Голімумаб у ревматології: новини з конгресу ACR/ARP 2019

24.03.2020

Стаття у форматі PDF

Голімумаб (Сімпоні®) – повністю гуманізоване моноклональне антитіло проти фактора некрозу пухлини альфа (TNFα), що призначається 1 раз на місяць у вигляді підшкірних ін’єкцій. У ревматології голімумаб застосовують як монотерапію чи в комбінації з метотрексатом для лікування ревматоїдного артриту (РА), псоріатичного артриту (ПсА), анкілозивного спондиліту (АС) та ювенільного ідіопатичного артриту. У пацієнтів із цими захворюваннями голімумаб зменшує симптоми артриту, сповільнює радіографічне прогресування захворювання, покращує фізичну функцію та якість життя пацієнта і при цьому добре переноситься. Результати тривалих досліджень при РА, ПсА й АС підтвердили, що безпека й ефективність голімумабу зберігаються принаймні протягом 5 років терапії. Порівняно з іншими інгібіторами TNFα голімумаб має зручніший режим уведення, нижчу імуногенність і може бути ефективним у пацієнтів, які припинили лікування іншим інгібітором TNFα через недостатній ефект або непереносимість.
У листопаді 2019 р. в Атланті (США) відбувся щорічний конгрес Американської колегії ревматологів (ACR) й Асоціації професіоналів у ревматології (ARP). Значну увагу на форумі було приділено біологічній терапії, зокрема голімумабу.

Безпека голімумабу при застосуванні під час вагітності [1]

S. Esslinger і співавт. представили результати дослідження, в якому оцінювалася безпека лікування голімумабом у вагітних. До аналізу включили 208 медично підтверджених випадків застосування голімумабу під час вагітності чи за останні 3 міс до зачаття. Середній вік вагітних становив 31,9 року. З-поміж 119 проспективно повідомлених випадків 89 (74,8%) завершилися народження живої дитини, 19 (16,0%) – спонтанним абортом (у 8 із цих 19 випадків голімумаб застосовувався в комбінації з метотрексатом), 10 (8,4%) – індукованим абортом та 1 (0,8%) – ектопічною вагітністю. Загалом було повідомлено про 9 вроджених аномалій. У 18 пацієнток голімумаб використовувався впродовж усього терміну вагітності; всі ці випадки завершилися наро­дженням живої дитини.

Отримані дані свідчать, що частота вроджених аномалій і спонтанних абортів при лікуванні голімумабом істотно не відрізняється від такої в загальній популяції. Експозиція голімумабу впродовж усього терміну вагітності була рідкою, але не асоціювалася з негативними клінічними наслідками.

Предиктори відповіді, небажані події й утримання на лікуванні голімумабом у пацієнтів із РА [2]

BioTRAC – канадський проспективний реєстр пацієнтів із РА, котрі отримують лікування біологічними препаратами. P. Rahman і співавт. проаналізували предиктори відповіді на лікування та безпеку голімумабу в пацієнтів, включених до цього реєстру у 2010-2017 рр.
Низька активність захворювання за DAS28-CRP частіше досягалася за нижчого вихідного показника, при супутньому застосуванні традиційних хворобомодифікувальних антиревматичних препаратів (DMARD) і в пацієнтів, які продовжували працювати. Натомість у пацієнтів, які отримували кортикостероїди на час початку терапії голімумабом, імовірність досягнення низької активності захворювання за DAS28-CRP була нижчою. Ремісія за DAS28-CRP частіше досягалася у хворих чоловічої статі та в пацієнтів, які одночасно застосовували DMARD, рідше – в разі супутнього використання кортикостероїдів. Індекс HAQ-DI <0,5 частіше досягався в осіб молодшого віку, в чоловіків, за кращої вихідної оцінки HAQ-DI та вищого рівня С-реактивного білка, а також у пацієнтів, які продовжували працювати.

Застосування кортикостероїдів або нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) на момент початку лікування голімумабом асоціювалося з вищим ризиком небажаних подій. Серйозні небажані події рідше траплялися в пацієнтів, які на початку лікування отримували DMARD. Супутнє лікування DMARD сприяло довшому утриманню пацієнтів на лікуванні голімумабом.

Довготривала ефективність і безпека голімумабу й інфліксимабу в пацієнтів із РА [3]

P. Rahman і співавт. використали дані реєстру BioTRAC за 2006-2017 рр., щоб порівняти результати лікування інфліксимабом (інгібітор TNFα І покоління) та голімумабом у пацієнтів із РА. Середній вік хворих (n=1577) становив 55,8-57,7 року, середня тривалість захворювання – 6,5-8,6 року. Більшість (>80%) пацієнтів отримували інфліксимаб або голімумаб у 1-й лінії біологічної терапії.

Середня тривалість і початкова активність РА були вищими в групі голімумабу. Попри це частка пацієнтів, які досягли ремісії за SDAI після 12, 24 і 36 міс лікування, була вищою для голімумабу (33,8; 47,5 та 61,9% відповідно), ніж для інфліксимабу (16,2; 20,8 та 22,8% відповідно).

Серйозні небажані події реєструвались у 21,2% хворих групи інфліксимабу та в 15,5% пацієнтів групи голімумабу. Частка пацієнтів, які припинили лікування, дорівнювала 74,4% протягом у середньому 3 років лікування інфліксимабом і 52,8% упродовж 2 років терапії голімумабом.

На думку авторів, обидва інгібітори TNFα є безпечними, добре переносяться та значно зменшують активність РА. Утім, вища частота досягнення ремісії попри тяжчий вихідний перебіг РА при лікуванні голімумабом може свідчити про перевагу цього препарату.

Ефективність голімумабу залежно від попередньої біологічної терапії в пацієнтів з АС [4]

GO-PRACTICE – французьке дослідження, в якому вивчають застосування голімумабу при РА, ПсА й АС в умовах реальної клінічної практики. R.-M. Flipo та співавт. представили останні дані щодо ефективності голімумабу у хворих на АС, включених до цього реєстру.

За період 2015-2016 рр. у дослідженні взяли участь 478 пацієнтів з АС. Середній вік хворих становив 43 роки, жінок було 55%. У 291 пацієнта (61%) голімумаб застосовувався як перший біологічний препарат (група BN – biologic-naive), 187 (39%) раніше вже отримували інші біологічні агенти (група BP – biologic pretreated).

Середня тривалість АС становила 5,5 та 10,7 року в групах BN і BP відповідно (р<0,001). Більшість (97%) пацієнтів розпочинали лікування голімумабом у дозі 50 мг 1 раз на місяць; традиційні DMARD, кортикостероїди та НПЗП або аналгетики одночасно застосовували 34, 17 і 90% хворих відповідно. Утримання на терапії голімумабом через 2 роки було значно вищим у групі BN порівняно з групою BP (59,2% vs 45,1%; р<0,01). У пацієнтів, які залишалися на терапії голімумабом протягом цього періоду, значно покращувалися BASDAI, HAQ-DI й інші індекси, при цьому в групі BN покращення було вираженішим.

Голімумаб добре переносився, лише 46 (9,6%) хворих припинили лікування через побічні ефекти. Первинна невдача терапії була причиною відміни голімумабу у 18 (6,2%) пацієнтів групи BN і у 28 (15%) – групи BP. Лікування голімумабом було продовжено у 213 (88%) із-поміж тих пацієнтів (n=241), які утрималися на терапії протягом 2 років. Багатовимірний аналіз показав, що ризик припинення лікування був майже удвічі вищим у пацієнтів жіночої статі.

Тож у пацієнтів з АС, особливо тих, які раніше не застосовували біологічні препарати, голімумаб асоціювався зі значним клінічним покращенням і високим утриманням на терапії.

Голімумаб є ефективним у всіх лініях біологічної терапії [5]

K. Kruger і співавт. проаналізували ефективність і безпеку голімумабу, застосовуваного як перший, другий або принаймні третій біологічний препарат у пацієнтів із РА, ПсА й АС.

Для аналізу використали дані неінтервенційного дослідження GO-NICE, в якому пацієнти (n=1458) розпочинали лікування голімумабом 50 мг підшкірно в умовах реальної клінічної практики Німеччини.

У пацієнтів із РА (n=473) вихідні оцінки DAS28 становили 5,0; 4,9 та 5,1 при застосуванні голімумабу в 1-й, 2-й і принаймні 3-й лінії відповідно; на тлі лікування вони значно зменшувалися в усіх групах. Частота ремісії підвищилася до 27,5; 19,5 та 14,5% після 3 міс і до 45,3; 50,0 та 33,3% після 24 міс лікування відповідно.

Серед хворих на ПсА (n=501) відповідь за критеріями PsARC була досягнута в 76,4; 51,0 та 50,0% пацієнтів при застосуванні голімумабу в 1-й, 2-й і подальших лініях терапії через 24 міс.

Пацієнти з АС, які раніше отримали принаймні дві лінії біологічної терапії, мали вищий вихідний індекс BASDAI порівняно з хворими, котрі застосовували голімумаб у 1-й лінії: 5,7 vs 5,0 vs 4,9 відповідно. Після 24 міс лікування голімумабом середні оцінки BASDAI значно знизилися – до 2,1; 2,9 та 2,9 (р<0,001) відповідно.

Отже, проведений аналіз показав, що в пацієнтів із РА, ПсА й АС голімумаб, застосовуваний як перший, другий або принаймні третій біологічний препарат, є ефективним і забезпечує значне покращення DAS28, PsARC і BASDAI. Суттєве покращення цих клінічних параметрів відбувалося вже після 3 міс терапії та підтримувалося впродовж 24 міс.


Довідка «ЗУ»

DAS28 (оцінка активності 28 суглобів) – широко застосовуваний індикатор активності РА та відповіді на лікування. Розраховується за кількістю набряклих і болючих при пальпації суглобів, швидкістю осідання еритроцитів і суб’єктивною оцінкою активності захворювання за останні 7 діб. DAS28 ≤3,2 відповідає ремісії, >3,2 та ≤5,1 – помірний активності, >5,1 – дуже високій активності РА. DAS28-CRP – це DAS28, у якому додатково враховується рівень С-реактивного білка.

HAQ-DI – індекс порушення життєдіяльності внаслідок артриту. Опитувальник, який заповнюється пацієнтом. HAQ-DI <0,5 відповідає функціональній ремісії.

SDAI (спрощений індекс активності захворювання) – система для визначення активності РА та потреби в зміні терапії. Ґрунтується на кількості уражених суглобів, оцінці активності захворювання пацієнтом і лікарем та рівні С-реактивного білка. SDAI <3,3 відповідає ремісії, ≤11 – низькій активності, ≤26 – помірній активності, >26 – високій активності РА; значення ≥15 із високою ймовірністю вказує на потребу зміни хворобомодифікувальної терапії через неадекватний контроль захворювання.

PsARC (критерії відповіді при ПсА) – індекс, спеціально розроблений для оцінки відповіді на лікування ПсА. Складається з 4 компонентів: оцінки болючості й набряку 68 та 66 суглобів відповідно, думки пацієнта стосовно загального стану свого здоров’я та загальної оцінки лікаря.

BASDAI (індекс активності захворювання при АС Бата) – валідований діагностичний тест, який дає змогу швидко оцінити ефективність поточної терапії чи потребу в призначенні нового лікування при АС. Пацієнт оцінює тяжкість 6 основних симптомів; підсумкова оцінка може становити від 0 до 10. BASDAI >4 свідчить про субоптимальний контроль захворювання. 


Література

1. Esslinger S. et al. Pregnancy outcomes in women exposed to golimumab. Arthritis Rheumatol. 2019; 71 (suppl. 10). Abstract 2288.
2. Rahman P. et al. Predictors of response, adverse events and treatment retention in RA patients treated with either subcutaneous- or intravenous- golimumab in a prospective, observational registry. Arthritis Rheumatol. 2019; 71 (suppl. 10). Abstract 1418.
3. Rahman P. et al. Long-term effectiveness and safety of infliximab, golimumab and golimumab-IV in rheumatoid arthritis patients from a prospective observational registry. Arthritis Rheumatol. 2019; 71 (suppl. 10). Abstract 1417.
4. Flipo R. et al. Golimumab persistence in biologic naive and non-naive patients with axial spondyloarthritis: results of the GO-PRACTICE study. Arthritis Rheumatol. 2019; 71 (suppl. 10). Abstract 1499.
5. Krüger K. et al. Golimumab as first, second or at least third biologic agent in patients with rheumatoid arthritis, psoriatic arthritis or ankylosing spondylitis – ​post hoc analysis of a non-interventional study in Germany [abstract]. Arthritis Rheumatol. 2019; 71 (suppl. 10). Abstract 1446.

Підготувала Олена Бондарчук
СР–144428

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (473), лютий 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ревматологія

21.04.2024 Ревматологія Проєкт URRAH: зв’язок гіперурикемії з кардіоваскулярними, нирковими та метаболічними розладами

Зв’язок між рівнем сироваткової сечової кислоти (ССК) і ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) упродовж багатьох років є предметом вивчення дослідників. Установлено, що рівень ССК – незалежний предиктор смерті від усіх причин і серцево-судинної смерті, зокрема від гострого коронарного синдрому, інсульту та серцевої недостатності (СН). Також опубліковано багато робіт про зв’язок між ССК і функцією нирок. Попри значну кількість публікацій, деякі моменти, а саме: яким є оптимальний поріг ССК для визначення ризику ССЗ, чи необхідна корекція значень ССК для функції нирок, чи є ССК ключовим патологічним елементом метаболічної дисрегуляції, потребують прояснення....

24.03.2024 Ревматологія Терапія та сімейна медицина Можливості контролю серцево-судинних ризиків при подагрі та гіперурикемії. Роль уратзнижувальної терапії

Сечова кислота (СК) – ​кінцевий продукт метаболізму пуринів, який здебільшого синтезується в печінці та виводиться нирками і кишечником [1, 2]. Гіперурикемія – ​підвищений рівень СК у сироватці крові – ​є метаболічною основою подагри, одного з найпоширеніших запальних артритів. У середні віки подагра вважалася хворобою надмірності аристократії, нині її поширеність зростає у всьому світі через зміни в харчуванні, переважання в дієті оброблених продуктів, фруктози та збільшення поширеності ожиріння [3]....

24.03.2024 Ревматологія Терапія та сімейна медицина Глюкокортикоїди при ревматоїдному артриті: балансування користі та шкоди шляхом використання терапевтичного вікна можливостей

Глюкокортикоїди (ГК), які використовуються з початку 1950-х рр., стали невід’ємною частиною лікування ревматоїдного артриту (РА) [1]. Ключовою перевагою ГК є швидке настання ефекту, особливо порівняно з класичними синтетичними хворобомодифікувальними антиревматичними препаратами (ХМАРП) на кшталт метотрексату. Відповідно, ГК мають привабливий профіль для лікування спалахів хвороби або для застосування в ролі засобів для бридж-терапії на ранніх стадіях РА в очікуванні ефекту класичних синтетичних ХМАРП. Ця стратегія широко використовується після публікації результатів дослідження COBRA в 1997 р. [2]. ...

22.03.2024 Ревматологія Ефективність та безпека топічної терапії за гострого розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба: багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження TRAUMED

Гостре розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба (ГРЗГС) є поширеним, інвалідизувальним, клінічно значущим захворюванням, щодо якого по медичну допомогу щороку звертається >1 млн пацієнтів [1]; асоціюється зі значним соціально-економічним тягарем [2]. Майже 16-40% випадків ГРЗГС – ​спортивна травма, а час одужання є дуже важливим для спортсменів, професіоналів та осіб, котрі готуються до великих змагань. Найпоширенішими (85%) є латеральні (бічні) розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба; особливо часто ушкоджується передня таранно-гомілкова зв’язка – ​зазвичай унаслідок високошвидкісної інверсії та внутрішньої ротаційної травми [3]; ≈40% розтягнень гомілковостопного суглоба мають ризик хронізації. Характерними ознаками ГРЗГС є біль під час навантаження, нестабільність гомілковостопного суглоба та проблеми з рухливістю [4-6]....