0 %

Неспокійне серце

07.02.2020

Розповідь про неординарну книгу

Скажи мені, хто твій друг… Це прислів’я спало на думку, коли до рук потрапив п’ятий том серії публіцистичних і мемуарних творів члена-кореспондента НАН України, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Ісаака Михайловича Трахтенберга «В начале нового века. Третий возраст» (Видавничий дім «Авіцена», 2019). Потрапила не випадково – ​Ісаак Михайлович подарував мені її з власним дружнім надписом.

Відповісти, кого він вважає своїм другом, академіку складно, адже друзів у нього безліч. У цьому легко переконатися навіть після поверхневого перегляду багатосторінкової праці та списку згадуваних у ній прізвищ. І це вражає тим більше, що Ісаак Михайлович нещодавно відсвяткував свій 96-й день народження. Він із вдячністю згадує про дружбу з тими, хто вже пішов з життя, – ​академіками М.М. Амосовим, А.П. Ромодановим, П.Г. Костюком, В.В. Фролькісом, Ю.І. Кундієвим, народними артистами М.М. Рушковським, Д.В. Бабаєвим, Е.М. Митницьким – ​і не менш цінує дружні стосунки з тими, хто сьогодні є шанованим обличчям української науки, – ​академіками Б.Є. Патоном, А.Г. Наумовцем, С.В. Комісаренком, П.П. Толочком, В.І. Цимбалюком, М.Д. Троньком, Г.М. Бутенком, державними діячами Л.Д. Кучмою та В.М. Литвином, талановитими митцями академіком І.М. Дзюбою, Р.Г. Балаяном, О.І. Муратовим, Г.М. Гольдом, О.Ф. Павловим, О. Петровою, лікарем і письменником Ю. Віленським та багатьма іншими.

Улюблений афоризм І. М. Трахтенберга – ​«Пам’ять – ​це історія», авторство якого належить Френсісу Бекону. Саме це й спонукає Ісаака Михайловича творити своєрідний літопис власного життя й країни, справжнім патріотом якої він завжди був і залишається, незважаючи на негативні явища сьогодення.

За жанром книга є публіцистично-мемуарним твором. Вона складається з опублікованих у газетах, журналах і книгах, переважно у 2018-2019 роках, статей, нарисів, есеїв, які віддзеркалюють професійні, світоглядні, моральні, соціальні погляди автора. Їхньою характерною рисою є відвертість, безкомпромісність і відстоювання життєвих принципів, яких академік І. М. Трахтенберг дотримується все своє життя.

Один із таких принципів полягає в тому, що той, хто не пам’ятає свого минулого, не в змозі побудувати краще майбутнє. Не можна викреслити з історичної пам’яті Голодомор, сталінські репресії, загибель мільйонів громадян України в Другій світовій війні, знищення людей за етнічними та релігійними мотивами, трагедію Бабиного Яру, злочини гітлерівців та їхніх колабораціоністів із націоналістичних угрупувань. Так само є зрадою перед тими, хто звільняв Україну від фашистської нечисті, спотворення історії, відмова від святкування Дня Перемоги 9 травня, паплюження пам’яті М.Ф. Ватутіна, Г. К. Жукова, К.К. Рокосовського, С.А. Ковпака, ігнорування чи навіть заборона творів класиків російської літератури і кіномистецтва.

Отже, запрошую читача до невеличкої подорожі сторінками книги. Їй передує чудовий вислів Жан-Жака Руссо: «Не та людина більш усього жила, яка може налічувати більше років, а та, хто більш усього відчувала життя». Це стосується й І. М. Трахтенберга.

Окрему главу автор присвятив улюбленій сфері своєї наукової діяльності – ​токсикології, адже протягом багатьох років він очолює лабораторію промислової токсикології в Інституті медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України. З високим професіоналізмом він розповідає про основні напрями токсикології в часовому аспекті. Йдеться про токсичні чинники промислового та сільськогосподарського виробництва, про негативний вплив на організм людини важких металів – ​ртуті, кадмію, свинцю та ін., а також наночастинок металів. До речі, саме останні є предметом інноваційного наукового пошуку, і автор розглядає цю проблему не лише з чисто наукових позицій, а й з огляду на її біоетичну складову. Далекий від наукових інтересів автора читач не омине увагою цю главу, бо в ній є захопливі сторінки про загальновідомі й маловідомі випадки отруєнь, деякі з них нерідко були предметами судових процесів. І.М. Трахтенберг знову повертається до тих, про які вже писав («Книга о ядах и отравлениях»). Згадує, зокрема, про історичних осіб, у волоссі котрих були знайдені отруйні речовини. Серед цих постатей – ​Наполеон Бонапарт, Карл II Стюарт, Авраам Лінкольн, Ісаак Ньютон, Людвиг ван Бетховен. Не всі вони були жертвами зловмисників, деякі отруїлися ліками, як, наприклад, президент США А. Лінкольн, який приймав від «іпохондрії» таблетки, що містили ртуть. Чимало припущень висувалося стосовно того, чому спроба отруїти Григорія Распутіна ціаністим калієм видалася марною. Ісаак Михайлович підтримує гіпотезу нашого спільного друга (на жаль, уже покійного) професора Леоніда Громова, згідно з якою «старець» мав вроджений дефіцит ферменту каталази, завдяки чому отрута була частково нейтралізована.

Перегортаємо сторінку – ​і потрапляємо у світ наноматеріалів, тобто частинок металів, полімерів, вуглецю, які мають розмір від 1 до 100 нанометрів (1 нанометр у мільярд разів менший за 1 метр). Завдяки надзвичайно малим розмірам наночастинки здатні проникати в тканини і клітини живих організмів і здійснювати на них токсичний вплив. З цього витікають дві проблеми – ​безпеки в екологічному аспекті та біоетики в разі використання наночастинок у медицині, наприклад у складі ліків. Учені України вже давно долучилися до нанотоксикологічних досліджень, які проводяться в понад 50 країнах.

Загалом друга глава містить розповідь ученого про досягнення очолюваної ним лабораторії в галузі промислової токсикології. А цих здобутків чимало. На жаль, сучасна промисловість часто-густо ігнорує рекомендації фахівців із промислової гігієни та профілактики професійних захворювань. В Україні фактично зруйнована система санітарно-гігієнічного нагляду за умовами виробництва та якістю харчових продуктів і товарів широкого споживання. Чинне законодавство захищає переважно інтереси виробника, а не споживача, прикриваючись начебто необхідністю створення умов для розвитку промислового виробництва.

Академік І.М. Трахтенберг із вдячністю згадує свого друга й колегу академіка Ю.І. Кундієва, який кілька десятиріч керував інститутом, що зараз носить його ім’я. Наукова конференція пам’яті Ю.І. Кундієва завершилася чудовими віршами Ліни Костенко:

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає,

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,

А з правди, чесноти і довір’я.

Людина нібито не літає…

А крила має. А крила має!

«Правди, чесноти та довір’я» – ​ось чого, на думку академіка І.М. Трахтенберга, не вистачає тим, хто ініціював і підтримав так звану реформу медицини, яка, модернізувавши останню в окремих аспектах, призвела до втрати багаторічних організаційних напрацювань минулого, які були випробувані часом. Він певен того, що для продовження реформи охорони здоров’я необхідно перш за все відновити те, що зруйновано. Тому проблемі реформи відведено окрему главу, в якій розглядаються питання взаємовідносин між лікарем, пацієнтом і суспільством. Занепокоєння автора книги викликає те, що до керівництва медичною галуззю приходять дилетанти. Чого лише вартий період перебування на посаді міністра Уляни Супрун, яка ліквідувала санітарно-епідеміологічну службу країни. У медичних університетах було ліквідовано факультети профілактичної медицини. Населення країни не забезпечується якісними вакцинами в достатній кількості. А потім ми дивуємося, чому поширюються кір, дифтерія й інші інфекційні хвороби: 20 тис. випадків кору 2018 року, майже удвічі більше – ​минулого року. І на тлі цього пані Супрун збирала комісію, щоб вирішити, чи є епідемія кору в Україні! І вже зовсім безглуздо з професійного погляду виглядає рекомендація МОЗ України виявляти хворих на туберкульоз шляхом анкетування, а не масової флюорографії. Не можна байдуже сприймати фактичну ліквідацію алергологічної служби на тлі стрімкого зростання алергологічних захворювань.

Академік І.М. Трахтенберг звертає увагу на те, що фінансування медичної галузі у півтора рази менше за мінімальний рівень, який становить 5% ВВП. Минуле керівництво МОЗ повністю ігнорувало науково-організаційні напрацювання Національної академії медичних наук України. Жодного разу У. Супрун не відповіла на запрошення взяти участь у засіданнях Президії та Загальних зборах академії. Автор книги дотримується думки, що необхідний громадський контроль за трансформацією служби охорони здоров’я, щоб вона могла здолати кризу й вибратися з тієї прірви, у якій опинилася. Систематичний аналіз сучасної ситуації з медичною реформою в Україні і шляхи виходу з кризи І. М. Трахтенберг виклав у статті в газеті «Дзеркало тижня» (№ 12, 2019 рік), повний текст якої наведено в книзі. Проблиск надії з’явився після серпневої 2019 року зустрічі голови партії «Слуга народу» Дмитра Разумкова з президентом НАН України, академіком Борисом Патоном, де серед інших питань було погоджено, що медична реформа за нової влади проводитиметься в професійному науковому супроводі.

На порозі нового двадцятиріччя І.М. Трахтенберг опублікував низку нарисів та есеїв на різні теми і зібрав їх в окремій главі. Він ділиться з читачами роздумами про небезпеку відродження в Україні антисемітизму та неофашизму, з вдячністю згадує відомих професорів – ​викладачів Національного медичного університету ім. О.О.  Богомольця. Разом з автором ми йдемо вулицями Києва, зупиняючись біля пам’ятних місць, де свого часу жили видатні українські письменники, поети, лікарі, вчені, інженери. Багато сторінок І.М. Трахтенберг присвятив видатній особистості – ​Миколі Михайловичу Амосову, переповідаючи його щоденникові записи і щедро їх цитуючи. Взагалі книга рясніє цитатами з творів людей, про яких у ній йдеться. Але в цьому є свій сенс, адже читач має змогу ближче познайомитися з тією чи іншою особистістю.

Не оминув академік І.М. Трахтенберг увагою ювілейні дати колег з академічного середовища, яким він «подарував» низку нарисів. Серед них – ​хірург О.О. Шалімов, фізіолог В.В. Фролькіс, геронтолог-інтерніст О.В. Коркушко, патофізіолог-ендокринолог М.Д. Тронько, гігієніст А.М. Сердюк та ін. За подекуди сухими, напівофіційними рядками ховаються цікаві відомості про обставини життя і праці цих людей, відомих внеском у медицину України.

І.М. Трахтенберг знайшов зворушливі слова для спогадів про своїх друзів – і живих, і тих, хто відійшов у вічність. Знову і знову він повертається до світлої пам’яті Л.І. Медведя, М.М. Амосова, П.Г. Костюка, М.М. Рушковського, Д.В. Бабаєва, Я. Левича, Є. Брусиловського. З теплотою пише про наших видатних киян – ​М. Булгакова, В. Некрасова. І з болем згадує про трагічні події в рідному Києві, що знайшли відображення в його книзі «Бабин Яр. Минуле і сьогодення».

Останні сторінки книги, про яку йде мова, – ​це друковані матеріали про її автора. Тут зібрані нариси, бібліографічні видання, ювілейні статті, рецензії на його праці і галерея фотографій друзів, колег, учених, викладачів медичних навчальних закладів і членів його великої сім’ї.

Хочеться, щоб якнайбільше людей прочитали книгу академіка І.М. Трахтенберга і збагатилися його спогадами, мудрістю і життєвими порадами.

Підготував Олександр Резніков

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1 (470), січень 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

01.04.2020 Терапія та сімейна медицина Медичні освітяни не лише навчають студентів, а й розширюють свої горизонти, компетентності, звіряють цінності завдяки Осінній школі з медичної освіти

Реформу системи охорони здоров’я було визначено головним урядовим пріоритетом, починаючи з 2016 року, а вже у 2017 році Верховна Рада України ухвалила закон про медичну реформу. Питання потреби в реформі медичної освіти та запровадження інноваційних підходів до розвитку кадрового потенціалу раніше вже піднімалося в кількох політичних дебатах, і після тривалого процесу, який передбачав консультації з ключовими стейкхолдерами, включаючи студентів, викладачів, адміністрації закладів вищої освіти (ЗВО), в липні 2018 року було оприлюднено проєкт «Стратегії розвитку медичної освіти в Україні до 2028 року» (доступний для ознайомлення на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України – МОЗ). Отже, Україна здобула системне бачення розвитку медичної освіти....

29.03.2020 Педіатрія Терапія та сімейна медицина Синдром сухого ока у дітей

Синдром сухого ока (ССО) – це так зване захворювання цивілізації, розвитку якого сприяють надбання науково-технічного прогресу (тривале користування персональними комп’ютерами, смартфонами), екологічні фактори тощо. Поширеність патології коливається в межах 5-33% (F. Stapleton et al., 2017). Припущення, що ССО є просто наслідком фізичної нестачі сліз, є хибним. Сьогодні існують переконливі докази, що в основі патогенезу ССО лежить запалення, яке призводить до секреції прозапальних цитокінів та активації імунної відповіді. ...

24.03.2020 Терапія та сімейна медицина Актуальні питання лікування захворювань дихальної системи

18 лютого в м. Києві відбулася знакова для вітчизняної медичної спільноти подія – Всеукраїнська фахова респіраторна школа. Програма заходу включала низку доповідей, присвячених діагностиці, лікуванню та профілактиці хвороб органів дихання....

24.03.2020 Терапія та сімейна медицина Лікування відкритокутової глаукоми й очної гіпертензії за допомогою безконсервантної фіксованої комбінації тафлупросту/тимололу: результати дослідження VISIONARY

Комбінація аналога простагландину та β-блокатора є однією з найбільш широко застосовуваних схем корекції внутрішньоочного тиску (ВОТ) при глаукомі. Метою дослідження VISIONARY був аналіз ефективності та безпеки безконсервантної фіксованої комбінації аналога проста­гландину тафлупросту та β-блокатора тимололу в пацієнтів із відкрито­кутовою глаукомою й очною гіпертензією за умови недостатньої дієвості поперед­ньої моно­терапії. ...