Немедикаментозні підходи до профілактики та лікування когнітивних розладів

19.07.2020

Найтяжча хвороба у світі – ​це звичка думати. Вона невиліковна.
Еріх Марія Ремарк

Профілактика деменції – ​актуальна проб­лема медицини та суспільства загалом. Натепер у світі на цю патологію страждають близько 20 млн осіб. У зв’язку з постарінням населення кількість випадків деменції щороку збільшується, призводячи до істотних економічних втрат, які пов’язані з необхідністю лікування хворих і догляду за ними [8, 19, 50]. Якщо будь-який метод профілактики уповільнить розвиток деменції на 1 рік, її частота знизиться на 7‑10%, на 5 років – ​40‑50% [1, 77].

Значна поширеність когнітивних розладів (КР) диктує потребу в максимально ранньому їх виявленні та створенні ефективних методів патогенетичної й симптоматичної терапії. У лікуванні та профілактиці КР оптимальним є поєднання медикаментозних і немедикаментозних підходів. Наразі активно вивчаються методи профілактики деменції, що ґрунтуються на зміні способу життя, лікуванні артеріальної гіпертензії, ослабленні оксидативного стресу й запалення, корекції гормональних і метаболічних порушень.

Особливої актуальності немедикаментозні стратегії набувають на початкових стадіях когнітивного дефіциту [4]. До немедикаментозних методів профілактики й лікування КР належать: дієта, фізичні вправи, когнітивний тренінг (зокрема когнітивна стимуляція), психологічні та поведінкові методи корекції (окрема увага приділяється нормалізації сну, арт-терапії, музикотерапії), психотерапевтичні підходи, медитація та йога.

Можливими механізмами дії немедикаментозних методів лікування є нейрогенез, синаптогенез, перенавчання нейронів, ангіогенез [7, 39]. У дослідженнях, проведених співробітниками Інституту передових наук і технологій Бекмана Університету Іллінойсу (США), було показано, що ці процеси активуються при когнітивній діяльності, особливо навчанні новим навичкам [12‑15]. Отже, щоденна когнітивна діяльність і навчання сприяють створенню нових і збереженню вже наявних нейрональних мереж, збільшуючи когнітивний резерв людини та запобігаючи розвитку КР.

Харчування

Оптимізація харчування активно обговорюється як можлива стратегія запобігання розвитку чи зниження темпів прогресування КР. Численні ретроспективні спостереження свідчать про ймовірний сприятливий вплив на когнітивні функції вітамінів груп В та Е, ненасичених жирних кислот, обмеження калорійності раціону. У свіжих фруктах і овочах містяться антиоксиданти, що послаблюють процеси оксидативного стресу, котрий має велике значення для розвитку нейродегенеративного процесу. Вживання свіжих фруктів і овочів може бути ефективнішим, аніж приймання тільки вітамінів [25]. Проте дані інтервенційних проспективних досліджень суперечливі та далеко не завжди підтверджують нейропротективний ефект того чи іншого нутрієнта [61].

Проведено кілька досліджень, присвячених впливу харчування з високим умістом антиоксидантів, поліненасичених жирних кислот на розвиток КР. Відзначено, що таке харчування поєднується з уповільненням розвитку КР і зниженням частоти появи хвороби Альцгеймера (ХА). Так, спостереження за 3700 літніми особами впродовж 6 років показало, що включення в раціон великої кількості овочів поєднується зі зменшенням ризику виникнення КР [49]. Однак у хворих на ХА насичене антиоксидантами харчування не дає істотного позитивного результату [25]. Можливо, сприятливий ефект антиоксидантів послаблює процеси оксидативного стресу, що проявляється переважно в здорових людей (без КР) і не чинить істотного впливу при загибелі великої кількості нейронів у разі ХА [6].

Середземноморська дієта, у складі котрої велика кількість антиоксидантів, поліненасичених жирних кислот, асоційована зі зниженням частоти розвитку ХА, помірного КР (ПКР) і деменції [57‑58]. Проте механізми, за якими середземноморська дієта може запобігти появі ХА та прогресуванню КР, досі незрозумілі. Певною мірою це пов’язано зі зниженням частоти інсульту, серцево-судинних захворювань, які є чинниками ризику КР, а також зменшенням процесів запалення й метаболічних порушень у головному мозку [30]. Так, у дослідженні РREDIMED, де вивчали 522 пацієнтів із високим ризиком судинних подій протягом 4,8 року, було показано, що середземноморська дієта з обов’язковим включенням у раціон оливкового масла чи горіхів сприяла поліпшенню когнітивних функцій за короткою шкалою оцінки психічного статусу (MMSE) й тестом малювання годинника [4, 47].

Відзначено, що помірне вживання вина (250‑500 мл/добу) поєднується зі зменшенням ризику розвитку деменції порівняно зі значнішим уживанням алкоголю чи відмовою від нього [6, 40].

Регулярна рухова активність

Регулярна фізична активність становить основу здорового способу життя й може перешкоджати розвитку деменції внаслідок зменшення маси тіла, зниження артеріального тиску, підвищення толерантності тканин до глюкози, кровопостачання головного мозку тощо. Відзначено, що чим нижча фізична активність, тим значніша втрата нейронів гіпокампа в літніх осіб [22]. Експериментальні дослідження на тваринах показують, що зростання фізичної активності сприяє збільшенню товщини кори головного мозку й іншим змінам, які можуть уповільнити розвиток деменції [6, 23].

Численні дослідження продемонстрували, що регулярні фізичні вправи дають змогу літній людині довше зберігати розумову й соціальну активність, а також запобігають розвитку КР. Окрім стимуляції нейрогенезу, синаптогенезу й нейронального навчання, регулярні фізичні навантаження стимулюють ангіо- й артеріогенез, тобто сприяють розвитку нової капілярної мережі та збільшенню діа­метра вже наявних судин. Отже, спостерігаються покращення мозкового кровообігу та формування більшого споживання поживних речовин і кисню мозком [59].

Вплив фізичної активності на ризик КР і деменції проаналізували S. Guure та співавт. [31]. Вони вивчали результати 45 проспективних спостережень тривалістю від 1 до 28 років, у яких брали участь 117 410 пацієнтів. Отримані дані показали, що активний у фізичному плані спосіб життя асоційований зі зниженням ризику деменції на 21‑24%, що статистично достовірно. Ці відомості узгоджуються з низкою інших досліджень [4, 16, 32, 62, 73]. Однак де­яким авторам не вдалося довести нейропротективного впливу фізичної активності щодо КР. Передбачається, що профілактичний ефект фізичної активності пов’язаний зі стимуляцією вироблення церебральних нейротрофічних факторів, що уповільнює прогресування нейро­дегенеративного процесу [38, 42, 48].

Проспективне спостереження за 5925 жінками віком ≥65 років, які не мали КР на момент включення в дослідження, показало, що через 6‑8 років зниження когнітивних функцій залежало від фізичної активності за даними MMSE [79]. Відповідно до інтенсивності фізичної активності, пацієнток було розподілено на чотири групи; частота зниження когнітивних функцій у жінок із максимальною, високою, середньою й низькою активністю становила 17, 18, 22 та 24% відповідно [6]. Згідно з даними спостереження за 1740 пацієнтами віком ≥65 років протягом 6 років, регулярна фізична активність поєднувалася зі зменшенням частоти розвитку деменції [6, 41].

S. Colcombe та співавт. провели метааналіз 18 досліджень, присвячених впливу фізичних вправ на стан когнітивних функцій у літніх пацієнтів [22]. Усіх учасників розподілили на три групи: 55‑65, 66‑70 і ≥71 рік. Добровольці виконували як аеробні, так і силові вправи. Мета­аналіз показав, що найкращий ефект щодо когнітивних функцій був досягнутий у хворих віком 66‑70 років, які регулярно виконували аеробні вправи. При цьому тривала й регулярна фізична активність виявилася ефективнішою, тоді як короткочасні й епізодичні фізичні вправи не мали істотного впливу на стан когнітивних функцій пацієнтів.

Опубліковано метааналіз 12 досліджень, присвячених оцінці впливу фізичної активності на стан пізнавальних функцій 754 осіб віком від 55 років, які не мали когнітивного зниження [81]. Було показано, що регулярна фізична активність жодним чином не корелювала з когнітивним рівнем. Автори дослідження припустили, що отримані результати можуть бути наслідком особливостей вибірки; в пацієнтів старшого віку з когнітивним зниженням при більших фізичних навантаженнях можуть бути отримані інші дані.

Крім профілактики розвитку КР, регулярна рухова активність використовується з метою полегшення вже наявних у пацієнта КР (так званий моторний тренінг). L. Baker і спів­авт. провели дослідження оцінки ефективності аероб­ного моторного тренінгу в терапії хворих на ХА [10]. Загалом було включено 33 пацієнти віком від 55 до 85 років з амнестичними ПКР. Учасники основної групи виконували високоінтенсивні аеробні вправи, контрольної – ​переважно на розтягування. Проведене дослідження показало, що 6-місячне виконання аеробних вправ чинило залежний від статі ефект на когнітивні функції, метаболізм глюкози, стан гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. У жінок відбулися поліпшення виконання безлічі тестів на функції регулювання та контролю когнітивної діяльності, утилізації глюкози клітинами, зниження рівня інсуліну натще в плазмі крові, зміна концентрації кортизолу й мозкового нейро­трофічного фактора. У чоловіків аеробні вправи підвищували рівень інсуліноподібного фактора росту I у плазмі та сприятливо діяли тільки на виконання час­тини B тесту стеження. Незалежно від статі й віку пацієнтів, вплив аеробних навантажень на когнітивні функції був достовірно більшим порівняно з іншими типами фізичної активності.

T. Suzuki та співавт. шляхом оцінки впливу мультикомпонентних фізичних вправ на стан когнітивних функцій в осіб із початковими проявами ХА виявили, що фізичні вправи підвищували чи принаймні підтримували когнітивні функції пацієнтів [68]. У хворих основної групи не було відзначено прогресування КР протягом 12 міс спостереження.

Проте навіть за наявності великої кількості досліджень, у яких було показано ефективність фізичної активності щодо уповільнення КР, не можна вважати повністю доведеним, що регулярні заняття запобігають розвитку деменції. Це пов’язано з методичними труднощами проведення подібних досліджень і об’єктивної оцінки рухової активності, необхідністю тривалого спостереження тощо. На додачу відсутні великі рандомізовані випробування, що продемонстрували би зниження частоти розвитку деменції при збільшенні фізичних навантажень. Тому потрібні додаткові дослідження в цьому напрямі.

Залишаються не до кінця зрозумілими рекомендації, що стосуються тривалості, інтенсивності й характеру фізичних навантажень. Встановлено, що літнім людям із/без КР показано регулярну фізичну активність: прогулянки не менш ніж 30 хв 3 рази на тиждень або аеробні вправи й заняття спортом [22].

Когнітивний тренінг

Серед немедикаментозних методів лікування та профілактики КР рекомендованим і досить часто використовуваним є когнітивний тренінг (КТ), який називають «фітнесом для мозку». КТ являє собою спеціальні програми й методики, що дають змогу тренувати пам’ять, увагу й інші когнітивні складові, підтримувати наявні когнітивні здібності, а також розвивати ті пізнавальні функції, що перебувають на низькому рівні. Окремий напрям КТ – ​навчання родичів стратегіям, які дають можливість компенсувати втрачені пізнавальні здібності пацієнтів із деменцією [7].

Виділяють два типи КТ – ​компенсаторний і відновний [55]. Основним завданням компенсаторного КТ є підтримання чи поліпшення наявного рівня пізнавальних функцій загалом. Найчастіше використовують методики, що полегшують запам’ятовування й відтворення інформації, як-от візуалізація, підказки, розподіл за категоріями, а також методи, здатні підвищити рівень довільної уваги та мотивації (наприклад, виконання завдань із заохоченням за певний час). Основна мета відновного КТ – ​повернення втраченої чи нормалізація зниженої когнітивної функції. Компенсаторний КТ хворий часто виконує самостійно чи за допомогою родичів (особи, котра доглядає). Відновний КТ розробляється індивідуально після проведення нейропсихологічного дослідження. Найчастіше його виконує лікар або нейропсихолог [7].

Ефективність КТ доведено в багатьох дослідженнях. D.I. Sitzer і співавт. провели мета­аналіз 17 опублікованих досліджень, присвячених КТ у хворих на ХА [60]. Було показано, що КТ дієвий у пацієнтів на початкових стадіях ХА в поєднанні з препаратами базисної симптоматичної терапії. Порівняльний аналіз продемонстрував, що кращої ефективності при ХА можна досягти в разі застосування відновного КТ [7].

R. Kawashima та співавт. оцінили можливості КТ у хворих на ХА порівняно з пацієнтами із судинною деменцією (СД) [37]. Завдання були однаковими для осіб із ХА та СД і стосувалися переважно так званої робочої пам’яті: пацієнт мав прочитати оповідання, переказати його й розв’язати арифметичні завдання. Усі учасники отримували препарати базисної симптоматичної терапії в стабільних дозах. Пацієнти основної групи, крім медикаментозного лікування, займалися за описаним вище алгоритмом близько 15 хв на день, 3‑5 днів на тиждень. Проведене дослідження показало, що навіть недовгі заняття корисні для осіб із деменцією: через 6 міс у пацієнтів основної групи сума балів за MMSE збільшилася з 15,8 до 18,2, тоді як у хворих конт­рольної групи, котрі отримували тільки фармакотерапію, відзначалося зниження загального середнього показника на 2,5 порівняно з початковим рівнем. Відмінності між вираженістю КР у пацієнтів основної та конт­рольної груп досягали статистичної достовірності, водночас при включенні в дослідження учасники основної та контрольної груп були зіставні за тяжкістю КР. У групі КТ позитивний результат був досягнутий щодо когнітивних функцій, які піддавалися тренуванню, а також тих, які не тренували цілеспрямовано. Цю особ­ливість динаміки КР у хворих після відновного КТ автори вважали надзвичайно корисною для реабілітації осіб із КР різного ступеня вираженості та назвали «ефектом перенесення».

Проведені нейрофізіологічні дослідження демонструють, що систематичний КТ не тільки стимулює нейрогенез, синаптогенез, нейрональне навчання, але й сприяє низці інших змін функціональної активності мозку [11]. Дослідження K. Erickson і співавт. показало, що в пацієнтів під час і після проведення КТ відзначається збільшення метаболізму глюкози, переважно домінантної вентролатеральної префронтальної кори [28].

Крім того, подібні результати були отримані J. van Paasschen і співавт. при вивченні 19 осіб [70]. Усі хворі страждали на ХА й отримували препарати базисної симптоматичної терапії в стабільній дозі не менш ніж 3 міс. Паці­єнти основної групи, крім медикаментозного лікування, застосовували КТ. Час виконання КТ в учасників основної групи становив 1 год кілька разів на тиждень протягом 8 тиж. Пацієнти контрольної групи отримували релаксаційну терапію такої самої схеми та тривалості.

Порівняльний аналіз, проведений через 8 тиж, показав, що у хворих основної групи при проведенні функціональної нейровізуалізації з когнітивним навантаженням (пацієнтам показували фотографії відомих людей із правильно й неправильно підписаними іменами) відзначалося посилення активності нейронів лівої середньої лобної звивини, острівця, кутової звивини та префронтальної лобової кори з двох боків, базальних гангліїв зліва, а також правої поясної звивини. Особи контрольної групи виконували завдання достовірно гірше, при цьому в них мало місце зниження активності всіх відділів кори, що також відрізняло їх від таких основної групи.

Відповідно до проведених досліджень, КТ ефективний в осіб із ПКР. S. Boripuntakul і спів­авт. провели дослідження ефективності КТ у пацієнтів із початковими стадіями ХА. Загалом було включено 10 учасників з амнестичним варіантом ПКР [17]. Пацієнтів рандомізували в основну й контрольну групи. Хворі основної групи отримували 18 сесій КТ протягом 6 тиж. Порівняльний аналіз, виконаний через 6 тиж, продемонстрував, що в осіб основної групи відзначалося достовірне поліпшення пам’яті, уваги, виконавчих функцій. Рівень когнітивного функціонування в пацієнтів контрольної групи не змінився.

Подібні результати при оцінці ефективності КТ в осіб із ПКР показані також в інших дослідженнях [18, 66, 52]. Отже, КТ може бути корисним не тільки для поліпшення пізнавальних функцій пацієнтів, але й як метод зниження швидкості прогресування захворювання.

M. Martin і співавт. провели аналіз ефективності КТ у пацієнтів із ПКР і здорових літніх осіб [47]. До нього увійшли дослідження, виконані з січня 1970 р. по вересень 2007 р. Було показано, що КТ, який включав завдання на тренування пам’яті, позитивно впливав на стан когнітивних функцій в осіб із ПКР і здорових людей похилого віку.

Один із напрямів дослідження можливостей КТ при КР – ​створення загального уніфікованого протоколу тренінгу чи хоча би використання схожих методик.

Когнітивна стимуляція

Когнітивна стимуляція (КС) – ​один із варіантів КТ, який виконує лікар або нейропсихолог [25, 81]. У сесії бере участь пацієнт із деменцією, його родич або особа, котра доглядає. Обговорюються проб­леми орієнтації в місці, часі, власній особистості, особливості поведінки хворого. Далі лікар пояснює родичу чи доглядальнику з чим, імовірно, пов’язані проблеми поведінки пацієнта й разом із ним досліджує можливості та стратегії їх подолання. Так, однією з частих причин розвитку агресії у хворих на ХА є систематичне нагадування родичами про наявні в нього порушення пам’яті («ти знову поклав цю річ сюди, я стільки разів просила тебе цього не робити, але ти знову забув»). З огляду на збереження критики пацієнта до наявних у нього розладів пам’яті, це спричиняє спроби захиститися через несприйняття або агресію щодо особи, котра здійснює догляд. Отже, одне із завдань КС – ​створення для хворого оптимальної якості життя з урахуванням наявного в нього когнітивного рівня [7].

Друга мета КС – ​забезпечення достатньої соціальної активності для пацієнта з огляду на вираженість КР. Хворому та доглядальнику пропонують виконувати різні неспецифічні завдання, як-от відгадування кросвордів, читання книг, газет, журналів, спільний перегляд кіно­фільмів, гра в доміно, карти, в’язання, шиття, туризм, відвідування виставок. Обговорюються можливості виконання будь-якої активності, подолання потенційних труднощів, обираються варіанти, оптимальні для пацієнта [7].

Пацієнти, котрі пройшли курс КС, переважно підкреслюють її важливість, зокрема щодо розуміння труднощів, які виникають при виконанні простих побутових дій, і створення ефективної стратегії їх подолання. Проведені дослідження показують, що результатом КС є поліпшення якості життя хворого, а також його настрою та пам’яті [5, 81].

B. Woods і співавт. опублікували аналіз 15 досліджень, присвячених ефективності КС [79]. У них сумарно взяли участь 718 пацієнтів із деменцією легкого та помірного ступенів тяжкості, при цьому 407 становили основну групу, 311 – ​контрольну. Всі хворі отримували препарати базисної симптоматичної терапії в стабільних дозах. Відповідно до проведеного метааналізу, крім впливу на якість життя, КС також чинила сприятливу дію на пам’ять і розумові функції учасників. Можливо, позитивна динаміка когнітивних функцій – ​результат зниження тривоги пацієнта внаслідок поліпшення його взаємодії з родичами й особою, котра доглядає.

Психотерапія

Відомо, що тривога й депресія чинять негативний вплив на когнітивні функції хворих незалежно від тяжкості КР. З огляду на це можна припустити, що психотерапія – ​один з обов’язкових методів для поліпшення стану осіб із когнітивною дисфункцією. Проте слід зазначити, що дієвість психотерапії було доведено тільки в пацієнтів із ПКР. За результатами пілотних рандомізованих контрольованих досліджень, не отримано достовірних доказів ефективності цього методу в осіб із деменцією [3, 7, 65].

Медитація та йога

За даними низки дослідників, техніки медитації чи йога також чинять позитивний вплив на стан пізнавальних функцій. R. Wells і співавт. вивчали ефект медитативних технік на когнітивну сферу в літніх пацієнтів [76]. У дослідження були включені 14 учасників віком від 55 до 90 років, тривалість спостереження становила 8 тиж. Дослідження показало, що на тлі регулярних медитацій у пацієнтів було зафіксовано збільшення функціональних зв’язків між корою задньої частини поясної звивини, білатеральною медіальною префронтальною корою й лівим гіпокампом [7].

Згідно з проведеними дослідженнями, зняття стресу шляхом медитативного зосередження, а також стандартні медитації усвідомленості й інтервенція йогою позитивно корелюють із щільністю сірої речовини гіпокампа в здорових дорослих [35, 36, 44]. Окрім того, в пацієнтів, які тривалий час медитують, відзначається достовірно більший обсяг гіпокампа порівняно з особами відповідного віку, котрі входять до контрольної групи [46, 75].

Якість сну

Відомо, що пацієнти, котрі тривалий час страждають на безсоння, мають достовірно вищий ризик виникнення КР. Недостатня якість або кількість сну чинить негативний вплив на розвиток нейродегенеративних і судинних КР. Під час сну відзначається зниження частоти серцевих скорочень, дихання, рівня артеріального тиску, цукру, а також збільшення кліренсу амілоїдного білка. Отже, дефіцит сну спричиняє розвиток зворотних процесів, зростання швидкості амілоїдогенезу й формування судинних чинників ризику чи підвищення вираженості вже наявних серцево-­судинних розладів [2, 7, 9, 27, 30, 54, 77].

Музикотерапія

Згідно з оглядом A. Vink і співавт., у роботі з пацієнтами, котрі страждають на КР, доцільно використовувати активну й рецептивну музикотерапію [71]. У першому випадку хворий втягується в музичну діяльність (співає, грає на музичному інструменті, імпровізує, танцює), в другому – ​слухає (композиції виконує чи відбирає терапевт). Музикотерапія має високу ефективність при КС [73]. Варто зазначити вплив музики на вираженість тривоги й депресії. Аналіз дії хорового співу щодо стану когнітивних і емоційних функцій показав, що цей вид хобі знижує прояви депресії, тривоги й одночасно підвищує рівень мотивації, цілеспрямованість та якість життя в пацієнтів із деменцією [7, 21, 55, 71, 77].

Арт-терапія

Ефективність арт-терапії описано в осіб із хронічними захворюваннями, онкологічною патологією, в лікуванні посттравматичного стресового розладу [20, 29, 35, 45, 68]. За даними деяких авторів, така методика має позитивний вплив на стан когнітивних функцій і поведінку пацієнтів із деменцією, покращує самооцінку, здатність до спілкування, зменшує тривогу та депресію [3, 6, 34, 37, 47, 53, 57, 64, 67, 72].

Висновки

Нині активно вивчаються різні можливі напрями профілактики деменції. В арсеналі клініцистів, які займаються веденням пацієнтів із КР, є досить велика кількість медикаментозних і немедикаментозних методів терапії, що вже довели свою ефективність у багатьох дослідженнях. Немедикаментозні методи, зокрема консультації з дієтологом, регулярні силові й аеробні фізичні вправи, сеанси КТ, відіграють важливу роль у запобіганні розвитку деменції й уповільненні темпів прогресування зниження когнітивного функціонування. Проте їх не слід розглядати як альтернативу фармакологічним методам. Тільки комплексний підхід до менеджменту таких хворих, що поєднує в собі медикаментозні й немедикаментозні методи лікування, а також роботу з родичами, дає дійсно хороший результат – ​сповільнює прогресування захворювання, а часто й поліпшує когнітивні функції.

Література

1. Бачинская Н.Ю. Когнитивные нарушения и их коррекция при старении / Н.Ю. Бачинская // Здоров’я України. Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія». – 2016. – № 4 (39). – 10 с.
2. Боголепова А.Н. Нарушения сна и болезнь Альцгеймера / А.Н. Боголепова // Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика. – 2018. – ​№ 10 (1). – ​С. 74‑77.
3. Волель Б.А. Когнитивные нарушения при тревожных расстройствах / Б.А. Волель, Д.С. Петелин, Р.В. Ахап­кин, А.А. Малютина // Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика. – 2018. – № 10 (1). – ​С. 78‑82.
4. Захаров В.В. Практические алгоритмы ведения пациентов с когнитивными нарушениями / В.В. Захаров, Н.В. Вахнина // Медицинский совет. – 2019. – № 6. – ​С. 27‑33.
5. Менделевич Е.Г. Болезнь Альцгеймера: фармакологические и нефармакологические подходы к коррекции психоневрологических расстройств / Е.Г. Менделевич // Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика. – 2018. – № 10 (3). – ​С. 129‑134.
6. Парфенов В.А. Профилактика болезни Альцгеймера / В.А. Парфенов // Неврология, нейропсихиатрия, психо­соматика. – 2011. – № 3. – ​С. 8‑13.
7. Преображенская И.С. Нелекарственные методы терапии когнитивных нарушений / И.С. Преображенская, Д. Фанталис, С.А. Абдышова, А.А. Киндарова // Нев­рология, нейро­психиатрия, психо­соматика. – 2019. – № 11. – ​С. 68‑77.
8. Яхно Н.Н. Деменции / Н.Н. Яхно, В.В. Захаров. – ​М.: Мед-пресс-информ. – 2011. – 272 с.
9. Alfano C.A. Sleep problems and their relation to cognitive factors, anxiety, and depressive symptoms in children and adolescents / C.A. Alfano, A.H. Zakem, N.M. Costa // Depress Anxiety. – 2009. – ​Vol. 26. – ​Р. 503‑512.
10. Baker L. Effects of aerobic exercise on mild cognitive impairment: a controlled trial / L. Baker, L. Frank, K. Foster-Schubert // Arch. Neurol. – 2010. – ​Vol. 67 (1). – ​Р. 71‑79.
11. Belleville S. Biomarkers of cognitive training effects in aging / S. Belleville, L. Bherer // Curr. Transl. Geriatric Exp. Gerontol. Rep. – 2012. – ​Vol. 1. – ​Р. 104‑110.
12. Bherer L. Cognitive plasticity in older adults: effects of cognitive training and physical exercise. PERFORM Centre and Psychology Department, Concordia University, Montreal, Quebec, Canada / L. Bherer // Ann. NY Acad. Sci. – 2015. – ​Vol. 1337. – ​Р. 1‑6.
13. Bherer L. Testing the limits of cognitive plasticity in older adults: application to attentional control / L. Bherer, A.F. Kramer, M.S. Peterson // Acta Psychol. – 2006. – ​Vol. 123. – ​Р. 261‑278.
14. Bherer L. Training effects on dual-task performance: are there age-related differences in plasticity of attentional control? / L. Bherer, A.F. Kramer, M.S. Peterson // Psychol. Aging. – 2005. – ​Vol. 20. – ​Р. 695‑709.
15. Bherer L. Transfer effects in task-set cost and dual-task cost after dual-task training in older and younger adults: further evidence for cognitive plasticity in attentional control in late adulthood / L. Bherer, A.F. Kramer, M.S. Peterson // Exp. Aging Res. – 2008. – ​Vol. 34. – ​Р. 1‑32.
16. Blondell S.J. Does physical activity prevent cognitive decline and dementia? A systematic review and meta-analysis of longitudinal studies / S.J. Blondell, R. Hammersley-Mather, J.L. Veerman // BMC Public. Health. – 2014. – ​Vol. 14. – 510 р.
17. Boripuntakul S. Short-term effects of cognitive training program for individuals with amnestic mild cognitive impairment: a pilot study. 2nd ed. Taylor & Francis, UK / S. Boripuntakul, S. Kothan, P. Methapatara. – 2012. – ​P. 138‑149.
18. Brickman A.M. Cognitive and brain reserve. In: Depp C.A., Jeste D. eds. Successful cognitive and emotional aging / A.M. Brickman, K.L. Siedlecki, Y. Stern // Arlington, USA: American Psychiatric Publishing, Inc. – 2010. – ​P. 157‑172.
19. Brookmeyer R. Projections of Alzheimer’s disease in the United States and the public health impact of delaying disease onset / R. Brookmeyer, S. Gray, C. Kawas // Am. J. Public. Health. – 1998. – ​Vol. 88. – ​P. 1337‑1342.
20. Chancellor B. Art therapy for Alzheimer’s disease and other dementias / В. Chancellor, А. Duncan, А. Chatterjee // J. Alzheimer’s Dis. – 2014. – ​Vol. 39. – ​Р. 1‑11.
21. Chu H. The impact of group music therapy on depression and cognition in elderly persons with dementia: a randomized controlled study / Н. Chu, C.Y. Yang, Y. Lin // Biol. Res. Nurs. –2014. – ​Vol. 16. – ​Р. 209‑217.
22. Colcombe S. Fitness effects on the cognitive function of older adults: a metaanalytic study / S. Colcombe, A.F. Kramer // Psychol. Scienc. – 2003. – ​Vol. 14. – ​Р. 125‑130.
23. Cotman C.W. Exercise builds brain health: key roles of growth factor cascades and inflammation / C.W. Cotman, N.C. Berchtold, L.-A. Christie // Trends in Neuroscienc. – 2007. – ​Vol. 30. – ​Р. 464‑472.
24. Cruz T.J.P. Cognitive stimulation for older people with Alzheimer’s disease performed by the caregiver / T.J.P Cruz, S.P.C. Sa, M.C. Lindolpho, C.P. Caldas // Rev. Bras. Inform. – 2015. – ​Vol. 68 (4). – ​Р. 450‑456.
25. Del Parigi A. Nutritional factors, cognitive decline, and dementia / A. Del Parigi, F. Panza, C. Capurso // Brain Res. Bull. – 2006. – ​Vol. 69. – ​Р. 1‑19.
26. Diekelmann S. Sleep for cognitive enhancement / S. Diekelmann // Front Syst. Neurosci. – 2014. – ​Vol. 8. – 46 р.
27. Erickson K.I. Training-induced plasticity in older adults: effects of training on hemispheric asymmetry / K.I. Erickson, S.J. Colcombe, R. Wadhwa // Neurobiol. Aging. – 2007. – ​Vol. 28. – Р. 272‑283.
28. Geue K. An overview of art therapy interventions for cancer patients and the results of research / K. Geue, H. Goetze, M. Buttstaedt // Complement Ther. Med. – 2010. – ​Vol. 18. – Р. 160‑170.
29. Goder R. Effects of transcranial direct current stimulation during sleep on memory performance in patients with schizophrenia / R. Goder, P. Baier, B. Beith // Schizophrenia Res. – 2013. – ​Vol. 144. – ​Р. 153‑154.
30. Gu Y. Mediterranean diet, inflammatory and metabolic biomarkers, and risk of Alzheimer’s disease / Y. Gu, J. Luchsinger, Y. Stern // J. Alzheimer Dis. – 2010. – ​Vol. 22 (2). – ​Р. 483‑492.
31. Guire C.B. Impact of physical activity on cognitive decline, dementia and its subtypes: meta-analysis of prospective studies / C.B. Guire, N.A. Ibrahim, M.B. Adam, S.M. Said // Biomed. Res. Int. – 2017. – 924 р.
32. Hamer M. Physical activity and risk of neurodegenerative disease: a systematic review of prospective evidence / M. Hamer, Y. Chida // Psychological Medicine. – 2009. – ​Vol. 39 (1). – ​Р. 3‑11.
33. Hattori H. Controlled study on the cognitive and psychological effect of coloring and drawing in mild Alzheimer’s disease patients / H. Hattori, С. Hattori, С. Hokao // Geriatr. Gerontol. Int. – 2011. – ​Vol. 11. – ​Р. 431‑437.
34. Hogan S. Healing arts: the history of art therapy. – London: Jessica Kingsley Publishers, 2001.
35. Kabat-Zinn J. Full catastrophe living: using the wisdom of your body and mind to face stress, pain, and illness. – New York: Random House, 1990.
36. Kahn-Denis K.B. Art therapy with geriatric dementia clients / K.B. Kahn-Denis // Art Ther. J. Am. Art Ther. Assoc. – 1997. – ​Vol. 14. – ​Р. 194‑199.
37. Kawashima R. Mental exercises for cognitive function: clinical evidence / R.J. Kawashima // Prev. Med. Public. Health. – 2013. – ​Vol. 46. – ​Р. 522‑527.
38. Kishimoto H. The longterm association between physical activity and risk of dementia in the community: the Hisayama Study / Н. Kishimoto, Т. Ohara, J. Hata // European Journal of Epidemiology. – 2016. – ​Vol. 31 (3). – ​Р. 267‑274.
39. Kolb B. Principles of neuroplasticity and behavior. In: Stuss D., Winocur G., Robertson I., eds. Cognitive neurorehabilitation: evidence and application / B. Kolb, R. Gibb / 2nd ed. NY, USA: Cambridge University Press, 2008. – ​P. 6‑21.
40. Larrieu S. Nutritional factors and risk of incident dementia in the PAQUID longitudinal cohort / S. Larrieu, L. Letenneur, C. Helmer // J. Nutr. Health Aging. – 2004. – ​Vol. 8. – ​Р. 150‑154.
41. Larson E.B. Exercise is associated with reduced risk for incident dementia among persons 65 years of age and older / E.B. Larson, L. Wang, J.D. Bowen // Ann. Intern. Med. – 2006. – ​Vol. 144. – ​Р. 73‑81.
42. Laurin D. Physical activity and risk of cognitive impairment and dementia in elderly persons / D. Laurin, R. Verreault, J. Lindsay, K. MacPherson, K. Rockwood // Archives of Neurology. – 2001. – ​Vol. 58 (3). – ​Р. 498‑504.
43. Lazar S.W. Functional brain mapping of the relaxation response and meditation / S.W. Lazar, G. Bush, R.L. Gollub // Neuro Report. – 2000. – ​Vol. 11. – ​Р. 1581‑1585.
44. Lomo T. The discovery of long-term potentiation / T. Lomo // Philos. Trans. R. Soc. Lond. B. Biol. Sci. – 2003. – ​Vol. 358 (1432). – ​Р. 617‑620.
45. Luders E. The underlying anatomical correlates of longterm meditation: larger hippocampal and frontal volumes of gray matter / E. Luders, A. Toga, N. Lepore // Neuro­imaging. – 2009. – ​Vol. 45. – ​Р. 672‑678.
46. Martin M. Cognition-based interventions for healthy older people and people with mild cognitive impairment / M. Martin, L. Clare, A. Altgassen // Cochrane Database Syst. Rev. – 2011. – ​Vol. 1. – ​Р. 62‑70.
47. Martinez-Lapiscina E.H. Mediterranean diet improves cognition: the PREDIMED-NAVARRA randomised trial / E.H. Martinez-Lapiscina, P. Clavero, E. Toledo, R. Estruch, J. Salas-Salvado, B. San Julian, A. Sanchez-Tainta, E. Ros, C. Valls-Pedret, M.A. Martinez-Gonzalez // J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. – 2013. – ​Vol. 84 (12). – ​Р. 1318‑1325.
48. Morgan G.S. Physical activity in middle-age and dementia in later life: findings from a prospective cohort of men in caerphilly, South Wales and a meta-analysis / G.S. Morgan, J. Gallacher, A. Bayer, M. Fish, S. Ebrahim, Y. Ben-Shlomo // Journal of Alzheimer’s Disease. – 2012. – ​Vol. 31 (3). – ​Р. 569‑580.
49. Morris M.C. Associations of vegetable and fruit consumption with age-related cognitive change / M.C. Morris, D.A. Evans, C.C. Tangney // Neurology. – 2006. – ​Vol. 67. – ​Р. 1370‑1376.
50. O’Brien J. Cerebrovascular disease, cognitive impairment and dementia. 2nd edition of Cerebrovascular disease and dementia / J. O’Brien, D. Ames, L. Gustafson. – ​London, New York: Martin Dunitz. – 2004. – 420 р.
51. Palmer K. Differential evolution of cognitive impairment in non-demented older persons / K. Palmer, H.-X. Wang, L. Backman // Am. J. Psychiatry. – 2002. – ​Vol. 159. – ​Р. 436‑442.

Повний список літератури, що включає 81 пункт, знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 11 (480), червень 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

26.11.2020 Інфекційні захворювання Неврологія Неврологічні ускладнення COVID‑19 і противірусний імунітет: яка роль вітамінів групи В?

Останнім часом з’являється все більше повідомлень, що інфекція SARS-CoV‑2 пов’язана з тяжкими неврологічними та психіатричними розладами, як-от метаболічна енцефалопатія, епілептичні напади, ішемічно-гіпоксичні пошкодження, когнітивні порушення тощо [1-8]. Ті чи інші неврологічні симптоми виникають у кожного другого хворого, поява цих симптомів асоціюється зі значною захворюваністю та смертністю, а віддалені наслідки наразі невідомі [9, 10]. Для попередження цих ускладнень було запропоновано використовувати вітаміни групи В із нейротропними властивостями (В1, В6, В12); ці вітаміни також відіграють важливу роль у противірусному імунітеті [11]....

22.11.2020 Неврологія Застосування фармакотерапії та пов’язаний із нею ризик падінь в осіб похилого віку

Падіння серед літніх осіб є основною причиною госпіталізацій через травми та пов’язаної з ними смертності. Використання медикаментів напряму корелює з підвищенням ризику падінь. A. Bor et al. провели ретроспективне когортне дослід­жен­ня, метою якого було вивчення можливих предикторів падінь серед геріатричних пацієнтів протягом п’яти років, а також оцінка застосування ліків мешканцями будинків престарілих. Отримані результати опубліковані у виданні International Journal of Clinical Pharmacy (2017; 39: 408‑415)....

22.11.2020 Неврологія Сила природних компонентів для потрійного захисту від цереброваскулярної патології

Характерні ознаки бурхливого сьогодення – ​загальне постарішання населення та «помолодшання» серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань, передусім ішемічної хвороби серця та інсульту. За даними ВООЗ, саме вони є найчастішими причинами смертей у всьому світі. Ще одним важким тягарем для людства є зростання частоти когнітивних порушень, зумовлених деменцією. Чи можливо дожити до поважного віку, зберігаючи ясність розуму? Задача не з простих, і однією з найважливіших умов для її вирішення є постійна турбота про здоров’я, зокрема підтримання нормального функціонування системи кровообігу, що є запорукою благополуччя всього організму. ...

22.11.2020 Неврологія Коли хвороба Паркінсона виходить з-під контролю

Нині неврологічні розлади є провідною причиною інвалідизації у всьому світі, при цьому старіння збільшує тягар нейродегенеративних розладів, зокрема хвороби Паркінсона (ХП). ХП є досить поширеним захворюванням, на яке страждає близько 10 млн осіб у світі. Водночас можливості лікування пацієнтів із ХП продовжують зростати. Сучасні стратегії терапії, зокрема в ситуаціях, коли хворобу стає важко контролювати, висвітлила у межах ХІІ Нейросимпозіуму (8‑10 вересня 2020 року) д. мед. н., професорка кафедри неврології № 1 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України Тетяна Миколаївна Слободін....