитися на одному експертному рівні. Вивчення професійної літератури – щоденна рутина. Якщо фахівець зупинився, це кінець його професійного шляху.
? Нещодавно Ви повернулися з неймовірного стажування в Інституті тропічної медицини, що в Індії. Навіщо ці знання в Україні?
— Це надзвичайно актуально не тільки для України, а й для кожної європейської країни. Зважаючи на значний потік біженців та емігрантів, лікарі-дерматологи стикнулися сьогодні з проблемою нестачі знань із тропічної дерматології. Більше того, мільярди людей на Землі мають інші етнічні типи шкіри, й це неможливо ігнорувати. Ті патології, до яких ми звикли, на «іншій» шкірі мають нетиповий перебіг. На жаль, тропічній медицині майже не навчають у наших вишах. Однак таких студентів я маю й багато. Перед поїздкою мене цікавили аспекти роботи лазерами на етнічних типах шкіри, а в підсумку я отримала чимало нових знань. У віддалених регіонах Індії я бачила рідкісні тропічні дерматози, й ці знання стовідсотково стануть у пригоді.
? Хто фінансує такі стажування?
— Звичайно, я сама. Готувалася до поїздки не один рік, адже маю також просвітницьку мету: планую опрацювати отриману інформацію, структурувати її та навчати українських дерматологів, яким це цікаво. Я вважаю, що кожен фахівець має сам опікуватися власним навчанням і професійним розвитком. Не варто чекати манни небесної та перекладати відповідальність на плечі держави. Певна, що лікар має сам хотіти навчатися. Більше того, вся освітня інформація є у вільному доступі, а молодь до 35 років має реальні шанси на отримання стипендій і грантів.
? Як Вам вдається поєднувати прийом пацієнтів, яких маєте чимало, викладацьку діяльність і навчання з адмініструванням двох приватних медичних закладів?
— На мою думку, в ідеалі практичну діяльність не слід суміщати з керуванням клінікою. Це дуже важко. Лікар має практикувати, а адмініструвати – фахівець з організації охорони здоров’я. Мене «рятує» те, що клініки невеликі. Кожен лікар отримує в моїй особі передусім наставника.
? І наостанок: як Ви вважаєте, за чим майбутнє сучасної дерматології?
— Однозначно за мотивованими, працьовитими фахівцями, котрі не покладаючи рук займаються саморозвитком і навчаються в найкращих.
Підготувала Тетяна Приходько
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 23 (444), грудень 2018 р.