7 січня, 2026
Ефективність застосування гістидин-триптофан-кетоглутарового розчину при операціях на серці в умовах штучного кровообігу
Актуальність захисту міокарда під час операцій на відкритому серці залишається однією із центральних тем у сучасній кардіохірургії. Кардіоплегія – це не просто зупинка серця, а стратегія збереження життєздатності клітин в умовах ішемії.
Кардіоплегія та захист міокарда в умовах хірургічної ішемії
У світовій практиці на сьогодні найчастіше застосовується кристалоїдна або кров’яна кардіоплегія. Кристалоїдна кардіоплегія (внутрішньо- та позаклітинна) – це синтетичні розчини із високим вмістом калію для швидкої зупинки серця. Їхня актуальність зумовлена можливістю одноразового введення, що забезпечує захист міокарда до 180 хв. Це ідеально для складних реконструкцій клапанів або вроджених вад серця, де хірургу потрібен тривалий час без переривання на повторні ін’єкції.
Кров’яна кардіоплегія полягає у використанні власної крові пацієнта, змішаної з калієвим концентратом у пропорції (зазвичай 4 : 1). Це актуально тим, що кров забезпечує кращу доставку кисню та має природні буферні властивості. Такий підхід дозволяє краще підтримувати метаболізм міокарда під час тривалих операцій (наприклад, при аортокоронарному шунтуванні). Кров’яна кардіоплегія може бути холодною, теплою або комбінованою.
Існує два основних шляхи застосування кардіоплегічних розчинів – для зупинки серцевого м’яза під час операції та для захисту органів при трансплантації, що використовується для консервації донорського серця, нирок, печінки та легенів. Це потрібно для збереження їхньої життєздатності під час транспортування та перед пересадкою.
Однак проблема ішемічного ушкодження міокарда при виконанні основного етапу кардіохірургічних операцій ще далека від остаточного розв’язання. Адже нині кожна методика має свої позитивні й негативні наслідки у вигляді інтраопераційного інфаркту міокарда (2-7,5% випадків), гострої серцевої недостатності (2,7-51,2%), гострого порушення серцевого ритму (20-64%).
На сьогодні вдосконалення методик захисту міокарда розглядається в аспекті розробки найбільш оптимальних методик повної або часткової зупинки активності серцевої діяльності й застосування нових розчинів для кардіоплегічного захисту міокарда. Вони можуть кардинально відрізнятися за концентрацією та балансом електролітів, буферним складом і розчином (на основі автокрові, інших розчинників).
В Україні активно впроваджується у практику гістидин-триптофан-кетоглутаровий (ГТК) розчин виробництва вітчизняного центру персоналізованої фармації «Хемотека», зокрема на базі ДНП «Інститут серця МОЗ України», де накопичено значний власний клінічний досвід його застосування. ГТК-розчин демонструє перспективні результати у використанні та забезпечує ефективний захист серця тривалістю від 180 хв після одноразового введення. ГТК-розчин доступніший та дешевший за інші засоби, що особливо важливо під час війни.
«Хемотека» – центр персоналізованої фармації, що спеціалізується на виробництві лікарських засобів для клінічного застосування й виготовленні інфузійних і спеціалізованих розчинів. Високі міжнародні стандарти до діяльності компаундинг-центрів, зокрема європейського рівня, сформувалися як відповідь на необхідність забезпечення максимальної безпеки пацієнтів у клінічних ситуаціях з підвищеним ризиком, включно з кардіохірургічними втручаннями. У цій категорії хворих навіть незначні фармакотехнологічні відхилення можуть мати критичні наслідки з огляду на тяжкий вихідний стан, супутню патологію та обмежені компенсаторні резерви серцево-судинної системи. Тому контроль якості лікарських засобів, що застосовуються в періопераційному та інтенсивному періодах, є фундаментальним елементом сучасної кардіохірургічної практики. Дотримання таких підходів реалізується, зокрема, у діяльності центру персоналізованої фармації «Хемотека», де процеси виготовлення ліків базуються на принципах багаторівневого контролю якості та відповідності міжнародним вимогам. Особливу складність становлять препарати з нестійкими фізико-хімічними властивостями, зокрема термолабільністю, гігроскопічністю та схильністю до гідролітичного розпаду, що зумовлює необхідність контролю на всіх етапах їх приготування та застосування.
На відміну від промислового серійного виробництва, індивідуальне рецептурне виготовлення лікарських засобів у межах компаундингу не може здійснюватися за уніфікованими стандартними технологічними алгоритмами. Кожен препарат потребує персоналізованого підходу з урахуванням клінічного стану кардіохірургічного пацієнта, типу оперативного втручання, тривалості штучного кровообігу та фармакотехнологічних характеристик активних субстанцій. У цьому контексті ключову роль відіграють кваліфікація провізора-виготовлювача та функціонування структурованої системи управління якістю, впровадженої в центрі персоналізованої фармації «Хемотека», що забезпечує простежуваність процесів, відтворюваність результатів і відповідність міжнародним стандартам. Сертифікація системи управління якістю відповідно до стандарту ISO 9001:2015 підтверджує застосування процесного підходу, орієнтованого на мінімізацію фармакотерапевтичних ризиків і підвищення безпеки лікування, що має принципове значення для кардіохірургії та суміжних галузей високоризикової медицини.
Виробничий підхід «Хемотеки» передбачає гнучке та персоналізоване виготовлення засобів з урахуванням клінічних потреб конкретних лікувальних закладів. Це дозволяє адаптувати склад і параметри продуктів до вимог сучасної медичної практики та підвищувати ефективність терапевтичних рішень. ГТК-розчин («Хемотека») є прикладом такого підходу: його застосування спрямоване на забезпечення надійної та тривалої кардіопротекторної дії під час кардіохірургічних втручань. ГТК-розчин сприяє ефективному захисту міокарда в умовах ішемії, підтримує метаболічну рівновагу клітин та знижує ризик ішемічно-реперфузійного ушкодження, що має ключове значення для збереження функції серця. Використання ГТК-розчину також відповідає сучасним підходам до персоналізованої медицини та інтегрується у клінічну практику з урахуванням індивідуальних потреб пацієнтів.
Для додаткового підтвердження переваг ГТК-розчину на базі ДНП «Інститут серця МОЗ України» було проведене дослідження, в якому оцінювали ефективність його застосування під час операцій на серці в умовах штучного кровообігу. Водночас слід зазначити, що цей розчин уже тривалий час використовується у клінічній практиці даного медичного закладу як стандартний компонент кардіопротекції. Накопичений багаторічний власний досвід його застосування та висновки фахівців Інституту серця підтверджують клінічну ефективність, безпеку та прогнозованість результатів у пацієнтів різних категорій. Послідовне використання ГТК-розчину сприяє формуванню стабільних позитивних клінічних наслідків при кардіохірургічних втручаннях.
Матеріали й методи дослідження
У дослідження увійшли 140 пацієнтів із вродженими й набутими вадами серця та ішемічною хворобою серця, яким на базі ДНП «Інститут серця МОЗ України» в умовах штучного крoвooбігу були виконані операції на відкритому серці. Вік учасників коливався від 54 до 76 років (у середньому – 67,96±1,51 року). Середня маса тіла становила 86,50±1,44 кг (від 67 до 102 кг). Анестезіологічне забезпечення виконувалося на основі севофлурану (1,5‑2,5 МАК) і розчину фентанілу (15‑25 мкг/кг на весь час оперативного втручання). Релаксація забезпечувалася піпекуронію бромідом. Штучний кровообіг проводився в умовах помірної гіпотермії (центральна температура становила +27‑30 ºС).
Продуктивність апарата штучного кровообігу в періоді перфузії була 2,5 л/хв/м2. Штучна електрична фібриляція серця здійснювалася за допомогою апарата змінного струму (Shtocer, Німеччина).
Об’ємна доза введеного кардіоплегічного розчину становила 10 мл/кг від маси тіла. Розчин був охолоджений до температури +8‑10 ºС і вводився антеградно в корінь аорти під тиском 30‑40 мм рт. ст.
Для оцінювання ефективності захисту міокарда аналізували такі показники, як:
- характер відновлення серцевої діяльності;
- дози симпатоміметиків, що застосовувалися для корекції порушень системної гемодинаміки;
- наявність ішемічних змін на ЕКГ;
- динаміка зростання показників кардіоспецифічного ферменту тропоніну І;
- дані післяопераційної ехокардіографії.
Аналіз отриманих результатів проводився на персональному комп’ютері з використанням прикладних програм Exсel 2007 і Statistica 6.0.
Результати дослідження та обговорення
На базі Інституту серця було прооперовано 140 пацієнтів із вродженими/набутими вадами серця та ішемічною хворобою серця, яким оперативні втручання виконувалися в умовах штучного кровообігу із застосуванням кардіоплегічного ГТК-розчину. Застосування ГТК-розчину дозволило досягти низки позитивних клінічних результатів:
- Відновлення серцевої діяльності. У переважної більшості пацієнтів відновлення серцевої діяльності після зняття аортального затискача відбувалося самостійно або із мінімальною електричною стимуляцією, що свідчить про адекватний рівень захисту міокарда в умовах тривалої ішемії. Необхідність у тривалій штучній електрокардіостимуляції носила поодинокий характер і не була пов’язана з ознаками тяжкого ішемічного ушкодження міокарда.
- Гемодинамічна стабільність. Після завершення штучного кровообігу в більшості пацієнтів відзначалася задовільна системна гемодинаміка, що підтверджувалося низькою потребою в симпатоміметичній підтримці. Дози інотропних препаратів були помірними та відповідали стандартним показникам для даної категорії хворих, що свідчить про збережену скоротливу функцію міокарда після ішемічного періоду.
- Електрокардіографічні та біохімічні показники. Аналіз ЕКГ-даних у післяопераційному періоді не виявив клінічно значущих ішемічних змін, які б свідчили про розвиток інтраопераційного інфаркту міокарда. Динаміка рівня тропоніну I характеризувалася помірним транзиторним підвищенням, типовим для кардіохірургічних втручань із застосуванням штучного кровообігу, без ознак масивного некрозу кардіоміоцитів.
- Ехокардіографічна оцінка. За даними післяопераційної ехокардіографії, у більшості пацієнтів відзначали збереження або швидке відновлення фракції викиду лівого шлуночка, відсутність виразної глобальної чи сегментарної дисфункції міокарда, що підтверджує ефект кардіоплегічного захисту.
Отже, отримані результати свідчать, що застосування ГТК-розчину забезпечувало надійний та прогнозований захист міокарда під час операцій на відкритому серці в умовах штучного кровообігу. Одноразове введення ГТК-розчину дозволяло підтримувати електричну та метаболічну тишу міокарда протягом тривалого періоду ішемії, що є критично важливим при складних та тривалих реконструктивних втручаннях.
Ефекти, які поєднує механізм дії ГТК-розчину:
- дієва буферизація внутрішньоклітинного ацидозу (гістидин);
- стабілізація клітинних мембран (триптофан);
- підтримка енергетичного метаболізму (кетоглутар).
Це створює сприятливі умови для збереження життєздатності кардіоміоцитів у період ішемії та ранньої реперфузії.
Власні клінічні спостереження, а також досвід колег свідчать, що застосування ГТК-розчину є особливо доцільним у випадках тривалого періоду ішемії та складних реконструктивних втручань і в пацієнтів із підвищеним операційним ризиком, де стійкість кардіоплегічного ефекту має вирішальне значення. Окрім того, важливою перевагою ГТК-розчину є можливість його широкого впровадження в умовах обмежених ресурсів, зокрема під час воєнного стану. Це робить його клінічно та економічно доцільною альтернативою імпортним кардіоплегічним розчинам.
Висновки
Таким чином, на основі отриманих результатів та власного практичного досвіду можна стверджувати, що ГТК-розчин є ефективним та безпечним засобом кардіоплегічного захисту при операціях на серці. Його застосування забезпечує сприятливий перебіг раннього післяопераційного періоду та зниження ризику ішемічного ушкодження міокарда. Доступні клінічні дані свідчать про надійну кардіопротекцію в умовах тривалої ішемії та відновлення адекватної функції серця після зняття затискача аорти. З огляду на клінічну ефективність, стабільність результатів і доступність, ГТК-розчин може бути рекомендований для ширшого впровадження у практику кардіохірургічних втручань, зокрема в умовах підвищеного операційного ризику.
Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 6 (103) 2025 р.