25 січня, 2026
НПЗП-гастропатії: сучасний погляд і місце омепразолу в гастропротекції
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) посідають центральне місце в сучасній медичній практиці – від ревматології й неврології до хірургії та сімейної медицини. Їхня здатність ефективно знімати біль, запалення та лихоманку зумовлює широке й часто тривале застосування в пацієнтів різного віку. За даними світової статистики, НПЗП становлять близько 8% усіх призначень і найчастіше їх отримують особи віком понад 65 років [1]. Утім, з високою клінічною користю НПЗП нерозривно пов’язаний і спектр побічних ефектів, зокрема ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Найчастіше згадуються ерозивно-виразкові ускладнення верхніх відділів ШКТ та кровотечі, проте відомо, що негативний вплив НПЗП може охоплювати весь ШКТ – від шлунка до дистального кишечника – й перебігати як із симптомами, так і без них, незалежно від наявності візуально підтвердженого ушкодження слизової оболонки [1].
Сучасні рекомендації чітко наголошують: гастропротекція – не опція, а необхідність для широкої категорії пацієнтів, які приймають НПЗП.
Епідеміологія
Сучасні джерела вказують, що ендоскопічні ознаки ерозій виявляються приблизно в половини пацієнтів, які приймають НПЗП, а поширеність виразкової хвороби шлунка чи дванадцятипалої кишки в них становить 15‑30%. Водночас симптомні форми реєструються лише в 3-4,5% випадків, тоді як частота серйозних ускладнень, як-от кровотеча, перфорація або обструкція, сягає 1,5% на рік серед користувачів НПЗП на тривалій терапії [1-3].
Як зазначають Tawfik і співавт. (2025), ризик шлунково-кишкової кровотечі на тлі використання НПЗП зберігається навіть за низьких доз і короткочасного застосування, особливо в поєднанні з антикоагулянтами, глюкокортикоїдами або ацетилсаліциловою кислотою [2].
Дослідження Bordin і співавт. (2023) підтверджує, що ерозивні ураження та кровотечі можуть виникати по всій довжині ШКТ, зокрема в тонкій і товстій кишках, а не лише у верхніх відділах, як це вважалося раніше [3]. Крім того, не всі випадки таких ускладнень супроводжуються видимими змінами слизової оболонки під час ендоскопії, що підкреслює потребу в удосконалених методах діагностики, як-от капсульна ендоскопія та біомаркери проникності слизової. Ці спостереження додатково підтверджують важливість превентивної гастропротекції навіть у пацієнтів з помірним ризиком [3, 4].
Щорічна частота НПЗП-індукованих шлунково-кишкових кровотеч становить 19,5-57 випадків на 100 тис. осіб, а перфорацій – 3,8-14 на 100 тис. Ці показники є особливо високими серед осіб похилого віку та пацієнтів із супутніми хворобами [4].
! У розвинених країнах поширеність Helicobacter pylori (Hp) зменшується завдяки успішним програмам ерадикації, однак саме НПЗП стають дедалі більш значущою причиною виразкової хвороби. У регіонах з нижчим рівнем медичної інфраструктури недостатнє застосування гастропротекції лише посилює проблему [4].
Фактори ризику
! Ризик розвитку НПЗП-індукованих уражень верхніх відділів ШКТ істотно зростає за наявності певних клінічних факторів. Знання й оцінювання цих факторів мають ключове значення для прийняття рішень щодо необхідності профілактики гастропатій і вибору відповідного інгібітора протонної помпи (ІПП).
До факторів ризику належать вік понад 65 років, що асоціюється як з вищою ймовірністю застосування НПЗП, так і зі зниженою здатністю слизової оболонки до репарації. За даними когортного дослідження, в осіб віком ≥65 років ризик тяжких ускладнень (перфорація, обструкція, кровотеча) зростав у 4 рази порівняно з молодшими пацієнтами [4].
Наявність в анамнезі виразкової хвороби, особливо з епізодами кровотечі або перфорації, істотно підвищує ймовірність рецидиву. Інфікування Hp має синергічний ефект із гастротоксичністю, збільшуючи ризик виразкових уражень у 3,5 раза, а ймовірність кровотечі – ще на 20% [1, 4].
Серед медикаментозних факторів значущими є супутнє застосування антикоагулянтів, антитромбоцитарних препаратів, глюкокортикоїдів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик мають пацієнти, котрі одночасно приймають подвійну антитромбоцитарну терапію та НПЗП, – для них імовірність шлунково-кишкової кровотечі зростає вдвічі [1].
Крім того, мають значення такі чинники, як тяжкі супутні хвороби, висока доза НПЗП, хронічне застосування, а також клас препарату: вищий ризик пов’язаний з напроксеном, диклофенаком та індометацином [1].
Профілактика НПЗП-гастропатій
Сучасні клінічні настанови чітко визначають роль ІПП як засобу вибору для профілактики гастропатій, асоційованих із застосуванням НПЗП.
! Згідно з актуальною позицією міжнародного консенсусу ICON-G [5] ІПП мають призначатися пацієнтам з підвищеним ризиком уражень ШКТ, зокрема особам віком ≥65 років, з наявністю виразки в анамнезі, інфекцією Hp, супутнім прийманням антикоагулянтів, антитромбоцитарних засобів, глюкокортикоїдів або СІЗЗС.
Також рекомендовано обирати селективні інгібітори циклооксигенази‑2 у поєднанні з ІПП замість традиційних неселективних НПЗП у таких категорій пацієнтів, щоби зменшити ризик ускладнень з боку ШКТ.
Японські рекомендації (2021) додатково акцентують увагу на індивідуальній оцінці факторів ризику та зазначають, що ерадикація Hp має проводитися до початку терапії НПЗП у відповідних випадках, а ІПП залишаються стандартом для запобігання гастроінтестинальним ушкодженням за хронічного застосування цих препаратів, особливо в осіб похилого віку [6].
Ці положення узгоджуються з оновленими британськими рекомендаціями 2025 року [7], відповідно до яких ІПП є засобом першого вибору для пацієнтів, що приймають НПЗП.
Омепразол у фокусі гастропротекції
! За даними огляду Kumar і співавт. (2025) [8], омепразол як класичний представник свого класу залишається ключовим гастропротектором для профілактики й лікування НПЗП-асоційованих ушкоджень.
Після швидкої абсорбції з кишечника омепразол кумулюється в секреторних канальцях парієтальних клітин шлунка, де активується в кислому середовищі та незворотно блокує воднево-калієву АТФазу – фінальний етап секреції соляної кислоти.
Ефективність омепразолу щодо профілактики НПЗП-індукованих гастропатій підтверджено низкою клінічних досліджень. У дослідженні OMNIUM омепразол (20 мг на добу) був ефективнішим за мізопростол і плацебо в збереженні ремісії пептичної виразки (61 проти 48 та 27%) [9]. У дослідженні ASTRONAUT омепразол перевершував ранітидин щодо профілактики рецидиву виразки (72 проти 59%) [10]. Дані проспективного дослідження OPPULENT засвідчили, що через 6 міс застосування НПЗП ризик ерозій або виразок у групі омепразолу був у рази нижчим, аніж за приймання плацебо (3,6%) [11].
Метааналіз 5 рандомізованих контрольованих досліджень підтвердив перевагу ІПП у зниженні частоти виявлення виразок шлунка на 61% і дванадцятипалої кишки на 80% порівняно з плацебо [12].
У великому популяційному дослідженні за участю пацієнтів, які приймали НПЗП та антитромботичну терапію, проведеному в Данії, комбінація НПЗП + омепразол асоціювалася зі зниженням ризику шлунково-кишкових кровотеч на 45%, тоді як для пантопразолу цей показник становив 16% [13].
Омепразол не лише пригнічує кислотопродукцію, а й чинить низку додаткових ефектів, які сприяють захисту та загоєнню слизової оболонки ШКТ. Зокрема, він активує репаративні механізми через стимуляцію Hsp70 і TGFβ; зменшує нейтрофільну інфільтрацію й інгібує каспазу‑3, демонструючи протизапальні властивості; виявляє антиоксидантний і антиапоптотичний ефекти [14-17]. Ці механізми посилюють репарацію слизової, обмежують апоптоз, підтримують цілісність епітелію навіть при ускладнених НПЗП-виразках, зокрема з кровотечею [18].
Для профілактики НПЗП-гастропатій омепразол (Омез®) застосовується в дозі 20 мг 1 раз на добу. У тяжких або рецидивуючих випадках рекомендується 40 мг омепразолу на добу, і загоєння зазвичай досягається протягом 4 тиж.
Висновки
НПЗП-гастропатії залишаються поширеною і водночас однією з найбільш недооцінених проблем у клінічній практиці. Їхня частота зростає з віком, наявністю супутніх патологій і поліфармакотерапії, а ускладнення – кровотечі, перфорації, стенози – часто розвиваються без симптомів-провісників. У цьому контексті профілактика є не менш важливою, ніж лікування.
Настанови провідних фахових організацій однозначно вказують на необхідність супутньої гастропротекції в пацієнтів з ризиками, які приймають НПЗП. ІПП, зокрема омепразол, визнано препаратами першого вибору завдяки високій антисекреторній активності, вираженому профілю гастропротекції та доведеній ефективності в запобіганні шлунково-кишковим ураженням.
Омепразол відповідає всім необхідним вимогам до препарату, здатного профілактувати й лікувати НПЗП-гастропатії, а також запобігати їх розвитку. Великі дослідження та метааналізи підтверджують його клінічну ефективність, перевагу над H2-блокаторами й мізопростолом, а також зниження ризику ускладнень, як-от кровотечі.
На вітчизняному ринку препарат Омез® (Dr. Reddy’s Laboratories Ltd., Індія) представлений, зокрема, в капсулах по 20 мг. Це сучасна форма омепразолу з доведеною терапевтичною еквівалентністю. Омепразол виробництва Dr. Reddy’s внесено до Orange Book Управління з контролю якості продуктів харчування та лікарських засобів США (FDA), що засвідчує біоеквівалентність і відповідність міжнародним стандартам якості.
! Омепразол (зокрема, Омез®) є зручним й обґрунтованим вибором у щоденній практиці профілактики та лікування НПЗП-гастропатій.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготувала Ольга Головко
Стаття підготовлена за підтримки компанії «Др. Редді’с Лабораторіз» для надання професійної інформації спеціалістам у сфері охорони здоров’я. Містить інформацію про лікарський засіб (інформація про який також наведена в супутньому інфоблоці, див.).
OM-04.12.2025-Rx1 – 7.4
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 21 (608), 2025 р