Дитяче ожиріння: чи лише дієта відіграє вирішальну роль?

12.04.2023

2-3 березня відбувся семінар із міжнародною участю «Дні нутриціології та дієтології в Одесі», на якому обговорювали нові можливості застосування нутрицевтиків, ефективність і безпечність дієтичної саплементації, нутриціологічну та дієтологічну практику в період воєнного стану, а також окрему увагу приділяли діагностиці та лікуванню дефіцитних станів. Поняття дитячого ожиріння, його наслідки, діагностичні критерії та методи запобігання розглянула у своїй доповіді доцент кафедри педіатрії № 1 Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, кандидат медичних наук Марта Степанівна Яцула.

У більшості країн світу спостерігається прогресивне збільшення частки осіб з ожирінням серед як дитячого, так і дорослого населення. За останні 40 років кількість дітей з ожирінням зросла в понад 10 разів – з 11 млн до 124 млн. Прогнозується, що з 2020 по 2035 р. поширеність дитячого ожиріння зросте на 100%. Хоча причини виникнення ожиріння вже давно відомі вченим, відзначається мала обізнаність про те, які можуть бути наслідки для здоров’я людини.

Ожиріння – це хронічне рецидивне захворювання, що проявляється надлишковим накопиченням жирової тканини та є наслідком дисбалансу споживання й витрати енергії в осіб зі спадковою схильністю або без неї. Вживання всього лише 5% «зайвих» калорій може призвести до накопичення близько 5 кг жирової тканини на рік. Діти, які мають ожиріння, страждають на цю недугу й у дорослому віці. Це, своєю чергою, призводить до низької успішності в школі, заниженої самооцінки, уникнення контактів з однолітками та високої ймовірності булінгу.

Марта Степанівна зауважила, що ожиріння пов’язане з багатьма захворюваннями, як-от цукровий діабет 2 типу, гіпертонічна хвороба, передчасна смерть у дорослому віці від серцево-судинних захворювань, ранній атеросклероз, дисліпідемія, неалкогольна жирова хвороба печінки, апное уві сні, ювенільний некроз головки стегнової кістки.

До основних причин ожиріння належать:

  • економічне зростання;
  • доступність висококалорійної їжі, вестернізація харчування;
  • зміна способу життя;
  • зниження фізичної активності.

Вже давно відомі чинники надмірної маси тіла й ожиріння. Серед них маса тіла при народженні понад 4 кг і менш як 2,5 кг, патологічна прибавка маси тіла під час вагітності, гіперглікемія в матері та гестаційний цукровий діабет, народження шляхом кесаревого розтину, порушення термінів уведення прикорму. Окремий негативний вплив має паління матері до й особливо під час вагітності. В одному з досліджень було виявлено, що в дітей, народжених від матерів, які курили впродовж ІІ триместру вагітності, маса тіла була більшою порівняно з іншими новонародженими. Низький рівень освіти матері, низький сумарний дохід родини (не­якісні харчові продукти, відсутність занять спортом, гірший доступ до медичних послуг) відіграють не менш важливу роль у виникненні надлишкової маси тіла, а згодом й ожиріння. У старшому віці до розвитку ожиріння можуть призвести надмірне використання електронних ґаджетів, тривалий перегляд телевізійних програм, порушення режиму сну (особливо в дітей шкільного віку), харчування поза домом.

Доповідачка пояснила, що жир інтенсивно утворюється протягом перших 9 міс життя дитини, далі спостерігається певна стабілізація з наступною активацією в 5-7 років і в підлітковому віці. До критичних вікових періодів для формування ожиріння в дитини відносять такі: ранній дитячий вік (до 3 років), 5-7 років і пубертатний період (від 12-14 до 16-17 років).

Психологічні механізми

Надмірне споживання їжі, що призводить до ожиріння, дуже часто зумовлене не фізичним голодом, а психологічними причинами. Ожиріння може мати важливе значення з погляду стосунків мати – дитина й інших стосунків у родині. Ожиріння дитини може відігравати певну роль у переживанні емоцій і соціальних стосунках з однолітками й дорослими. Останні дослідження вказують на роль хронічного стресу та змін у секреції та дії глюкокортикоїдів у розвитку надмірної ваги й ожиріння. Важливу роль у надмірному харчуванні відіграють також неефективні механізми емоційної регуляції, пов’язані з переживанням процесів збудження над процесами гальмування. Це призводить до унікального стилю подолання емоційної напруги, зниження здатності відкладати задоволення й імпульсивності. Проте не потрібно забувати про генетичні форми ожиріння: ­синдроми Прадера – Віллі, Лоуренса – Муна – Барде – Бідля, Альстрема, Фреліха, псевдогіпопаратиреоз, які потребують обов’язкової консультації генетика.

Діагностика надмірної маси тіла й ожиріння

До 2 років ожиріння діагностують за допомогою співвідношення ваги до довжини тіла >97-го процентилю згідно з антропометричними стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я. До 19 років надмірну вагу визначають як індекс маси тіла >85-го процентилю (>150), ожиріння – >97-го процентилю (>2SD), тяжке ожиріння – >99-го процентилю (>3SD).

Характер розподілу жиру у вісцеральних жирових депо чи в підшкірно-жировій клітковині зумовлює кардіометаболічні ризики. Накопичення вісцеральної жирової тканини пов’язане з метаболічним ускладненням. Окружність талії вимірюється на рівні середини між нижнім ребром і гребенем клубової кістки. До 16 років окружність талії >90 процентилів для віку та статі визначає абдомінальне ожиріння й пов’язана з підвищеним кардіометаболічним ризиком. Після 16 років використовують граничні значення абдомінального ожиріння для дорослих (94 см для чоловіків і 80 см для жінок).

Під час огляду оцінюються дерматологічні прояви ожиріння: папіломатоз, стрії, acanthosis nigricans. Останній асоціюється з цукровим діабетом 2 типу, метаболічним синдромом і майже завжди є провідним симптомом синдрому полікістозу яєчників.

Обов’язковими під час діагностування надлишкової маси тіла є вимірювання артеріального тиску й визначення артеріальної гіпертензії (передгіпертензія – 90-95 процентиль – корекція ваги, підвищення рівня фізичної активності, правильне харчування). Якщо немає кардіоваскулярних або реальних проявів, медикаментозне лікування не призначається.

Крім того, потрібно виконати певні лабораторні дослідження задля виключення ускладнень, а саме визначити ліпідний спектр крові, рівень С-пептиду, інсуліну, індекс НОМА, глікований гемоглобін, уміст адипоцитокінів (лептину, резистину, адипонектину) в крові, а також глюкози в крові з проведенням тесту толерантності до глюкози. ­Рекомендується виконати деякі інструментальні дослідження, як-от ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, щитоподібної залози, електро- й ехокардіографія. Також можуть бути корисні консультації ендокринолога, кардіолога, генетика, гінеколога, невролога, офтальмолога.

Лікування надлишкової маси тіла й ожиріння

Дієта

Недостатнє споживання овочів, фруктів, молока, споживання занадто великої кількості висококалорійних закусок, недостатня кількість прийомів їжі, пропуск сніданку, вживання підсолоджених напоїв, харчування поза домом, їда перед екраном телевізора – все це спричиняє розвиток ожиріння в дітей. В одному з досліджень виявили, що серед дітей віком 5-7 років поширеність ожиріння ­зменшилася зі збільшенням кількості прийомів їжі впродовж дня. У групі дітей, які харчувалися ≤3 рази на день, 15% мали надлишкову вагу, 4,2% – ожиріння. Серед дітей, які харчувалися ≥5 разів на день – 8,1 та 1,7% відповідно. Діти, які регулярно пропускали сніданок, мали в 4,5 раза більший ризик ожиріння, ніж ті, хто регулярно снідав.

Фізична активність

Дослідження, проведені в 49 країнах, продемонстрували, що діти та підлітки проводять від 246 до 187 хв на день сидячи. Європейські діти проводять близько 2,7 год перед монітором. Глобальні тенденції, зокрема надмірне проведення часу перед екраном, створюють покоління «неактивних дітей». Під час пандемії частка дітей, які проводять перед екраном понад 2 год на день, зросла з 66 до 88%. Відсутність активності та сидіння більш як 4 год на день значно підвищують ризик виникнення серцево-судинних захворювань, діабету й ожиріння, скорочують час сну, а також погіршують соціальну та психологічну поведінку.

Малорухливий спосіб життя

Малорухливий спосіб життя, ожиріння, відеоігри є «новим коктейлем тромбофілії» в підлітків. Потрібно терміново запроваджувати заходи, які спрямовані на зміну сидячого способу життя як у школі, так і вдома. Всього три 5-хвилинні прогулянки протягом робочого дня можуть повернути назад зміни, спричинені тривалим сидінням, у периферичних артеріях нижніх кінцівок. Дослідження показало, що підйом сходами, який вважається високоінтенсивним навантаженням, спалює більше калорій на хвилину, ніж біг. Запровадження активних відеоігор для збільшення щоденних витрат енергії в дітей, які страждають на ожиріння, не є заміною спортивним заняттям, але може сприяти зменшенню часу, проведеного сидячи. Залучення дітей до повсякденних справ, як-от прибирання після їди, вигулювання собаки, викидання сміття, скорочує час перебування в положенні сидячи. Письмовий стіл із регульованою висотою або сидіння у вигляді м’яча забезпечують «активне сидіння». М’ячі сприяють кращій концентрації під час навчання, ніж короткий період інтенсивної активності. Також покращується концентрація уваги. Вимірювання кількості кроків і використання застосунків для здоров’я на телефоні є ефективними способами збільшити активність дитини, а отже, знизити масу тіла. Сидячий спосіб життя в дітей із надмірною вагою варто скоротити до 2 год на день.

Сон і надмірний час перед екраном

Обмеження сну в дітей і підлітків пов’язане з підвищеним ризиком збільшення ваги, вісцерального ожиріння та маси жиру в організмі, які можуть зберігатися або навіть проявлятися через кілька років. Збільшення фізичної активності принаймні на 60 хв на день покращує гігієну сну та знижує ризик розвитку надмірної ваги або ожиріння. Надмірне використання комп’ютерів, планшетів, смартфонів, особливо ввечері та вночі, може мати руйнівний вплив на режим сну, що призводить до більшого бажання їсти вночі та перекусити вдень.

Висновки

Можна виокремити основні напрями в роботі з ожирінням:

  • виключення ендокринних, генетичних причин;
  • ознайомлення з наслідками ожиріння;
  • надання рекомендацій щодо харчування та режиму дня, сну;
  • оптимізація фізичної активності;
  • спостереження в динаміці за показниками росту та маси тіла.

Отже, ожиріння – це тяжке захворювання, що складно піддається лікуванню, потребує тривалого спостереження, тому йому краще вчасно запобігати. Комплексний підхід до контролю ваги в дітей з урахуванням віку, тяжкості ожиріння та наявності пов’язаних з ожирінням захворювань забезпечує найкращий ефект. Комбіновані втручання, що складаються з модифікації дієти, фізичної активності, поведінкової терапії та навчання, є ефективними для покращення метаболічних і антропометричних показників у дітей. Ми маємо реальну можливість змінити майбутнє дитини.

Підготувала Олександра Гуменюк

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4-5 (540-541), 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

21.05.2024 Терапія та сімейна медицина Чи є шанс зменшити шкоду від епідемії тютюнокуріння в Україні?

Тютюнокуріння залишається однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я в усьому світі як сильний і незалежний фактор ризику низки соціально значущих хвороб. У 2022 році куріння спричинило майже 9 мільйонів смертей у всьому світі. Зусилля щодо протидії тютюновій епідемії мали результатом зменшення її поширеності на 34,8% порівняно зі станом на 1990 рік. На думку експертів, ці зміни пов’язані як зі зменшенням кількості людей, які починають курити, так і зі збільшенням числа випадків відмови від куріння. Водночас останніми десятиліттями основні інструменти Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо боротьби проти тютюну, зокрема антитютюнові закони, які мають переважно репресивний характер, втрачають свою ефективність в аспекті зменшення частоти куріння, а отже, позитивного впливу на здоров’я населення. ...

21.05.2024 Терапія та сімейна медицина Важливі термінологічні засади створення україномовної версії Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду

Міжнародна статистична класифікація хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям (МКХ) є всесвітнім стандартом діагностичної інформації. Останню версію, 11-й перегляд – МКХ‑11 (ICD-11), ухвалила 72-га Всесвітня асамблея охорони здоров’я в 2019 році; вона набула чинності 1 січня 2022 року. Нині проводиться опрацювання перекладу МКХ-11 з англійської на українську мову групою фахівців різних спеціальностей, залучених Центром громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України....

21.05.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Сірководень – ​важлива сигнальна молекула в патогенезі серцево-судинних захворювань. Можливості терапевтичного впливу

Серцево-судинні захворювання (CCЗ) не випадково вже багато десятиліть займають першу сходинку серед причин смертності населення не лише в Україні, а й у світі. Попри прискіпливу увагу медичної науки до винайдення нових методів лікування та профілактики, все ще залишається багато запитань, як-от: чому саме ССЗ мають таку поширеність? На думку деяких дослідників, необхідно ретельніше вивчати саме різні ланки патогенезу захворювань серця та судин, адже патогенетичне лікування є найефективнішим. Саме тому нещодавно було виділено серед усіх інших новий регуляторний фактор серцево-судинної діяльності – ​сірководень (Н2S). Знання про його роль у виникненні патологічних станів дозволяє відкрити нові шляхи боротьби з гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця (ІХС) тощо. ...

21.05.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Атиповий біль при інфаркті міокарда

19-20 березня відбувся онлайн-семінар «Академія сімейного лікаря. Біль у грудній клітці. Алгоритм дій сімейного лікаря та перенаправлення до профільного спеціаліста», присвячений міждисциплінарній проблемі, яка є актуальною як для сімейних лікарів, так і для фахівців інших спеціальностей. Спікери – провідні українські спеціалісти-практики; доповіді стосувалися поширених захворювань як у дорослих, так і в дітей, а саме йшлося про гострий коронарний синдром (ГКС), порушення серцевого ритму, плеврит. Було розглянуто та обговорено цікаві випадки із практики, акцент зроблено на диференційній діагностиці. Під час сателітних сесій висвітлено такі теми, як когнітивні порушення під час війни, роль вітаміну D, раціональна антибіотикотерапія, застосування нестероїдних протизапальних препаратів за остеоартриту, хронічного простатиту, залізодефіциту....