Цукровий діабет (ЦД) 2 типу в дитячому й підлітковому віці – ​відносно нове захворювання. До 1980 р. єдиною формою ЦД у дітей і підлітків вважався ЦД 1 типу. Нині кількість дітей, які страждають на ЦД 2 типу, в усьому світі щорічно збільшується [1, 2]. Зростання числа підлітків із ЦД 2 типу на тлі надмірної маси тіла й ожиріння зафіксовано і в Україні [3].

28 травня 2023 року вийшло друком 2-ге видання The Diabetes Textbook: Clinical Principles, Patient Management and Public Health Issues. Наразі на сайті інтернет-компанії Amazon.com доступна книга The Diabetes Textbook: Clinical Principles, Patient Management and Public Health Issues, 2nd ed. 2023. Edition by Joel Rodrigues-Saldana (Editor). Publisher Springer. Publication date May 28, 2023. 1296 pages (Підручник із цукрового діабету: клінічні принципи, лікування пацієнтів і питання громадського здоров’я. 2-ге видання. 1296 с.).

Тиреоїдна патологія є найчастішою в структурі ендокринних захворювань. Схожа тенденція збережеться й у наступні роки, оскільки за останнє десятиліття відзначають неухильне збільшення поширеності захворювань щитоподібної залози (ЩЗ). До класичних органоспецифічних автоімунних захворювань належать дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса) й автоімунний тиреоїдит (АІТ). Імунологічні порушення спостерігаються і при інших захворюваннях ЩЗ (наприклад, підгострому тиреоїдиті, нетоксичному вузловому зобі та папілярному раку), однак у цих випадках вони вторинні.

Вплив на здоров’я людини ожиріння як багатофакторного та мультигенного розладу залишається складною міждисциплінарною й надзвичайно актуальною проблемою сучасного суспільства. До численних наслідків ожиріння, що негативно впливають на якість і тривалість життя людини, належить і дефіцит вітаміну D.

Упродовж останніх десятиліть активно вивчається взаємозв’язок між компонентами метаболічного синдрому (МС) і дисфункцією щитоподібної залози (ЩЗ) (Du F-M. et al., 2019), при цьому підхід здійснюється з позицій інтегрального серцево-судинного ризику (Martin S. S. et al., 2017). Точнішим можна вважати нещодавно запропонований термін «кардіометаболічний ризик», під яким розуміють підвищену схильність до серцево-судинних захворювань (ССЗ) і цукрового діабету (ЦД) 2 типу (Mohan V., Bodhini D., 2018).

Згідно з даними ВООЗ, на ожиріння страждає понад 650 млн мешканців нашої планети, що дозволяє говорити про новітню неінфекційну пандемію. Надмірна кількість жирової тканини асоціюється з багатьма патологічними станами та їхніми ускладненнями, включно з артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця, цукровим діабетом тощо. Нормалізація ваги здатна суттєво покращити стан здоров’я пацієнтів і привести до норми основні фізіологічні константи. Так, за даними J. E. Neter і співавт., зниження маси тіла на 1 кг супроводжується зменшенням рівня систолічного й діастолічного артеріального тиску приблизно на 1 мм рт. ст. У дослідженні ADDITION-Cambridge (n=725; на момент включення учасники мали середні масу тіла та індекс маси тіла (ІМТ) 94,6 кг та 33,4 кг/м2 відповідно) було показано, що зниження маси тіла на ≥5% протягом 1 року забезпечувало зниження 10-літнього ризику інфаркту міокарда та інсульту на 48%. Таким чином, ожиріння є надто серйозною проблемою, щоб її ігнорувати.

У світі спостерігається неухильне зростання захворюваності на тиреопатії. Причини вбачають у погіршенні екології, зростанні частоти стресових ситуацій соціогенної природи, поліпшенні діагностики. У групі органоспецифічних автоімунних захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) найпоширенішим залишається хронічний автоімунний тиреоїдит (АІТ).

Менеджмент захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) наразі залишається актуальною проблемою медичної науки та практичної охорони здоров’я. З огляду на це за ініціативи Європейської тиреоїдної асоціації навіть започаткований Всесвітній день щитоподібної залози (25 травня). У багатьох країнах систематично проводяться заходи, метою яких є підвищити рівень поінформованості населення про захворювання ЩЗ, методи їхнього лікування та профілактики.

Субклінічний гіпотиреоз визначають як підвищення рівня сироваткового тиреотропного гормону (ТТГ) понад 4,5 мМО/л (але не вище 20,0 мМО/л) за показника вільного тироксину (вT4) в референсному діапазоні (Floriani C. et al., 2018).

Останніми роками у світі відзначають істотні зміни вікової структури населення. Найхарактернішим демографічним явищем сучасної епохи залишається прогресивне постаріння людей. Натепер на планеті проживають 8,5% осіб (617 млн) віком понад 65 років; за прогнозами, до 2050 року цей показник збільшиться до 17% (1,6 млрд) (www.nia.nih.gov/news/worlds-older-population-grows-dramatically).