Тиреотоксикоз – один із найвідоміших ендокринних синдромів, при якому спостерігаються клінічні та біохімічні прояви надмірного вмісту тиреоїдних гормонів у крові незалежно від причини підвищення їхнього рівня (Hyperthyroidism and other causes of thyrotoxicosis: management guidelines of the American Thyroid Association and American Association of Clinical Endocrinologists, 2011). У більшості випадків тиреотоксикоз розвивається внаслідок надмірної продукції тиреоїдних гормонів щитоподібною залозою (ЩЗ) (гіпертиреоз).

У середньому три з чотирьох смертей пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) зумовлені серцево-судинними ускладненнями. Їх частота у хворих на ЦД у кілька разів вища, ніж у загальній популяції. Саме тому зв’язок між ЦД й кардіоваскулярною патологією є предметом постійного інтересу клініцистів. Зокрема, значна увага приділяється впливу цукрознижуючої терапії на серцево-судинний ризик. А чи є безпечною у цьому відношенні інсулінотерапія? Відповідь на це запитання ми змогли отримати на XVI Національному конгресі кардіологів України у доповіді одного з провідних вітчизняних ендокринологів доктора медичних наук, професора Володимира Івановича Паньківа.

Зростання захворюваності на цукровий діабет (ЦД) 2 типу в усьому світі відбувається дуже швидкими темпами, що випереджають навіть нещодавні прогнози експертів. Щороку в Україні понад 100 тисячам людей лікарі змушені повідомляти про виявлення у них ЦД, і, відповідно, все більша кількість хворих буде починати вчитися контролювати перебіг цього захворювання та жити з ним. Полная версия статьи в формате .pdf

Інфекції сечових шляхів доволі часто розвиваються у хворих на цукровий діабет (ЦД), зумовлюючи погіршання функціонального стану нирок, особливо за клінічних проявів діабетичної нефропатії. Частота пієлонефриту у хворих на ЦД становить 35%, що в 7-8 разів вище, ніж у загальній популяції. Причини такої високої частоти інфікування сечового тракту полягають у зниженні імунологічної реактивності організму, глюкозурії (створює сприятливі умови для розмноження мікрофлори), порушенні вегетативної

Визначення типу ЦД. Лише при детальному вивченні анамнезу (вік хворого, характер початку і темпи прогресування хвороби, наявність чи відсутність зниження маси тіла, схильність до кетоацидозу) разом з іншими клінічними і лабораторними даними можна визначити тип ЦД та обрати оптимальний режим лікування. Полная версия статьи в формате .pdf

3 - 4 марта в г. Харькове состоялась юбилейная научнопрактическая конференция с международным участием «Х Данилевские чтения». В этом мероприятии приняли участие ведущие украинские эндокринологи, гости из ближнего зарубежья и практикующие врачи из всех уголков Украины. Насыщенная программа конференции включала практически все актуальные вопросы эндокринологии. Традиционно многие доклады были посвящены диагностике и лечению сахарного диабета (СД), профилактике его осложнений, а также кас

  тематический номер: ЭНДОКРИНОЛОГИЯ В останні десятиріччя в більшості країн світу спостерігається різке збільшення захворюваності на цукровий діабет (ЦД), причому майже 90% випадків припадає на ЦД 2 типу [7]. Поширеність ЦД посідає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. За оцінкою експертів ВООЗ, кількість хворих на ЦД до 2010 р. зросте до 239,4 млн., а до 2030 р. – до 371 млн. осіб [4, 6]. На сьогодні стало аксіомою, що цукровий діабет – тяж