21 квітня, 2024
Переваги застосування Фібринази в комплексній фармакотерапії захворювань дихальних шляхів
Серед хвороб респіраторного тракту однією з найчастіших причин звернень хворих по амбулаторну допомогу є гострий бронхіт (ГБ). Щорічна захворюваність на ГБ коливається від 20 до 40%. Статистика свідчить, що ГБ найчастіше виявляють у чоловіків віком <40 років. Захворювання уражає ≈5% дорослого населення щороку, причому 82% випадків трапляються в осінній та зимовий час [1, 5].
Початок ХХІ ст. наочно показав, шо в комплексній терапії інфекційних хвороб, окрім антибактеріальних засобів, необхідно активно залучати й препарати інших груп. Це справедливо і при лікуванні захворювань респіраторної системи.
Будь-який інфекційний процес у дихальних шляхах супроводжується змінами мукоциліарного апарату (часто з утворенням патологічного в’язкого секрету). Прояви порушень мукоциліарного кліренсу загальновідомі – це кашель, в’язке слизове мокротиння, хрипи або розвиток бронхообструктивного синдрому. Накопичення слизу та підвищення в’язкоеластичності мокротиння посилює запалення і сприяє інфільтрації нейтрофілів [14].
Одним зі шляхів покращення ефективності терапії хвороб респіраторного тракту є застосування ліків полімодальної дії.
Як патогенетичну терапію в разі ГБ за умов малопродуктивного кашлю застосовують секретомоторні (відхаркувальні, експекторанти) та секретолітичні (муколітики) лікарські засоби. Ці препарати сприяють покращенню реологічних властивостей мокротиння та його евакуації з просвіту бронхіального дерева. Деякі з цих препаратів (амброксол, ацетилцистеїн) також впливають на біоплівки, що значно розширює спектр їхнього медичного застосування [2, 3].
Останніми роками постійно з’являються дані щодо можливості застосування в терапії захворювань респіраторного тракту препаратів з інших фармакологічних груп. Одним із таких засобів є серратіопептидаза.
Серратіопептидаза (або серрапептаза) – протеолітичний фермент, який виділяють з непатогенних штамів ентеробактерій Serratia E15 [7], виявлених у шовкопрядів. Препарати серратіопептидази застосовують у медичній практиці майже 40 років [2, 17, 21] насамперед як протизапальний та фібрінолітичний засіб.
Механізм протизапальної дії серратіопептидази обумовлений її високою спорідненістю із ферментами – циклооксигеназами ЦОГ‑1 та ЦОГ‑2, а також інгібуванням активності прозапальних цитокінів (насамперед інтерлейкіну‑6) за відсутності впливу на продукцію ліпоксинів, що запобігає хронізації запалення [2-4, 18, 20].
На відміну від традиційних протизапальних засобів протизапальний ефект серратіопептидази обумовлений додатковими механізмами – вона сприяє розщепленню білків запальних ексудатів: С-реактивного білка, гаптоглобіну, лізоциму тощо. Серратіопептидаза добре проникає до осередків запалення, лізує некротизовані тканини та продукти їхнього розпаду [2, 3, 20].
Особливість серратіопептидази – вона утворює комплекс з α2-макроглобуліном у співвідношенні 1:1, що спричиняє маскування антигенності ферменту без втрати його фармакологічної активності. Саме ця форма забезпечує транспортування ферменту із крові системою мононуклеарних фагоцитів до осередку запалення у ферментативно активній формі [4].
Препарати серратіопептидази потенціюють антимікробні властивості антибіотиків, НПЗП, аналгетиків, фібринолітиків тощо. Існують дані щодо ефективності серратіопептидази як засобу, що запобігає легеневим ускладненням при COVID‑19, у т. ч. і фіброзу легень. Як відомо, легеневий фіброз характеризується активацією TGF-β і матриксної металопротеїнази, проліферацією фібробластів, опосередкованою накопиченням колагену та позаклітинного матриксу, а також ушкодженням альвеолярного епітелію, паренхіми, капілярів, що може зумовити утруднення дихання, гостру дихальну недостатність [13]. TGF-β1 – один з основних чинників фіброзу та продукції активних форм кисню. Здатність серратіопептидази пригнічувати фактори росту, зокрема TGF-β, разом із пригніченням окисного стресу та експресії прозапальних цитокінів, хемокінів, молекул адгезії свідчить про доцільність використання ферменту в профілактиці й лікуванні фіброзу легень [12].
Установлено також синергічні властивості серратіопептидази з вітаміном D у здатності запобігати тяжким наслідкам COVID‑19 [10, 18].
У пацієнтів із хворобами респіраторного тракту серратіопептидаза покращує мукоциліарний транспорт і мукоциліарний кліренс шляхом зменшення рівня нейтрофілів, протеолізу структурних білків мокротиння і зміни його в’язкопружності [9]. Усе це покращує реологічні властивості мокротиння та сприяє його відходженню. Аналогічно серратіопептидаза зменшує в’язкість виділень з носа, полегшуючи процес санації приносових пахуз.
Серратіопептидаза, кон’югована із фолієвою кислотою та супероксиддисмутазою, підсилює їхній антиоксидантний ефект і зменшує ушкоджувальну дію активних форм кисню, що утворюються в процесі фагоцитозу [20]. Також серратіопептидаза сприяє руйнації біоплівок і може модифікувати фенотип вірулентних бактерій, посилювати протимікробні властивості антибактеріальних засобів [6], у т. ч. β-лактамів, фторхінолонів, макролідів, тетрациклінів, ванкоміцину тощо [2].
Існують дані, що додавання серратіопептидази до протитуберкульозних препаратів дозволяє поліпшити стан хворих із туберкульозним гідропневмотораксом, а в окремих випадках навіть уникнути оперативного лікування [19].
Отже, застосування серратіопептидази в комплексній терапії захворювань дихальних шляхів є патогенетично обґрунтованим.
Метою роботи було експериментально довести переваги застосування серратіопептидази як допоміжного засобу в лікуванні інфекцій респіраторного тракту.
Матеріали та методи
Було проаналізовано анкети щодо ефективності та безпеки застосування препарату серратіопептидази (таблетки Фібриназа, Organosyn) при ГБ й інших захворюваннях дихальних шляхів пацієнтів від 325 сімейних лікарів із різних регіонів України. Розподіл хворих відповідно до їхніх клінічних діагнозів, статі та віку наведено в таблицях 1, 2 і рисунку 1.
Рис. 1. Співвідношення жінок і чоловіків в аналізі
Таблетки Фібриназа в комплексній терапії захворювань дихальних шляхів застосовували 222 пацієнти. Лікарський засіб використовували в дозі 20-30 мг/добу за такими схемами: по 10 мг 2-3 р/день – 142 призначення; по 20 мг 1 р/день – 80 призначень.
|
Таблиця 1. Розподіл пацієнтів відповідно до їхніх діагнозів |
|
|
Захворювання |
Кількість пацієнтів |
|
ГБ |
271 |
|
Гострий риносинусит |
5 |
|
Гострий трахеїт, гострий трахеобронхіт, ларинготрахеїт |
7 |
|
ГВРЗ |
6 |
|
ХОЗЛ |
4 |
|
Обструктивний бронхіт у фазі загострення |
1 |
|
Негоспітальна пневмонія |
20 |
|
Хронічний бронхіт у фазі загострення |
10 |
|
Плеврит |
1 |
|
Усього |
325 |
|
Таблиця 2. Розподіл пацієнтів за віком |
|||
|
Вік, років |
Загальна кількість пацієнтів |
Пацієнти, яким призначали Фібриназу (Фібриназа) |
Пацієнти, яким не призначали Фібриназу (контроль) |
|
19-25 |
17 |
12 |
5 |
|
26-30 |
24 |
15 |
9 |
|
31-35 |
45 |
26 |
19 |
|
36-40 |
42 |
22 |
20 |
|
41-45 |
39 |
21 |
18 |
|
46-50 |
30 |
24 |
6 |
|
51-55 |
41 |
36 |
5 |
|
56-60 |
30 |
21 |
9 |
|
61-65 |
36 |
22 |
14 |
|
66-70 |
9 |
5 |
4 |
|
71-75 |
8 |
7 |
1 |
|
76-80 |
2 |
2 |
0 |
|
81-85 |
1 |
1 |
0 |
|
86-90 |
1 |
1 |
0 |
|
Разом |
325 |
222 |
103 |
103 хворих (контрольна група) лікувалися без застосування Фібринази.
За потреби пацієнти отримували також антибактеріальну терапію (перорально), протикашльові, муколітичні або відхаркувальні препарати. Антибактеріальна терапія призначалася в 214 випадках (65,8% хворих). У 37,3% пацієнтів застосовували азитроміцин; у 52,3% – β-лактамні антибіотики; фторхінолони – в 10,2% випадків. 34,2% хворих антибактеріальну терапію не отримували.
Жарознижувальні (парацетамол) і нестероїдні протизапальні препарати (ібуфрофен, мефенамінова кислота) додатково застосовували 79% пацієнтів. Найбільше хворі використовували препарати ібупрофену (52,3% випадків) і парацетамолу (42,4% пацієнтів); мефенамінову кислоту – в 5,2% випадків. Усі інші жарознижувальні засоби – в поодиноких випадках. Відхаркувальні засоби та муколітики застосовував 171 хворий, протикашльові – 35 пацієнтів. Як додаткову терапію використовували антигістамінні засоби – 3 пацієнти, пробіотики – 11 хворих.
Не фіксувалося суттєвих відмінностей у відносній кількості пацієнтів, котрі застосовували чи не використовували антибактеріальні, жарознижувальні й інші лікарські засоби (в групах Фібринази та контролю).
У процесі дослідження оцінено динаміку змін температури, вираженість клінічних симптомів (кашлю, хрипів) упродовж 7 діб лікування. Результати дослідження обраховували за допомогою програми Statistica 12.0 (StatSoft, Inc., США). Статистичну значущість відмінностей між групами оцінювали за кутовим перетворенням Фішера (φ).
Результати та обговорення
Результати дослідження наведено на рисунках 2-4.
Рис. 2. Динаміка температури тіла пацієнтів на тлі застосування Фібринази
Примітки: * – достовірно порівняно з контролем (лікування без Фібринази; р≤0,05); # – достовірно порівняно з попередньою добою лікування (р≤0,05).
Рис. 3. Динаміка кашлю в пацієнтів на тлі застосування Фібринази
Примітки: * – достовірно порівняно з контролем (лікування без Фібринази; р≤0,05); # – достовірно порівняно з попередньою добою лікування (р≤0,05).
Рис. 4. Динаміка хрипів у пацієнтів на тлі застосування Фібринази
Примітки: * – достовірно порівняно з контролем (лікування без Фібринази; р≤0,05); # – достовірно порівняно з попередньою добою лікування (р≤0,05).
Як свідчать результати випробування, в групах пацієнтів, які отримували Фібриназу, спостерігалася швидша нормалізація температури тіла. Так, із 3-ї доби кількість хворих із лихоманкою 38 °С у групі Фібринази зменшилася на 61% порівняно з попередньою добою (р≤0,05), тоді як у контрольній групі така редукція склала лише 7%. Аналогічна тенденція спостерігалася і на 4-ту добу.
На 5-ту добу лікування серед хворих, котрі застосовували Фібриназу, порівняно з пацієнтами, що отримували стандартну терапію, нормотермія (до 37° С) спостерігалася в 65,7% випадків, у контрольній групі – лише в 28,1% (р≤0,05). На 7-му добу таких хворих було 89,6 та 67,9% (р≤0,05) відповідно. Отже, використання препарату серратіопептидази в комплексній терапії захворювань дихальних шляхів достовірно сприяє швидшій нормалізації температури.
Установлено, що використання Фібринази сприяло швидшому регресу кашлю порівняно з контрольною групою.
Вже із 2-ї доби застосування Фібриназа збільшує кількість пацієнтів, у яких кашель з виразного стає помірним або зникає узагалі. Ці зміни мають статистично значущий характер порівняно з аналогічним показником контрольної групи із 2-ї по 7-му добу спостереження включно.
Аналогічна тенденція спостерігається з динамікою хрипів у легенях пацієнтів.
Уже із 3-ї доби лікування Фібриназою і до 7-ї доби включно спостерігається достовірне відносно контролю збільшення кількості пацієнтів без хрипів.
З огляду на виражену ефективність Фібринази в редукції лихоманки, кашлю та хрипів можна дійти висновку щодо позитивного впливу препарату серратіопептидази на перебіг запальних захворювань респіраторного тракту.
Препарати серратіопептидази загалом добре переносяться. В анкетуванні повідомлялося про 4 випадки побічних реакцій (ПР) при лікуванні Фібриназою (нудота – 3, біль в епігастрії – 1) та 3 випадки в контрольній групі (діарея – 2, головний біль – 1). Усі зафіксовані ПР є передбачуваними та несерйозними. Слід зазначити, що при одночасному застосуванні серратіопептидаза здатна посилювати дію антикоагулянтів, отже, такі комбінації ліків необхідно застосовувати з обережністю та під наглядом лікаря.
Висновки
Встановлено, що використання лікарського засобу Фібриназа (серратіопептидаза) в комплексній фармакотерапії захворювань дихальних шляхів є не лише ефективним, оскільки сприяє швидкому регресу симптомів хвороби (лихоманки, кашлю, хрипів), а й відносно нешкідливим. Отримані результати свідчать про доцільність включення препаратів серратіопептидази до схем комплексного лікування інфекційно-запальних хвороб респіраторного тракту.
Список літератури знаходиться в редакції.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5 (566), 2024 р