22 квітня, 2026
Переваги раннього контролю ритму при фібриляції передсердь: новий аналіз реєстру GLORIA-AF
Фібриляція передсердь (ФП) залишається однією з головних проблем сучасної кардіології, що суттєво підвищує ризик інсульту, серцевої недостатності (СН) та передчасної смерті. Тривалий час у медичній спільноті точилися дискусії щодо вибору між стратегією контролю частоти серцевих скорочень (ЧСС) і стратегією контролю ритму. Проте дані останніх років, зокрема оприлюднені в березні 2026 року результати глобального реєстру GLORIA-AF, остаточно зміщують акцент у бік раннього відновлення та підтримки синусового ритму. Особливе місце в цій стратегії посідає антиаритмічний препарат класу IC пропафенон.
Історично стратегія контролю частоти вважалася не гіршою за контроль ритму за прогностичними показниками (Carlsson et al., 2003). Проте медицина 2020-х років здійснила фундаментальний прорив. Результати дослідження EAST-AFNET 4 довели, що ранній контроль ритму (РКР) у пацієнтів із діагнозом ФП <12 міс – із застосуванням антиаритмічних препаратів, кардіоверсії чи абляції – значно знижує ризик серцево-судинних катастроф (Kirchhof et al., 2020), включно з пацієнтами із СН та високим тягарем коморбідностей (Rillig et al., 2022; Rillig et al., 2021).
Попри наявність переконливої доказової бази в реальній клінічній практиці підходи до вибору стратегії ведення пацієнтів із ФП часто варіюють залежно від віку, статі, типу ФП і вираженості симптомів. У цьому контексті дані глобального проспективного реєстру GLORIA-AF мають вирішальне значення.
Новий аналіз GLORIA-AF
Реєстр GLORIA-AF охопив пацієнтів із нещодавно діагностованою ФП у понад 50 країнах Європи, Північної та Південної Америки, Азії. До нового аналізу залучили пацієнтів із нещодавно діагностованою ФП, зареєстрованих у фазі III цього реєстру (Corica B. et al., 2026). На початковому етапі було проаналізовано контроль ритму, який визначався як лікування антиаритмічним препаратом (пропафенон, флекаїнід, аміодарон або дронедарон) або проведення абляції чи кардіоверсії; пацієнтів, які не отримували жодного із цих втручань, віднесли до групи «без контролю ритму». Первинною кінцевою точкою був комбінований показник загальної смертності та великих несприятливих серцево-судинних подій.
З-поміж 21 051 пацієнта із ФП (середній вік – 70 років; 45% – жінки) контроль ритму застосовувався в 32,9%. Пацієнти в групі контролю ритму були молодшими, частіше мали пароксизмальну форму ФП та більш виражені симптоми. У них також спостерігалася вища поширеність СН, нижча частота тромбоемболічних подій в анамнезі та нижчий середній бал CHA₂DS₂-VASc (3,0±1,5 проти 3,3±1,5).
Результати показали, що протягом трирічного періоду спостереження стратегія контролю ритму асоціювалася зі значним зниженням ризику первинної комбінованої кінцевої точки (відносний ризик – ВР – 0,88; р<0,001) (рис. 1). Подібні результати отримано й для вторинних кінцевих точок: загальна смертність (ВР 0,88; р=0,016), тромбоемболічні події (ВР 0,78; р=0,005) та великі кровотечі (ВР 0,78; р=0,006).
Рис. 1. Імовірність виживання без подій (смерть + МАСЕ) відповідно до стратегії контролю ритму
Обговорення
У III фазі реєстру GLORIA-AF показано, що стратегія РКР застосовувалася приблизно в кожного третього пацієнта з нещодавнім діагнозом ФП. Вона асоціювалася з молодшим віком, більшою вираженістю симптомів і наявністю коморбідностей. Пацієнти, які отримували РКР, частіше отримували антикоагулянтну терапію, а сама стратегія пов’язувалася зі зниженням ризику комбінованої кінцевої точки (смерть від усіх причин + основні несприятливі серцево-судинні події (МАСЕ)) та вторинних кінцевих точок із найбільшим ефектом у підгрупах із анамнезом тромбоемболій.
Попередні дослідження (AFFIRM та ін.) не демонстрували переваг контролю ритму над контролем частоти щодо смертності, однак після публікації EAST-AFNET 4 (Kirchhof et al., 2020) інтерес до стратегії РКР зріс, що підтверджується й реальними даними. Результати GLORIA-AF узгоджуються з EAST‑AFNET 4, хоча існують відмінності в дизайні та складі популяцій.
У GLORIA-AF контроль ритму здебільшого реалізовувався через антиаритмічні препарати (зокрема, пропафенон) або кардіоверсію, натомість абляція залишалася менш поширеною через обмежену доступність і досвід центрів. Терапія РКР частіше застосовувалася в молодших пацієнтів, жінок, осіб із менш стійкими формами ФП і більшою вираженістю симптомів. Натомість пацієнти з анамнезом тромбоемболій отримували РКР рідше, що свідчить про субоптимальну реалізацію цієї стратегії в групі високого ризику.
Варто зауважити, що частка пацієнтів у реєстрі GLORIA-AF мала супутню СН. У цьому контексті показовим є дослідження Y.-C. Lin (2025), у якому порівнювали безпеку застосування пропафенону та аміодарону в пацієнтів із ФП та СН (n=7235).
! Результати показали, що застосування пропафенону асоціювалося зі статистично значущим зниженням ризику розвитку комбінованого проаритмічного наслідку порівняно з групою аміодарону (ВР 0,52; р<0,001). Крім того, в групі пропафенону було зафіксовано суттєво нижчий рівень летальності внаслідок аритмії порівняно з пацієнтами, які отримували аміодарон (ВР 0,22; р=0,006) (рис. 2).
Рис. 2. Вірогідність комбінованого проаритмічного наслідку в пацієнтів із ФП та СН при лікуванні пропафеноном і аміодароном
Ці дані підкреслюють потенціал пропафенону як безпечнішого та ефективнішого препарату для РКР у складних категорій пацієнтів, де ризик ускладнень особливо високий.
Висновки
Отже, результати дослідження GLORIA-AF підтверджують важливість застосування стратегії РКР у пацієнтів із нещодавнім діагнозом ФП відповідно до міжнародних настанов у контексті холістичного інтегрованого підходу до ведення ФП, оскільки зазначена стратегія забезпечує зниження як загальної смертності, так і ризику серйозних серцево-судинних катастроф. У більшості випадків контроль ритму реалізовувався за допомогою антиаритмічних препаратів, як-от пропафенон.
! На сьогодні Пропафенон (Пропанорм®, «ПРО.МЕД.ЦС Прага а.с.», Чеська Республіка) залишається золотим стандартом для пацієнтів без суттєвого структурного ураження серця. Його механізм дії полягає у блокаді швидких натрієвих каналів, а також він має помірні бета-адреноблокуючі властивості, що робить його унікальним серед препаратів класу IC.
Переваги застосування Пропанорму:
- висока швидкість дії – ефективний як для планової підтримки ритму, так і для швидкого купіювання нападів (стратегія «пігулка в кишені»);
- покращення якості життя – на відміну від стратегії контролю ЧСС, збереження синусового ритму за допомогою Пропанорму дозволяє уникнути симптомів задишки та пришвидшеного серцебиття, зберігаючи толерантність до фізичних навантажень;
- передбачуваний профіль безпеки – Пропанорм значно рідше спричиняє позасерцеві побічні ефекти порівняно з аміодароном (зокрема, з боку щитоподібної залози, печінки, шкіри та легень).
Підготувала Людмила Суржко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5 (616), 2026 р