15 квітня, 2020

Метастатичний недрібноклітинний рак легені

Стаття у форматі PDF

Настанови ESMO для клінічної практики

Скорочення

ALK – anaplastic lymphoma kinase

EBB – endobronchial brachytherapy

EBRT – external beam radiotherapy

EGFR – epidermal growth factor receptor

ЕМА – European Medicines Agency

nab-P – albumin-bound paclitaxel

PD-L1 – programmed death-ligand 1

PS(ECOG) – ECOG performance status

RPA – recursive partitioning analysis

SRS – stereotactic radiosurgery

TKI – tyrosine kinase inhibitor

WBRT – whole-brain radiotherapy

НДРЛ – недрібноклітинний рак легені

ХТ – хіміотерапія

ЦНС – центральна нервова система

Лікування місцевопоширеного/метастатичного раку легені

Стратегія лікування має враховувати гістологічну та молекулярну форми пухлини, вік, функціональний стан, супутні захворювання та побажання пацієнта.
Системне лікування слід запропонувати всім пацієнтам з НДРЛ IV стадії з PS(ECOG) 0-2 [I, A].
На будь-якій стадії НДРЛ відмову від куріння слід активно заохочувати, оскільки це покращує результати лікування [II, A].

Перша лінія лікування EGFR- та ALK-негативного НДРЛ, експресія PD-L1 ≥50%

Пембролізумаб є стандартним препаратом першого ряду для пацієнтів з місцевопоширеним НДРЛ та експресією PD-L1 ≥50%, які не мають протипоказань до застосування імунотерапії [I, A; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 5].

Перша лінія лікування НДРЛ без діючого онкогенного драйвера незалежно від PD-L1-статусу

ХТ платиновмісними дублетами слід розглядати у всіх пацієнтів з НДРЛ IV стадії без діючого онкогенного драйвера, без значних супутніх захворювань і PS(ECOG) 0-2 [I, A].
Платиновмісні дублети є рекомендованим варіантом ХТ у всіх пацієнтів з НДРЛ IV стадії, у яких немає протипоказань до застосування сполук платини [I, A].
Рекомендується 4 цикли ХТ платиновмісними дублетами наступною, менш токсичною, підтримувальною монотерапією [I, A] або 4 цикли у пацієнтів, непридатних для підтримувальної монотерапії [I, A]; максимальна кількість циклів ХТ – 6 [IV, B].
Режим карбоплатин/nab-P можна вважати варіантом ХТ у пацієнтів з місцевопоширеним НДРЛ, особливо у пацієнтів з високим ризиком нейротоксичності, наявною гіперчутливістю до паклітакселу або протипоказаннями до стандартної премедикації паклітакселу [I, B].
Комбінації ХТ на основі препаратів платини та інгібіторів PD-L1 демонструють перевагу над стандартною ХТ на основі препаратів платини. За відсутності протипоказань та за умови реєстрації і доступності комбінація інгібіторів PD-L1 із платиновмісною ХТ буде мати перевагу над стандартною ХТ на основі препаратів платини у пацієнтів із PS(ECOG) 0-1 та PD-L1 <50%.
Ніволумаб + іпілімумаб є лікуванням вибору пацієнтів з НДРЛ і високим мутаційним навантаженням [I, A; не схвалено EMA].

Перша лінія лікування плоскоклітинного раку легені

Поєднання платиновмісних дублетів з цитотоксичним препаратом третього покоління (гемцитабін, вінорелбін, таксани) рекомендують пацієнтам із місцевопоширеним плоскоклітинним раком легені без основних супутніх захворювань та PS(ECOG) 0-2 [I, A].
Додавання нецитумумабу до цисплатину/гемцитабіну не було схвалено в Європі як стандарт лікування місцевопоширеного плоскоклітинного раку легені, і його використання слід ретельно оцінювати [I, C; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 1].
Поєднання пембролізумабу та карбоплатину з паклітакселом або nab-P є стандартним вибором у пацієнтів із метастатичним плоскоклітинним НДРЛ [I, A; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 4].
Застосування атезолізумабу з карбоплатином та nab-P сьогодні є вибором для пацієнтів із метастатичним плоскоклітинним НДРЛ [I, B; не схвалено EMA].
Інші комбінації ХТ на основі препаратів платини та інгібіторів PD-L1 демонструють перевагу порівняно зі стандартною ХТ на основі препаратів платини. За відсутності протипоказань і за умови реєстрації та доступності слід віддавати перевагу комбінації інгібіторам PD-L1 із платиновмісною ХТ порівняно із ХТ на основі препаратів платини у пацієнтів із PS(ECOG) 0-1 та PD-L1 <50%.
Ніволумаб + іпілімумаб є лікуванням вибору пацієнтів з плоскоклітинним раком легені з високим мутаційним навантаженням [I, A; не схвалено EMA].

Перша лінія лікування неплоскоклітинного раку легені

ХТ комбінаціями на основі пеметрекседу віддається перевага перед комбінаціями на основі гемцитабіну або доцетакселу у пацієнтів з неплоскоклітинними пухлинами легень [II, A].
Використання пеметрекседу обмежене у всіх лініях лікування місцевопоширеного неплоскоклітинного раку легені [II, A].
Поєднання карбоплатину з пеметрекседом може бути лікуванням вибору у пацієнтів із протипоказанням до використання цисплатину [II, B].
Пембролізумаб у поєднанні з пеметрекседом та ХТ на основі препаратів платини слід вважати стандартним варіантом лікування метастатичного неплоскоклітинного НДРЛ [I, A; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 4].
Атезолізумаб у поєднанні з пеметрекседом та ХТ на основі препаратів платини є варіантом вибору при метастатичному неплоскоклітинному НДРЛ [I, B; не схвалено EMA].
Поєднання атезолізумабу та бевацизумабу з карбоплатином і паклітакселом є лікуванням вибору у пацієнтів з метастатичним неплоскоклітинним НДРЛ і PS(ECOG) 0-1 за відсутності протипоказань до застосування імунотерапії [I, A; оцінка MCBS v1.1: 3] та специфічним [III, A; оцінка MCBS v1.1: 3] для EGFR та [III, B; оцінка MCBS v1.1: 3] для ALK-підгруп.
Поєднання атезолізумабу та карбоплатину/nab-P з подальшою підтримувальною терапією атезолізумабом є новим стандартом лікування [I, A; оцінка MCBS v1.1: 3].
Інші комбінації платиновмісної ХТ та анти-PD-L1-препаратів демонструють перевагу порівняно зі стандартною ХТ на основі препаратів платини. За відсутності протипоказань і за умови реєстрації та доступності слід віддавати перевагу комбінації інгібіторів PD-L1 із платиновмісною ХТ у пацієнтів із PS(ECOG) 0-1 та PD-L1 <50%.
Ніволумаб + іпілімумаб є лікуванням вибору пацієнтів з плоскоклітинним раком легені та високим мутаційним навантаженням [I, A; не схвалено EMA].
Якщо анти-PD-L1-препарат недоступний для комбінації з ХТ, може бути запропонований бевацизумаб у поєднанні з паклітакселом/карбоплатином за відсутності протипоказань у пацієнтів із запущеним неплоскоклітинним раком легені та PS(ECOG) 0-1 (бевацизумаб слід вводити до прогресування) [I, A].
Окрім паклітакселу/карбоплатину, за відсутності протипоказань може розглядатися введення бевацизумабу в комбінації зі схемами на основі препаратів платини [II, B].

Підтримувальна ХТ

Підтримувальну ХТ слід застосовувати тільки пацієнтам з PS(ECOG) 0-1 після першої лінії ХТ. Приймаючи рішення про лікування, слід враховувати гістологію, відповідь на ХТ платиновмісними дублетами та залишкову токсичність після першої лінії ХТ, PS(ECOG) і рішення пацієнта.
У хворих із неплоскоклітинним раком легені та PS(ECOG) 0-1 підтримувальну терапію пеметрекседом слід розглянути у разі лікування без прогресування після 4 циклів платиновмісної ХТ, що не включає пеметрексед [I, B].
Підтримувальну терапію пеметрекседом слід розглянути у пацієнтів без прогресування захворювання протягом 4 циклів ХТ цисплатином/пеметрекседом [I, A].
Підтримувальна терапія гемцитабіном є варіантом вибору для пацієнтів з НДРЛ, які отримували 4 цикли ХТ цисплатином/гемцитабіном [I, C].
Підтримувальне лікування ерлотинібом рекомендується застосовувати лише пацієнтам з НДРЛ, що мають EGFR-чутливі мутації [III, B].

PS(ECOG) 2

ХТ покращує виживаність та якість життя у пацієнтів з НДРЛ і PS(ECOG) 2 порівняно з найкращою супровідною терапією [I, A].
Призначення ХТ на основі препаратів платини (бажано карбоплатин) слід розглядати у пацієнтів, які мають статус PS(ECOG) 2 [I, A]. Монотерапія гемцитабіном, вінорелбіном, доцетакселом [I, B] або пеметрекседом (обмеження для плоскоклітинного раку) [II, B] є альтернативними варіантами.
Застосування інгібіторів контрольних точок для пацієнтів із місцевопоширеним НДРЛ та PS(ECOG) 2 може розглядатися [III, B].
Пацієнтам зі статусом PS(ECOG) 3-4 слід призначати найкращу супровідну терапію лише за відсутності мішеневих молекулярних альтерацій, таких як мутації EGFR, ALK, ROS1 або мутація BRAF V600 [III, B].

Пацієнти літнього віку

Призначення імунотерапії пацієнтам літнього віку слід розглядати відповідно до стандартних рекомендацій [III, A].
Дублет на основі карбоплатину рекомендується застосовувати відповідним пацієнтам літнього віку з PS(ECOG) 0-2 та належною функцією органів [I, A].
Для пацієнтів, яким не показана ХТ дублетом, монотерапія залишається стандартом лікування [I, B].

Друга лінія лікування НДРЛ без діючого онкогенного драйвера

Пацієнтам з PS(ECOG) 0-2, у яких клінічно або радіологічно виявлено прогресування захворювання після першої лінії терапії, слід рекоментувати другу лінію незалежно від застосування підтримувального лікування [I, A].
У пацієнтів з прогресуванням захворювання після першої лінії імунотерапії пембролізумабом рекомендується ХТ на основі препаратів платини як варіант другої лінії лікування [V, B].
У кожному з досліджень ІІІ фази, присвячених другій лінії терапії (ніволумаб, пембролізумаб та атезолізумаб vs доцетаксел), існує загальна тенденція щодо підвищення ефективності анти-PD‑1/PD-L1-препаратів у пацієнтів із вищою експресією PD-L1 порівняно з менш вираженою або без експресії PD-L1. Однак у деяких пацієнтів все ще може бути покращена виживаність та переносимість анти-PD‑1/PD-L1-препаратів порівняно з доцетакселом [I, A].
Інгібітори PD-L1 та PD‑1 (ніволумаб, пембролізумаб та атезолізумаб) є лікуванням вибору для більшості раніше лікованих пацієнтів із місцевопоширеним НДРЛ незалежно від експресії PD-L1 [I, A].
Ніволумаб рекомендується застосовувати при плоскоклітинному [I, A; оцінка ESMO-MBCS v1.1: 5] та неплоскоклітинному НДРЛ [I, A; оцінка ESMO-MBCS v1.1: 5].
Пембролізумаб рекомендується застосовувати попередньо лікованим пацієнтам з НДРЛ та експресією PD-L1 >1% [I, A; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 5].
Атезолізумаб рекомендується застосовувати пацієнтам із місцевопоширеним НДРЛ, раніше лікованим однією або двома лініями ХТ [I, A; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 5.]
Пацієнтам, які не підходять для імунотерапії, рекомендується друга лінія ХТ. Рівнозначні варіанти другої лінії терапії – пеметрексед (лише при неплоскоклітинному раку) або доцетаксел, що має більш сприятливий профіль переносимості [I, B].
Лікування може бути продовжене при контролі захворювання і прийнятній токсичності [II, B].
Нінтаніб/доцетаксел є варіантом лікування у пацієнтів з аденокарциномою, що прогресувала після попередньої ХТ або імунотерапії [II, B].
Рамуцирумаб/доцетаксел є варіантом лікування у пацієнтів з PS(ECOG) 0-2 і прогресуванням НДРЛ після першої лінії ХТ або імунотерапії [I, B].
Комбінація паклітакселу та бевацизумабу є ще одним варіантом лікування [I, C], але не схвалена EMA.
Ерлотиніб є потенційним варіантом другої/третьої лінії лікування, зокрема для пацієнтів, які не підходять для імунотерапії або другої лінії ХТ, з невідомим статусом EGFR або пухлинами з позитивним EGFR «дикого» типу [II, C].
У пацієнтів із місцевопоширеним плоскоклітинним раком легені, невідомим статусом EGFR або позитивним EGFR «дикого» типу, PS(ECOG) яких становить 0-2 (а отже у яких не може застосовуватися ХТ або імунотерапія), афатиніб є потенційним препаратом вибору [I, C; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 2].

Перша лінія лікування НДРЛ з позитивним EGFR-статусом

Онкологічні пацієнти з мутацією EGFR мають отримувати EGFR-ТКІ першої лінії, включаючи ерлотиніб, гефітиніб або афатиніб [I, A] чи дакомітиніб [I, B; оцінка MCBS v1.1: 3]. Жоден із чотирьох EGFR‑ТКІ не має переваги [IV, C].
Озимертиніб у першій ліній терапії зараз вважається одним із варіантів лікування онкологічних пацієнтів з мутаціями EGFR [I, A; оцінка MBCS v1.1: 4].
Усім пацієнтам слід призначати EGFR-ТКІ незалежно від клінічних параметрів, включаючи PS(ECOG), стать, вплив куріння, гістологічну форму пухлини та лінію терапії [I, A].
Ерлотиніб/бевацизумаб є першою лінією терапії в онкологічних пацієнтів з мутаціями EGFR [II, B; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 3].
Рамуцирумаб у поєднанні з ерлотинібом асоціювався з більш тривалою виживаністю без прогресування порівняно з ерлотинібом та плацебо при першому проміжному аналізі, але дані ще не остаточні [II, B; не схвалено EMA].
Додавання карбоплатину та пеметрекседу до гефітинібу є варіантом першої лінії терапії у пацієнтів із EGFR-позитивними мутаціями [I, B; не схвалено EMA].
Пацієнти, у яких радіологічними методами виявлене прогресування, але клінічний ефект позитивний, можуть продовжувати приймати EGFR-TKI [II, A].
У пацієнтів з НДРЛ та позитивним EGFR-статусом, з локалізованим віддаленим прогресуванням та постійним системним контролем можна продовжувати застосування EGFR-TKI у поєднанні з місцевим лікуванням прогресуючих метастазів [III, B].

Друга лінія лікування НДРЛ з позитивним EGFR-статусом

Застосування EGFR-ТКІ слід припинити в той момент, коли пацієнт починає ХТ для лікування резистентності до EGFR-ТКІ [I, A].
У разі пухлин, про резистентність яких до EGKR-TKI отримано клінічні дані, усі пацієнти, що раніше не лікувалися озимертинібом, мають бути перевірені на наявність мутації EGFR exon 20 T790M [I, A].
Рідинна біопсія може бути використана як початкове дослідження на виявлення мутації T790M, і якщо результат негативний, слід повторно проводити біопсію, якщо це можливо [II, A].
Озимертиніб є стандартним лікуванням для пацієнтів, пухлини яких Т790М-позитивні за результатами рідинної або повторної біопсії [I, A; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 4].
У пацієнтів з НДРЛ і позитивним EGFR-статусом та наявністю метастазування у центральну нервову систему озимертиніб є високоактивним.
Дублет на основі препаратів платини – це стандартна терапія для пацієнтів з негативним T790M-статусом за даними повторної чи рідинної біопсії (лише за неможливості повторної біопсії) [I, A].
Поєднання атезолізумабу та бевацизумабу з карбоплатином і паклітакселом слід розглядати як можливий варіант лікування у пацієнтів із мутацією EGFR, PS(ECOG) 0-1, за відсутності протипоказань до застосування імунотерапії після використання мішеневої терапії [III, A; не схвалено EMA].

Перша лінія лікування ALK-позитивного НДРЛ

Пацієнти з ALK-позитивним НДРЛ мають отримувати ALK-TKI першої лінії, включаючи кризотиніб [I, A; оцінка ESMO-MBCS v1.1: 4], церитиніб [I, B; оцінка ESMO-MCBS v1.1: 4], алектиніб [I, A] або бригатиніб [I, B; не схвалено EMA].
Алектиніб забезпечує більш тривалу виживаність без прогресування та характеризується нижчою токсичністю, ніж кризотиніб, і виявляє активність щодо метастазів у ЦНС у пацієнтів з нелікованим ALK-позитивним НДРЛ [I, A].
Бригатиніб асоціюється з більш тривалою виживаністю без прогресування, ніж кризотиніб, при першому проміжному аналізі, і виявляє активність щодо метастазів у ЦНС у пацієнтів з нелікованим ALK-позитивним НДРЛ [I, B; не схвалено EMA].
У пацієнтів із ураженням ЦНС ефективним є застосування ALK-ТКІ, а також рекомендовані алектиніб [III, A], бригатиніб [III, B] або церитиніб [IV, B]. Церитиніб становить собою кращу стратегію лікування, ніж ХТ [I, B] і, імовірно, кризотиніб [IV, B]. Алектиніб є кращим варіантом лікування, ніж кризотиніб [I, A], а бригатиніб – кращий варіант лікування, ніж кризотиніб [I, B; не схвалено EMA].
У пацієнтів з позитивним ALK-стутусом НДРЛ з локалізованим віддаленим прогресуванням та системним контролем захворювання може розглядатися продовження лікування ALK-ТКІ у поєднанні з місцевим лікуванням прогресуючих віддалених метастазів [III, B].

Друга та наступні лінії лікування ALK-позитивного НДРЛ

Будь-який пацієнт з НДРЛ і позитивним ALK-статусом має отримувати ALK-TKI нового покоління як терапію наступної лінії, якщо він раніше її не отримував [I, A].
Церитиніб та алектиніб рекомендується застосовувати пацієнтам з ALK-позитивним місцевопоширеним НДРЛ, у яких виявлено прогресування захворювання на тлі лікування кризотинібом або його непереносимість [I, A; оцінка ESMO-MBCS v1.1: 4].
Бригатиніб є додатковим варіантом лікування при резистентності до кризотинібу [III, A; оцінка MCBS v1.1: 3].
Лорлатиніб демонструє ефективність у пацієнтів із мутаціями ALK з резистентністю до кризотинібу [III, A; оцінка MCBS v1.1: 3].
У пацієнтів з ALK-позитивним НДРЛ і прогресуванням у ЦНС на фоні лікування кризотинібом необхідно застосовувати ALK-ТКІ нового покоління [II, A].
Хворим із прогресуванням після застосування ALK-ТКІ другого покоління можливе призначення інгібітора ALK наступного покоління лорлатинібу, якщо він наявний [III, A; оцінка MCBS v1.1: 3].

Лікування ROS1-позитивного НДРЛ

Кризотиніб рекомендується застосовувати як першу лінію лікування пацієнтам із IV стадією ROS1‑позитивного НДРЛ [III, A; оцінка MCBS v1.1: 3].
У пацієнтів з ROS1-позитивним НДРЛ, котрі не отримували кризотиніб у першій лінії, як друга лінія може бути запропонована монотерапія кризотинібом [III, A].
Якщо пацієнти отримували терапію кризотинібом у першій лінії, то їм може бути запропонована друга лінія ХТ на основі препаратів платини [IV, A] або, бажано, включення до клінічних випробувань із застосуванням інгібіторів нового покоління.

Лікування BRAF-позитивного НДРЛ

У пацієнтів із IV стадією НДРЛ і мутацією BRAF V600 у першій чи другій лінії слід застосовувати інгібітори BRAF/MEK дабрафеніб/траметиніб [III, A; оцінка ESMO-MBCS v1.1: 2].
Якщо пацієнти отримували інгібітори BRAF/MEK у перший лінії, то їм можна призначати ХТ на основі препаратів платини у другій лінії [IV, A].

Пацієнти з НДРЛ та іншими генетичними мутаціями

Пацієнтів із позитивним RET-статусом рекомендується залучати до участі у клінічних випробуваннях [III, C].
Пацієнтів із позитивним МET-статусом рекомендується залучати до участі у клінічних випробуваннях [III, C].
Пацієнтів із позитивним METex14-статусом (хоча докази користі сильніші) рекомендується залучати до участі у клінічних випробуваннях [III, C].
Кризотиніб продемонстрував потенційну клінічну ефективність у пацієнтів з позитивним METex14-статусом НДРЛ, яку потрібно підтвердити [III, C].
Пацієнтів із позитивним HER2-статусом рекомендується залучати до участі у клінічних випробуваннях [III, C].
Пацієнтів із позитивним NRTK-статусом рекомендується залучати до участі у клінічних випробуваннях [III, C].

Метастази у мозку

WBRT можна застосовувати відібраним пацієнтам на підставі прогностичних факторів кращої виживаності [III, C]. WBRT не слід рекомендувати пацієнтам III класу RPA з огляду на погіршення прогнозу [I, A]; таким пацієнтам рекомендується тільки краща супровідна терапія.
Найширше використовують схеми WBRT 20 Гр у 5 фракціях або 30 Гр у 10 фракціях [I, A].
Для більшості пацієнтів із симптоматичними метастазами в мозку та/або значними набряками рекомендується введення дексаметазону або еквівалентного кортикостероїда [III, A].
Нейропротекторні засоби не рекомендуються для рутинного використання [II, C].
Уникнення опромінення гіпокампу під час WBRT сьогодні не рекомендується як стандартне лікування [III, C].
У разі солітарного метастазу в мозку може бути розглянута хірургічна резекція [III, B].
Після хірургічної резекції рекомендується WBRT або SRS [I, A].
У разі обмеженої кількості метастазів рекомендується лікування тільки SRS у пацієнтів із RPA I-II класу [III, B].
Альтернативна стратегія лікування – SRS самостійно, без WBRT, але з МРТ-моніторингом мозку після лікування [III, B].
Показання до SRS ґрунтуються на загальному об’ємі пухлини, а не на кількості метастазів, оскільки ризик некрозу пухлини, зумовленого опроміненням, підвищується при збільшенні об’єму пухлини [III, C].
У пацієнтів із виявленими безсимптомними метастазами в ЦНС слід розглянути можливість призначення системної терапії з відстроченою променевою терапією через однакову інтра- та екстракраніальну відповідь [II, B].
У пацієнтів із діючим онкогенним драйвером (наприклад, EGFR, ALK) та клінічно безсимптомними метастазами в мозку застосування ТКІ нового покоління може сприяти відновленню контролю над метастазами у ЦНС та відстроченню краніальної променевої терапії [II, A].
Зараз результати незначної кількость клінічних випробувань демонструють безпеку та ефективність імунотерапії у пацієнтів з невеликими метастазами в ЦНС [III, B].

Лікування олігометастатичного захворювання

У пацієнтів з IV стадією та одним-трьома синхронними метастазами на етапі встановлення діагнозу після системної терапії та місцевої консолідаційної терапії (високодозової променевої терапії або хірургічного втручання) можна досягнути тривалої безрецидивної виживаності [III, B]. Через обмежені дані це слід обговорити в рамках міждисциплінарного консиліуму [II, B] і бажано включити цих пацієнтів у клінічні випробування.
Хоча операційний ризик низький і може бути досягнуто довготривалої виживаності, докази на користь хірургічного втручання при олігометастатичній хворобі обмежені, а ефект хірургічного втручання як локального методу порівняно з променевим лікуванням ще не встановлений.
Пацієнти з IV стадією й обмеженими метахронними метастазами можуть отримувати радикальну місцеву терапію (високодозову променеву терапію або хірургічне втручання) і досягати тривалої безрецидивної виживаності [IV, B]. Однак це ґрунтується, головним чином, на ретроспективних даних, і бажано включати таких пацієнтів у клінічні дослідження.
Пацієнти з IV стадією і драйверними мутаціями, виявленим олігопрогресуванням на тлі мішеневої молекулярної терапії можуть отримувати радикальне місцеве лікування (променеву терапію у високих дозах або хірургічне втручання) і досягати тривалої безрецидивної виживаності [IV, C]. Однак це ґрунтується, головним чином, на ретроспективних даних, і бажано включати таких пацієнтів у клінічні дослідження.
Солітарні вогнища у контралатеральній легені слід вважати в більшості випадків синхронними первинними пухлинами і, за можливості, призначати радикальне лікування [IV, B].

Planchard D. et al. Metastatic non-small cell lung cancer: ESMO Clinical Practice Guidelines for diagnosis, treatment and follow-up. Ann Oncol. 2018; 29 (suppl 4): iv192-iv237.

Переклав з англ. Назар Лукавецький

Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія» № 1 (62), 2020 р.

Номер: Тематичний номер «Онкологія, Гематологія, Хіміотерапія» № 1 (62) 2020 р.