Увійти
Consilium. «Проблеми психічного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми психічного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми соматичного здоров’я у військовий час»
Consilium. «Проблеми соматичного здоров’я у військовий час»
Health-ua.com тепер в Telegram
Health-ua.com тепер в Telegram
Головна Психіатрія Проблема залежності від алкоголю та інших психоактивних речовин
Читати пізніше

10 червня, 2016

Проблема залежності від алкоголю та інших психоактивних речовин

Автори:
Л.М. Маркозова
Проблема залежності від алкоголю та інших психоактивних речовин
Л.М. Маркозова Л.М. Маркозова

Сьогодні стають все більш зрозумілими поняття залежність і співзалежність. Майже кожен із нас тією чи іншою мірою стикається з проблемою алкоголізму або наркоманії, якщо не у власній родині, то серед сусідів чи колег. В Україні щороку реєструють понад 40 тисяч нових випадків захворювання на алкоголізм. У кожного залежного від алкоголю є рідні, близькі, знайомі, колеги, що, безумовно, збільшує масштаби цієї проблеми [1]. В країнах, що розвиваються, спостерігається стійке зростання алкоголізації населення, починаючи з підліткового віку. Що стосується наркотиків, то чітко простежується збільшення їх споживання в усьому світі, особливо в молодіжному та підлітковому середовищі [2-4].

Незважаючи на явну перевагу хворих на алкоголізм, за темпами зростання захворюваності, поширеності, медичними й соціальними наслідками наркоманія займає перше місце. Наркоманія є потужним чинником соціальної дезорганізації, руйнівним соціальним злом, серйозною загрозою функціонуванню суспільного організму. Наркотичні засоби стають дедалі доступнішими, їх асортимент розширюється, у коло споживачів наркотиків втягуються підлітки, рівень смертності від передозування наркотиків зростає. Викликає велике занепокоєння стан фізичного та морального здоров’я громадян країни, соціальна нестабільність суспільства. Опійна (героїнова) наркоманія є однією з найбільш тяжких форм залежнос­­ті від психоактивних речовин (ПАР) і характеризується тяжкістю проявів, високою частотою розвитку рецидивів, нестійкими ремісіями та вираженими соціальними та медичними наслідками. В останні роки зростає кількість хворих на неопійну наркоманію, спричинену вживанням деяких ПАР, канабіноїдів і психостимуляторів, які виготовляють із доступних лікарських засобів [1, 5]. Спостерігається тенденція зростання поширеності токсикоманій і вживання ненаркотичних ПАР зі шкідливими наслідками, особливо серед підлітків – показник захворюваності на токсикоманію у підлітків у 5 разів перевищує середній рівень серед усього населення країни [6-11]. Раннє вживання ПАР, несформованість психічної сфери, безліч негативних соціально-психологічних факторів – усе це в сукупності визначає у дітей швидкий розвиток залежності з перевагою когнітивних та емоційно-вольових розладів, а також із більш глибокою порівняно з дорослими соціальною дезадаптацією [12]. Наркоманії (токсикоманії) – збірна група хронічних захворювань, які характеризуються патологічним потягом до вживання ПАР, зміною толерантності й розвитком залежності від них, а також вираженими медико-соціальними наслідками. Тому велике значення має вчасне виявлення, лікування й профілактика наркоманій (токсикоманій). Це дає змогу запобігти тяжким наслідкам наркоманії для кожної людини і суспільства загалом. Серед них можуть бути такі:

1) висока смертність хворих на наркоманії (токсикоманії) зумовлена передозуванням ПАР, у стані наркотичного (токсичного) сп’яніння трапляється чимало нещасних випадків, у наркозалежного виникають різні соматичні захворювання, що є результатом наркотизації, часто такі хворі вчиняють самогубства; 2) унаслідок зловживання наркотичними засобами чи іншими ПАР у хворого спостерігаються виражені медичні наслідки: соматичні та неврологічні ускладнення, зміни особистості; 3) наркоманії вважаються соціально «заразними» і можуть поширюватися як епідемії, уражаючи широкі верстви населення; 4) хворі на наркоманії належать до криміногенної групи, що пов’язано зі змінами їхньої особистості й втратою морально-етичних якос­тей. Крім криміногенних дій, які наркомани вчиняють заради придбання наркотиків, наркоман, перебуваючи у психотичному стані, що розвинувся в результаті вживання наркотичних засобів, може вчинити будь-які суспільно небезпечні дії [13-15]. Останнім часом фахівці відзначають небезпечну тенденцію щодо омолодження наркоманії. Це пов’язано з існуванням налагодженої системи залучення дітей до вживання наркотичних засобів: наркотики перебувають у широкому доступі, у свідомість молодих людей вкладають думку про те, що споживання алкоголю і наркотиків – це нормальне явище, нав’язуючи негативний стиль життя.

За даними ВООЗ (досліджено 148 країн світу), не вживають алкоголь 99,5% дорослого населення в Єгипті, близько 25,0% – у Люксембурзі. Найвищі показники споживання алкоголю зафіксовано в Колумбії (32,0%) і Грузії (28,0%), найнижчі – в Індії (1,4%). Найбільш високий рівень алкогольної залежності спостерігається у Польщі (12,0%) та Бразилії (11,0%), найнижчий – у Єгипті та Сирії (по 0,2%). Обговорюється необхідність розроблення стандартизованих інструментів для оцінки рівня вживання чистого етанолу на душу населення та рівня алкогольної залежності [16].

Відомо, що вживання ПАР є одним із головних факторів погіршення стану психічного здоров’я. Гострі та хронічні розлади, що виникають унаслідок вживання ПАР, займають перші два місця серед захворюваності на психічні та поведінкові розлади. Сукупна частка розладів, що спричинені вживанням ПАР, становить 65% усіх нових випадків розвитку психопатології, зареєстрованих у країні в 2014 році (у тому числі 46% припадає на гос­трі і 18% на хронічні психічні розлади). Рівень захворюваності лише на хронічні психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання ПАР перевищує рівень захворюваності на органічні, включно із симптоматичними, розлади психіки (рубрики F00-F09 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду – МКХ-10) – в 1,3 раза; на невротичні, пов’язані зі стресом, і соматоформні розлади (рубрики F40-F48 за МКХ-10) – у 2 рази; на шизофренію, шизотипові та маячні розлади (рубрики F20-F29 за МКХ-10) – у 5 разів; на розумову відсталість (рубрики F70-F79 за МКХ-10) – майже в 6 разів; на афективні розлади (рубрики F30-F39 за МКХ-10) – у 10 разів; на розлади психологічного розвитку, а також поведінкові та емоційні розлади дитячого та підліткового віку (рубрики F80-F98 за МКХ-10) – у 25 разів і на поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними порушеннями та фізичними факторами (рубрики F50-F59 за МКХ-10), – у 48 (!) разів. Для порівняння було визначено частку психічних та поведінкових розладів, що виникли внаслідок вживання ПАР, серед усіх психічних та поведінкових розладів, зареєстрованих станом на 2010 рік. Так, сукупна частка розладів унаслідок уживання ПАР становила 61% усіх нових випадків психопатології (у тому числі 43% припадає на гос­трі і 18% на хронічні психічні розлади). Рівень захворюваності лише на хронічні психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання ПАР перевищував рівень захворюваності на органічні, включно із симптоматичними, розлади психіки – в 1,4 раза; на невротичні, пов’язані із стресом, та соматоформні розлади – у 2 рази; на розлади психологічного розвитку, а також поведінкові та емоційні розлади дитячого та підліткового віку – у 2 рази; на розумову відсталість – у 5,6 раза; на шизофренію, шизотипові та маячні розлади – у 6 разів; на афективні розлади – в 10 разів; на розлади особистості та поведінки у зрілому віці – у 24 рази і на поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними порушеннями та фізичними факторами – у 38 (!) разів.

Таким чином, встановлено, що, незважаючи на те що гострі та хронічні розлади, що виникли внаслідок уживання ПАР, стабільно займають перше місце серед решти психічних та поведінкових розладів, їх відносна кількість порівнянно з іншими психічними та поведінковими розладами протягом п’яти років залишається майже незмінною.

У США розлади, спричинені вживанням алкоголю, є тяжким економічним тягарем. Витрати, пов’язані із зловживанням алкоголем, оцінюються у понад 26 млрд доларів на рік, а фінансові збитки від захворювань, пов’язаних із алкоголізмом, вчиненням злочинів і виникненням передчасних смертей, сягають 134 млрд доларів на рік [17]. У суто економічних категоріях витрати суспільства на проблеми, пов’язані із вживанням алкоголю, оцінюються у 185 млрд доларів на рік [18].

Залежність від ПАР належить до захворювань складного біо-психо-соціального поход­ження [19-22]. Вважається, що вірогідність формування розладів наркологічного профілю представлена двома компонентами: ризиком «почати» вживати ПАР і ризиком «стати» залежним від них [20].

Зрозуміло, що зростання кількості тих, хто пробує вживати ПАР, має збільшувати кількість тих, хто отримує можливість «реа­лізувати» власну специфічну спадковість (зі схильністю до формування адикцій) у вигляді повноцінної, клінічно значущої залежності. Більш того, цілком логічним є припущення, що залежність захворюваності на розлади наркологічного профілю від дос­тупності ПАР для їх вживання широкими верствами населення має нелінійний прискорений характер. Адже зростання доступності ПАР (у поєднанні з прямим і непрямим рекламуванням їх вживання) може супровод­жуватися зниженням рівня спадкової схильності, необхідного для «рекрутування» у залежність. При цьому баланс середовищних та генетичних детермінант формування станів залежності перестає бути константою [21-23]. Протидія епідемії залежності від ПАР має починатися із з’ясування причин цього явища та вирішення невідкладних завдань із профілактики всіх видів залежності. До основних причин, що не дозволяють повною мірою вирішити проблему подолання наркозалежності хворими, належать відсутність системи взаємодії зацікавлених організацій та відомств, спеціалізованих служб первинної профілактики та медико-соціальної реа­білітації хворих наркологічного профілю, брак спеціалістів із профілактики та реабілітації (медпрацівників, педагогів, психологів, соціальних працівників), недостатність матеріально-технічного забезпечення антинаркотичної освіти, діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів [23]. Для того щоб домогтися уповільнення темпів поширення залежності від ПАР, необхідно забезпечити наукове розроблення ефективних територіальних програм профілактики, об’єднавши зусилля зацікавлених державних, наукових, медичних, правоохоронних, педагогічних, спортивних закладів, громадських організацій. Цілі і принципи політики стримування соціальних недугів, методологія побудови і алгоритми реалізації профілактичних програм повинні мати наукове підґрунтя [24].

Проблема первинної профілактики залежності від ПАР має державне значення. Надзвичайно важливо, щоб хворий був зацікавлений в активному психопрофілактичному процесі, розумів неможливість кар’єрного зростання за наявності проявів залежності від ПАР [25].

Запропонована первинна профілактика нарко- і токсикоманій у неповнолітніх включає санітарну освіту, формування здорового способу життя, оздоровлення мікросоціального оточення, проведення соціально-правової роботи з населенням тощо [26]. Важливою є створення системи групової та індивідуальної психопрофілактики вживання ПАР серед підлітків. Під час дослідження було застосовано психологічне тестування підлітків, психокорегуючі методики, методи анонімних відгуків, анкетування підлітків, статистичні технології [27].

Особливу увагу було приділено профілактиці вживання наркотиків серед підлітків, зокрема тих, що живуть у місті. Проаналізовано індивідуальні, соціальні та географічні чинники для виявлення екологічних ризиків та захисту міської молоді. Описано соціальні мережі, середовище спілкування, яке представляє ризик чи захищає підлітків, з’ясовано природу вживання наркотиків міськими підлітками за допомогою здійснення багатовимірного аналізу соціальної екології підліткового середовища [28]. На підставі результатів анкетування понад двох тисяч школярів виявлено фактори, які впливають на вживання наркотиків, серед яких, зокрема, проживання в неповних та неблагополучних сім’ях, неправильна організація дозвілля, куріння, алкоголізація, у тому числі пов’язана з рекламою пива, у якій його вживання подається як необхідний елемент спілкування в молодіжному середовищі. Використання анкетування дало можливість запропонувати нові програми профілактики залежності [29-30]. Слід зауважити, що анкетування є особливо ефективним методом для подальшого розроблення профілактики наркоманій і рекомендується для впровад­ження у практику вишів [31]. Також існує науково обґрунтована система міжвідомчої та інформаційної взаємодії з профілактики наркоманії [32].

Здійснено аналіз даних, які свідчать про багатогранну та ефективну діяльність міжнародних організацій під егідою ООН у боротьбі з поширенням наркотиків у світі. Вивчається епідеміологія, профілактика, статистика, зв’язок наркоманії з іншими захворюваннями, розроблення експрес-мето­дів ідентифікації наркотиків, виявлення основних маршрутів та засобів їх транспортування. Відмічається, що для вирішення проблеми необхідно об’єднати зусилля всього міжнародного суспільства [33].

Описано внесок якісних досліджень методами соціальних наук в галузь дослід­жень зловживання наркотиками і алкоголем. Представлено 8-ступеневу модель формативно-реформативних досліджень, за допомогою якої описується, як якісні дослідження можуть бути використані для поліпшення розуміння мікро- і макроаспектів вживання та поширення наркотиків, більш ефективного розроблення, моніторингу та оцінки заходів, спрямованих на протидію наркоманії, та вирішення питань щодо вироблення політики стосовно наркотиків [34].

Розглянуто заходи, яких вживають для організації ефективного суспільного протистояння зловживанню ПАР, зменшенню тяжкості його негативних наслідків. Так, у містах необхідно впроваджувати цільові програми, спрямовані на профілактику зловживання ПАР, які охоплюють соціальну та наркологічну профілактику (формування «наркологічної грамотності та пильності» у дітей, батьків, медпрацівників, зокрема широке впровадження антинаркотичних і антиалкогольних настанов; виявлення груп підвищеного наркологічного ризику та системна робота з ними); правову профілактику (розроблення й удосконалення нормативно-правових актів для контролю над ситуацією з незаконним обігом наркотиків – НОН – у місті); організаційні заходи з ліквідації НОН у місті; масове правове виховання за участі ЗМІ та громадських організацій [35-38]. Для ефективної протидії епідемії залежності від ПАР в Україні необхідно організувати збір оперативної інформації щодо обсягів, структури, соціальних, демографічних, економічних складових цього процесу – починаючи із сіл та міст країни [39]. Офіційну медичну статистику вважають одним із кращих методів дослідження епідеміології залежності від ПАР в Україні. В більшості країн світу користуються соціо­логічними опитуваннями і результатами вибіркових епідеміологічних досліджень [40]. Важливе значення мають епідеміологічні дослідження в наркології. Епідеміологія ставить перед собою широкомасштабні цілі. Під час планування епідеміологічного дослідження формують репрезентативну групу населення, складають науково-дослідну програму, що враховує безліч факторів (насамперед соціально-психологічні та клінічні). Соціальний спектр факторів при проведенні епідеміологічних досліджень включає економічний і юридичний аспекти, а також культуральні, етнічні особливості досліджуваної групи, наприклад, відмінності традицій споживання алкоголю, географічні, кліматичні фактори, тобто максимально враховується специфіка тих регіонів, де проводять дослідження. Базою для здійснення епідеміологічного аналізу служить статистика. Аналіз статистичних даних дозволяє побачити суть проблеми і зробити відповідні висновки [41-44].

Висунуто низку раціональних пропозицій, які стосуються положення про наркологічні диспансери, зокрема з питань обліку хворих наркологічного профілю, посилення медико-соціальної роботи та перегляду статистичних розрахунків з ремісії як показника ефективності роботи наркологічних диспансерів [45].

Для визначення реальних масштабів проблеми і моніторингу наркологічної ситуації запропоновано спосіб визначення латентної наркотизації населення на основі коефіцієнта кратності співвідношення кількос­ті осіб з ознаками наркотичної залежності, померлих від передозування наркотиків опійної групи, які не перебували на обліку в наркологічній службі, та кількості осіб, що також померли від передозування, але таких, що продовжують перебувати на обліку. Величина встановленого коефіцієнта означає перевищення врахованої хворобливості приблизно в 5 разів і вказує на епідемічний характер поширення опійної наркоманії. Таким способом розраховують вірогідну чисельність «прихованого» контингенту осіб, які регулярно вживають наркотики [23].

Численні наукові публікації свідчать про значне поширення в нашій країні алкоголізму та наркоманій [46-48], що призводить до загострення конкуренції різних об’єктів зловживання (алкоголю, наркотиків) за потенційного споживача. Ця конкуренція відбувається не тільки на популяційному рівні, а й на рівні окремої особи протягом усього її життя.

За оцінками деяких авторів, кількість споживачів наркотиків серед населення у 10 разів, а залежних від алкоголю приблизно в 5 разів перевищує кількість хворих на відповідні розлади, що перебувають на обліку в наркологічних диспансерах.

Питанням теорії і практики епідеміологічних досліджень залежності від ПАР присвячено велику кількість наукових праць [49-51]. У переважній більшості епідеміологічних досліджень описується ситуація, що склалася в країні внаслідок поширення залежності від ПАР у будь-який заданий момент часу. Значно рідше трапляються роботи, у яких описується динаміка процесу. В країнах із розвиненою економікою технологія виконання епідеміологічного наркологічного дослідження в національних масштабах базується на використанні певної стандартної форми в регіональних представництвах медичної служби, поліції, благодійних організаціях або інших компетентних у цьому питанні установах, а також безпосередньо громадянами для збирання необхідної інформації з місць. Після цього отриману інформацію обробляють за єдиною стандартною процедурою. З огляду на різнорідність джерел інформації, таким чином можна отримати лише приблизні дані про такі найважливіші параметри епідеміологічного процесу, як захворюваність і поширеність. Необхідною передумовою для масштабних систематичних дослід­жень, здатних дати уявлення про динаміку епідеміо­логічного процесу, є наявність розвиненої наркологічної служби, що не тільки надає допомогу хворим, а й здійснює кваліфіковане спостереження за ситуацією, викликаною поширенням залежності від ПАР у країні, і контролює ефективність вжитих профілактичних заходів.

Відомо, що будь-яка політика, спрямована на протидію подальшому поширенню станів залежності від психоактивних речовин, може бути успішною лише в тому разі, якщо вона ґрунтується на епідеміологічних дослідженнях і науково обґрунтованих методах прогнозування та оцінки результатів профілактичних заходів. Сучасний науково обґрунтований підхід до прогнозування розвитку епідемічних процесів передбачає створення адекватних математичних моделей на основі вивчення достатньої кількості даних про динаміку зазначених процесів у минулому, а також факторів, що впливають на них. Розроблення адекватних математичних моделей щодо зазначених епідемічних процесів поглибить знання про механізми поширення залежності від психоактивних речовин, забезпечить наукову основу для формування ефективної державної політики щодо наркотиків, алкоголю та тютюну, а також дасть можливість розробити ефективні методи контролю за якістю профілактичних заходів. Це, у свою чергу, сприятиме зниженню рівня інвалідизації та смертності населення і підвищенню якості його життя. Для лікування осіб із залежністю від ПАР використовують протоколи надання медичної допомоги хворим із психічними та поведінковими розладами внаслідок уживання ПАР, у тому числі внаслідок вживання алкоголю [52], які затверджені наказом МОЗ України від 21.09.2009 № 681. Однак лікування осіб із залежністю від ПАР має бути комплексним, тобто використання препаратів із доказовою базою ефективності має поєднуватися з індивідуальним підходом до кожного пацієнта.

Література

  1. Линский И.В. Зависимость от психоактивных веществ в Украине с точки зрения популяционной экологии [Текст] / И.В. Линский, А.И. Минко, Э.Б. Первомайский [и др.] // Психическое здоровье. – 2006. – № 4. – С. 21-25.
  2. Линский И.В. Аддиктивный статус и метод его комплексной оценки при помощи системы AUDIT-подобных тестов [Текст] / И.В. Линский, А.И. Минко, А.Ф. Артемчук [и др.] // Психическое здоровье. – 2010. – № 6 (49). – С. 33-45.
  3. Битенский В.С Влияние алкоголизма и наркоманий на формирование демографического кризиса в Украине [Текст] / В.С. Бітенський // Журнал Академії медичних наук України. – Київ, 2007. – Т. 13. – № 3. – С. 543-551.
  4. Rockett Jan R.H. Declared and undeclared substance use among emergency department patients [Text]: A population-based study / Rockett Jan R.H., Putnam Sandra L., Jia Haomiao, Smith Gordon S. // Addiction. – 2006. – Vol. 101. – № 5. – Р. 706-712.
  5. Лінський І.В. Епідемії алкоголізму та нарко- і токсикоманій у дзеркалі медичної статистики МОЗ України [Текст]: аналітично-статистичний довідник 1990-2008 рр. / І.В. Лінський, О.І. Мінко, Л.І. Дьяченко [та ін.] – Харків: Плеяда, 2009. – 168 с.
  6. Ваисов С.Б. Наркотическая и алкогольная зависимость [Текст]: практическое руководство по реабилитации детей и подростков / С.Б. Ваисов. – СПб.: Наука и Техника, 2008. – 272 с.
  7. Centers for Disease Control and Prevention [Text] / HIV/AIDS Surveillance Report. – 2002. – Vol. 13. – P. 1-41.
  8. Пятницкий И.Н. Подростковая наркология [Текст] / И.Н. Пятницкий, Н.Г. Найденова. – М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2008. – 256 с.
  9. Киржанова В.В. Распространенность психических и поведенческих расстройств, связанных с употреб­лением ПАВ в Российской Федерации в 2002 г. [Текст] / В.В. Киржанова // Вопросы наркологии. – 2003. – № 3. – С. 47-58.
  10. Сидоров П.И. Наркологическая превентология [Текст] / П.И. Сидоров. – М.: МЕДпресс-информ, 2006. – 720 с.
  11. Козлов А.А. Ситуация с героиновой наркоманией в Российской Федерации [Текст] / А.А. Козлов, В.В. Перелыгин, А.Г. Чивкина // Наркология. – 2005. – № 11. – С. 130-141.
  12. Оценка наркоситуации в среде детей, подростков и молодежи [Текст] / Под ред. Е.Е. Чепурных. – М.: МОРФ, 2003. – 125 с.
  13. Козловский А.В. Информативность некоторых эпидемиологических параметров для оценки и прогноза наркологической ситуации в Беларуси [Текст] / А.В. Козловский, В.В. Лелевич, А.Г. Винницкая, В.П. Максимчук // Медицинские новости. – 2005. – № 2. – С. 57-60.
  14. Козловский А.В. Современные тенденции развития наркологической ситуации в Республике Беларусь [Текст] / А.В. Козловский, А.Г. Винницкая, В.В. Лелевич, С.В. Петров // Вопросы наркологии. – 2006, – № 2. – С. 72-77.
  15. Anderson Peter The monitoring of the State of the World’s drinking [Text]: What WHO has accomplished and what further needs to be done / Р. Anderson // Addiction. – 2005. – V. 100(12). – P. 1751-1754.
  16. Osterberg Esa High alcohol – related burden of disease as basis for controlling total alcohol consumption [Text] / Е. Osterberg // Addicton. – 2006. – V. 101 (8). – P. 10-70.
  17. American Psychiatric Association Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders [Text]: Third Edition (DSM – 111–R). – Washington. D.C.: American Psychiatric Association, 1997.
  18. American Psychiatric Association Diagnostic and Statistical Manual of mental Disorders [Text]: Fourth Edition Text Rension (DMS – TV – TR). – Washington D.C.: American Psychiatric Association, 2000.
  19. Пелипас В.Е. Проблемные ситуации в сфере профилактики злоупотребления психоактивными веществами среди детей и подростков [Текст] / В.Е. Пелипас, Л.Н. Рыбакова, М.Г. Цеглин // Вопросы наркологии. – 1998. – № 4. – С. 64-67.
  20. United States Department of Health and Human Services [Text]: Tenth Special Report to Congress on Alcohol and Health // Accessed September 22, 2006.
  21. Максимова Н.Ю. Безпека життєдіяльності. Соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії [Текст]: навчальний посібник для вузів / Наталія Юріївна Максимова. – Київ: Либідь, 2006. – 327 с.
  22. Хобзей М.К. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин в Україні. Стан наркологічної допомоги населенню України [Текст]: інформаційно-аналітичний огляд за 1990-2010 рр. / М.К. Хобзей, О.М. Колякова, О.М. Зінченко [та ін.]. – Київ-Харків: Плеяда, 2011. – 138 с.
  23. Волошин П.В. Епідемії алкоголізму та нарко- і токсикоманій у дзеркалі медичної статистики МОЗ України [Текст]: аналітично-статистичний довідник 1990-2008 рр. / П.В. Волошин, М.В. Голубчиков, І.В. Лінський, О.І. Мінко [та ін.]. – Харків: Плеяда, 2009. – 168 с.
  24. Мандель А.И. Распространенность и патоморфоз алкоголизма и опийной наркомании в Западной Сибири [Текст]: автор. дисс. д.м.н. / А.И. Мандель. – Томск, 2000. – 44 с.
  25. Бохан Н.А. Наркологическая ситуация и психичес­кое здоровье населения: региональные тренды десятилетия [Текст] / Н.А. Бохан, В.Я. Семке, А.И. Мандель // Психическое здоровье. – 2006. – № 1. – С. 32-38.
  26. Saitz R. Primary medical care and reductions in addiction severity: a prospective cohort study [Text] / R. Saitz, N.J. Horton, M.J. Larson [et al.] // Addiction. – 2005, Jan. – Vol. 100(1):70. – 8 p.
  27. Деркач В.Г. Форми первинної профілактики нарко- та токсикоманій у неповнолітніх [Текст] / В.Г. Деркач // Укр. вісник психоневрології. – 2007. – Т. 15. – Вип. 1(50). – С. 261.
  28. Овчаренко М.О. Досвід Луганського обласного наркологічного диспансеру з первинної профілактики наркотизації серед неповнолітніх [Текст] / М.О. Овчаренко // Укр. вісник психоневрології. – 2007. – Т. 15. – Вип. 1(50). – С. 274.
  29. Mason M. Substance use social networks and the geography of urban adolescents [Text] / М. Mason, І. Cheung // Substance Use and Misuse. – 2004. – Vol. 39, № 10-12. – P. 1751-1777.
  30. Илюк Р.Д. Эпидемиология и медико-социальные особенности зависимости от пива и крепких алкогольных напитков [Текст] / Р.Д. Илюк, К.В. Рыбакова, А.С. Киселев, Е.М. Крупницкий // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 2011. – Т. 111. – № 11. – Вып. 2. Алкоголизм. – С. 3-13.
  31. Ревзин В.Л. Особенности токсикоманического поведения подростков и психокоррекционная работа с ними [Текст] / В.Л. Ревзин, В.М. Зобнев, С.В. Гречаный // Ингалянты: Сборник научн. трудов. – 2005. – С. 257-292.
  32. Комарова И.А. О совершенствовании методов профилактики наркомании у студентов [Текст] / И.А. Комарова // Современные подходы к первичной профилактике наркотизации в студенческой среде: сб.н. – практ. работ. – Челябинск, 2003. – С. 28-32.
  33. Спектор Ш.И. Социально-гигиеническое исследование наркомании и алкоголизма с целью разработки комплекса мер по их профилактике (на примере Свердловской области) [Текст]: автореф. дисс… канд.мед.наук / Ш.И. Спектор. – 2005. – 23 с.
  34. Вартаньян Ф.Е. Роль международных организаций в контроле над наркотиками [Текст] / Ф.Е. Вартаньян, К.П. Шаховский // Наркология. – 2004. – № 9. – С. 32-36.
  35. Nichter M. Contributions to the study of drug use, drug abuse and drug use(r) – related interventions [Text] / М. Nichter, G. Quintero, М. Nichter [еt al.] // Substance Use and Misuse. – 2004. – Vol. 39, № 10-12. – P. 1907-2146.
  36. Цетлин М.Г. Учет социально-психологических «пронаркотических» факторов при разработке модельной городской целевой программы «Профилактика наркологических заболеваний» [Текст] / М.Г. Цетлин, В.Е. Пелипас, С.П. Елшанский // Вопросы наркологии. – 2004. – № 1. – С. 47-54.
  37. Титов С.С. Профилактика – главная стратегия наркологи [Текст] / С.С. Титов // Научно-практ.конф. «Современные направления развития регионального здравоохранения», посвященная 85-летию Омской обл. клин. б-цы. – Омск, 2005. – С. 119-120.
  38. Нагузе С.К. Основные задачи по организации профилактической антинаркотической работы среди детей и молодежи в Краснодарском крае [Текст] / С.К. Нагузе, В.В. Колесников // Вопросы наркологии. – 2005. – № 4-5. – С. 37-44.
  39. Derzon James H. Estimating intervention effectiveness: Synthetic projection of field evaluation results [Text] / James H. Derzon, Elizabeth Sale, J. Fred Springer, Paul Brounstein // J.Primary Prev. – 2005. – Vol. 26. – № 4. – P. 321-343.
  40. Лінський І.В. Актуальні тенденції поширення залежності від психоактивних речовин в Україні [Текст]: аналітичний огляд. – Випуск ІІІ / І.В. Лінський, М.В. Голубчиков, О.І. Мінко [та ін.] – Харків, 2006. – 46 с.
  41. Мусієнко Г.О. Локальні клініко-епідеміологічні статистичні дослідження та науково- обґрунтована прогностична модель розвитку епідеміологічної ситуації залежності від вживання ПАР в Харківському регіоні [Текст] / Г.О. Мусієнко, С.В. Гольцова С.В. // «Довженківські читання». – Харків: Плеяда, 2006. – С. 156-158.
  42. Кошкина Е.А. Распространенность основных наркологических заболеваний в России в 1999-2003 гг. / Е.А. Кошкина, В.В. Киржанова [Текст] // Вопросы наркологии. – 2004. – № 2. – С. 54-66.
  43. Киржанова В.В. Методологические подходы к проведению общенациональной оценки распространенности инъекционного употребления наркотиков в России [Текст] / В.В. Киржанова, Е.А. Кошкина, Л.А. Муганцева // Наркология. – 2006. – № 9. – С. 18-22.
  44. Мониторинг наркотической ситуации в Республике Татарстан в 2004 году [Текст]. – Казань: Нов. знание, 2005. – 110 с.
  45. Кошкина Е.А. Оценка распространенности наркоманий и токсикоманий в динамике на федеральном и региональном уровнях [Текст] / Е.А. Кошкина // Наркомания: ситуация, тенденция и проблемы. – М., 1999. – С. 5-20.
  46. Шибанова Н.И. Информационная оценка наркологической ситуации по данным наркологических экспертиз [Текст] / Н.И. Шибанова, Ю.А. Шуляк, А.Е. Коваленко, А.С. Сидоров // Междунар. симпозиум «Информационные технологии и общес­тво-2006»: Матер. симпозиума. – М., 2006. – С. 77-78.
  47. Минко А.И. Наркология [Текст]: новейший справочник / А.И. Минко, И.В. Линский. – 2-е изд., испр. и допол. – М.: Эксмо, 2004. – 736 с.
  48. Линский И.В. Распространение зависимости от опиоидов в Украине [Текст] / И.В. Линский, А.И. Минко, Э.Б. Первомайский [и др.] // Новости медицины и фармации в Украине. – 2006. – № 10(192). – С. 19-20.
  49. Dawson D.A. Subgroup variation in U.S. drinking patterns [Text]: results of the 1992 national longitudinal alcohol epidemiologic study / D.A. Dawson, B.F. Grant, S.P. Chou, R.P. Pickering // Journal of Substance Abuse. – 1995. – Vol. 7(3). – Р. 331-344.
  50. Knolle H. Die Dynamik der Drogenszene in der Schweiz 1977-1990 [Text] / Н. Knolle // Sozial- und Praventivmedizin. – 1996. – Vol. 41(3). – Р. 143-149.
  51. Smals G.L. Alcohol abuse among general hospital inpatients according to the Munich Alcoholism Test (MALT) [Text] / G.L. Smals // General Hospital Psychiatry. – 1994. – Vol. 16(2). – Р. 125-130.
  52. Вієвський А.М., Сосін І.К, Вієвський А.М. із спів­авт. Протоколи надання медичної наркологічної допомоги / Міністерство охорони здоров’я України, 2009. – 855 с. – http://ucdc.gov.ua.
Номер: Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 1 (36), березень 2016 р.