Лікування дисліпідемій і зниження ризику серцево-судинних захворювань: роль розувастатину

09.06.2023

Стаття у форматі PDF

Протягом останніх десятиліть зусилля з лікування або профілактики чинників ризику смертності, пов’язаної із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), суттєво знизили її рівень. Зокрема, інгібітори 3-гідроксил‑3-метилглутарил-коензим А-редуктази (ГМГ-КоА-редуктази), або статини, стали переважною стратегією для профілактики та лікування ССЗ, і лишаються сьогодні одними з найпоширеніших ліків у світі (Byrne et al., 2019).

Статини в сучасних рекомендаціях

Затримка в артеріальній ­стінці ліпопротеї­нів низької ­щільності (ЛПНЩ) та ліпопротеї­нів, що містять ­аполіпопротеїн B (apoB), є ключовою подією в індукції атерогенезу. Статини відіграють важливу роль у ­лікуванні гіпер­холестеринемії, знижуючи рівень холе­стерину ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ) (Tokgцzoglu and Zamorano, 2020). За наявності в пацієнта дуже високого ризику, за сучасними настановами Європейського товариства кардіо­логів (ESC) і Європейського атеросклеротичного товариства (EAS), рекомендовано жорсткі цілі гіполіпідемічної терапії – ​рівень ­ХС-ЛПНЩ ≤1,4 ммоль/л (клас рекомендації І, рівень дока­зовості А для вторинної профілактики, рівень дока­зовості С – ​для первинної профілактики) (Mach et al., 2019). Такі цільові рівні реко­мендовано і для первинної профілактики пацієнтам із ­сімейною гіпер­холестеринемією та дуже високим ризиком (клас рекомендації ІІа, рівень дока­зовості С). Пацієнтам із ССЗ атеросклеротичного ­ґенезу, які впродовж останніх 2 років перенесли другу серцево-судинну подію на тлі терапії максимально пере­носимими дозами статинів, рекомендовано ще нижчий цільовий рівень ХС-ЛПНЩ – ​<1,0 ммоль/л (клас рекомендації ІІb, рівень дока­зовості В). У пацієнтів із групи високого ­ризику доцільно знижувати рівень ХС-ЛПНЩ на ≥50% ­проти початкового та досягати цільового рівня <1,8 ммоль/л (клас рекомендації І, рівень дока­зовості А). У пацієнтів із помірним ризи­ком ­цільовий рівень становить <2,6 ммоль/л (клас рекомендації ІІа, ­рівень дока­зовості А), а з низьким ризи­ком – ​<3,0 ммоль/л (клас рекомендації ІІb, рівень дока­зовості А).

Ефекти статинів

Кілька знакових досліджень 1990-х ­років встановили сприятливий вплив ­статинів на зниження ризику серцево-судинних подій за вторинної, а також первинної ­профілактики в осіб із підвищеним рівнем ХС-ЛПНЩ або зниженими ­нижче серед­нього рівнями холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) (Shepherd et al., 1995; Sacks et al., 1996; Downs et al., 1998).

Статини ефективно знижують рівень загального холестерину та ХС-ЛПНЩ. У ­низці великих рандомізованих контро­льованих досліджень продемонстровано, що зниження рівня ХС-ЛПНЩ, особливо за допомогою статинів, знижує ризик серцево-судинних подій і смерті (Colhoun et al., 2004). ­Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази запобігають початковим і наступним серцево-судинним подіям у пацієнтів з ішемічною хворобою ­серця (ІХС), незалежно від концентрації холестерину (Koren et al., 2004). Крім сприятливих ефектів зни­ження ­рівня холестерину, статини виявляють плейотропну дію, а саме зменшують ­запалення, покращують ендотеліальні функції, антиоксидантні властивості, підвищують стабільність атеросклеротичних бляшок, пригнічують запальні, а також тромбогенні реакції в артеріальних стінках (Durrington, 2007). Статини конкурентно пригнічують ­ГМГ-КоА-­редук­тазу, основний фермент, який бере участь у біосинтезі ­холестерину. Мевалонат, що утворюється з молекул КоА-редуктази, є ­попередником не лише холестерину, але й багатьох ізопрено­їдних сполук, життєво важливих для росту та диференціації клітин. Інгібування ГМГ-КоА-редуктази та, як наслідок, інгібування цих важливих шляхів, воче­видь, пояснює плейотропний ефект статинів. Широке постмаркетингове спостереження продемонструвало, що довго­тривала терапія статинами, як правило, добре переноситься (Alsheikh-Ali et al., 2005; Bellosta et al., 2010).

За даними ультразвукового ­дослід­жен­ня сонної артерії, кількісної коронароангіографії або внутрішньо­судинного ультра­звукового дослід­жен­ня, високі дози статинів забезпечують уповільнення або ­припинення прогресування атеро­склерозу (Nissen et al., 2004). У дослід­жен­ні METEOR один із найпотужніших статинів – ​розувастатин – ​­сприяв значному сповільненню збільшення максимальної товщини інтими-­медіа сонної арте­рії протягом 2 років (Crouse et al., 2007). Досліджен­ня ASTEROID було першим, у ­якому використову­вали розувастатин, ­підтвердивши, що інтенсивна тера­пія ­статинами може призвести до регресії атеро­склеротичної бляшки в коро­нарних артеріях (Nissen et al., 2006).

У дослід­жен­нях MERCURY I і II, а також у ­дослід­жен­ні STELLAR застосування розу­вастатину як ­найпотужнішого з доступних статинів сприяє найвиразнішому зниженню ­рівня ЛПНЩ і підвищенню рівня ЛПВЩ (Schuster et al, 2004; Ballantyne et al., 2006; Jones et al., 2003). У цих дослід­жен­нях розу­вастатин також спричиняв більш виразнe зниження рівня загального холестерину та холестерину не-ЛПВЩ (параметр, який комплексно оцінює всі потен­ційно атеро­генні фракції ліпопротеїнів) і призводив до подіб­ного або більшого зниження ­рівня тригліцеридів порівняно з іншими стати­нами у пацієнтів як із метаболічним синд­ромом, так і без нього. За даними досліджен­ня STELLAR продемонстровано, розувастатин (10‑80 мг) знижував рівень ХС-ЛПНЩ у середньому на 8,2% більше, ніж аторвастатин (10‑80 мг), на 26% ­більше, ніж правастатин (10‑40 мг), і на 12‑18% більше, ніж симвастатин (10‑80 мг) (в усіх випадках р<0,001). У різних діапазонах доз розувастатин ­значно сильніше знижував ­рівень загального холе­стерину (p<0,001), ніж усі препарати порівняння, а рівень тригліцеридів – ​­значно сильніше (p <0,001), ніж симвастатин і правастатин (Jones et al., 2003). Крім того, більша частка пацієнтів, які приймали розувастатин, досягла цільових показників рівня ХС-ЛПНЩ порівняно з аторвастатином за Національною освітньою програмою з питань лікування дорослих щодо рівня ­холестерину (NCEP ATP III). У пацієнтів із судинною оклюзійною хворобою розува­статин (10 мг) був кращим, ніж аторвастатин (20мг) щодо зни­ження рівня ХС-ЛПНЩ, поліпшення інших ліпідних параметрів і досягнення ­цілей лікування, прийнятих у США та ­Європі (Lee at al., 2012). Розувастатин схвалено для лікування пацієнтів із ­високими рівнями ­ХС-ЛПНЩ, загального холестерину і/або три­гліцеридів. Реко­мендована початкова доза ­коливається від 5 до 20 мг ­залежно від характеристик пацієнта та вихідного ­рівня ­ХС-ЛПНЩ із тит­руванням до 40 мг в осіб, які не ­досягли ­цільового ­рівня ХС-ЛПНЩ за допомогою дози 20 мг (Byrne et al., 2019).

Фармакологія розувастатину

Розувастатин є інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, який має деякі унікальні фармако­логічні й фармакокінетичні властивості (White, 2002). Серед статинів розувастатин має най­вищу спорідненість до ГМГ-КоА-редуктази, він демонструє посилене зв’язування ГМГ-КоА-редуктази, що, своєю чергою, сприяє потужнішому ­інгібуванню ферменту. Така висока спорідненість у поєднанні з міцною іонною взаємодією ­сприяє повільному відновленню активності ферменту після виведення розува­статину (Brown et al., 2001). Його афінність до орга­нічних аніонів значно вища, ніж у права­статину або симвастатину. Тому препарат розподіля­ється пере­важно в гепатоцитах, тоді як його периферичні концентрації є низькими (McTaggart et al., 2001). Різні статини мають різний вплив на зниження рівня ХС-ЛПНЩ, причому розувастатин спричиняє найбільше зниження, а флува­статин – ​найменше (White, 2000). Розувастатин знижує вміст високочутливого C-реактивного білка (СРБ), який є маркером запалення та незалежним предиктором серцево-­судинного ризику, та інших маркерів запалення, а також пригнічує агрегацію тромбо­цитів і лейкоцитів, запобігаючи утворенню тромбів в ушкодженому ендо­телії (Laumen et al., 2008). Біодоступність розувастатину за пер­орального ­застосування становить 20%, пере­вищуючи таку симвастатину і ловастатину. Після одноразового перорального ­приймання розу­вастатину пікова концентрація в ­плазмі досягається через 5 год. Пікова концентрація в плазмі крові та площа під кривою «концент­рація-час» за збільшення дози препарату з 5 до 80 мг демонструють пере­важно лінійну залежність. Вживання їжі зменшує швидкість абсорбції розуваста­тину на 20%, але не знижує ступінь абсорб­ції. Це не призводить до зменшення ефективності зниження рівня холестерину, тому розувастатин можна приймати раз на добу в будь-який час доби незалежно від їди (McTaggart et al., 2001; White, 2002).

Плазмовий період напіввиведення розу­вастатину становить 19 год, що довше, ніж в аторвастатину (15 год) і симвастатину (2‑3 год). ­Виводиться розувастатин переважно з фекаліями (90%) і частково – ​із сечею (10%). Приблизно 72% абсорбованого розу­вастатину виводиться із жовчю, а 28% – ​через нирки (Martin et al., 2003). За даними дослід­жен­ня гепатоцитів ­людини, розувастатин є поганим субстратом для мета­болізму за допомогою цито­хрому Р450, тому 90% препарату виводиться в незміненому вигляді, що також може сприяти ­покращенню профілю клінічної безпеки в разі застосування з іншими лікарськими засобами (Kapur, 2007). Розувастатин ­слабко проникає в ­позапечінкову тканину, має низький потенціал взаємодії із цито­хромом P450 3A4 і високу здатність знижувати рівень ХС-ЛПНЩ, а отже, має оче­видні переваги (Luvai et al., 2012).

Первинна профілактика ССЗ

Зменшення ризику серцево-судинних подій ­завдяки тера­пії статинами пропорційне зниженню рівня ­ХС-ЛПНЩ. Відомо, що зниження рівня ХС-ЛПНЩ на 1,0 ммоль/л спричиняє зменшення на 20% ­частоти великих коро­нарних ­подій і реваскуляризації (CTT Collaborators, 2005). Більш виразне ­зниження ­рівня ХС-ЛПНЩ ­пов’язане зі значнішим зменшенням ризику серцево-­судинних ­подій, тому потужніші статини ­забезпечують ­виразніше зменшення ризику ССЗ.

У дослід­жен­ні JUPITER (обґрунтування ­використання статинів у профілактиці: інтервенційне дослід­жен­ня з оцінкою розу­вастатину) продемонстровано важливий момент у первинній профілактиці ССЗ за допомогою статинів. На початковому рівні учасники мали середній ­показник ­ризику за Фремінге­мом (11,6%), нормальний ­рівень ХС-ЛПНЩ (<3,4 ммоль/л) і підвищений рівень СРБ (>2 мг/л) (Ridker et al., 2005). Це рандомізоване подвійне сліпе контро­льоване плацебо багатоцентрове дослід­жен­ня було ­проведено у 26 країнах; 17 802 учасники отримували 20 мг розувастатину або плацебо. Через 12 міс. дослід­жен­ня група розувастатину мала нижчу на 50% медіану рівня ХС-ЛПНЩ, на 37% медіану вмісту СРБ і на 17% медіану ­рівня тригліцеридів (р<0,001), ці ­показники спостерігали до завершення ­дослід­жен­ня. Застосування розувастатину було пов’язане зі значним зниженням частоти перших серйозних серцево-­судинних ­подій (р<0,00001), що було первинною кінцевою точкою. До того ж спостерігалось зниження частоти окремих компонентів кінцевої ­точки дослід­жен­ня, зокрема інфаркту міокарда (ІМ) – 54%, інсульту – 48%, артеріальної реваскуля­ризації – 47%, нестабільної стенокардії та смерті від серцево-­судинних причин. Це дуже ­важливо, оскільки до 50% випадків ІМ та інсультів трапляються в пацієнтів із ХС-ЛПНЩ, який відповідає нормі (Ridker et al., 2008).

Резуль­тати були подібними в ­чоловіків і жінок, що зафіксовано в усіх під­групах, які враховували вік, етнічну належ­ність, регіон та оцінку серцево-­судинного ­ризику. На підставі даних випробування JUPITER європейські ­органи охорони здоров’я схва­лили використання розувастатину для первинної профілактики з метою зменшення ризику перших серйозних серцево-судинних подій у паці­єнтів із «висо­ким» загальним ризиком, визначеним або за Фрамінгемським показни­ком ризику на рівні >20%, або за ­європейською систематичною оцінкою коронарного ­ризику (SCORE) – ​≥5%. За даними пост-хок аналізу дослід­жен­ня JUPITER на запит європейських орга­нів охорони здоров’я, у паці­єнтів із підвищеним рівнем СРБ, які ­мають високий загальний серцево-судинний ризик (10-­річний бал ризику за Фрамінгемом >20% або ­ризик SCORE ≥5%), але з рівнем ХС-ЛПНЩ, що не потребує фармакологічного ­лікування (<3,4 ммоль/л), розувастатин (20 мг) значно знижував частоту основних серцево-судинних подій (ІМ, інсульту, серцево-судинної смерті) (Koenig, Ridker, 2011).

Застосування розувастатину за цукрового діабету

Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу пов’язаний із підвищеним ­ризиком ІХС. У Британському проспективному дослід­жен­ні діа­бету (UKPDS) підвищення рівня ХС-ЛПНЩ на 1 ммоль/л асоціювалося зі збільшенням відносного ризику ІХС на 57%. Крім того, рівень ХС-ЛПНЩ у хворих на ЦД прогнозував ­ризик інсульту (King et al., 1999).

За даними рандомізованого ­подвійного сліпого багато­центрового дослід­жен­ня фази IIIb ANDROMEDA з паралельними групами порівняння ефективності й без­пеки розувастатину (10 і 20 мг) і аторвастатину (10 і 20 мг) у пацієнтів із ЦД 2-го типу, розувастатин забезпечував виразніше зниження ­рівнів ХС-ЛПНЩ, АроВ і загального холестерину проти таких ­самих доз ­аторвастатину. Більша частка пацієнтів, які ­приймали розу­вастатин, досягла європейських цільових показників ­рівня ХС-ЛПНЩ порівняно з тими, хто отримував аторвастатин (Wolffenbuttel et al., 2005).

Дослід­жен­ня CORALL продемонстру­вало, що застосування розувастатину сприяє біль­шому зниженню рівнів ApoB / ApoA‑1, ­ХС-ЛПНЩ і загального холестерину у хворих на ЦД із помірною дисліпідемією (Wolffenbuttel et al., 2005). Кращий ефект розувастатину ­порівняно з аторва­статином щодо зниження ­рівня ХС-ЛПНЩ у паці­єнтів із ЦД також було підтверджено в дослід­жен­ні URANUS (Berne et al., 2005).

За даними метааналізу 42 ­рандомізованих контрольованих досліджень за ­участю 20 193 дорослих пацієнтів (до аналізу ­увійшли 11 698 осіб), який вивчав порівняльну дію статинів щодо зниження рівня ХС ЛПНЩ у пацієнтів із ЦД і ризиком ССЗ, найбільшу ефективність мав розувастатин у середніх і висо­ких дозах, тоді як симвастатин і аторвастатин були ефективними лише у високих дозуваннях (Hodkinson et al., 2022).

Вторинна профілактика

Артеріальна гіпертензія

Серед багатьох чинників ризику гіпер­ліпідемія з підвищеним рівнем ліпопротеїнів і артеріальна гіпертензія (АГ) із підвищенням систолічного (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ) є одними з основних, які незалежно або позитивно пов’язані з розвитком ССЗ, зокрема ІМ, інсульту та застійної серцевої недостатності. Як зазначають дослідники, у значної частини пацієнтів гіперліпідемія супроводжується АГ (Satoh et al., 2015).

Пацієнти із супутньою ­гіперліпідемією та АГ мають вищий ризик ССЗ, аніж із гіпер­ліпідемією, або гіпертензією. Тому для контролю як АТ, так і рівня холестерину в крові використовують комбіновану терапію антигіпертензивними засобами і статинами (Jackson et al., 2005).

У метааналізі рандомізованих контрольованих досліджень вивчали вплив розува­статину на САТ і ДАТ у пацієнтів з АГ. Продемонстро­вано достовірне помірне зниження ДАТ і тенденцію до зниження САТ за терапії розува­статином порівняно з ­плацебо.

Отже, розувастатин може бути корисним для конт­ролю АГ та сприяти зниженню ризику серцево-­судинних подій у пацієнтів із гіпертензією та дисліпідемією (Lee et al., 2021).

Ішемічна хвороба серця

За даними дослід­жен­ня ASTEROID, розува­статин (40 мг) забезпечував значне зниження рівня ХС-ЛПНЩ (на 53% ­проти ­вихідного рівня; р<0,001), підвищення ­рівня ­ХС-ЛПВЩ (на 14,7% проти ­вихідного рівня; р<0,001), спричи­няючи регресію об’єму атероми в найбільш уражених коронарних судинах у 78% учасників з ІХС. Завдяки внутрішньо­судинному ультра­звуковому досліджен­ню виявлено ­середнє зменшення об’єму ­атероми на 6,8% (Nissen et al., 2006). ­Дослідження COSMOS встановило, що розувастатин сприяв значному зменшенню об’єму коронарної бляшки з хорошою безпекою у стабільних японських пацієнтів з ІХС (Crouse et al., 2007; Takayama et al., 2008). За даними CENTAURUS, застосування ­розувастатину (20 мг) спричинило подібні зміни у співвідношенні аполіпопротеї­нів ApoB/ApoA‑1 (важливий предиктор ІМ) ­через 3 міс. порівняно з аторвастатином (80 мг). ­Розувастатин (20 мг) забезпечував таке саме зниження рівня ­ХС-­ЛПНЩ, як і аторва­статин (80 мг) (Lablanche et al., 2008). У ­досліджен­ні SPACE ROCKET зі зни­ження рівня ­холестерину в межах вторинної профілактики гострих коронарних подій, відсоток пацієнтів, які досягли ­оптимального ­рівня ХС-ЛПНЩ <1,81 ммоль/л, становив 45% у групі розувастатину (10 мг) і 37,8% – ​у групі симваста­тину (40 мг) (Hall et al., 2009).

Пацієнти з високим CC-ризиком

Статини є групою гіполіпідемічних препаратів першого вибору в пацієнтів із гіперхолестеринемією або змішаною дисліпіде­мією з переважним підвищенням рівня холестерину. Кожен із комерційно доступних статинів має доведену користь щодо ССЗ і смертності. Проте для розувастатину характерні певні показники фармакокінетичної ефективності й економічності, які роблять його привабливою сполукою для вибору в пацієнтів із високим СС-ризиком (Feliciano-Alfonsо, 2013).

Результати дослід­жен­ня пацієнтів високого СС-ризику з гіпер­холестеринемією ­засвідчили перевагу розувастатину над ­іншими статинами щодо досягнення цільових ліпідних пара­метрів (Leiter et al., 2007). У дослід­жен­ні LUNAR у пацієнтів із гост­рим коронар­ним синдромом продемонстровано більш значуще зниження рівня ХС-ЛПНЩ у разі застосування розувастатину (40 мг) порів­няно з аторвастатином (80 мг) із подібним профілем безпеки (Pitt et al., 2012).

У серії з дев’яти незалежних досліджень DISCOVERY (­пряме порівняння статинів щодо впливу на рівень ХС-ЛПНЩ: ­оцінка терапії розувастатином) вивчали вплив ­розувастатину (10 мг) порівняно з іншими статинами для досягнення цілей, рекомендованих у пацієнтів із високим СС-ризиком (СС-­ризик через 10 років >20%, попередній гост­рий ІМ або еквівалентне атеросклеро­тичне захворювання) (Gupta, 2005; Bots et al., 2005; Middleton, 2006; Zhu et al., 2007; Herregods et al,. 2008). Окремо в дослід­жен­ні DISCOVERY PENTA ­вивчали населення Південної Америки (Бразилія, Мексика, ­Колумбія та Вене­суела) та Португалії: 1124 пацієнтів із гіперхолестерине­мією (50% із яких були пацієнтами із ССЗ високого ризику) було дозволено отримувати розува­статин (10 мг) або аторваста­тин (10 мг).

Цільових рівнів ХС-ЛПНЩ ­згідно з NCEP-ATP III досягнули 71,2% у групі розувастатину і 61,4% у групі аторвастатину (p<0,001) (Fonseca, 2005).

У дослід­жен­ні DISCOVERY BELUX (Бельгія та Люксембург) визначали, скільки пацієнтів із високим ризи­ком ССЗ ­досягли цільового ­рівня ХС-ЛПНЩ (<115 мг/дл ­згідно з протоколом дослід­жен­ня та цілями EAS) після ­рандомізації на застосування розу­вастатину (10 мг) або аторвастатину (10 мг). Після 12 тиж. ­лікування в першій групі досягли мети 85% пацієнтів ­проти 67% у другій групі (Herregods et al,. 2008). За такого сценарію розувастатин (10 мг/добу) є економічно ефективнішим, ніж аторвастатин (10 мг/добу) (Binbrek et al., 2006).

У дослід­жен­ні ECLIPSE вивчали ефективність титрованого лікування розувастатином (10‑40 мг) і аторва­статином (10‑80 мг) для досягнення цільових показників ­ХС-ЛПНЩ (<100 мг/дл) у 1036 пацієнтів із гіпер­холестеринемією та високим ризиком ССЗ.Після 24 тиж. спостереження в підгрупі осіб із високим СС-ризиком розу­вастатин забезпечив досягнення цільового ­рівня ­ХС-ЛПНЩ <70 мг/дл у більшої кількості учасників (38,0%), ніж аторвастатин (20,2%; p<0,001). Різниця між відсотком ­пацієнтів із дуже високим ризиком ССЗ, що мали ­цільові показники, була значущою з перших 6 тиж. із застосуванням мінімальної дози розувастатину (7,5%) порівняно з аторва­статином (1,8%; p<0,001) (Faergeman et al., 2008).

У серії досліджень DISCOVERY продемонстровано, що після 12-­тижневого спостереження за пацієнтами з високим ризиком ССЗ більший відсоток досяг цільо­вого рівня ХС-ЛПНЩ (<100 мг/дл) у ­групі ­розувастатину в дозі 10 мг/добу (від 50 до 75%) порівняно з аторвастатином у дозі 10 мг/добу (25‑55%) або симвастатином 20 мг/добу (18,5‑50%). ­Пацієнти із 10-річним СС-ризиком >20% потребують інтен­сивного ­лікування, щоб досягти рівня холе­стерину ЛПНЩ >2 ммоль/л або зниження проти ­вихідного рівня >50%. До них належать пацієнти зі встановленою ІХС, ХХН середнього і тяжкого ступеня, ЦД 1 і 2-го типу. Велика частка їх приймає кілька лікарських засобів, тому вкрай важливо обмежити застосування таблеток, шоб уникнути лікарської взаємодії. Формується нова категорія пацієнтів, які не досягають цих цілей за допомогою різних методів лікування. Таким пацієнтам слід розглянути можливість лікування розувастатином. Для осіб зі зростаючим коронарним ризиком терапія ­статинами є економічно ефективною (Prosser et al., 2000). За даними DISCOVERY BELUX і POLARIS, ­розувастатин є економічно ефективнішим за інші статини, особливо для пацієнтів із ССЗ висо­кого ризику (Leiter et al., 2007; Herregods et al,. 2008). Вища економічна ефективність і рентабельність ­розувастатину здебільшого пояс­нюється кількістю ССЗ, якій вдалося запобігти (Gandhi et al., 2012).

Безпека і місце в терапії

У зведених даних контрольованих досліджень ІІ/ІІ фази про безпеку застосування розувастатину частота його побічних реакцій була порівнянною із частотою небажаних ефектів за терапії іншими статинами.

Результати ­подальшого мета­аналізу клінічних випробувань і постмаркетинговий ­досвід незмінно демонстрували, що розува­статин має сприятливий профіль ­безпеки, ­порівнян­ний з іншими ­доступними ­статинами для засто­сування в дозах від 10 до 40 мг на добу (Alsheikh-Ali et al., 2008).

Усі статини ­пов’язані з дозо­залежним підвищенням ризику дисфункції печінки. Найвищий ризик виявлено у ­флувастатину, тоді як правастатин і розувастатин мали найнижчий ризик. Розувастатин у кожній призначеній дозі, порівняно з іншими статинами, має сприятливий профіль безпеки щодо дисфункції печінки, міо­патії, ­катаракти, раку стравоходу та ­гострої нир­кової недостатності (Hippisley-Cox, Coupland, 2010).

Порівняно з іншими статинами розува­статин як синтетичний препарат із ­відносно низькою ліпофільністю має міні­мальне проникнення до периферичних клітин. У поєднанні з його мінімальною ­взаємодією з CYP450, це забезпечує відносно кращу пере­носимість терапії, безпеку і профіль взаємо­дії з іншими лікарськими засобами (Byrne et al., 2019).

Розувастатин є потужним статином із ­фармакологічними і ­фармакокінетичними перевагами. Його сильна спорідненість з орга­нічними аніонами забезпечує досягнення висо­ких концентрацій у гепатоцитах, що зумов­лює високу ефективність щодо зниження рівнів ХС-ЛПНЩ і тригліцеридів, а також покращення співвідношення ХС ЛПВЩ і ApoB / ApoA‑1, порів­няно з іншими статинами. Врахову­ючи ефективність і безпеку ­розувастатину, він є універсальним статином, який можливо застосовувати як у різних клінічних контекстах лікування пацієнтів із гіпер­холестеринемією, так і для профілактики серцево-­судинних порушень.


Довідка ЗУ

На фармацевтичному ринку України доступні препарати Розуліп (розувастатин) і Ліпобон (езетиміб) виробництва ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина.

Розуліп випускається у формі таблеток, які містять 10, 20 мг діючої речовини N 28, що дає змогу підбирати індивідуальну дозу препарату. Розувастатин – це селективний і конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що визначає швидкість і перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонат, попередник холестерину. Основним місцем дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину.

Основні показання до застосування:

Лікування гіперхолестеринемії.

Профілактика серцево-судинних порушень.

Запобігання значним серцево-судинним порушенням у пацієнтів, яким, за оцінками, загрожує високий ризик першого випадку серцево-судинного порушення, як доповнення до корекції інших чинників ризику.

Ліпобон випускається у формі таблеток, кожна з яких містить 10 мг езетимібу N 30. Езетиміб – це представник нового класу ліпідознижувальних речовин, які селективно пригнічують інтестинальну абсорбцію холестерину та відповідних рослинних стеролів. Езетиміб є перорально активним і має механізм дії, відмінний від інших класів холестеринознижувальних препаратів (наприклад, статинів, секвестрантів жовчних кислот (смоли), кислотних похідних фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимібу є переносник стеролів Niemann-Pick Cl-Like 1 (NPC1L1), що відповідає за всмоктування холестерину та фітостеролів у кишечнику. Езетиміб локалізується на щітковій смужці тонкої кишки і пригнічує абсорбцію холестерину, зменшуючи доставку інтестинального холестерину у печінку; статини знижують синтез холестерину у печінці, і разом ці механізми забезпечують додаткове зниження холестерину.

Показання до застосування:

Первинна гіперхолестеринемія.

Профілактика серцево-судинних подій.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія (ГоСГ). Езетиміб у комбінації зі статином показаний як засіб допоміжної терапії до дієти для пацієнтів із ГоСГ. Пацієнти можуть також отримувати додаткове лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ).

Гомозиготна ситостеролемія (фітостеролемія). Езетиміб показаний як засіб допоміжної терапії до дієти для пацієнтів із гомозиготною сімейною ситостеролемією.


Підготувала Олександра Демецька

Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 2 (87) 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія

20.02.2024 Кардіологія β-Блокатори як перша лінія лікування артеріальної гіпертензії

β-Адреноблокатори (ББ) протягом десятиліть використовуються як антигіпертензивні засоби. В основі ефекту зниження артеріального тиску (АТ) лежить пригнічення вивільнення катехоламінів і зниження активності реніну в плазмі крові. Багатогранні ефекти ББ на серцево-судинну систему не обмежуються гіпотензивною дією....

15.02.2024 Кардіологія Онкологія та гематологія Онкоасоційована кардіологічна патологія: венозні тромбоемболії

Венозні тромбоемболії, які виникають як ускладнення численних захворювань, у тому числі онкологічних, – важлива міждисциплінарна проблема. Вони є третьою за частотою причиною смерті від серцево-судинних захворювань після інсульту та гострої ішемічної хвороби серця [1]. Серед усієї кількості венозних тромбоемболій 20% складають онкоасоційовані [2]. Онкоасоційовані венозні тромбоемболії (ВТЕ) – часте ускладнення у хворих на рак [1]. ...

14.02.2024 Кардіологія Можливості агоністів І1-імідазолінових рецепторів у контролі артеріального тиску

Артеріальна гіпертензія (АГ) – ​один з основних факторів ризику смерті та інвалідності в усьому світі. Кількість людей, які живуть з АГ, у період 1990-2019 років подвоїлася із 650 млн до 1,3 млрд (NCD-RisC, 2021). Ця поширена патологія є важливою проблемою громадського здоров’я, оскільки зумовлює інсульт, серцево-судинні захворювання, ураження нирок тощо. Саме тому окрему увагу необхідно зосередити на підходах до лікування терапевтично неконтрольованої АГ....

13.02.2024 Кардіологія Практичні аспекти застосування фіксованої комбінації амлодипіну та бісопрололу в лікуванні артеріальної гіпертензії

Артеріальна гіпертензія (АГ) – ​одна з найважливіших проблем громадського здоров’я сучасності, адже вона є найпоширенішою кардіоваскулярною патологією, що уражає ≈1 млрд людей у всьому світі (Kearney P. M. et al. 2005). Спеціалісти вважають АГ основним фактором ризику ішемічної хвороби серця, інсульту, застійної серцевої недостатності та ниркової недостатності; своєчасне ефективне лікування значно знижує частоту цих наслідків. Європейським товариством гіпертензії (ESH) у 2023 році оприлюднено нові рекомендації з лікування АГ для покращення контролю над патологією. Вони були розроблені після ретельного пошуку нових досліджень у галузі гіпертонії та суміжних областях....