16 квітня, 2020
Майбутнє онкологічної служби в Україні
Погляд провідних експертів на проблеми та перспективи вітчизняної онкології
Здоров’я нації є запорукою добробуту держави. У провідних країнах світу цей постулат визначив один з напрямів державної політики вже давно, що дозволило знизити рівень захворюваності та смертності, покращити якість життя населення. З низки причин в Україні реформування медичної галузі відбувається повільно та не дуже ефективно. Сьогодні стан онкологічної служби у державі є критичним, а смертність від онкологічної патології – досить високою. 12 лютого відбулися парламентські слухання на тему «Організація протиракової боротьби в Україні. Проблеми та шляхи їх вирішення». Пропонуємо нашим читачам короткий огляд події.
У засіданні взяли участь народні депутати України, представники Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України (НАМН), інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, професійних медичних асоціацій, провідні науковці та лікарі-практики з усіх регіонів України, а також представники громадськості.
Слухання відкрила заступниця Голови Верховної Ради України Олена Кондратюк, яка наголосила на актуальності проблеми онкологічної допомоги в Україні та представила деякі статистичні дані.
– Щорічно у світі онкозахворювання виявляють у понад 35 млн осіб. Рак є другою за частотою причиною смерті – щороку ця хвороба забирає близько 10 млн людей. Сьогодні в Україні на обліку перебувають понад 1 млн пацієнтів із злоякісними новоутвореннями, з них майже 6 тис. – діти. Щороку понад 137 тис. громадян нашої країни дізнаються, що мають онкологічне захворювання. Кожен рік ця хвороба забирає близько 64 тис. українців, понад 30% з них – це молоді люди працездатного віку.
Головуюча також відзначила, що в усьому світі онкологічне захворювання вже давно не є вироком. Понад 85% осіб, у яких вперше виявили онкологічне захворювання, живуть більше 5 років після визначення діагнозу. І все це стало можливим завдяки ранній діагностиці та профілактиці хвороби.
Олена Кондратюк також поінформувала, що відповідно до Цілей сталого розвитку ООН ставиться амбітне завдання до 2030 року істотно зменшити рівень смертності від онкологічних хвороб. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) закликає уряди до комплексного підходу до заходів, пов’язаних з профілактикою, ранньою діагностикою та лікуванням раку. У рамках цього завдання Кабінету Міністрів України необхідно терміново розробити та затвердити Національну стратегію контролю онкологічних захворювань до 2030 року. Останній такий документ був прийнятий ще у 2009 р. та розрахований до 2016 р. Ситуація, коли протягом 4 років у державі відсутній чіткий план дій щодо цього питання, є неприпустимою.
Заступниця Голови Верховної Ради також наголосила на необхідності розробки інформаційної політики з популяризації ранньої діагностики та формування обізнаності населення про онкозахворювання та успішні випадки боротьби з ними.
Міністр охорони здоров’я України (до 04.03.2020 р.) Зоряна Скалецька у своєму виступі зазначила, що серед цілей Програми Уряду є збереження життя та здоров’я українців, а також надання їм якісної медичної допомоги. З цією метою проводиться робота над стратегією боротьби з онкозахворюваннями, яка включає профілактику, діагностику та лікування.
Народний депутат України, голова підкомітету з питань профілактики та боротьби з онкологічними захворюваннями Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Валерій Зуб акцентував увагу на проблемах, з якими стикаються онкохворі в Україні. Серед них він виділив утруднення правильної діагностики; відсутність ліків, матеріалів та обладнання; черги в медичних установах; відсутність цілодобової медичної допомоги в онкологічних закладах; відсутність програм реабілітації після лікування; високу вартість діагностики та лікування; відсутність закладів для догляду за хворими на останніх стадіях хвороби. Народний депутат висловив сподівання, що реалізація Національної стратегії дозволить істотно покращити ситуацію та знизити рівень смертності й захворюваності на 5-10%, а також підвищити рівень 5-річної виживаності пацієнтів.
Після цього Зоряна Скалецька відповіла на деякі питання щодо якості онкологічних препаратів та їх контролю на фармацевтичному ринку, державних закупівель, перегляду національного переліку та номенклатури лікарських засобів, забезпеченості обладнанням онкологічних медичних установ, умов праці медичних працівників, прижиттєвої патоморфологічної діагностики, фінансування ранньої діагностики онкологічної патології. Міністерка зазначила, що уряд поступово буде реалізовувати окреслені цілі, проте ефективність їх досягнення великою мірою залежить і від інших інстанцій, у тому числі місцевої влади та керівників медичних установ.
У своєму виступі голова Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький окреслив пріоритети державної політики боротьби з раком в Україні, розповів про заходи, які вже проведені комітетом, зазначив, що для покращення рівня профілактики та лікування онкологічної патології необхідні кваліфіковані кадри та фінансові ресурси.
У ході парламентських слухань також виступили тимчасова виконувачка обов’язків голови Національної служби здоров’я України Оксана Мовчан, голова Кіровоградської обласної державної адміністрації Андрій Балонь, заступник голови Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, голова підкомітету з питань сучасних медичних технологій та розвитку трансплантології Оксана Дмитрієва. Вони наводили статистичні дані, порушували питання про доступність спеціалізованої медичної допомоги для онкологічних пацієнтів, обговорювали проблему трансплантології в Україні.
Другою не менш важливою частиною заходу стали виступи провідних науковців, представників громадських організацій та онкологічних пацієнтів, які дуже добре знають усі особливості сучасного стану медичної галузі в Україні.
Президент НАМН, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор Віталій Цимбалюк розповів про роботу установ НАМН України в боротьбі з онкозахворюваністю в Україні.
– До складу НАМН України входить 36 установ у 5 регіонах України (з них у 31 установі функціонують клініки). Науково-дослідна установа «Інститут онкології НАМН України», яка мала потужний науковий потенціал та розвинуту матеріально-технічну базу й відігравала важливу роль у визначенні стратегічного напрямку цієї сфери медицини, у 2008 р. була вилучена зі складу НАМН та підпорядкована МОЗ України.
Слід зазначити, що з кожним роком установи НАМН України повідомляють про підвищення рівня виявленої онкологічної патології. У 2014 р. вперше в Україні у відділенні оперативної гінекології (ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України») започатковано надання висококваліфікованої мультидисциплінарної допомоги вагітним з вперше виявленим доброякісним або злоякісним новоутворенням будь-якої локалізації.
З метою покращення онкологічної допомоги в Україні пропоную розглянути такі пропозиції НАМН України:
- відновити статус та реорганізувати Інститут раку в Інститут онкології з метою подолання психологічного бар’єра для пацієнтів;
- розробити та затвердити нову загальнодержавну програму боротьби з онкологічними захворюваннями;
- створити експертно-координаційну раду, яка включатиме представників НАМН та МОЗ України, для оптимізації дій та витрат ресурсів, необхідних для боротьби з онкозахворюваністю в Україні;
- створити на базі наукових установ сертифіковані за міжнародними стандартами референс-лабораторії для цитохімічних, імуногістохімічних та біомолекулярних досліджень;
- створити можливості для стажування молодих онкологів – лікарів та науковців – у провідних онкологічних центрах розвинутих країн;
- здійснити сучасне переоснащення радіотерапевтичної галузі за світовими стандартами;
- створити мережу центрів трансплантації кісткового мозку й стовбурових гемопоетичних клітин крові;
- розширити мережу закладів паліативної допомоги.
Академік НАН України, директор Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології (ІЕПОР) ім. Р.Є. Кавецького НАН України, доктор медичних наук, професор Василь Чехун представив доповідь «Виклики і противаги онкології XXI століття».
– Практика розвинених країн довела, що одним із ключових факторів, які охоплюють інтереси усього суспільства, і головним чинником благополуччя людини є здоров’я. Саме тому цивілізовані країни приділяють значну увагу системі охорони здоров’я як важливій складовій соціально-економічного розвитку держави.
В Україні більше 1 млн онкохворих, що чітко визначає рівень суспільного здоров’я держави. Хтось може ставити під сумнів такий високий рівень захворюваності, але це лише офіційні дані. Скільки ще не діагностованих випадків захворювання, можна лише здогадуватися.
Внаслідок пізньої діагностики близько 40% онкохворих помирають на першому році після верифікації діагнозу. Для порівняння: у розвинутих країнах цей показник майже вдвічі нижчий. Сумна статистика захворюваності та високий рівень смертності віддзеркалює не лише численні медико-біологічні проблеми у сфері онкології, але й створює нові соціально-економічні виклики в державі. Зусилля працівників системи охорони здоров’я в рамках попередніх програм боротьби з онкопатологією не виправдали очікувань пацієнтів та їх рідних.
Пріоритет у нашій роботі – допомога організму в боротьбі зі злоякісним процесом. Хочу нагадати, що наша установа була створена 60 років тому і мала назву Інститут експериментальної та клінічної онкології. На базі нашого інституту були обґрунтовані основи імунотерапії та розроблено технологію модифікації пухлинно-асоційованих антигенів, які стають джерелом активації імунної відповіді на появу злоякісних клітин та їх подальше знищення. Лише за цими напрямами співробітники ІЕПОР імені Р.Є. Кавецького у 2015 та 2017 роках нагороджені Державною премією України.
Вітчизняні науковці мають й інші надзвичайно перспективні розробки з доведеною клінічною ефективністю, завдяки яким можна істотно знизити смертність та покращити якість життя хворих.
На міжнародному форумі, що відбувся наприкінці минулого року в Києві, ми обговорювали широкий спектр фундаментальних і прикладних питань скринінгу, профілактики, ранньої діагностики та індивідуалізації терапії хворих. На круглому столі за участю керівництва Організації Європейських інститутів раку ми розглядали питання імплементації європейських норм надання медичної допомоги онкологічним хворим. У європейських країнах забезпечено 4 рівні такої допомоги, робота яких є чітко регламентованою. В Європі передбачено один онкоцентр вищої категорії на 5 млн населення, у той час як у нас є 30 таких центрів, які мали б обслуговувати 150 млн населення. МОЗ цю важливу для України подію проігнорувало.
Добре, що уряд нарешті взявся за розробку стратегії, але якої саме? Хочу наголосити, що як експерт міжнародного рівня я хотів би брати участь у розробці та обговоренні цієї стратегії. Для досягнення окреслених урядом цілей необхідно розробити іншу сучасну програму на основі комплексу медико-біологічних, соціально-економічних, нормативно-правових та законодавчих заходів, яка дозволила б рухатися в одному напрямку всім, хто працює у цій сфері.
Закінчуючи свій виступ, В. Чехун підкреслив, що в усьому світі серед пріоритетів державної політики наука завжди стоїть на першому місці, саме тому рівень медицини в розвинених країнах є доволі високим.
Завідувач кафедри онкології Запорізької медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук, професор Олексій Ковальов у своєму виступі зупинився на проблемі профілактики та скринінгу раку в Україні.
– Досвід багатьох країн показує, що знизити онкологічну захворюваність та смертність можна лише за умови впровадження ефективної ранньої діагностики та скринінгових програм.
Відсутність онкологічного скринінгу в Україні зумовлена декількома факторами. В умовах дефіциту фінансових ресурсів держава завжди надає перевагу лікувальним, а не профілактичним програмам. Тобто скринінг не входить до пріоритетних напрямів державної політики. У державних лікувальних закладах відсутні окремі структури та персонал, які займалися б скринінгом, а лікарі первинної ланки не залучають пацієнтів до проведення профілактичних обстежень.
Сьогодні існують чіткі рекомендації ВООЗ, МАГАТЕ і Міжнародної агенції з вивчення раку щодо впровадження скринінгу в Україні, згідно з якими повинні впроваджуватися тільки скринінг раку шийки матки та раку прямої й ободової кишки. Крім того, експерти вважають, що в Україні багато ресурсів неефективно реалізуються у вигляді програми цитологічного скринінгу. Більш ефективним для спрямування фінансових ресурсів є впровадження програми виявлення онкогенних штамів вірусу папіломи людини (ВПЛ). В Україні вже доступний тест Qvintip, для якого жінка сама може зібрати біологічний матеріал.
У нашому центрі, окрім тесту Qvintip, проводять FIT-тест для скринінгу колоректального раку (КРР).
Таким чином, модель самозабору біологічного матеріалу повністю змінює ідеологію популяційного скринінгу, адже вона дозволяє в умовах дефіциту медичних ресурсів уникнути складного та дорогого етапу обстеження пацієнтів.
О. Ковальов запропонував таке:
- оголосити 2020 р. роком онкологічного скринінгу в Україні;
- організувати програми навчання сімейних лікарів сучасним методам скринінгу;
- внести зміни до наказу МОЗ України № 504 від 19.03.2018, зокрема додати скринінг раку шийки матки та виключити скринінг раку передміхурової залози;
- прийняти галузеву програму «Скринінг раку в Україні»;
- створити пілотні проекти скринінгу ВПЛ-асоційованого раку шийки матки і КРР у деяких областях України;
- ініціювати прийняття Закону України про онкологічний скринінг;
- запровадити державне фінансування онкологічного скринінгу.
Керівник науково-дослідницького відділення дитячої онкології Національного інституту раку, кандидат медичних наук Григорій Климлюк у своєму виступі навів дані статистики щодо рівня онкологічної захворюваності та смертності серед дітей. В Україні одужують близько 60% дітей зі злоякісними пухлинами, тоді як у розвинених країнах Європи та США цей показник становить понад 80%. Серед основних проблем вітчизняної дитячої онкології Г. Климлюк назвав низький рівень доступності пацієнтам сучасних методів діагностики, відсутність дитячих мультидисциплінарних команд, дефіцит медичного персоналу, відсутність загальної структури послуг, які надаються пацієнтам за сприяння громадських організацій, неможливість використання наявних ресурсів через відсутність структури дитячої онкологічної служби в державі, недостатню фахову підготовку спеціалістів з дитячої онкології.
Голова Національної асоціації онкологів України, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Юрій Думанський говорив про невирішені питання сучасної онкології в Україні. Причинами 75% випадків онкологічних захворювань є фактори, яким можна було запобігти. За даними ВООЗ, серед основних причин раку – особливості харчування (35%), куріння (30%), низька фізична активність (15%), інфекційні захворювання (10%), професійна діяльність (4-5%), іонізуюче випромінювання (4-5%), репродуктивні фактори (4-5%), вживання алкоголю (14%), ультрафіолетове випромінювання (2-3%), забруднення довкілля (2%). У національному масштабі низька ефективність боротьби з раком є наслідком несвоєчасної діагностики пухлинних захворювань. Це основна причина низької 1- та 5-річної виживаності онкологічних хворих після встановлення діагнозу, що значно менше за показники розвинених країн. Світовий досвід показує, що тактика боротьби з раком шляхом вдосконалення лише методів лікування є неефективною. Основну увагу слід приділити впровадженню методів ранньої діагностики пухлинних захворювань, а також скринінгу та профілактиці раку. Проте навіть при швидкій мобілізації необхідних зусиль та ресурсів перші позитивні результати ми зможемо побачити не раніше ніж через 10-15 років.
Від вітчизняної наукової спільноти також виступили проректор з наукової роботи Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор Олександр Іващук, який зупинився на проблемах та перспективах додипломного викладання онкології; проректор з науково-педагогічної та лікувальної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Раїса Мойсеєнко, яка торкнулася теми паліативної та хоспісної допомоги в Україні. Завідувач відділення медичної генетики ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», доктор медичних наук Сергій Клименко окреслив стан та перспективи онкологічної служби в Україні, особливо наголосив на питанні трансплантації кісткового мозку, що істотно знижує авторитет держави на європейській арені.
Безумовно, проведення парламентських слухань щодо такого важливого питання є необхідним для України, адже вирішення всіх проблем, пов’язаних з онкологічною галуззю, потребує державної підтримки, прийняття регламентних документів, виділення коштів та, що найважливіше, створення робочої групи експертів, які з особистого досвіду знають найслабші місця сучасної української онкологічної служби. Науковці, що долучилися до обговорення визначеної урядом стратегії боротьби з раком в Україні, не лише окреслили проблеми онкологічної служби, але й надали пропозиції щодо їх вирішення, спираючись на міжнародні стандарти та досвід розвинених держав, що успішно подолали ряд проблем, які в Україні тривалий час перебували поза увагою державної влади.
Підготувала Ілона Цюпа
Коментарі експертів
Академік НАН України, д. мед. н., проф. В. Чехун:
– Проблема онкологічної патології є актуальною не лише для нашої країни, а й для світу загалом, з часом набуває більш широкого змісту і сьогодні є однією з головних.
Я вважаю, що основним напрямом у вирішенні проблем онкології в Україні є впровадження комплексу профілактиктичних заходів та ранньої діагностики захворювання. Запропонована урядом стратегія боротьби з онкозахворюваністю має багато слабких місць, адже сконцентрована на клінічному вирішенні проблем, коли захворювання потребує негайного лікування.
Цілі, що запропонував уряд, радше є тактикою, яка передбачає термінове проведення певних дій для вирішення фактичних проблем. Цей сценарій в онкології не працює. В основі стратегічної програми боротьби з онкозахворюваністю насамперед повинні бути профілактичні заходи.
Що стосується скринінгу, то на сьогодні існують скринінгові програми з виявлення раку певних локалізацій. Проте при обстеженні одного органа можна не виявити патологічне ураження іншого. Тому є потреба у розробці інтегральної системи скринінгу, і це вже зроблено співробітниками нашого інституту. Система дозволяє виявити дисбаланс фізіологічних процесів, які можуть спровокувати розвиток раку, ще до виникнення будь-яких клінічних проявів.
ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України має потенціал стати платформою для розробки нової стратегії профілактики раку та раннього виявлення захворювання. Це дозволить також змінити настрій суспільства щодо цієї патології, адже при верифікації діагнозу на початкових стадіях патологічного процесу шанс на повне одужання дуже високий. У такій ситуації діагноз рак не буде звучати як вирок.
Член-кореспондент НАМН України, д. мед. н., проф. Ю. Думанський:
– Проведення парламентських слухань з цього питання було необхідним, адже довгий час онкологічна служба України була поза увагою держави.
Сьогодні на 1 млн онкологічних хворих, що перебувають на обліку в спеціалізованих відділеннях, є лише близько 1700 онкологів, які у більшості випадків мають справу із запущеними формами раку. Лікувати таких пацієнтів дуже складно та дорого.
За роки незалежності України існували державні програми за напрямом онкології, проте основна частина коштів, що виділялися, були спрямовані на закупівлю ліків, менше – обладнання. Такі базові напрями, які можуть істотно змінити статистику, а саме профілактика, рання діагностика та скринінг, не фінансувалися.
Серед стратегічних цілей уряду було зниження рівня захворюваності на 5-10%. Хочу зазначити, що знизити рівень захворюваності неможливо, адже на цей показник впливає цілий комплекс факторів (стан екології, спосіб життя, шкідливі звички тощо), проте ми в змозі зменшити кількість запущених стадій раку та збільшити кількість вилікуваних онкологічних пацієнтів. Але для цього необхідно створити експертну групу, яка могла б допрацювати програму, запропоновану урядом. На мою думку, цю програму доцільно розділити на дві частини: одна буде стосуватися тих, хто вже хворіє на рак, і це буде в компетенції лікарів-онкологів; друга буде стосуватися профілактики онкологічної патології, і цей напрямок діяльності буде в компетенції лікарів первинної ланки медичної допомоги, Національної служби здоров’я України, МОЗ України та інших. Якщо почати діяти вже зараз, то через 10-15 років ми отримаємо перші позитивні результати.
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія» № 1 (62), 2020 р.