Мелоксикам як препарат вибору в пацієнтів з остеоартритом та загостренням суглобового синдрому при COVID‑19

27.11.2021

Стаття у форматі PDF

У жовтні 2021 року відбулася конференція «Клінічні рекомендації в загальній практиці сімейного лікаря, терапевта». Захід був присвячений обговоренню сучасних підходів до діагностики та лікування найпоширеніших захворювань. Основні стратегії у менеджменті пацієнтів з остеоартритом (ОА) в умовах пандемії COVID‑19 висвітлила кандидат медичних наук Мар’яна Миколаївна Селюк (кафедра військової терапії Української військово-медичної академії, м. Київ)

Біль у суглобах як один з основних симптомів у хворих на COVID‑19

За словами професорки, ще 1,5 року тому існування постковідного синдрому піддавалося сумнівам, але вже сьогодні цей діагноз є складовою Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ‑10). Залежно від тривалості скарг та симптомів, пов’язаних із COVID‑19, розрізняють:

  • гострий COVID‑19 – ​скарги та симптоми тривалістю до 4 тижнів;
  • затяжний (тривалий) симптоматичний COVID‑19 – ​скарги та симптоми тривалістю 4‑12 тижнів;
  • постковідний синдром – ​скарги і симптоми, що розвиваються під час або після COVID‑19, тривають >12 тижнів та не пов’язані з іншими захворюваннями.

Серед найпоширеніших симптомів у хворих під час гострої фази COVID‑19 та як залишкова симптоматика після появи перших ознак інфекції протягом 60 днів відзначають втому, задишку та біль у суглобах (Bernabei et al., 2020).

ОА – ​найпоширеніше захворювання суглобів серед українців

Згідно з даними державної статистичної звітності за 2014 р., поширеність ОА становила 3140 на 10 тис. населення, тоді як захворюваність – ​460 на 100 тис. населення.

В основі розвитку ОА лежить низькоінтен­сивне хронічне запалення, що призводить до розвитку тривалого больового синдрому. Основі компоненти патогенезу ОА:

  • деструкція хрящової тканини;
  • запалення синовіальної оболонки;
  • ремоделювання субхондральної кістки;
  • апоптоз хондроцитів.

Головною ланкою патогенезу ОА є запалення: запальні цитокіни спричиняють деструкцію гіалінового хряща та його матриксу. Замкнуте коло при ОА виглядає наступним чином: вивільнення медіаторів запалення → біль → зниження рухливості → дегенерація м’язової тканини→ підвищення навантаження на хрящову тканину, хондронек­роз → вивільнення медіаторів запалення. Саме тому протизапальна терапія відіграє ключову роль у менеджменті осіб з ОА.

COVID‑19 та цитокіновий шторм: прозапальні цитокіни як тригери загострення ОА

У розвитку COVID‑19-асоційованого ураження органів центральне місце посідає неконтрольована гіперпродукція прозапальних цитокінів (IЛ‑1, IЛ‑6, IЛ‑7, IЛ‑8, IЛ‑17) – ​так званий цитокіновий шторм. Надмірна продукція медіаторів запалення відіграє ключову роль у розвитку та прогресуванні ОА. Дослід­жен­ня останніх років виявили значення конкретних прозапальних цитокінів у перебігу ОА, зокрема ІЛ‑1 та фактора некрозу пухлин α (ФНП-α).

Лекторка зазначила, що COVID‑19 може бути тригером розвитку клінічних проявів ОА у пацієнтів, які до інфекції не мали скарг щодо болю в суглобах. Серед основних причин загос­трень суглобового синдрому при COVID‑19 відзначають цитокіновий шторм, який характеризується вивільненням великої кількості прозапальних цитокінів та посиленням запалення в суглобах, що зумовлює появу та прогресуванню проявів ОА, а також малорухомий спосіб життя.

Згідно з рекомендаціями Європейської анти­ревматичної ліги (EULAR, 2019), ключовими цілями терапії ОА є:

  • зменшення болю;
  • збереження або поліпшення функції суглобів;
  • запобігання наростанню функціональної недостатності;
  • поліпшення якості життя, що пов’язана зі здоров’ям;
  • профілактика і скорочення небажаних явищ від фармакотерапії.

Медикаментозна терапія

Препарат для лікування ОА повинен сприяти ефективному купіруванню больового синдрому, характеризуватися безпекою, доступністю і при цьому ефективно впливати на патогенез захворювання. На сьогодні однією з основних груп ліків, які застосовують при веденні пацієнтів із суглобовим синдромом, зокрема, що розвинувся на тлі COVID‑19, є нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Серед представників НПЗП найчастіше призначають засоби селективної дії. Одним із таких препаратів є мелоксикам.

Мелоксикам переважно пригнічує синтез ферменту циклооксигенази‑2 (ЦОГ‑2) і значно меншою мірою ЦОГ‑1, тим самим сприяючи зниженню продукції прозапальних простагландинів (ПГ). На відміну від інших НПЗП, мелоксикам додатково пригнічує продукцію ПГЕ2, блокуючи мікросомальну простагландин-E-синтазу‑1.

Мелоксикам: ​широкий спектр протизапальних властивостей та сприятливий профіль безпеки

Мелоксикам ефективно впливає на патогенез розвитку суглобового синдрому при ОА. Препарат характеризується анаболічною дією на метаболізм хряща, інгібує продукцію IЛ‑1, IЛ‑6 та ФНП-α, пригнічує вивільнення лізосомальних ферментів та вільних радикалів, зупиняє апоптоз хондроцитів, а також стимулює синтез протеогліканів і гіалуронової кислоти (Бадокін та співавт., 2009).

Високу ефективність та безпеку мелоксикаму в лікуванні суглобового синдрому продемонстровано в численних дослід­жен­нях. Однією із ключових переваг препарату є його сприятливий профіль безпеки. Так, F. Degner et al. (2001) виявили, що застосування мелоксикаму асоціювалося зі значно нижчим ризиком розвитку побічних реакцій із боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), ніж диклофенаку. Крім того, мелоксикам характеризується меншою імовірністю розвитку побічних ефектів із боку серця та нирок порівняно з іншими НПЗП (Ashgar et al., 2015). Професорка підкреслила, що мелоксикам можна ефективно та безпечно застосовувати у пацієнтів із коморбідністю.

Мелоксикам характеризується сприятливим профілем безпеки навіть при тривалому використанні. За даними E. Huskisson et al. (1996), застосування мелоксикаму в дозі 15 мг/добу протягом 18 місяців у 357 осіб із ревматоїдним артритом (РА) приводило до суттєвого загального поліпшення порівняно з початковим станом при оцінці за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). При цьому частота побічних ефектів була значно нижчою, ніж в інших НПЗП.

G. Hosie et al. (1998) також довели високу ефективність та хороший профіль безпеки мелоксикаму. Дослід­жен­ня включало 490 пацієнтів з ОА, які застосовували мелоксикам у дозі 15 мг/добу протягом двох років. За отриманими результатами, мелоксикам мав гарну переносимість та був ефективний у 95% випадків. Ризик серйозних ускладнень із боку ШКТ на тлі прий­мання мелоксикаму був суттєво нижчим, ніж інших НПЗП (рисунок).

Рис. Результати вивчення ефективності та безпеки мелоксикаму при безперервному застосуванні протягом двох років

Отже, мелоксикам – ​протизапальний препарат, що характеризується сприятливим профілем безпеки навіть при довгостроковому застосуванні. Ще однією перевагою мелоксикаму є відсутність негативного впливу на печінку. М.М. Селюк зазначила, що це особливо важливо для пацієнтів із COVID‑19, оскільки лікування інфекції часто супроводжується використанням гепатотоксичних препаратів.

Мелбек® – ​сучасний високоякісний препарат на основі мелоксикаму

Серед українських лікарів протягом останніх 14 років одним із найчастіше застосовуваних лікарських засобів у терапії ОА є Мелбек® (Nobel Ilac). Діюча речовина препарату – мелоксикам. Мелбек® має три форми випуску: ампули 15 мг, таблетки 7,5 і 15 мг.
Ключовими особливостями лікарського засобу Мелбек® є:

  • доведена біоеквівалентність – ​сертифікат біоеквівалентності виданий французькою дослідницькою компанією Bio-Inova 16 серпня 2008 р.;
  • наявність голограмного стікеру – ​забезпечує захист препарату від підробок;
  • висока якість – ​компанія Nobel Ilac є одним із провідних фармвиробників Туреччини, що здійснюють повний цикл розвитку препаратів: розробку, виробництво лікарських субстанцій і готових лікарських форм.

Таким чином, Мелбек® – ​сучасний ефективний, безпечний та доступний препарат на основі мелоксикаму, що має високу якість та є одним із найчастіше застосовуваних протизапальних засобів у лікуванні ОА.

Підготувала Анастасія Козловська

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 20 (513), 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

24.09.2022 Неврологія Вітаміни групи В у лікуванні хронічного болю: чи варто їх застосовувати?

Хронічні больові синдроми посідають провідне місце в практиці фахівців різних спеціальностей – лікарів сімейної медицини, терапевтів, неврологів. За останні 10 років частка хворих із цією патологією зросла майже в 1,5 раза. Зокрема, від болю в спині страждає 40-80% дорослої популяції. Переважна більшість (70% випадків) – це особи працездатного віку. У віковій категорії 20-64 роки больові синдроми мають 24% жінок і 32% чоловіків [1]....

23.09.2022 Неврологія Когнітивні порушення в пацієнтів з ішемічною хворобою серця

Ішемічна хвороба серця (ІХС) є однією з найпоширеніших причин смерті в усьому світі. Як відомо, ІХС не лише уражає серцевий м’яз, а є також фактором ризику зниження когнітивної функції (Singh-Manoux A. et al., 2008; Knopman D. S., 2012). Термін «кардіогенна деменція» існує з 1981 р., коли він уперше з’явився в статті редактора журналу The Lancet для характеристики стану пацієнтів, котрі після серцево-судинних захворювань страждали на погіршення когнітивних функцій (McCarthy S. T. et al., 1981)....

19.09.2022 Неврологія Нейроксон®: 10 років ефективного застосування в клінічній практиці

Останніми роками ми спостерігаємо невпинне зростання середньої тривалості життя населення планети, що є свідченням турботливого ставлення людей до свого здоров’я, покращення доступності та якості медичного обслуговування. Зворотний бік медалі – ​різке зростання поширеності гострих та хронічних захворювань нервової системи (деменція, хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, інсульт, депресія тощо), які часто супроводжуються погіршенням якості життя, втратою здатності до самообслуговування, а також суттєвим зниженням когнітивної функції. Проблема поглибилася через пандемію COVID‑19, оскільки це захворювання зумовлює розвиток широкого спектра тривалих неврологічних ускладнень. ...

03.09.2022 Неврологія Інсульт у вагітних: оцінюючи ризики

Вивчення причин гестаційних цереброваскулярних ускладнень, механізмів їх розвитку, розробка алгоритмів діагностики та невідкладної терапії, методів профілактики є актуальною проблемою в неврологічній, нейрохірургічній і акушерсько-гінекологічній практиці. Гостра мозкова катастрофа різко ускладнює перебіг будь-якої акушерсько-гінекологічної патології та багато в чому визначає результат вагітності та пологів. У розвинених країнах частота інсульту, що ускладнює вагітність і післяпологовий період, відносно невелика і становить 1‑2 випадки на 10 тис. пологів. Дотепер достовірна оцінка потенційного ризику гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК), асоційованого з вагітністю, є досить складним завданням. ...