Увійти
Consilium. «Проблеми психічного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми психічного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми соматичного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми соматичного здоров’я у військовий час»
Health-ua.com тепер в Telegram
Health-ua.com тепер в Telegram
Головна Ревматологія Харчовий менеджмент осіб із подагрою: уявна простота
Читати пізніше

30 березня, 2020

Харчовий менеджмент осіб із подагрою: уявна простота

Автори:
І.Ю. Головач, д. мед. н., професор, Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, м. Київ; Є.Д. Єгудіна, д. мед. н., професор, С.Х. Тер-Вартаньян, к. мед. н., Клініка сучасної ревматології, м. Київ

Подагра – ​найпоширеніший тип запального артриту, зумовленого відкладенням кристалів моноурату натрію у суглобах, періартикулярних й інших тканинах, що асоційований із хронічною гіперурикемією [1]. Основними причинними факторами розвитку первинної подагри є особливості харчування і генетичний поліморфізм ниркових транспортерів уратів [65]. Упродовж всієї тисячолітньої історії людства це захворювання було пов’язане із вживанням продуктів, багатих на пурини, і надмірним прийманням алкоголю [61]. Відповідно, рекомендації щодо харчування при подагрі випробувані часом.

У 1876 р. A.B. Garrod одним із перших рекомендував скоротити вживання продуктів, багатих на пурини, як-от м’ясо і морепродукти [28]. У 1989 р. професор W. Ebstein радив обмежити кількість споживаної їжі загалом, пити більше води, робити акцент на фруктах, таких як вишня, полуниця, та уникати алкоголю [24]. З того часу було імплементовано принципи доказової медицини для розробки аспектів дієтотерапії при подагрі, проведено безліч високодоказових досліджень і метааналізів.

Маса тіла й фізичні навантаження

Взаємозв’язок між гіперурикемією та ожирінням / метаболічним синдромом добре відомий. Остаточно доведено, що вища концентрація сироваткової сечової кислоти (СК) позитивно корелює з індексом маси тіла (ІМТ) і наявністю метаболічного синдрому. Водночас рівень СК і вірогідність виникнення подагри зменшуються пропорційно зниженню ваги [34]. Поступове зменшення маси тіла є кращим порівняно з різким, оскільки це небезпечно через можливий розвиток кетозу, що своєю чергою спричиняє підвищену реабсорбцію СК за участю уратного транспортера 1 (URAT1), члена сімейства переносників органічних кислот, призводячи до збільшення вмісту СК (рис. 1). 

Рис. 1. Підвищений інфлюкс СК, викликаний гіперінсулінемією

B. Grygiel-Górniak et al. (2018) досліджували 1423 жінок з ожирінням у менопаузі, які поступово знижували загальне споживання калорій (від 1500 до 800 ккал/добу) і займалися лікувальною фізкультурою (ходьба, їзда на велосипеді). Вчені виявили, що співвідношення кліренсу СК/креатиніну поступово зростало до майже нормального рівня на тлі зменшення калорійності споживаної їжі, а рівень СК нормалізувався [31].

Отже, гіперурикемію, асоційовану з ожирінням, можна корегувати за допомогою відповідного зниження ваги без застосування фармакологічних засобів. P. Dessein et al. (2000) відзначили позитивний ефект зменшення маси тіла в редукції кількості нападів подагри, зниженні рівня СК і нормалізації ліпідного профілю [21]. Так, 16-тижнева дієта із загальним калоражем 1600 ккал/добу привела до втрати маси тіла на 7,7±5,4 кг (р=0,002) і скоротила частоту щомісячних нападів подагри з 2,1±0,8 до 0,6±0,7 (р=0,002) на тлі зниження СК з 0,57±0,10 до 0,47±0,09 ммоль/л (р=0,001) [21].

В епідеміологічному тривалому дослідженні був проаналізований взаємозв’язок між ожирінням, зміною маси тіла і ризиком розвитку подагри впродовж 12 років спостереження. Для чоловіків з ІМТ 25‑29,9 кг/м2 відносний ризик (ВР) подагри склав 1,95; 30‑34,9 кг/м2 – 2,33 та ≥35 кг/м2 – 2,97 (групою порівняння були чоловіки з ІМТ 21‑24,9 кг/м2). Крім того, порівняно із представниками чоловічої статі, які підтримували свою вагу (±2,3 кг) із 21-річного віку, багатовимірний ВР подагри для тих, хто набрав ≥13,5 кг, становив 1,99. Навпаки, багатовимірний ВР подагри для чоловіків, які втратили ≥4,5 кг із 21 року, склав 0,61; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,40‑0,92 [9]. Тому вважається, що збільшення маси тіла є значним фактором ризику подагри, водночас її втрата – ​протективним чинником.

Інсулінорезистентність і гіперінсулінемія, зумовлені вісцеральним ожирінням, підсилюють реабсорбцію натрію і монокарбонової кислоти за допомогою їхнього котранспортера (SMCT) з інфлюксом СК через URAT1-рецептори в обмін на екскрецію монокарбонової кислоти і органічних аніонів, що, власне, призводить до збільшення концентрації СК (рис. 1) [10]. Зниження ваги зменшує інсулінорезистентність і таким чином усуває підвищену реабсорбцію СК у проксимальних ниркових канальцях. З іншого боку, гіперінсулінемія перешкоджає активності гліцеральдегід‑3-фосфатдегідрогенази (GA3PDH), тим самим сприяючи утворенню продуктів гліколізу – рибоза‑5-фосфату і фосфорибозил-пірофосфату з підвищеною продукцією СК, а також супроводжується зниженням активності GA3PDH [50].

Для зменшення маси тіла пацієнти мають спалювати більше калорій, аніж споживати, що можливо за допомогою фізичних вправ. Утім, значні фізичні навантаження підвищують рівень СК, тоді як помірні не чинять такого ефекту [30]. Інтенсивні вправи зі споживанням кисню тканинами >70% збільшують деградацію аденіннуклеотидів і продукцію молочної кислоти, індукують вивільнення норадреналіну, що призводить до збільшення концентрації оксипуринів (гіпоксантину, ксантину) в плазмі та виділення з сечею, а також зумовлюють зниження екскреції СК [42]. М’язові вправи, які не перевищують анаеробного порогу, не викликають деградації аденіннуклеотидів, тож заняття є кориснішими для пацієнтів із подагрою та/або гіперурикемією [83]. Таким чином, фізична активність помірної інтенсивності асоційована з нижчою концентрацією СК в осіб з ожирінням. Водночас у фізично активних пацієнтів ризик розвитку подагри є суттєво нижчим.

Зневоднення і регідратація

Відомо, що перебування в сауні збільшує концентрацію СК і оксипуринів (гіпоксантину, ксантину) в крові зі зменшенням фракційної екскреції СК із сечею. Тим самим доведений зв’язок між зневодненням і посиленням деградації пуринів разом зі зниженням виділення СК із сечею, що підвищує рівень сироваткової СК [80]. Надмірне потовиділення, викликане фізичним навантаженням, зменшує екскрецію СК із сечею і призводить до підвищення концентрації СК у крові. Таким чином, для уникнення підвищення її рівня після фізичного навантаження рекомендовано пити багато води [36].

Зневоднення може бути фактором ризику розвитку подагричного нападу через підвищення рівня СК. Пацієнтам, які страждають на подагру/гіперурикемію, слід пити багато рідини, оскільки адекватне споживання води протягом 24 годин пов’язане зі значним зменшенням повторних нападів подагри (на 46%, якщо пити ≥1920 мл води) [58]. Крім того, зміна рН сечі при вживанні лужного пиття, овочів і молочних продуктів є важливим аспектом для стимулювання виведення СК.

Продукти, багаті на пурини

Оскільки СК є кінцевим продуктом метаболізму пуринів у людей, розумно припустити, що надмірне приймання їжі, багатої на пурини, викликає збільшення концентрації сСК. Протягом багатьох років такі продукти, як м’ясо, субпродукти, морепродукти, бобові, дріжджі, гриби, соуси і підливи, виключали у пацієнтів із подагрою, виходячи з концепції, що кінцевий продукт біохімічної деградації пуринів – ​урати. Наступні дослідження показали, що це не властиво усім перерахованим продуктам. В експериментах доведено, що біодоступність пуринів є вищою для продуктів, які містять РНК, ніж для еквівалентної кількості ДНК, а також для аденіну, ніж гуаніну. Вживання РНК (225 мг пуринів/кг маси тіла) збільшує вміст СК на 0,74 мг/дл. Це демонструє, що надмірне споживання саме РНК-пуринів, до яких відносяться м’ясо, морепродукти і субпродукти, впливає на зростання концентрації СК [86]. Таким чином, науковці дійшли висновку, що не всі пуриновмісні продукти однаково діють на рівень сироваткової СК і ризик розвитку подагри.

Третє національне обстеження здоров’я і харчування (NHNES, 1988‑1994), в якому досліджували зв’язок між вживанням багатих на пурини продуктів і вмістом СК, показало, що споживання, насамперед, м’яса та морепродуктів асоціювалося з вищим рівнем СК у крові [11]. K.H. Choi et al. (2004), які спостерігали за 51 529 пацієнтами без подагри, продемонстрували, що вживання м’яса або морепродуктів щодня пов’язане зі збільшенням вірогідності розвитку подагри на 21%, а додаткове до м’яса щотижневе вживання порції морепродуктів супроводжувалося зростанням ризику ще на 7% [6].

Окрім того, широкомасштабне дослідження за участю понад 45 тис. чоловіків протягом 12 років показало, що більше споживання м’яса асоційоване з вищим ризиком подагри. Водночас помірне вживання багатих на пурини овочів (гороху, бобів, сочевиці, спаржі, шпинату, грибів) не корелювало з більшою імовірністю виникнення подагричного артриту [6]. Також споживання багатих на пурини овочів не асоціювалося з гіперурикемією у популяції на основі дослідження «випадок – ​контроль», проведеного в Шотландії (1999‑2006) [84]. Причина, з якої багаті на пурини овочі не збільшують концентрацію СК та не викликають подагру, не зовсім зрозуміла. 

Є гіпотеза, що велика кількість клітковини, яка міститься в цих овочах, знижує ризик гіперурикемії за рахунок пригнічення всмоктування пурину або аденіну в шлунково-кишковому тракті [73]. Таким чином, пацієнтам, які страждають на подагру, слід уникати або зменшувати споживання їжі, багатої на пурини, насамперед м’яса та морепродуктів. Водночас можна не обмежувати вживання овочів навіть із високим їхнім вмістом.

Алкоголь

Механізм впливу етанолу на метаболізм СК вивчений доволі глибоко [82]. Як відомо, етанол збільшує продукцію СК і, відтак, сироваткової СК унаслідок посилення метаболізму ацетату й аденінових нуклеотидів (рис. 2) [62]. Пиво ж додатково містить пурини, які безпосередньо впливають на її рівень [81]. Досліджено, що стандартні сорти пива містять, окрім невеликої (порівняно з іншими алкогольними напоями) кількості спирту, близько 8 мг пуринів на 100 мл [55]. У слабоалкогольних напоях їхня концентрація ще більша [57].

Рис. 2. Механізм підвищення рівня сироваткового СК при споживанні алкогольних напоїв

Примітки: АДГ – ​алкогольдегідрогеназа, АЛДГ – ​альдегіддегідрогеназа, НАД – ​нікотинамідаденіндинуклеотид, 
НАД+ – ​відновлений нікотинамідаденіндинуклеотид.

Навіть при епізодичному вживанні алкоголю розвивається тимчасова гіперлактатацидемія, яка веде до зниження ниркової екскреції уратів, їхньої посиленої реарбсорбціії шляхом активації лактат-уратних каналів і, як наслідок, гіперурикемії [22]. Хронічне вживання алкоголю стимулює продукцію пуринів за рахунок посилення деградації аденозинтрифосфату (АТФ) до аденозинмонофосфату (АМФ) через конверсію ацетату до ацетил-КоА, що сприяє наростанню гіперурикемії (рис. 3) [25]. Крім того, до складу деяких міцних алкогольних напоїв входить свинець, що знижує екскрецію СК [33]. Нарешті, при вживанні алкоголю відбувається інгібування утворення активного метаболіту оксипуринолу, з чим корелює незадовільний ефект алопуринолу на тлі вживання алкоголю. У таких випадках загострення артриту часто пов’язане саме із хронічним споживанням алкоголю, навіть за приймання адекватної дози урикостатиків [70]. На додачу, вживання алкоголю сприяє розвитку ожиріння з огляду на його значну енергоємність.

Вплив етанолу на ступінь підвищення концентрації СК у крові й розвиток подагричного артриту різниться залежно від типу алкогольного напою. У третій Національній програмі перевірки здоров’я і харчування (1988‑1994) були вивчені взаємозв’язки споживання пива, лікеру і вина з рівнем СК при використанні даних, отриманих у 14 809 учасників (6932 чоловіків, 7877 жінок; ≥20 років). Дослідники виявили, що вміст СК у крові збільшується суттєвіше на тлі споживання пива або лікеру, але не вина, припускаючи, що вплив на СК варіює в окремих алкогольних напоїв [7]. Однак вживання усіх алкогольних напоїв, навіть сухих вин, асоційоване з підвищеним ризиком рецидивів гострого подагричного артриту. Отже, пацієнти з подагрою мають обмежувати споживання будь-яких алкогольних напоїв [59].

Згідно з дослідженням Т. Nishimura et al. (1994), вживання етанолу по 0,5 г/кг маси тіла на день підвищувало рівень СК у крові серед тих, хто регулярно вживав алкоголь, на 0,8±0,4 мг/дл, тоді як у непитущих такого не спостерігалося [60]. Варто відзначити дані досліджень, відповідно до яких при вживанні вина у невеликих дозах (не більш ніж два келихи на день) збільшення вмісту СК не відбувалося [6]. Крім того, помірне споживання сухого вина асоціювалося з нижчим рівнем СК порівняно з особами, які не вживали спиртних напоїв. Причини такого ефекту поки невідомі, але можна припустити, що вони подібні до таких для деяких інших продуктів рослинного походження [7].

З іншого боку, 10-річне спостереження за 724 пацієнтами з подагрою продемонструвало, що навіть епізодичне вживання алкоголю, зокрема в помірній кількості та незалежно від типу напою, пов’язане з підвищеним ризиком повторних нападів подагри [59]. Таким чином, можна дійти висновку, що пацієнтам із подагрою краще уникати вживання будь-яких алкогольних напоїв.

Фруктоза

Фруктоза, що міститься у фруктах і овочах, являє собою простий цукор, який забезпечує паливо для організму людини і підвищує рівень СК у сироватці крові. Споживання цукру, особливо столового, і кукурудзяного сиропу з високим вмістом фруктози різко зросло за останні десятиліття і тісно пов’язане зі збільшенням захворюваності на ожиріння, метаболічний синдром, цукровий діабет, гіперурикемію та подагру. Споживання підсолоджених напоїв, які є основним джерелом фруктози, суттєво підвищує концентрацію СК і ризик розвитку подагри [64].

У літературі описаний наступний механізм фруктозо-індукованої продукції СК. У процесі метаболізму фруктози до фруктозо‑1-фосфату (Ф‑1-Ф) за допомогою фруктокінази в печінці надлишково споживаються АТФ і фосфат. Виснаження двох останніх компонентів призводить до зниження рециркуляції АТФ і активує деамінази АМФ, а потім збільшує деградацію АМФ до інозинмонофосфату (ІМФ), інозину, гіпоксантину, ксантину і, нарешті, СК (рис. 3). Таким чином, фруктоза індукує утворення пуринів de novo і підвищує рівні СК через виснаження АТФ у печінці [2]. Власне виснаження запасів пуринових нуклеотидів потенціює їхній синтез, підвищуючи тим самим продукцію СК.

Крім того, індукована фруктозою гіперурикемія зумовлена зниженням екскреції СК із сечею, що було доведено при застосуванні експериментальної дієти з високим вмістом фруктози, яку призначали протягом 4‑6 днів; при цьому було виявлене зниження кліренсу СК у сечі та її екскреції [49]. Розчин 10% фруктози, що вводили внутрішньовенно (0,5 г/кг/год) протягом двох годин, збільшував концентрацію лактату в крові, що зменшувало виведення СК за участю URAT1 [48]. Ще один патогенетичний механізм гіперурикемії на тлі підвищеного споживання глюкози – ​розвиток інсулінорезистентності за рахунок зростання рівня циркулюючого інсуліну, що викликає зниження екскреції СК та/або збільшення її продукції [38].

Вплив фруктози на рівень СК у крові продемонстрований у великомасштабних проєктах: третьому національному дослідженні стану здоров’я і харчування (1988‑1994 рр.), крос-секційному дослідженні 2014 р. та когортному дослідженні за участю 46 393 чоловіків упродовж 12 років [13, 14, 53]. Усі вчені дійшли одностайних висновків: споживання безалкогольних підсолоджених напоїв, фруктози та фруктів, багатих на фруктозу, а також фруктових соків пов’язане з підвищеним ризиком розвитку подагри і рівня СК. Усього одна порція підсолодженого напою на день, незалежно від інших факторів, збільшувала вірогідність подагри у чоловіків в 1,45 рази, дві й більше порцій – ​у 1,85 рази, при цьому дієтичні безалкогольні напої на цей ризик жодним чином не впливали [12].

Серед жінок вживання напоїв, багатих на фруктозу, також корелює з підвищеним ризиком подагри. Проспективне когортне дослідження за участю 78 906 жінок, проведене з 1984 по 2006 рр., показало, що при споживанні однієї порції за день газованого напою або апельсинового соку ВР подагри становив 1,74, а двох і більше порцій – ​2,39 [16].

Однак вплив фруктози на рівень сироваткової СК потребує подальшого розгляду. У нещодавньому дослідженні T.J. Angelopoulos et al. (2015) 10-тижневе вживання фруктози по 50 г/добу не індукувало гіперурикемію [3]. Метааналіз 21 випробування, в якому вивчали вплив споживання фруктози на концентрацію СК, продемонстрував, що ізокалорійна дієта, багата на фруктозу, в обмін на інші джерела вуглеводів не підвищує її, тоді як гіперкалорійна дієта з високим вмістом фруктози – ​навпаки [78]. Таким чином, очікуються більш масштабні та довгострокові дослідження в реальних умовах для оцінки впливу фруктози на СК залежно від калорійності харчування.

Стосовно вживання фруктових соків, було проведене цікаве дослідження. Пацієнтів розділили на дві групи: учасники першої пили апельсиновий сік, другої – ​яблучний, грейпфрутовий і томатний. Цікаво, що споживання апельсинового соку було пов’язане з вищою захворюваністю на подагру. Автори стверджують, що така різниця зумовлена ​​концентрацією фруктози в соках: найвища – ​в апельсиновому (17%), найнижча – ​в яблучному (2,9%) [17]. Аналогічні дані отримані в Національному обстеженні стану здоров’я і харчування ​III: споживання апельсинового соку позитивно корелювало зі зростанням рівня СК, хоча цей ефект був набагато менш значимим порівняно з підсолодженими безалкогольними напоями [14]. Нарешті, проспективне когортне 12-річне дослідження за участю 46 393 чоловіків без подагри показало, що надмірне вживання будь-яких фруктових соків асоційоване з розвитком гіперурикемії та подагри [14].

Отже, пацієнти з подагрою мають уникати вживання дуже солодких фруктів, фруктових соків, підсолоджених газованих напоїв і всіх продуктів, що додатково містять фруктозу та кукурудзяний сироп.

Фрукти

Фрукти зазвичай вважають здоровою їжею, але їхнє вживання може теоретично збільшити концентрацію СК у крові через високий вміст фруктози. Утім ці дані є неоднозначними. Парадокс полягає в тому, що результати клінічних досліджень часто свідчать про захисний ефект споживання фруктів від хронічних порушень, зокрема серцево-судинних захворювань, хвороби обміну речовин та онкопатологій [23].

Асоційована із фруктозою гіперпродукція СК на тлі вживання фруктів може бути заблокована флавоноїдами/катехінами і вітаміном С, що містяться у фруктах. Вітамін С також підсилює екскрецію СК через URAT1. Калій, що міститься у фруктах, протидіє прогресуванню ендотеліальної дисфункції, покращує ендотелій-залежну вазодилатацію, збільшуючи продукцію оксиду азоту [63]. Тому наразі природні фрукти вважаються здоровою їжею через наявність певних захисних факторів.

Упродовж десятиліть вишню використовували як додаткову та альтернативну терапію при подагрі, але дані не були доказовими і ґрунтувалися виключно на клінічному досвіді. Перше кореляційне дослідження, присвячене зв’язку вживання вишні й ризику загострення подагри, з’явилося в медичній літературі у 1950 р. [4]. L.W. Blau страждав на подагру і зауважив, що біль унаслідок подагричного артриту вщухав після вживання вишні. Інші дослідники також почали вивчати це явище і встановили, що вишня й вишневий сік містять антиоксиданти і протизапальні агенти, які є ефективними для полегшення болю, пов’язаного з подагричним артритом.

Дослідження тривалістю один рік за участю 633 хворих на підтверджену подагру показало, що серед тих, хто вживав вишню (порція: 1/2 склянки, чи 10‑12 вишень) або екстракт на основі вишні, вірогідність повторного нападу подагри знижувалася на 35% [85]. В іншому випробуванні із залученням 18 здорових дорослих, які з’їдали 280 г вишні кожен день протягом місяця, спостерігалося зниження у крові рівня маркерів запалення і показників активності імунних клітин, як-от С-реактивний білок, оксид азоту, RANTES, інтерлейкін (ІЛ)-6. Таким чином, протизапальна дія активних складових вишні може бути корисною для лікування і запобігання загострень подагри [67].

У низці досліджень підкреслено гіпоурикемічний ефект вишні. За даними роботи R.A. Jacob et al. (2003), серед здорових жінок було виявлене зниження рівня СК на 15% через п’ять годин після вживання двох порцій вишні порівняно з базовим значенням разом зі збільшенням екскреції СК із сечею [37]. Подібний результат отримано також при споживанні вишневого соку [52]. У 70% пацієнтів, які пили 240 мл/добу 100% вишневого соку протягом чотирьох тижнів, концентрація СК у крові достовірно зменшувалася [43]. У рандомізованому плацебо-контрольованому крос-секційному дослідженні осіб із надмірною вагою та ожирінням при споживанні 240 мл/добу 100% вишневого соку впродовж чотирьох тижнів було відзначене зменшення вмісту СК на 19,2% (р<0,05), високочутливого С-реактивного білка – на 19,4% (р=0,09) і моноцитарного хемоатрактного протеїну‑1 – на 6,3% (р=0,08) [43].

Такий ефект вишні зумовлений багатим вмістом у ній антоціанинів, катехінів і флавоноїдів [76]. Останні, зменшуючи активність ксантиноксидази, блокують утворення СК і пригнічують генерацію супероксидів, редукуючи таким чином запалення при нападах подагричного артриту [44]. Крім того, флавоноїди і катехіни мають низку протективних функцій: антиоксидантну, протиракову, антиноцицептивну і протизапальну. Ці захисні механізми, зумовлені модулюванням внутрішньоклітинних сигнальних шляхів, як-то фосфоїнозитид‑3-кіназа, Akt / протеїнкіназа B і мітоген-активована протеїнкіназа [78]. Численні ефекти флавоноїдів забезпечують запобігання та контроль загострень подагричного артриту. Катехін та епікатехін мають захисну дію відносно мітохондрій і протидіють ендотеліальній дисфункції, яку викликає СК, шляхом деградації мітохондріальної ДНК [66]. Виявлено, що призначення продуктів, що містять епікатехін, пригнічує мітохондріальне пошкодження в тубулярних епітеліальних клітинах цисплатин-індукованих моделей мишачої нефропатії [74].

Проведені також клінічні дослідження щодо кореляції вживання натуральних фруктів із уратним обміном. Цікавим виявилося тайванське дослідження, в якому 92 пацієнти мали подагру і сформували основну групу, а 92 особи без подагри – ​групу контролю. Одновимірний аналіз показав, що кількість фруктів, які вживали учасники, була значно більшою у групі контролю, ніж серед пацієнтів із подагрою [50]. Інше дослідження, проведене у США, було направлене на виявлення факторів ризику подагри у 28 990 чоловіків-бігунів. Встановлено, що чоловіки, які вживали дві порції фруктів на день, мали на 50% нижчий ризик розвитку подагри порівняно з тими, хто з’їдав менше половини порції фруктів за день [79]. Також нещодавно науковці виявили, що споживання фруктів і овочів приводить до олужнення сечі й посилює екскрецію СК [41]. Відомий факт, що люди, які вживають більше фруктів, зазвичай мають більш здоровий режим харчування з меншим споживанням рафінованого цукру.

Молочні продукти

На відміну від м’яса і морепродуктів, молочні продукти (молоко, сир, йогурт, морозиво) бідні на пурини, але містять білки, що мають урикозуричну дію [47]. Молочні продукти визнані важливим аліментарним чинником для зниження рівня сироваткового СК і ризику розвитку подагри, що беззаперечно підтверджено в численних епідеміологічних дослідженнях [7, 11]. Механізм цього феномена не зовсім ясний і дотепер. Утім значне споживання коров’ячого молока, що відповідає 80 г білка, приводить до зменшення концентрації СК приблизно на 10%, при цьому в разі споживання соєвого молока вона збільшується на 10% [19]. М. Kurajoh et al. (2011) також виявили, що якщо пити 15 мл/кг маси тіла коров’ячого молока, екскреція і фракційний кліренс СК зростають [47]. 

Позитивний гіпоурикемічний ефект є особливо значущим на тлі вживання знежирених і низькокалорійних молочних продуктів. Можливо, це зумовлено урикозуричними ефектами казеїну, лактальбуміну, кальцію, фосфору, магнію, оротової кислоти і вітаміну D3, що містяться в молочних продуктах [40]. N. Dalbeth et al. (2012) ідентифікували протизапальні властивості глікомакропептиду (GMP) та молочного жирового продукту G600 на моделях гострої подагри [20]. Вони виявили, що у пацієнтів, які страждали на подагру та пили збагачене GMP і G600 знежирене молоко, напади подагричного артриту були набагато рідшими, а больовий синдром – менш виразним [20].

Соєві продукти

Короткострокові експериментальні дослідження показали, що споживання соєвого білка підвищує рівень СК у крові, проте кількість сої, яку вживали учасники, була дуже високою [27, 69]. У нещодавніх рандомізованих роботах показано, що вживання соєвих продуктів не корелює з гіперурикемією і не чинить помітного впливу на вміст СК [54]. Проведене крос-секційне дослідження 3978 китайських чоловіків середнього віку свідчило про зворотний зв’язок між споживанням соєвих продуктів, як-от соєвий сир тофу, смажений соєвий сир, вегетаріанська курка, соєвий сирний торт, і гіперурикемією [75].

Після голодування протягом ночі десять молодих здорових чоловіків і жінок вживали 80 г казеїну, лактальбуміну або соєвого білка. Сироватковий рівень СК вимірювали початково, через 1, 2 і 3 ч після вживання білка. Через 3 год показник дещо підвищився тільки в тих, хто отримував соєвий білок, тоді як казеїн і лактальбумін його знижували [27]. Кліренс СК із сечею водночас зростав в усіх трьох групах. У реальності можливість споживання 80 г на добу соєвого білка досить сумнівна, оскільки ця доза міститься приблизно в 1000 г тофу або 400‑450 г соєвих сосисок.

У дослідженні D. Brule et al. порівнювали рівень СК у крові у здорових чоловіків 20‑48 років після споживання страв, що містили приблизно 50 г білка з різних джерел – ​риби (пікші), печінки і соєвих бобів [5]. Через 120 хв збільшення СК було статистично значущим (р<0,05) у всіх трьох групах: максимально після вживання пікші – ​в середньому на 0,34 мг/дл і значно меншою мірою – ​на 0,15 і 0,25 мг/дл серед тих, хто отримував печінку та сою відповідно. Однак через 240 хв рівні СК повернулися до початкових значень у всіх групах. Цікаво, що всі три страви містили однакову кількість пуринів, але їхні типи (компонентне співвідношення) були відмінними, що принципово важливо, адже відомо, що внесок двох пуринових груп – ​аденіну і гуаніну – ​в аліментарний ґенез гіперурикемії є різним. Споживання здоровими чоловіками білкового екстракту, що містить 1175 мг аденіну, спричиняло збільшення СК більш ніж на 100 мкмоль/л, а гуанін у тій самій кількості достовірного впливу не чинив [84]. На підставі отриманих результатів автори дійшли висновку, що виключення з дієти хворих на подагру деяких продуктів із високим вмістом нуклеїнових кислот, як-то соя і бобові, видається надмірним обмеженням [5].

Кава та шоколад

Встановлено, що споживання кави асоційоване зі зниженням рівня сироваткового СК [12]. С. Kiyohara et al. (1999) провели крос-секційне дослідження взаємозв’язку вживання кави з концентрацією СК у 2240 японців та виявили чітку зворотну кореляцію [45]. H.K. Choi et al. (2007) також довели, що рівень СК знижувався при збільшенні споживання кави, а не чаю. З іншого боку, не було виявлено жодного зв’язку між вживанням кофеїн-вмісних напоїв та вмістом СК [12]. Ця ж наукова група провела проспективне дослідження взаємозв’язку між споживанням кави і ризиком розвитку подагри у 45 869 чоловіків упродовж 12 років. Цікаво, що вірогідність подагри була знижена до 0,41 у ​​тих, хто споживав шість або більше чашок кави щодня, порівняно із суб’єктами, які не пили даний напій. Таким чином, було зроблене припущення, що тривале вживання кави асоційоване з нижчим ризиком захворюваності на подагру [12].

Зв’язок між вживанням кави і ризиком розвитку й загострення подагри серед жінок вивчали H.K. Choi et al. (2010) у дослідженні здоров’я медичних сестер [17]. Упродовж 26 років автори спостерігали за 89 433 жінками, в яких не було подагри. При порівнянні з жінками, які не пили кави, ті, хто вживав ≥948 мл кави на день, мали удвічі нижчий ризик виникнення подагричного артриту (після корегування за віком, ІМТ, менопаузою, використанням гормон-замісної терапії та діуретиків, гіпертонією і дієтичними факторами). Проте кава містить від помірної до високої кількості оксалатів. Отже, пацієнти, які мають сечокам’яну хворобу, повинні обмежити споживання цього продукту.

Гіпоурикемічний ефект кави, ймовірно, зумовлений тим, що кофеїн багатий на антиоксиданти, як-от поліфеноли і хлорогенова кислота. Як вважається, вони підвищують чутливість до інсуліну, пригнічують всмоктування глюкози в кишечнику і підсилюють екскрецію уратів нирками [56]. Кофеїн сам по собі є метилксантином і тому може бути конкурентним інгібітором ксантиноксидази – ​основного ферменту в метаболічних шляхах пурину, діючи подібно до алопуринолу. Нещодавнє дослідження показало, що споживання кави було пов’язане з меншим вмістом С-пептиду (маркера рівня інсуліну). Оскільки існує тісна кореляція між інсулінорезистентністю і підвищеною концентрацією СК, при зниженні рівня інсуліну, асоційованому зі споживанням кави, може спостерігатися зменшення вмісту СК.

В іншому дослідженні кави без кофеїну було продемонстровано затримку всмоктування глюкози в кишечнику і зростання концентрації глюкагоноподібного пептиду 1, який добре відомий своїми корисними ефектами на секрецію та дію інсуліну [12]. Вчені відзначають, що отримані результати можуть бути викликані впливом деяких компонентів кави, що також пояснює, чому саме цей напій впливає на рівень СК, а чай – ​ні.

Однією з можливих стратегій лікування уратної нефропатії є використання інгібіторів кристалізації. Вони мають бути безпечними, легко вводитися, всмоктуватися через шлунково-кишковий тракт і переважно елімінувати з сечею для досягнення клінічно ефективних концентрацій. При нирковому уратному літіазі жодна із застосованих з медичної точки зору речовин не мала цих властивостей до нещодавно отриманих результатів теоброміну [29]. Його високий рівень у сечі знижує ризик кристалізації СК. 

Споживання помірної кількості шоколаду збільшувало концентрацію теоброміну в сечі, що залежало від типу продукту: більшою мірою зробленого із какао-порошку і темного, ніж молочного [18]. Крім того, концентрації теоброміну в сечі на тлі вживання темного шоколаду були аналогічні тим, які інгібували кристалізацію in vitro [29]. Беручи до уваги, що шоколад також містить багато цукру і оксалатів, його вживання має бути досить обмеженим у пацієнтів із подагрою і уратним нефролітіазом.

Вітамін С

Дослідження, що включало 1387 чоловіків, виявило тенденцію до зниження рівня СК при збільшенні споживання вітаміну С (6,4; 6,1; 6; 5,7 і 5,7 мг/дл при <90, 90‑249, 250‑499, 500‑999 і ≥1000 мг/день відповідно; р<0,001) [26]. Також було висловлене припущення, що вітамін С може знизити вміст СК за рахунок зростання її екскреції з сечею, ймовірно, через конкурентне гальмування аніонообмінної транспортної системи в ниркових проксимальних канальцях [29]. 

Відомо, що вітамін С збільшує швидкість клубочкової фільтрації, тим самим посилюючи екскрецію СК [68]. Це було доведено в рандомізованому контрольованому дослідженні, де додавання 500 мг/добу вітаміну С протягом двох місяців знижувало рівень СК у крові саме за рахунок збільшення швидкості клубочкової фільтрації [35]. 

H.K. Choi et al. (2009) проспективно дослідили зв’язок між споживанням вітаміну С і ризиком розвитку подагри у 46 994 чоловіків без подагри в анамнезі з 1986 по 2006 рр. [15]. У чоловіків із додатковим прийманням вітаміну С ≥1500 мг/добу багатовимірний ВР подагри становив 0,55 порівняно з тими, хто отримував менше ніж 250 мг/добу [15].

Точний механізм антиподагричної дії вітаміну С невідомий. Припускають, що основним все ж таки є антиоксидантний. Хоча ці результати є привабливими, верхньою межею споживання вітаміну С, згідно з даними Управління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA), у дорослих є 2,0 г/добу. При застосуванні великих доз спостерігаються побічні гастроінтестинальні ефекти. І хоча вітамін С зменшує вірогідність розвитку подагри, він не сприяє клінічно значущому зниженню рівня СК у пацієнтів зі встановленим діагнозом подагричного артриту [72].

Середземноморська дієта

Середземноморська дієта є раціоном харчування, який включає пропорційно високе споживання неочищених злаків, бобових, фруктів, овочів, оливкової олії з помірним споживанням риби, молочних продуктів, як-то сир і йогурт, та низьким споживанням м’яса, м’ясних продуктів і солодощів. Така дієта рекомендована для пацієнтів з ожирінням, цукровим діабетом й ішемічною хворобою серця. У проспективному крос-секційному аналізі 4449 немолодих учасників із високим серцево-судинним ризиком було встановлено ​​зворотну кореляцію між підвищенням рівня прихильності до середземноморської дієти і зниженням частоти виявлення гіперурикемії [32]. 

Крім того, M.D. Kontogianni et al. (2012) у випробуванні ATTICA вивчали зв’язки між дотриманням середземноморської дієти і вмістом сироваткової СК [48]. Було відмічено запобігання розвитку подагричних атак і нижчий рівень СК. Крім того, виявлено, що дотримання середземноморської дієти асоційоване зі зниженням концентрації уратів у периферичній крові та не залежить від статі, ваги, наявності артеріальної гіпертензії, аномального метаболізму глюкози і споживання алкоголю або кави. Таким чином, підтверджено потенційну роль середземноморської дієти для профілактики і лікування гіперурикемії [71].

Загальні рекомендації та висновки

Кожен пацієнт, що страждає на подагру, повинен отримати інформацію щодо відповідного способу життя: регулярної помірної фізичної активності, втрати ваги за потреби, виключення вживання алкоголю (особливо пива і лікеру), фруктози, солодких напоїв, надмірного споживання жирної їжі, м’яса, морепродуктів. Незважаючи на те що споживання риби може підвищити рівень СК, для профілактики захворювань серцево-судинної системи необхідне додавання помірної кількості морської жирної риби, як-то тунець, лосось і форель, що містить багато жирних кислот омега‑3. Яйця і птиця є продуктами низького ризику при помірному вживанні.

Варто рекомендувати обмежити продукти, багаті на фруктозу, такі як апельсиновий або яблучний соки, солодкі фрукти. Слід радити споживати до двох порцій на день молочних продуктів із низьким вмістом жиру (знежиреного молока і низькокалорійного йогурту). Заохочується вживання рослинних білків, горіхів, овочів, цільнозернових, бобових, фруктів із низьким вмістом цукру і рослинних олій (рис. 4). Кава і вишня зменшують імовірність виникнення подагри, а вишня, зокрема, – ​гострого подагричного артриту. При розвитку останнього рекомендовано збільшити споживання води принаймні до 8‑16 чашок на день і уникати алкоголю, м’яса, морепродуктів.

Література

  1. Головач І.Ю. Єгудіна Є.Д. Подагра: стара знайома в рамках сучасних рекомендацій // Практикуючий лікар. – 2019. – ​Т. 8, № 2. – ​С. 9‑27.
  2. Abdelmalek M.F., Lazo M., Horska A. et al. Higher dietary fructose is associated with impaired hepatic adenosine triphosphate homeostasis in obese individuals with type 2 diabetes // Hepatology. – 2012. – ​Vol. 56. P. 952‑960.
  3. Angelopoulos T.J., Lowndes J., Sinnett S., Rippe J.M. Fructose containing sugars do not raise blood pressure or uric acid at normal levels of human consumption // J Clin Hypertens (Greenwich). – 2015. Vol. 17, № 2. – ​P. 87‑94; doi: 10.1111/jch.12457.
  4. Blau L.W. Cherry diet control for gout and arthritis // Tex Rep Biol Med. – 1950. – ​Vol. 8. – ​P. 309‑311.
  5. Brule D., Sarwar G., Savoie L. Changes in serum and urinary uric acid levels in normal human subjects fed purinerich foods containing different amounts of adenine and hypoxanthine // J Am Coll Nutr. – 1992. – ​Vol. 11. – ​P. 353‑358.
  6. Choi H.K., Atkinson K., Karlson E. et al. Purine-rich foods, dairy and protein intake, and the risk of gout in men // Engl J Med. – 2004. – ​Vol. 350. – ​P. 1093‑1103.
  7. Choi H.K., Atkinson K., Karlson E., et al. Beer, liquor, and wine consumption and serum uric acid level: the Third National Health and Nutrition Examination Survey // Arthritis Rheum. – 2004. – ​Vol. 51, № 6. – ​P. 1023‑1029.
  8. Choi H.K., Atkinson K., Karlson E.W. et al. Alcohol intake and risk of incident gout in men: a prospective study // Lancet. – 2004. – ​Vol. 363. – ​P. 1277‑1281.
  9. Choi H.K., Atkinson K., Karlson E.W., Curhan G. Obesity, weight change, hypertension, diuretic use, and risk of gout in men: the health professionals follow-up study // Arch Intern Med. – 2005. – ​Vol. 165, № 7. – ​P. 742‑748.
  10. Choi H.K., Atkinson K., Karlson E.W., et al. Pathogenesis of Gout. // Ann Intern Med. – 2005. – ​Vol. 143. – ​P. 499‑516.
  11. Choi H.K., Liu S., Curhan G. Intake of purine-rich foods, protein, and dairy products and relationship to serum levels of uric acid: the Third Natonal Health and Nutrition Examination Survey // Arthritis Rheum. – 2005. – ​Vol. 52, № 1. – ​P. 283‑289.
  12. Choi H.K., Curhan G. Coffee, tea, and caffeine consumption and serum uric acid level: the Third National Health and Nutrition Examination Survey // Arthritis Rheum. – 2007. – ​Vol. 57, № 5. – ​P. 816‑882.
  13. Choi J.W., Ford E.S., Gao X., Choi H.K. Sugars sweetened soft drinks, diet soft drinks, and serum uric acid level: the Third National Health and Nutrition Examination Survey // Arthritis Rheum. – 2008. – ​Vol. 59, № 1. – ​P. 109‑116.
  14. Choi H.K., Curhan G. Soft drinks, fructose consumption, and the risk of gout in men: prospective cohort study // BMJ. – 2008. – ​Vol. 336, № 7639. – ​P. 309‑312.
  15. Choi H.K., Gao X., Curhan G. Vitamin C intake and the risk of gout in men: a prospective study // Arch Intern Med. – 2009. – ​Vol. 169, № 5. – ​P. 502‑507.
  16. Choi H.K., Willett W., Curhan G. Fructose rich beverages and risk of gout in women // JAMA. – 2010. – ​Vol. 304, № 20. – ​P. 2270‑2278.
  17. Choi H.K., Curhan G. Coffee consumption and risk of incident gout in women: the Nurses’ Health Study // Am J Clin Nutr. – 2010. – ​Vol. 92, № 4. – ​P. 922‑997.
  18. Costa-Bauza A., Grases F., Calvó P. et al. Effect of Consumption of Cocoa-Derived Products on Uric Acid Crystallization in Urine of Healthy Volunteers // Nutrients. – 2018. – ​Vol. 10, № 10. – ​P. 1516.
  19. Dalbeth N., Wong S., Gamble G.D. et al. Acute effect of milk on serum urate concentrations: a randomised controlled crossover trial // Ann Rheum Dis. – 2010. – ​Vol. 68. – ​P. 1677‑1682.
  20. Dalbeth N., Ames R., Gamble G.D. et al. Effects of skim milk powder enriched with glycomacropeptide and G600 milk fat extract on frequency of gout flares: a proof-of-concept randomised controlled trial // Ann Rheum Dis. – 2012. – ​Vol. 71. – ​P. 929‑934.
  21. Dessein P., Shipton E., Stanwix A. et al. Beneficial effects of weight loss associated with moderate calorie/carbohydrate restriction, and increased proportional intake of protein and unsaturated fat on serum urate and lipoprotein levels in gout: a pilot study. // Ann Rheum Dis. – 2000. – ​Vol. 59, № 7. – ​P. 539‑543.
  22. Drum D.E., Goldman P.A., Jankowski C.B. Elevation of serum uric acid as a clue to alcohol abuse // Arch Intern Med. – 1981. – ​Vol. 141. – ​P. 477‑479.
  23. Du H., Li L., Bennett D. et al. Fresh fruit consumption and major cardiovascular disease in China // N Engl J Med. – 2016. – ​Vol. 374, № 14. – ​P. 1332‑1343.
  24. Ebstein W. The Nature and Treatment of Gout // London: Bailliere, Tindall, & Cox. –1889. – ​P. 456.
  25. Faller J., Fox I.H. Ethanol-induced hyperuricemia: evidence for increased urate production by activation of adenine nucleotide turnover // N Engl J Med. – 1982. – ​Vol. 307. – ​P. 1598‑1602.
  26. Gao X., Curhan G., Forman J.P. et al. Vitamin C intake and serum uric acid concentration in men // J Rheumatol. – 2008. – ​Vol. 35 (9). – ​P. 1853‑1858.
  27. Garrel D.R., Verdy M., PetitClerc C. et al. Milk- and soy-protein ingestion: acute effect on serum uric acid concentration // Am J Clin Nutr. – 1991. – ​Vol. 53. – ​P. 665‑669.
  28. Garrod A.B. A treatise on gout and rheumatic gout (rheumatoid arthritis) // London: Longmans, Green. – 1876.
  29. Grases F., Rodriguez A., Costa-Bauza A. Theobromine inhibits uric acid crystallization. A potential application in the treatment of uric acid nephrolithiasis // PLoS One. – 2014. – ​Vol. 9, № 10. – ​P. 111-184.
  30. Green H., Fraser I.G. Differential effects of exercise intensity on serum uric acid concentration // Med Sci Sports Exerc. – 1988. – ​Vol. 20. – ​P. 55‑59.
  31. Grygiel-Górniak B., Mosor M., Marcinkowska J., et al. Uric acid and obesity-related phenotypes in postmenopausal women // Mol Cell Biochem. – 2018. – ​Vol. 443, № 1. – ​P. 111‑119.
  32. Guasch-Ferré M., Bulló M., Babio N. et al. Mediterranean diet and risk of hyperuricemia in elderly participants at high cardiovascular risk // J Gerontol A Biol Sci Med Sci. – 2013. – ​Vol. 68. – ​P. 1263‑1270.
  33. Halla J.T., Ball G.V. Saturnine gout: a review // Semin Arthritis Rheum. – 1982. – ​Vol. 11. – ​P. 307‑314.
  34. Hara S., Tsuji H., Ohmoto Y. et al. High serum uric acid level and low urine pH as predictors of metabolic syndrome: a retrospective cohort study in a Japanese urban population // Metabolism. – 2012. – ​Vol. 61, № 2. – ​P. 281‑288.
  35. Huang H.Y., Appel L.J., Choi M.J. et al. The effects of vitamin C supplementation on serum concentrations of uric acid: results of a randomized controlled trial // Arthritis Rheum. – 2005. – ​Vol. 52. – ​P. 1843‑1847.
  36. Huang L., Huang C., Chen M., Mao I. Effects of profuse sweating induced by exercise on urinary uric acid excretion in a hot environment // Chin J Physiol. – 2010. – ​Vol. 53, № 4. – ​P. 254‑261.
  37. Consumption of cherries lowers plasma urate in healthy women / R.A. Jacob, G.M. Spinozzi, V.A. Simon et al. // J Nutr. – 2003. – ​Vol. 133, № 6. – ​P. 1826‑1829.
  38. Jacob R.A., Spinozzi G.M., Simon V.A. et al. Hypothesis: could excessive fructose intake and uric acid cause type 2 diabetes? // Endocr Rev. – 2009. – ​Vol. 30, № 1. – ​P. 96‑116.
  39. Juraschek S.P., Miller E.R., Gelber A.C. Effect of Oral Vitamin C Supplementation on Serum Uric Acid: A Meta-analysis of Randomized Controlled Trials // Arthritis Care Res (Hoboken). – 2011. – ​Vol. 63, № 9. – ​P. 1295‑1306.
  40. Indyk H.E., Woollard D.C. Determination of orotic acid, uric acid, and creatinine in milk by liquid chromatography // JAOAC Int. – 2004. – ​Vol. 87, № 1. – ​P. 116‑122.
  41. Kanbara A., Hakoda M., Seyama I. Urine alkalization facilitates uric acid excretion // Nutr J. – 2010. – ​Vol. 9. – ​P. 45.
  42. Kaya M., Moriwaki Y., Ka T. et al. Plasma concentrations and urinary excretion of purine bases (uric acid, hypoxanthine, and xanthine) and oxypurinol after rigorous exercise // Metabolism. – 2006. – ​Vol. 55, № 1. – ​P. 103‑107.
  43. Keith R.M., Katie M.C. Consumption of 100% Tart Cherry Juice Reduces Serum Urate in Overweight and Obese Adults // Curr Dev Nutr. – 2019. – ​Vol. 3, № 5. – ​P. 11.
  44. Kelley D.S., Rasooly R., Jacob R.A. et al. Consumption of Bing sweet cherries lowers circulating concentrations of inflammation markers in healthy men and women // J Nutr. – 2006. – ​Vol. 136, № 4. – ​P. 981‑986.
  45. Kiyohara C., Kono S., Honjo S., et al. Inverse association between coffee drinking and serum uric acid concentrations in middle-aged Japanese males // Br J Nutr. – 1999. – ​Vol. 82. – ​P. 125‑130.
  46. Kontogianni M.D., Chrysohoou C., Panagiotakos D.B. et al. Adherence to the Mediterranean diet and serum uric acid: the ATTICA study // Scand J Rheumatol. – 2012. – ​Vol. 41, № 6. – ​P. 442‑449.
  47. Kurajoh M., Ka T., Okuda C. et al. Effects of bovine milk ingestion on urinary excretion of uric acid // Int J Clin Pharmacol Ther. – 2011. – ​Vol. 49, № 6. – ​P. 366‑370.
  48. Le M.T., Frye R.F., Rivard C.J. et al. Effects of high-fructose corn syrup and sucrose on the pharmacokinetics of fructose and acute metabolic and hemodynamic responses in healthy subjects // Metabolism. – 2012. – ​Vol. 61, № 5. – ​P. 641‑651.
  49. Lecoultre V., Egli L., Theytaz F. et al. Fructose-induced hyperuricemia is associated with a decreased renal uric acid excretion in humans // Diabetes Care. – 2013. – ​Vol. 36, № 9. – ​P. 149‑159.
  50. Leyva F., Wingrove C.S., Godsland I.F., et al. The glycolytic pathway to coronary heart disease: a hypothesis // Metabolism. – 1998. – ​Vol. 47. – ​P. 657‑662.
  51. Lyu L.C., Hsu C.Y., Yeh C.Y. et al. A case-control study of the association of diet and obesity with gout in Taiwan // Am JClin Nutr. – 2003. – ​Vol. 78, № 4. – ​P. 690‑701.
  52. Martin K.R., Bopp J., Burrell L., Hook G. The effect of 100% tart cherry juice on serum uric acid levels, biomarkers of inflammation and cardiovascular disease risk factors // FASEB J. – 2011. – ​Vol. 25. – ​P. 3392.
  53. Meneses-Leon J., Denova-Gutiérrez E., Castañón-Robles S. et al. Sweetened beverage consumption and the risk of hyperuricemia in Mexican adults: a cross-sectional study // BMC Public Health. – 2014. – ​Vol. 14. – ​P. 445.
  54. Messina M., Messina V.L., Chan P. Soyfoods, hyperuricemia and gout: a review of the epidemiologic and clinical data // Asia Pac J Clin Nutr. – 2011. – ​Vol. 20, № 3. – ​P. 347‑358
  55. Moriwaki Y., Ka T., Takahashi S. et al. Effect of beer ingestion on the plasma concentrations and urinary excretion of purine bases: one-month study // Nucleosides Nucleic Acids. – 2006. – ​Vol. 25, № 9‑11. – ​P. 1083‑1085.
  56. Mubarak A., Hodgson J.M., Considine M.J. et al. Supplementation of a high-fat diet with chlorogenic acid is associated with insulin resistance and hepatic lipid accumulation in mice // J Agric Food Chem. – 2013. – ​Vol. 61, № 18. – ​P. 4371‑4378.
  57. Nakamura K., Sakurai M., Miura K. et al. Alcohol intake and the risk of hyperuricaemia: a 6-year prospective study in Japanese men. // Nutr Metab Cardiovasc Dis. – 2012. – ​Vol. 22, № 11. – ​P. 989‑996.
  58. Neogi T., Chen C., Chaisson C. et al. Drinking water can reduce the risk of recurrent gout attacks // Paper presented at: ACR Annual Scientific Meeting, Philadelphia, 2009.
  59. Neogi T., Chen C., Niu J. et al. Alcohol quantity and type on risk of recurrent gout attacks: an internetbased case-crossover study // Am J Med. – 2014. – ​Vol. 127, № 4. – ​P. 311‑318.
  60. Nishimura T., Shimizu T., Mineo I. et al. Influence of daily drinking habits on ethanol-induced hyperuricemia // Metabolism. – 1994. – ​Vol. 43. – ​P. 745‑748.
  61. Nuki G., Simkin P.A. A concise history of gout and hyperuricemia and their treatment // Arthritis Res Ther. – 2006. – ​Vol. 8, № 1. – ​P. 1.
  62. Puig J.G., Fox I.H. Ethanol-induced activation of adenine nucleotide turnover. Evidence for a role of acetate // J Clin Invest. – 1984. – ​Vol. 74, № 3. – ​P. 936‑941.
  63. Reungjui S., Roncal C.A., Sato W. et al. Hypokalemic nephropathy is associated with impaired angiogenesis // J Am Soc Nephrol. – 2008. – ​Vol. 19, № 1. – ​P. 125‑134.
  64. Rho Y.H., Zhu Y., Choi H.K. The epidemiology of uric acid and fructose // Semin Nephrol. – 2001. – ​Vol. 31, № 5. – ​P. 410‑419.
  65. Richette P., Bardin T. Gout // Lancet. – 2010. – ​Vol. 375, № 9711. – ​P. 318‑328.
  66. Sanchez-Lozada L.G., Lanaspa M.A., Cristobal-Garcia M. et al. Uric acid-induced endothelial dysfunction is associated with mitochondrial alterations and decreased intracellular ATP concentrations // Nephron Exp Nephrol. – 2012. – ​Vol. 121, № 3‑4. – ​P. 71‑78.
  67. Schlesinger N., Rabinowitz R., Schlesinger M. Pilot studies of cherry juice concentrate for gout flare prophylaxis // J Arthritis. – 2012. – ​Vol. 1. – ​P. 1‑5.
  68. Schäufele T.G., Schlaich M.P., Delles C. et al. Impaired basal NO activity in patients with glomerular disease and the influence of oxidative stress // Kidney Int. – 2006. – ​Vol. 70. – ​P. 1177‑1181.
  69. Simmonds H.A., Webster D.R., Becroft D.M., Potter C.F. Purine and pyrimidine metabolism in hereditary orotic aciduria: some unexpected effects of allopurinol // Eur J Clin Invest. – 1980. – ​Vol. 10, № 4. – ​P. 333‑339.
  70. Snaith M. Gout and alcohol // Rheumatology. – 2004. – ​Vol. 43, № 10. – ​P. 1208‑1209.
  71. Stamostergiou J., Theodoridis X., Ganochoriti V. et al. The role of the Mediterranean diet in hyperuricemia and gout // Mediterr J Rheumatol. – 2018. – ​Vol. 29, № 1. – ​P. 21‑51.
  72. Stamp L.K., O’Donnell J.L., Frampton C. et al. Clinically insignificant effect of supplemental vitamin C on serum urate in patients with gout; a pilot randomised controlled trial // Arthritis Rheum. – 2013. – ​Vol. 65, № 6. – ​P. 1636‑1642.
  73. Sun S.Z., Flickinger B.D., Patricia S. et al. Lack of association between dietary fructose and hyperuricemia risk in adults // Nutr Metab (Lond). – 2010. – ​Vol. 7. – ​P. 16.
  74. Tanabe K., Tamura Y., Lanaspa M.A. et al. Epicatechin limits renal injury by mitochondrial protection in cisplatin nephropathy // Am J Physiol Renal Physiol. – 2012. – ​Vol. 303, № 9. – ​P. 1264‑1274.
  75. Villegas R., Xiang Y.B., Elasy T. et al. Purine-rich foods, protein intake, and the prevalence of hyperuricemia: the Shanghai Men’s Health Study. // Nutr Metab Cardiovasc Dis. – 2012. – ​Vol. 22. – ​P. 409‑416.
  76. Wang H., Nair M.G., Strasburg G.M. et al. Antioxidant polyphenols from tart cherries (Prunus cerasus) // J Agric Food Chem. – 1999. – ​Vol. 47, № 3. – ​P. 840‑844.
  77. Wang D.D., Sievenpiper J.L., de Souza R.J. et al. The effects of fructose intake on serum uric acid vary among controlled dietary trials // J Nutr. – 2012. – ​Vol. 142, № 5. – ​P. 916‑923.
  78. Williams R.J., Spencer J.P., Rice-Evans C. Flavonoids: antioxidants or signalling molecules? // Free Radic Biol Med. – 2004. – ​Vol. 36, № 7. – ​P. 838‑849.
  79. Williams P.T. Effects of diet, physical activity and performance, and body weight on incident gout in ostensibly healthy, vigorously active men // Am J Clin Nutr. – 2008. – ​Vol. 87, № 5. – ​P. 1480‑1487.
  80. Yamamoto T., Moriwaki Y., Ka T. et al. Effect of sauna bathing and beer ingestion on plasma concentrations of purine bases // Metabolism. – 2004. – ​Vol. 53, № 6. – ​P. 772‑776.
  81. Yamamoto T., Moriwaki Y., Ka T. et al. Effect of purine-free low-malt liquor (happo-shu) on the plasma concentrations and urinary excretion of purine bases and uridine – comparison between purine-free and regular happo-shu // Horm Metab Res. – 2004. – ​Vol. 36, № 4. – ​P. 231‑237.
  82. Yamamoto T., Moriwaki Y., Takahashi S. Effect of ethanol on metabolism of purine bases (hypoxanthine, xanthine, and uric acid) // Clin Chim Acta. – 2005. – ​Vol. 356, № 1‑2. – ​P. 35‑57.
  83. Yamanaka H., Kawagoe Y., Taniguchi A. et al. Accelerated purine nucleotide degradation by anaerobic but not by aerobic ergometer muscle exercise // Metabolism. – 1992. – ​Vol. 41, № 4. – ​P. 364‑369.
  84. Zgaga L., Theodoratou E., Kyle J. et al. The association of dietary intake of purine-rich vegetables, sugar-sweetened beverages and dairy with plasma urate, in a crosssectional study // The PLoS One. – 2012. – ​Vol. 7. – ​P. 38123.
  85. Zhang Y., Neogi T., Chen C. et al. Cherry consumption and decreased risk of recurrent gout attacks // Arthritis Rheum. – 2012. – ​Vol. 64, №12. – ​P. 4004‑4011.
  86. Zöllner N. Influence of various purines on uric acid metabolism // Bibl Nutr Dieta. – 1973. – ​Vol. 19. – ​P. 34‑43.

Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 1 (68), 2020 р.

Номер: Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 1 (68) 2020 р.