Кратал у лікуванні нейроциркуляторної дистонії: не доповнення, а необхідність

Стаття у форматі PDF.

Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) є функціональним захворюванням, що проявляється широким переліком різноманітних серцево-судинних, дихальних та вегетативних розладів, астенією, зниженням толерантності до фізичних та емоційних навантажень. Прогноз НЦД зазвичай є сприятливим, оскільки цей патологічний стан не викликає серцевої недостатності та життєво небезпечних аритмій. Однак частка НЦД у структурі серцево-судинних захворювань осіб молодого віку зростає, що викликає занепокоєність у зв’язку зі зниженням працездатності хворих та формуванням схильності до виникнення артеріальної гіпертензії (Бондарєв С. А. та співавт., 2016).

Патогенетичною основою НЦД є порушення нейрогормонально-метаболічної регуляції, що спричиняє дисфункцію симпатоадреналової та холінергічної систем, порушення чутливості периферійних рецепторів у вигляді їх гіперреактивності, гальмування мікроциркуляції тощо. Розлади нейрогормональної регуляції серця призводять до виникнення неадекватної тахікардії, коливання тонусу судин, формування гіперкінетичного типу кровообігу (Скворцов В. В. та співавт., 2008).

При НЦД у різних комбінаціях можуть спостерігатися такі синдроми: кардіалгічний, тахікардіальний, гіпертонічний, гіпотонічний, периферійні судинні розлади, вегетативні кризи, респіраторний, астенічний, міокардіодистрофічний тощо (Скворцов В. В. та співавт., 2008). Широка варіабельність проявів хвороби часто утруднює її діагностику та призводить до поліпрагмазії в лікуванні. Найбільш поширеним варіантом перебігу НЦД є кардіоваскулярний синдром, що проявляється коливаннями артеріального тиску (АТ) та частоти серцевих скорочень, кардіалгіями, вегетативними кризами з проявами ваго- чи симпатикотонії тощо (Бурчинський С. Г., 2010).

Лікування НЦД може включати етіологічне (ліквідація виявлених стресогенних чинників, санація вогнищ хронічної інфекції, усунення професійних факторів ризику та фонових соматичних хвороб), патогенетичне (фітотерапія, вітамінотерапія, нейролептики), психотерапевтичне тощо (Шабалов Н. П., 2011). Також можуть призначатися седативні та ноотропні препарати, адаптогени, цереброангіопротектори, β-адреноблокатори з метою пригнічення підвищеної симпатикотонії, фізіотерапевтичні методи (бальнеотерапія, масаж, голкорефлексотерапія, електросон) та санаторно-курортне лікування (Скворцов В. В. та співавт., 2008). НЦД супроводжується змінами обміну речовин у міокарді та судинах, що обумовлює застосування кардіопротекторної терапії (Маколкін В. А. та співавт., 1985; Бєрсєнєв В. А. та співавт., 1990; Чекман І. С., 1991).

Оскільки у зв’язку з поліетіологічністю хвороби безпосередній вплив на її причину зазвичай неможливий, провідне місце у веденні пацієнтів з дистонією займає комплексне патогенетичне лікування. Препарат для патогенетичної терапії НЦД повинен мати комплексний нейрометаболічний ефект, що включає антигіпоксичну, антиоксидантну та мем­браностабілізуючу дію; нейромедіаторний ефект, спрямований на нормалізацію дисбалансу холіно-, адрено- та серотонінергічних систем мозку; вазотропний ефект, який полягає в стабілізації капілярного кровотоку та тонусу вен, що найчастіше порушуються в умовах НЦД (Бурчинський С. Г., 2010).

Незважаючи на широкий спектр кардіопротекторів, тільки невелика їх кількість володіє усіма вищепереліченими ефектами на тлі сприятливого профілю безпеки. Це обумовлює широке застосування рослинних препаратів, які рідко призводять до побічних ефектів, навіть за умов тривалого прийому (Рудик Ю. С. та співавт., 2015). Більшість рекомендованих для лікування НЦД зборів та фітопрепаратів включають квіти та плоди глоду, а також собачу кропиву.

Глід широко застосовується в лікуванні серцево-судинних хвороб (артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, НЦД тощо), що обумовлено сприятливим впливом таких фізіологічно активних складників цієї рослини, як флавоноїди, зокрема проціанідини В та С1, органічні кислоти, холін, ацетилхолін, вітаміни (С, К та бета-каротин), фенольні сполуки (катехіни, лейкоантоціани), кумарини, епікатехін, хлорогенова кислота, гіперозид (Cui T. et al., 2006; Chang Q. et al., 2002; Ling S. et al., 2008). Препарати глоду здатні знижувати АТ, посилювати ендотелій-залежну вазодилатацію, покращувати коронарний та мозковий кровообіг, підвищувати скоротливу здатність міокарда та знижувати його збудливість, сприяти покращенню сну, який часто порушується у хворих на НЦД (Чекман І. С. та співавт., 2002; Topal G. et al., 2013; Pittler M. H. et al., 2003). Глоду як відомому рослинному кардіотоніку властивий вплив практично на усі компоненти дистонії: порушення ритму серця, підвищення тиску, збільшення тривожності. Крім того, глід покращує стан антиоксидантної системи серця, здійснюючи загальну кардіопротекцію (Orhan I. E., 2016).

Одна з теорій виникнення НЦД свідчить, що цей патологічний стан виникає внаслідок порушення функції ендотелію, опосередкованого оксидативним стресом – порушенням біохімічної рівноваги у вигляді надмірного виробітку вільних радикалів та активних форм кисню (АФК). Захист організму від подібних процесів реалізується за допомогою антиокисних ферментів, а саме: каталази, супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази та гемоксидази‑1 (Sanchez-Rodriguez M.A. et al., 2007). Проціанідинам та іншим флавоноїдам і поліфенолам властива здатність збільшувати експресію гемоксидази‑1, що підкреслює важливу роль глоду в патогенетичному лікуванні НЦД (Abd El-Fattah A.A. et al., 2016; Chow J. M. et al., 2005; Lin H. C. et al., 2004). Фенольні компоненти плодів глоду запобігають оксидативному стресу, зв’язуючи вільні радикали та пригнічуючи пероксидацію ліпідів (Bahorun T. et al., 1996; Wang H. et al., 2011).

Багатий склад собачої кропиви (флавоноїди, алкалоїд леонурин, дубильні речовини, вітаміни А, Е та С, ефірні олії, глікозиди) забезпечує цій рослині не менш вагому позицію серед рослинних кардіопротекторів, здійснюючи седативну, антиангінальну, антиоксидантну, аналгетичну, гіпотензивну та спазмолітичну дію (Гродзінський А. М., 1989; Носаль І. М., 1992; Чекман І. С. та співавт., 1993). Собача кропива широко застосовується для покращення кровообігу та функції серця (Chang Q. et al., 2002; Ling S. et al., 2008). Ймовірно, що кардіопротективний вплив собачої кропиви реалізується через гальмування виробітку АФК (Bernatoniene J. et al., 2014), що може пояснювати ефективність цієї рослини при НЦД.

Відомо, що алкалоїди, флавоноїди та дитерпени собачої кропиви здійснюють сприятливий вплив на серце та мозок в умовах ішемії (Liu X. H. et al., 2012), а один з дитерпенів цієї рослини – леояпонін – у дослідженні H. I. Moon (2010) продемонстрував виразні цитопротективні властивості проти глутаматіндукованої цитотоксичності, покращуючи виживаність клітин на 50%.

Захист нейронів від токсичного впливу глутамату ­здій­с­­­­­­­­­нює і таурин (Han Z. et al., 2016) – небілкова сірковмісна амінокислота, що є природним метаболітом, який регулює обмін речовин та реалізує вазодилатуючу, антиагрегантну, антиоксидантну та гіпоглікемічну дію (Бабак В. В., 1990; Бурова І. І. та співавт, 1984; Горчакова Н. О. та співавт., 1987; Нечай Р. Є. та співавт., 1992; Таркунов П. А. та співавт., 1997). Таурину також властивий нейропротекторний вплив, який проявляється в покращенні мозкового кровообігу та когнітивних функцій головного мозку, усуненні неврологічної симптоматики та соматовегетативних порушень (Галенко-Ярошевський П.А. та співавт., 2002; Чекман І. С., 2000). Екзогенне введення таурину здатне попереджати індукований ішемією апоптоз клітин шляхом пригнічення оксидативного стресу (Yang Y. J. et al., 2015), а також запобігати когнітивним порушенням внаслідок окисного пошкодження нейронів гіпокампа (Jia N. et al., 2016).

Призначення таурину в дозі 1,6 г/добу веде до зниження АТ, особливо в осіб з високим нормальним АТ, який часто виявляється при НЦД. Крім того, лікування таурином покращує вазодилятацію і знижує оксидативний стрес (Wang B. et al., 2016). Таурин здатен нормалізувати ліпідний профіль сироватки крові, покращувати інсулінорезистентність та регулювати АТ шляхом впливу на ренін-ангіотензин-альдостеронову і калікреїн-кінінову системи (Chen W. et al., 2016).

Вітчизняний кардіопротектор природного походження Кратал (ПАТ НПЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод») містить 0,867 г таурину, 0,043 г густого екстракту плодів глоду та 0,087 г густого екстракту трави собачої кропиви. Ефективність Краталу при НЦД підтверджена у кількох клінічних дослідженнях. Зокрема, І. С. Чекман та співавт. (2002) обстежили 60 хворих з діагнозом НЦД за ­кардіальним, гіпертонічним та змішаним типом, половина з яких отримувала монотерапію Краталом (1 таблетка 3 р/добу протягом 30 днів), а ще 30 виступали в якості контрольної групи, якій було призначено традиційну терапію для корекції вегетативної дисфункції. Усім хворим проводилося повне клініко-інструментальне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, біохімічний аналіз крові, рентгенографія органів грудної клітки, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини). Також пацієнти заповнювали спеціально розроблені анкети анамнестичних даних і реєстрували самопочуття, настрій, працездатність та інші суб’єктивні відчуття. Авторами було виявлено, що Кратал сприятливо впливав на стан серцево-судинної системи, у т. ч. нормалізував систолічний АТ та зменшував частоту пульсу. Також під впливом Краталу повністю зникли поодинокі екстрасистоли, а часті перейшли в поодинокі; у 73% пацієнтів нормалізувався зубець Т. Згідно з результатами лабораторних аналізів, Кратал не впливав на показники периферій­ної крові та функціональний стан підшлункової залози, печінки, нирок, що підтверджує його високу безпечність.Таким чином, було виявлено, що застосування Краталу при НЦД веде до зменшення частоти та тривалості нападів болю в ділянці серця, нормалізації АТ та серцевого ритму, регресії нейроваскулярних розладів (головокружіння, головний біль, шум у вухах), покращення загального самопочуття, у т. ч. сну, па’мяті, настрою, концентрації уваги. Під впливом Краталу зростає толерантність до фізичного та розумового навантаження, зменшуються негативні психоемоційні явища (втомлюваність, тривожність, дратівливість). Автори дослідження також відзначили хорошу переносимість та відсутність побічних ефектів Краталу.

У дослідженні Н. М. Пашковського та співавт. (2007) додавання Краталу до базисної терапії дисциркуляторної енцефалопатії сприяло зростанню показників уваги, короткочасної та довготривалої пам’яті.
Л. Я. Литвинець (2004) провела дослідження 252 підлітків із НЦД, яким призначали Кратал за такими схемами: у разі змішаного та гіпотензивного типу дистонії – по ¹/₂ таблетки 2 р/добу о 8:00 та 16:00, у разі кардіального та гіпертензивного типу – по 1 таблетки 2 р/добу о 8:00 та 20:00. Курс лікування складав 20-25 днів. Усім хворим проводили детальне об’єктивне та функціональне обстеження з виділенням характеристик кардіалгічного, аритмічного, респіраторного, астенічного синдромів та синдрому вегето-судинних розладів.

Проведені інструментальні дослідження включали велоергометрію, ехокардіографію та стрес-ехокардіографію, визначення варіабельності ритму серця, добовий моніторинг АТ, доплерографію плечової артерії. Також оцінювали функцію ендотелію за концентрацією в сироватці крові ендотеліну‑1, визначеного імуноферментним методом.

У результаті було виявлено, що додавання Краталу до плану лікування при кардіальному типі НЦД сприяло зменшенню проявів кардіалгічного синдрому в більшості хворих (41,2 проти 33,3% за умов стандартної терапії). При застосуванні Краталу частота тахікардії при кардіальному типі НЦД зменшилась із 70,0 до 35,3% (p<0,01). Кратал зменшував прояви аритмічного синдрому у хворих із змішаним типом НЦД із 68,8 до 38,2% (p<0,05).

Загалом було виявлено суттєве зниження частоти основних клінічних синдромів НЦД (кардіалгій, порушень ритму серця та вегетосудинних розладів) при додаванні Краталу до стандартної терапії. Автор також відзначила стабілізацію вегетативної регуляції під впливом Краталу у вигляді перерозподілу активності в бік пригніченої частини вегетативної нервової системи. Кратал призводив до зниження в крові рівня ендотеліну‑1, особливо в осіб із гіпотензивним типом НЦД. Включення до лікувального комплексу Краталу дозволяло стабілізувати добовий ритм АТ та знизити як систолічний, так і діастолічний АТ у пацієнтів із гіпертензивним і змішаним типами НЦД. У хворих із гіпотензивним типом застосування Краталу також сприяло нормалізації рівнів АТ.

Отже, призначення Краталу при НЦД є доцільним у зв’язку з підвищенням ефективності лікування в порівнянні зі стандартною терапією. Кратал дозволяє досягти не тільки клінічного покращення та корекції функціональних порушень, а й сприятливої динаміки проявів ендотеліальної дисфункції, показників варіабельності серцевого ритму та добового профілю АТ на тлі відсутності побічних ефектів, які б вимагали відміни препарату.

Підготувала Лариса Стрільчук