17 березня, 2020

Офтальмологічна весна 2020: без консервантів

Автори:

Н. С. Луценко, О. Пархоменко, К. Групчевої, С. О. Риков

Цьогорічна зима видалася незвично теплою, і, всупереч датам у календарі, в повітрі вже відчувається наближення справжньої весни. Серед медичної спільноти одними з перших нову весну зустріли спеціалісти в галузі офтальмології – 15 лютого в м. Києві з ініціативи Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) ім. П.Л. Шупика та ГО «Асоціація дитячих офтальмологів та оптометристів України» відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Офтальмологічна весна 2020: без консервантів». Спонсором конференції було представництво відомої французької компанії Théa, що святкує 5 років в Україні. У масштабах життя людини 5 років – це начебто й небагато, але за цей короткий час ім’я компанії Théa стало відомим чи не кожному офтальмологу в нашій країні. Сьогодні слово Théa вже є своєрідним знаком якості, що об’єднує цілу лінійку сучасних офтальмологічних лікарських засобів і бездоганних продуктів, спеціально призначених для лікування та профілактики різноманітних захворювань очей.

Конференцію урочисто відкрила проректор із наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Наталія Олегівна Савичук, яка передала її учасникам побажання плідної роботи від імені ректора НМАПО ім. П.Л. Шупика, академіка НАМН України Юрія Васильовича Вороненка. З вітальним словом також виступив завідувач кафедри офтальмології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Сергій Олександрович Риков, який відзначив великий інтерес до цієї конференції з боку молодих фахівців. Голова представництва «Лаборатуар Теа» в Україні Ельвіра Леонідівна Смольська висловила щиру подяку вітчизняним офтальмологам, які прагнуть отримувати нові знання та допомагати людям зберегти найдорожче – зір. Вона зазначила, що сьогодні спеціалізована офтальмологічна продукція компанії Théa, філософія якої гармонійно поєднує традиції та інновації, представлена вже в 75 країнах світу. Наразі у Європі Théa є лідером у таких галузях, як виробництво препаратів для лікування хвороби сухого ока (ХСО), засобів для гігієни повік, нутрицевтиків для підтримання здоров’я очей та офтальмологічної продукції без консервантів. Із нагоди п’ятиріччя представництва компанії Théa в Україні для участі в конференції до Києва прибув президент холдингу Théa Анрі Шибре – представник відомої династії Шибре та вчений, під керівництвом якого був розроблений перший у світі мультидозовий флакон без консервантів АВАК^®. Під час урочистої церемонії відкриття конференції до її учасників також звернувся Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен, який привітав учасників та організаторів конференції з початком роботи такого масштабного науково-практичного форуму офтальмологів, а компанію Théa – з п’ятиріччям діяльності в Україні. Він запросив усіх присутніх до участі в щорічному фестивалі «Французька весна», що традиційно проводиться у квітні в різних містах України та робить вагомий внесок у зміцнення культурних зв’язків між нашими країнами.

Наукова програма форуму була розпочата доповіддю із промовистою назвою «З темряви до світла. Двадцять років питань та відповідей щодо консервантів», яку представив завідувач кафедри офтальмології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Сергій Олександрович Риков.

– Ще в 1975 р. W.S. Wilson і співавт. було вперше показано, що поверхнево-активний консервант бензалконію хлорид (БАХ), який зазвичай використовується у складі очних крапель, прискорює висихання передрогівкової слізної плівки та скорочує час її розриву більш ніж на 50%. Окрім того, згодом в експериментальних дослідженнях було показано, що БАХ також призводить до пошкодження інтактного епітелію рогівки, руйнуючи міжклітинні зв’язки та спричиняючи його десквамацію (Way W.A. et al., 2001). Ці ефекти зумовлені тим, що за своєю природою БАХ являє собою речовину з детергентною активністю, закономірними наслідками реалізації якої стають руйнування ліпідного шару та нестабільність слізної плівки (Baudouin C. et al., 2010).

У 1988 р. було описано шкідливі ефекти БАХ у пацієнтів із сухістю очей (Lemp M.A. et al., 1988) і встановлено, що вони тривали доти, доки краплі з БАХ не були замінені на безконсервантні сольові розчини. Здатність БАХ індукувати розвиток ХСО була наочно підтверджена в експериментальних моделях (Droy-Defaix M.T. et al., 2013).

У 1989 р. було описано клінічні проблеми з поверхнею ока в пацієнтів із глаукомою, котрі отримували антиглаукомні очні краплі з консервантами як первинне лікування перед проведенням операції (Sherwood M.B. et al., 1989). Зміни на клітинному рівні підвищували ризик виникнення зовнішніх рубців, кровоточивості та відмови від оперативного втручання. Негативний вплив антиглаукомних препаратів із консервантами в пацієнтів із глаукомою та супутньою ХСО було підтверджено низкою інших клінічних досліджень (Erb C., 2008; Leung C., 2008; Fechher P., 2010; Baudouin С., 2012; Rossi G., 2013).

Механізми токсичної дії БАХ досить різноманітні. Так, БАХ викликає втрату мікроворсинок і розриви міжклітинних з’єднань у рогівці, а також знижує її чутливість, створюючи ілюзію хорошої переносимості (Chung S.H. et al., 2006; Noeker et al., 2004; Martone et al., 2009; Van Vent C. et al., 2011). У дослідженнях іn vitro також було встановлено, що БАХ чинить токсичну дію на келихоподібні клітини (клітини Гоблета) (Lin Z. et al., 2011; Rolando M. et al., 1991; Pisella P.J. et al., 2004), зменшуючи їх щільність та кількість і тим самим індукуючи розвиток ХСО. БАХ також індукує запалення шляхом збільшення вмісту прозапальних медіаторів (Goto Y. et al., 2003; Baudouin C. et al., 2004).

На сьогодні відомо, що токсичні ефекти БАХ (Debbasch S. et al., 2001; De Saint Jean M. et al., 1999):

залежать від концентрації (звичайна концентрація БАХ в очних краплях становить 0,01%, а токсичність виявляється вже при концентрації 0,005%);
залежать від тривалості застосування (період напіврозпаду БАХ становить 20 год, а його залишки виявляються в кон’юнктиві через 9 днів після одноразового застосування);
характеризуються «підступністю» – токсичність проявляється повільно при довгостроковому застосуванні.

Що стосується клінічних проявів токсичності, то консерванти, насамперед БАХ, сприяють появі таких ознак подразнення очей, як гіперемія кон’юнктиви, блефарит і поверхневий точковий кератит (Jaenen N. et al., 2007). Доведено, що заміна антиглаукомного препарату з консервантом на безконсервантну форму була асоційована зі значним зменшенням ознак і симптомів подразнення очей (Ermis S.S. et al., 2012).

Важливо розуміти, що суб’єктивний дискомфорт, зумовлений антиглаукомним препаратом, знижує якість життя пацієнтів, а це зрештою призводить до недотримання режиму лікування й недостатнього контролю внутрішньоочного тиску (ВОТ). За результатами опитування в країнах Європи (Trattler W., 2009), 97% офтальмологів погоджуються з тим, що гіпотензивні краплі без консервантів підвищують комфорт з боку органа зору в пацієнтів із глаукомою та покращують показники дотримання режиму терапії (комплаєнс).

Загалом небажані явища (НЯ), пов’язані з наявністю консервантів у складі антиглаукомних крапель, включають:

– підвищення прозапального, проапоптотичного та токсичного впливів на клітини кон’юнктиви;
– підвищення нестабільності прерогівкової слізної плівки;
– токсичний вплив на трабекулярну сітку;
– зниження життєздатності та проліферації клітин рогівки, що призводить до патології її епітелію;
– збільшення кількості випадків неуспішності антиглаукомних хірургічних втручань (Broadway D. et al., 1994; Lavin M.J. et al., 1990).

БАХ здатний викликати такі НЯ, як дерматит, рубцеві зміни сльозової системи, дискомфорт в оці, нестабільність слізної плівки, запалення кон’юнктиви, зміни епітелію кон’юнктиви, субкон’юнктивальний фіброз, порушення епітелію й ендотелію рогівки, дисфункцію мейбомієвих залоз (МЗ). Підтверджено дозозалежний ефект токсичної дії БАХ (Baudouin C. et al., 2004). Запалення поверхні ока спричиняє підвищення ВОТ і прогресування глаукоми. У разі проявів токсичності та/або алергії доцільно припинити використання крапель із консервантами та перейти на застосування безконсервантних форм антиглаукомних лікарських засобів. Використання безконсервантних антиглаукомних крапель допомагає отримати близький до норми стан поверхні ока, покращити контроль ВОТ й уникнути хірургічного втручання чи поліпшити його результати.

Виступ гості з Болгарії – завідувачки кафедри офтальмології та вивчення зору Медичного університету м. Варна, доктора медичних наук, професора Кристини Групчевої – був присвячений практичним аспектам вибору лікарських засобів для стартового медикаментозного лікування пацієнтів із глаукомою.

– Мета лікування глаукоми – збереження зору пацієнта та пов’язаної з ним якості життя. Оскільки основним фактором ризику прогресування глаукоми є підвищений ВОТ, у консервативному лікуванні використовуються очні краплі, здатні ефективно його знижувати.

Глаукома є хронічним і прогресуючим захворюванням, тому найважливішим аспектом її медикаментозного лікування стає прихильність пацієнта до терапії – дотримання призначеного лікарем режиму (доза, частота та спосіб використання) та тривалості застосування лікарського засобу.

При виборі очних крапель для лікування глаукоми не слід недооцінювати дію на поверхню ока консервантів, які входять до складу препарату, оскільки вони можуть чинити істотний вплив на якість життя пацієнта, комплаєнс, а згодом також і на результат хірургічного лікування.

У ЄС (Європейське агентство з лікарських засобів, ЕМА) та в США (Управління з контролю якості продуктів харчування та лікарських засобів, FDA) як терапію першої лінії для зниження ВОТ у пацієнтів із відкритокутовою глаукомою / очною гіпертензією схвалено простагландини. Вони ефективні, застосовуються лише 1 р/добу та практично не спричиняють системних побічних ефектів. Наразі простагландином, який характеризується найкращою переносимістю при місцевому застосуванні, вважається латанопрост. Встановлено, що кон’юнктивальна гіперемія, котра є досить поширеним побічним ефектом (ПЕ) при місцевому застосуванні простагландинів, частіше зустрічається на тлі використання травопросту та біматопросту, ніж латанопросту (Eyawo O. et al., 2009). У пацієнтів, які застосовують латанопрост, спостерігається значно краща прихильність до лікування, ніж в осіб, яким призначається біматопрост або травопрост.

Як оригінальний препарат латанопросту, так і більшість його генериків містять консерванти, зокрема БАХ, що може зумовити токсичну виразкову кератопатію, точкову кератопатію та подразнення очей. Проте нещодавно компанія Théa представила новий препарат латанопросту, що характеризується зіставною клінічною ефективністю, але при цьому не містить консервантів і має покращену переносимість. Його створення стало можливим завдяки використанню запатентованої інноваційної технології PROTRIAXin^®. Це полімерний комплекс, який поєднує 3 полімери в певних концентраціях та утворює сітку (матрикс), що містить латанопрост. Ефективність і безпека безконсервантних очних крапель латанопросту Монопрост порівняно з оригінальним латанопростом, який містить БАХ, були оцінені під час багатоцентрового рандомізованого сліпого клінічного дослідження в паралельних групах за участю пацієнтів з очною гіпертензією чи глаукомою (Rouland J.-F. et al., 2013). Одна група пацієнтів отримувала Монопрост (n=189), а інша (n=164) – оригінальний латанопрост із консервантом. Результати цього дослідження продемонстрували, що обидва препарати мали зіставну клінічну ефективність. Тяжких ПЕ не було виявлено в жодній групі. Системні ПЕ, асоційовані з препаратом (головний біль, мігрень, запаморочення, прискорене серцебиття), не відзначалися в групі препарату Монопрост, а в групі латанопросту з консервантом були зареєстровані в 4 випадках (2,1%). Місцеві ПЕ у групі застосування очних крапель Монопрост виникали у 8,5% випадків, у групі порівняння – в 11,6% випадків; непереносимість препарату – в 0,5 та 2,1% випадків відповідно.

Оскільки найпоширенішим місцевим ПЕ при застосуванні очних крапель із простагландинами є кон’юнктивальна гіперемія, на базі Медичного університету м. Варна (Болгарія) нами було проведено власне клінічне дослідження, під час якого за допомогою конфокальної мікроскопії здійснювалося вимірювання діаметра та швидкості кровотоку в судинах кон’юнктиви очей пацієнтів, яким призначався Монопрост або оригінальний латанопрост із консервантом протягом щонайменше 3 міс. Середній діаметр судин у групі 1 (Монопрост) становив 63,6±6,3 мкм, у групі 2 (латанопрост із консервантом) – 67,6±9,7 мкм. Однак середня швидкість кровотоку в судинах у групі 1 (Монопрост) становила 0,87 мм/с, тоді як у групі 2 (латанопрост із консервантами) – 0,62 мм/с. На нашу думку, сповільнення швидкості кровотоку в групі 2 пов’язано з впливом консервантів, адже саме вони відповідають за більшу вираженість гіперемії кон’юнктиви в пацієнтів цієї групи. Потовщення, петлеутворення та шунтування в групі 1 (Монопрост) відзначалися у 21% обстежених очей, у групі 2 (латанопрост із консервантом) – у 51% очей.

Отримані дані дали змогу зробити висновок про те, що при використанні латанопросту з БАХ гіперемія кон’юнктиви була більш вираженою та характеризувалася значно частішим виникненням потовщення та деформації судин порівняно з використанням препарату Монопрост. Окрім того, за оцінкою хворих, після закапування препарату Монопрост відзначався менш виражений суб’єктивний дискомфорт в очах.

Заслуговують на увагу результати відкритого клінічного дослідження RELIEF, у якому оцінювався перехід від застосування латанопросту з консервантами до лікування препаратом Монопрост. Суб’єктивна оцінка переносимості нового продукту пацієнтами продемонструвала достовірне покращення – з 5,3 бала оцінки дискомфорту на вихідному рівні до 1,91 бала на 90-й день його застосування (р<0,0001).

Високий ступінь задоволеності пацієнтів застосуванням препарату Монопрост також було підтверджено попередніми результатами дослідження PASSY, яке наразі ще триває: 95% пацієнтів заявили, що вони задоволені чи дуже задоволені заміною попереднього препарату на Монопрост.

Отже, сьогодні в розпорядженні офтальмологів є сучасні безконсервантні антиглаукомні препарати, котрі забезпечують не тільки ефективний контроль ВОТ, а й захист поверхні очей, що зрештою дає змогу значно покращити комплаєнс і, відповідно, результати лікування.

Про значення стану поверхні ока як головну складову формули успіху при хірургічному лікуванні катаракти докладно розповіла завідувачка кафедри очних хвороб ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МЗ України», доктор медичних наук, професор Ніна Степанівна Луценко.

– Сучасна хірургія катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ) здатна покращити зорові функції практично в 90% пацієнтів, тому факоемульсифікація катаракти (ФЕК) стала однією з найчастіше виконуваних операцій у розвинених країнах. Водночас у частини пацієнтів результати лікування залишають бажати кращого, найчастіше реєструють:

– незадовільний зоровий ефект (рефракційні помилки, коливання гостроти зору, аберації високого порядку);
– посилення чи поява ХСО або ознак захворювань очної поверхні (OSD), що проявляються відчуттям чужорідного тіла, почервонінням, печінням і болем в очах;
– післяопераційне інфікування (ендофтальміт, кератит тощо).

Головною причиною цих проявів, на думку експертів Американського товариства катарактальних і рефракційних хірургів (ASCRS), є наявність недіагностованої ХСО та OSD у доопераційному періоді – на сьогодні їх мають понад 50% пацієнтів.

У більшості пацієнтів до операції з видалення катаракти ХСО мала безсимптомний перебіг, але після оперативного втручання у 80-90% випадків уже виявляються її симптоми.

Захворювання очної поверхні – це широкий спектр патологічних станів, які призводять до клінічних ознак і симптомів ураження очної поверхні. До них належать:

– ХСО;
– дисфункція МЗ (ДМЗ);
– блефарит;
– кон’юнктивіт;
– блефарохалязіс;
– патологія повік (лагофтальм, «в’ялі» повіки, виворіт повік);
– патологія рогівки.

Комітет із клінічної оцінки стану рогівки (Cornea Clinical Committee) ASCRS нещодавно запропонував алгоритм доопераційної діагностики уражень очної поверхні (Starr C.E. et al., 2019). Насамперед пацієнту, котрий потребує хірургічного лікування катаракти, проводиться неінвазивне рефракційне обстеження, що включає кератометрію, кератотопографію й оптичну біометрію. Після цього переходять до скринінгу захворювань очної поверхні – за допомогою спеціальних опитувальників, визначення осмолярності слізної рідини та рівня в ній матриксних металопротеїназ (ММП‑9). При позитивному результаті скринінгу пацієнт направляється на додаткове неінвазивне обстеження (мейбографія, неінвазивний час розриву слізної плівки, оптична когерентна томографія переднього відрізка ока). Після цього, а також при негативному результаті скринінгу на OSD пацієнту проводять клінічне обстеження за принципами 5П:

– подивись (повіки, вії, інтермаргінальний край, частота моргання);
– потягни (еластичність повік, «в’ялі» повіки, склепіння повік);
– підніми (підняття й огляд верхньої повіки);
– придави (видільна функція МЗ);
– пофарбуй (час розриву слізної плівки, фарбування очної поверхні).

Після клінічного обстеження виділяють 2 основні групи пацієнтів: перша – особи, в яких виключені OSD (немає симптомів/ознак/зафарбовування очної поверхні), друга – пацієнти, котрі мають OSD з будь-якою комбінацією симптомів чи ознак. Якщо ХСО є клінічно значимою, слід призначати терапію, після якої проводиться повторне повне обстеження та вирішується питання про можливість виконання хірургічного лікування катаракти (за відсутності зафарбовування очної поверхні).

Наступним найважливішим етапом діагностики є зафарбовування очної поверхні. Найчастіше з цією метою використовується флюоресцеїн. Будь-яке пошкодження очної поверхні, котре викликає забарвлення поверхні рогівки, є клінічно значимим і потребує передопераційної підготовки.

Лікування клінічно значимої ХСО в передопераційному періоді є комплексним і включає такі ключові складові:

– протизапальна терапія (місцевими кортикостероїдами протягом 4 тиж до операції);
– гігієна повік та активне лікування патології повік;
– лікування пошкоджень поверхні ока (безконсервантні сльозозамінники та препарати, що покращують репарацію);
– додаткові заходи.

Терапія ДМЗ починається з традиційної гігієни повік і теплих компресів у домашніх умовах.

Обов’язковим є застосування спеціальних засобів, що очищують повіки. Зокрема, бактеріальне обсіменіння повік зменшують стерильні серветки для гігієни повік Блефаклін^®. Використання серветок Блефаклін® може бути рекомендоване перед будь-якою офтальмологічною операцією.

Бажане також проведення активної терапії в кабінеті: механічний блефаромасаж, механічна ексфоліація повік, теплова терапія протягом 3-4 тиж перед хірургічним лікуванням катаракти (Stroman D.W. et al., 2017; Maskin S.L. et al., 2018).

З метою усунення пошкоджень очної поверхні в доопераційному періоді застосовують інтенсивне зволоження (більш ніж 4 р/добу) сльозозамінниками. Перевагу віддають сльозозамінникам без консервантів, їх комбінують з іншими засобами, що прискорюють епітелізацію та репарацію очної поверхні. У цьому контексті безперечну перевагу має комбінований офтальмологічний розчин Теалоз^® Дуо, що забезпечує зволоження, регенерацію та захист поверхні ока завдяки вмісту 2 активних компонентів – трегалози 3% і гіалуронової кислоти 0,15%. При цьому офтальмологічний розчин Теалоз® Дуо не містить консервантів і фосфатів. При появі рецидивних ерозій і незаживаючих пошкоджень рогівки також застосовують краплі аутосироватки (містить фактори росту, антитіла), котрі сприяють швидкому відновленню очної поверхні, зменшенню больових відчуттів, стабільності слізної плівки (Noble et al., 2004; Kojima T. et al., 2005).

Додаткові заходи для покращення стану поверхні ока включають усунення патології повік (лагофтальм, ектропіон, ентропіон тощо), застосування зволожувачів і модифікацію системної терапії в доопераційному періоді (антигістамінні препарати, антидепресанти, системні β-блокатори).

Слід пам’ятати, що зазначені лікувальні заходи проводяться протягом 2-4 тиж, після чого повторюється повне офтальмологічне обстеження пацієнта. Хірургічне лікування катаракти планується тільки при досягненні позитивної динаміки: зменшення симптомів і відновлення очної поверхні. Консервативне лікування ХСО продовжується й у післяопераційному періоді для досягнення та збереження зорового ефекту.

Комплекс інтра- та післяопераційних заходів для зменшення ураження очної поверхні має включати:

– зменшення кількості та розміру розрізів;
– зменшення тривалості хірургічного втручання;
– додаткове застосування кератопротекторів;
– щадні режими ФЕК;
– застосування безконсервантних форм очних крапель у післяопераційному періоді чи пролонгованих форм для зменшення частоти застосування;
– заходи зі стабілізації очної поверхні протягом усього післяопераційного періоду.

Отже, формула успіху при проведенні ФЕК полягає в урахуванні вихідного стану поверхні ока, що нерозривно взаємопов’язане з комплексом належних інтраопераційних заходів і післяопераційного ведення пацієнта.

Про захворювання центральної ділянки сітківки та конкретні клінічні ситуації, в яких доцільне використання нутрицевтиків, докладно розповів офтальмолог та офтальмохірург медичного центру «Новий зір» (м. Київ), кандидат медичних наук Олег Пархоменко.

– Захворювання центральної ділянки сітківки та зниження центрального зору в реальній практиці досить часто недооцінюються. Між іншим, вікова макулодистрофія (ВМД) є провідною причиною значного погіршення зору та навіть сліпоти серед осіб віком понад 50 років. Однак, окрім ВМД, існує також ціла група гетерогенних захворювань із клінічною картиною, що частково перетинається з такою при ВМД.

Дистрофічні захворювання центральної ділянки сітківки, що імітують набрякову форму ВМД, на відміну від ВМД, рідко піддаються лікуванню блокаторами фактора росту ендотелію судин (ФРЕС) і потребують іншого підходу до терапії.

Зокрема, до групи вологих макулодистрофій, що імітують ВМД, належать:

– гостра та хронічна центральна серозна хоріоретинопатія;
– хвороба Беста (пізня стадія);
– псевдовітелоформна дистрофія;
– макулярна телеангіектазія 2 типу;
– захворювання внаслідок пахіхороїда;
– хоріоїдальна неоваскуляризація (ХНВ) унаслідок макулодистрофії;
– ХНВ унаслідок увеїту;
– ідіопатична ХНВ;
– ХНВ унаслідок лакових тріщин;
– захворювання, що імітують набряк сітківки (дистрофії).

Для визначення подальшої тактики лікування пацієнта з макулярною патологією необхідно направити до кваліфікованого ретинолога. У разі встановлення діагнозу чи синдрому, що є клінічними масками ВМД, лікування має бути етіологічно спрямованим.

До схеми базисного лікування ВМД і захворювань, що її імітують, завжди доцільно включати нутрицевтики, такі як Нутроф^® Форте та Ресвега^® Форте. Нутроф^® Форте – це спеціально розроблений із метою підтримання здоров’я зору комплекс, який містить вітаміни (Е, С, D) та мікроелементи (цинк, селен, мідь) з антиоксидантними властивостями, лютеїн, зеаксантин, омега‑3 незамінні жирні кислоти, а також екстракт винограду культурного Vitis Vinifera з 5% умістом ресвератролу. За даними клінічних досліджень, застосування комплексу зазначених компонентів зменшує ризики прогресування ВМД і зниження гостроти зору.

Ресвега^® Форте містить лютеїн, зеаксантин, вітаміни та мікроелементи формули AREDS, а також вітамін D, підвищені дози омега‑3 незамінних жирних кислот (докозагексаєнової й ейкозапентаєнової) та трансресвератролу. Це єдина комплексна формула для захисту співдружнього ока при вологій формі ВМД.

До складу як Нутроф^® Форте, так і Ресвега^®Форте входить ресвератрол – речовина природного походження, відома своїми антиоксидантними, вазорелаксуючими, антипроліферативними й антиапоптотичними властивостями.

Омега‑3 незамінні жирні кислоти, котрі також включені до складу цих комплексів у різних дозуваннях, у поєднанні з ресвератролом й іншими компонентами сприяють підвищенню щільності макулярного пігменту (Нутроф^® Форте) та запобіганню хоріоїдальній неоваскуляризації (Ресвега^® Форте).

Це зумовлює призначення Нутроф^® Форте по 1 капсулі на добу для профілактики розвитку та при сухій формі ВМД, тоді як Ресвега^® Форте рекомендовано при вологій формі ВМД у дозі 2 капсули на день від моменту першої ін’єкції Anti-VEGF. Обидва комплекси призначають на тривалий час.

Нами накопичено значний досвід використання цих нутрицевтиків у комплексному лікуванні пацієнтів із різною патологією центральної ділянки сітківки. Так, ми спостерігали стійкий позитивний клінічний ефект у пацієнтки із загрозою розвитку ексудативної форми ВМД (наявність зливних друз) на тлі безперервного прийому нутрицевтика Ресвега® протягом 6 міс. В іншого пацієнта віком 65 років із діагностованою псевдовітелоформною дистрофією сітківки, котрий скаржився на викривлення та спотворення зорових образів, тривале застосування комплексу Ресвега^® (2 капсули на добу) дало змогу стабілізувати ситуацію – погіршення зору не відбувається вже більш ніж рік. Позитивний вплив Ресвега^® Форте на стан сітківки також спостерігався нами в пацієнта з макулярною телеангіоектазією – нейродегенеративним захворюванням, що дуже часто імітує центральну серозну хоріоретинопатію. У цьому клінічному випадку прийом нутрицевтика Ресвега^® (по 2 капсули на добу) рекомендувався з метою зниження ризику хоріоїдальної неоваскуляризації. В іншому клінічному випадку щодо пацієнта з підтвердженим діагнозом центральної серозної хоріоретинопатії була успішно застосована комплексна терапія еплереноном на тлі вживання Нутроф^® Форте з метою збільшення щільності макулярного пігменту. Також ці нутрицевтики добре зарекомендували себе в комплексному веденні пацієнтів із початковою діабетичною ретинопатією та діабетичним макулярним набряком.

* * *

Окрім основної наукової програми, в рамках конференції «Офтальмологічна весна 2020: без консервантів» також був проведений тренінг «Сучасні підходи до лікування хвороби сухого ока», під час якого з лікарями своїм клінічним досвідом поділилися завідувач кафедри офтальмології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук, професор Дмитро Геннадійович Жабоєдов, завідувач кафедри офтальмології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Сергій Олександрович Риков і головний лікар ЦЛХГ «Візіум», кандидат медичних наук Лариса Миколаївна Коваленко. Формат тренінгу дав змогу лікарям-офтальмологам отримати суто практичні знання та навички своєчасного діагностування ХСО, її диференційної діагностики з іншими патологічними станами, а також засвоїти алгоритми консервативного лікування із застосуванням сучасних безконсервантних форм очних крапель. Окрім того, значна увага була приділена особливостям лазерної корекції зору та ведення пацієнтів із ХСО в післяопераційному періоді.

Отже, обраний організаторами формат заходу дозволив ідеально поєднати традиційні програмні доповіді з можливостями отримання суто практичних навичок, науку – з практикою, а традиції – з інноваціями.

* * *

Змістовні огляди новітніх досягнень і розробок у поєднанні з практичними кейсами від експертів галузі значно розширили професійні горизонти учасників конференції. Не менш вагомою для фахівців була можливість неформального спілкування й обміну досвідом, тож, поза сумнівом, «Офтальмологічна весна 2020: без консервантів» залишила найяскравіші враження в усіх присутніх на цьому заході.

Підготувала Анжела Томічева

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (473), лютий 2020 р.

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (473), лютий 2020 р.