11 лютого, 2026
Алмотриптан: надійне й безпечне полегшення головного болю при мігрені
Мігрень – хронічне неврологічне захворювання, симптомами якого є напади інтенсивного, часто пульсуючого та однобічного головного болю (ГБ), що посилюється внаслідок фізичної активності, супроводжується фото- й фонофобією, нудотою і блюванням. Триптани, селективні агоністи 5HT1-рецепторів, дозволяють швидко й безпечно купірувати мігренозний ГБ. Поєднання ефективності та сприятливого профілю безпеки привертають увагу до алмотриптану, представника цього класу препаратів.
Мігрень посідає третє місце серед найпоширеніших захворювань у світі. На мігрень страждає 14,7% населення на планеті, тобто приблизно одна з семи осіб. Напади ГБ зазвичай вперше виникають у молодому віці, що зумовлює значний економічний тягар через зниження працездатності й погіршення якості життя. Мігрень є провідною причиною інвалідизації осіб віком до 50 років, особливо жінок (Боженко Н.Л., Боженко М.І., 2025).
Напади мігрені виникають внаслідок поєднання генетичної схильності та внутрішніх і/або зовнішніх тригерів, а ГБ є первинним (а не симптомом іншої патології) (Yeh et al., 2024). Діагноз цього захворювання ґрунтується на точному і ретельному зборі анамнезу, виключенні вторинного характеру ГБ та знанні діагностичних критеріїв. Згідно із Міжнародною класифікацією ГБ третього видання (ICHD‑3, 2018), є два основних типи мігрені: з аурою та без неї; діагноз встановлюється на основі відповідних діагностичних критеріїв.
Для лікування мігрені застосовують два основних види терапії: абортивну (полегшення болю та пов’язаних симптомів) і профілактичну (спрямована на зниження частоти нападів). Вибір терапії ґрунтується на індивідуалізованому підході з урахуванням анамнезу життя, особливостей перебігу, психоемоційних, соціальних характеристик, а також побажань пацієнта (Ailani et al.,2021).
Для абортивного лікування застосовують прості й комбіновані анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати і специфічні засоби від мігрені, як-от триптани й гепанти, а також ерготаміни і дитани, роль яких в абортивному лікуванні зменшилася.
Алмотриптан – ефективний і безпечний представник класу триптанів
Триптани є селективними агоністами 5-HT1-рецепторів, яким притаманна висока селективність і потужна агоністична активність щодо підтипів 5-HT1B, 5-HT1D, 5-HT1F і, певною мірою, 5-HT1A (Tfelt‐Hansen et al., 2000). Зв’язування триптанів із судинними рецепторами 5-HT1B сприяє звуженню артерій, що розширюються під час нападу мігрені; із нейрогенними та центральними рецепторами 5-HT1D – перешкоджає вивільненню вазоактивних нейропептидів шляхом пригнічення активації трійчастого нерва та блокування передачі больових сигналів до центральної нервової системи (Huang et al., 2020). Виділяють три основних механізми дії триптанів при мігрені: судинний (вазоконстрикція черепних судин через прямий вплив на непосмуговану мускулатуру), тригеміноваскулярний (пригнічення ноцицептивної нейротрансмісії в ділянці стовбура головного мозку та верхнього відділу спинного мозку) і центральний (пригнічення вивільнення вазоактивних нейропептидів трійчастим нервом, що іннервує внутрішньочерепні судини та тверду мозкову оболонку) (Боженко Н.Л., Боженко М.І., 2025).
Місце алмотриптану в арсеналі абортивного лікування мігрені
Одним із ключових кроків в лікуванні мігрені є підбір ефективної та безпечної абортивної терапії, яка дозволяє своєчасно купірувати напад, зменшити його тривалість і виразність, а також зберегти функціональну активність та якість життя. Відповідно до сучасних міжнародних настанов, для більшості пацієнтів із мігренню препарати класу триптанів залишаються основою специфічного лікування гострих нападів (Karlssonet al., 2024). Триптани – це клас, який включає сім різних молекул, з яких в Україні доступні 5 (елетриптан, ризатриптан, суматриптан, золмітриптан, алмотриптан). Кожен із препаратів має свої особливості й місце у структурі арсеналу абортивного лікування мігрені. Це дає можливість індивідуалізувати вибір терапії залежно від характеристик і потреб пацієнта.
Найстаршим і найбільш вивченим представником класу є суматриптан, який традиційно використовується як референтний препарат у порівняльних клінічних дослідженнях. На цьому фоні алмотриптан розглядається як сучасний пероральний триптан зі збалансованими фармакокінетичними та клінічними характеристиками.
Фармакокінетичні та фармакологічні особливості
Алмотриптан характеризується відносно високою та стабільною пероральною біодоступністю (~70%), що забезпечує прогнозовану концентрацію препарату в плазмі крові та досить низьку міжіндивідуальну варіабельність відповіді на терапію (Gras et al., 2002). Така фармакокінетична властивість вважається клінічно значущою в умовах мігренозного нападу, коли уповільнення спорожнення шлунка може впливати на абсорбцію пероральних препаратів.
Метаболізм алмотриптану відбувається за участю моноаміноксидази типу А та, частково, ізоферментів системи цитохрому P450, що зумовлює відносно низький ризик клінічно значущих лікарських взаємодій з антигіпертензивними засобами, статинами, антидепресантами тощо, порівняно з деякими іншими представниками класу (McEnroe, Fleishaker, 2012).
Ефективність у купіруванні нападів мігрені
У рандомізованих клінічних дослідженнях та великих метааналізах показано, що алмотриптан у дозі 12,5 мг є ефективним у зменшенні інтенсивності мігренозного болю та супутніх симптомів, як-от нудота, фото- і фонофобія. Частка пацієнтів, які досягають значущого полегшення або повної відсутності болю через 2 год після приймання, є порівнянною з іншими пероральними триптанами.
Важливою клінічною характеристикою є так званий показник «стійкої безболісності» – відсутність рецидиву болю протягом 24 год після початкового ефекту без необхідності повторного приймання анальгетиків. За даними узагальнених аналізів, алмотриптан демонструє хороші результати за цим параметром, що може зменшувати потребу в додаткових «рятувальних» препаратах і ризик медикаментозно-індукованого головного болю (Pascual, Vila, 2019).
Переносимість і безпека
Триптани як клас можуть спричиняти транзиторні небажані явища, зокрема парестезії, відчуття тиску або тепла в ділянці грудної клітки, запаморочення та втомлюваність. За даними клінічних досліджень, алмотриптан характеризується низькою частотою таких побічних реакцій, часто близькою до показників плацебо (Liu et al., 2024).
У дослідженнях багато пацієнтів із повторними нападами, які отримували алмотриптан протягом тривалого періоду, продовжували демонструвати стабільну ефективність без наростання небажаних реакцій, що важливо для комплаєнсу до терапії при хронічному захворюванні, якот мігрень. Довготривалі спостереження свідчать про стабільний профіль безпеки при повторному застосуванні та низьку частоту відміни препарату через небажані явища, що має значення для прихильності пацієнтів до терапії (Pascual, Vila, 2019).
Місце в сучасній клінічній практиці
Сучасні підходи до лікування мігрені підкреслюють необхідність індивідуалізованого вибору абортивної терапії з урахуванням швидкості початку дії, тривалості ефекту, переносимості, супутніх захворювань і потенційних лікарських взаємодій. У цьому контексті алмотриптан розглядається як один зі збалансованих варіантів пероральної терапії триптанами, що поєднує доведену ефективність з одним із найкращих профілів безпеки серед препаратів класу. Серед його переваг ще слід відмітити відносно низький ризик клінічно значущих лікарських взаємодій з іншими препаратами, що спрощує його призначення пацієнтам, які приймають інші ліки. З огляду на відсутність в Україні триптанів із тривалим періодом напіввиведення, алмотриптан посідає особливе місце як один із найбільш довготривало діючих представників класу. Його фармакокінетичні властивості та хороший профіль безпеки визначають клінічну нішу алмотриптану.
Переваги алмотриптану порівняно з іншими анальгетиками
Висока та стабільна пероральна біодоступність алмотриптану (~70%) забезпечує більш прогнозований і менш залежний від індивідуальних особливостей пацієнта ефект, ніж у суматриптану, біодоступність якого є низькою (~15%) (Gras et al., 2002).
Метааналіз даних 53 досліджень ефективності застосування пероральних триптанів у 24 089 пацієнтів із мігренню, показав, що терапія алмотриптаном у дозі 12,5 мг забезпечувала кращий баланс ефективності й переносимості, ніж суматриптаном по 50‑100 мг. Частка пацієнтів, що позбавлялися ГБ за 2 год, була порівнянною, але в групі алмотриптану спостерігалася нижча частота небажаних реакцій. Тривалу відсутність болю було відзначено у пацієнтів, які не відчували ГБ через 2 год, не мали рецидивів помірного або сильного ГБ і не застосовували жодних ліків для полегшення стану протягом 2‑24 год після терапії (Ferrari et al., 2001).
Триптани, окрім бажаного ефекту зняття й полегшення нападу мігрені, можуть викликати неспецифічні легкі неврологічні та сенсорні симптоми, як-от парестезії, відчуття тиску чи тепла, запаморочення, втомлюваність (у ~2‑6% пацієнтів). За даними досліджень, частота таких скарг була нижчою при застосуванні алмотриптану порівняно із суматриптаном (Liu et al., 2024).
Згідно із даними порівняльних аналізів, алмотриптан не поступається золмітриптану за ефективністю купірування нападу, але має сприятливіший профіль переносимості, пов’язаний із меншою загальною так званою триптан-токсичністю. Золмітриптан іноді вважається потужнішим препаратом, але ключову роль відіграє не максимальна «сила» препарату, а співвідношення швидкого купірування й мінімуму побічних ефектів. Відповідно до цього підходу, баланс для алмотриптану є сприятливішим.
Алмотриптан рідше, ніж інші препарати класу, зокрема й суматриптан, викликає сонливість та запаморочення. Це є безумовною перевагою, якщо для пацієнта критично важлива ясність мислення впродовж дня. До того ж алмотриптан, завдяки помірному метаболізму із залученням ферментів системи CYP і моноаміноксидази A, має менше клінічно значущих взаємодій із антигіпертензивними засобами, статинами, антидепресантами тощо, ніж деякі «старші» триптани, що важливо для осіб із поліфармацією. Зокрема, одночасне застосування моклобеміду й алмотриптану переноситься добре, тоді як взаємодія моклобеміду і суматриптану або золмітриптану є істотною, що необхідно брати до уваги, призначаючи ці препарати (Gras et al., 2002).
Портрет пацієнта для призначення алмотриптану
Це пацієнт, частіше пацієнтка, віком 18-55 років із чітко діагностованою мігренню без аури або з типовою аурою відповідно до критеріїв ICHD-3, без клінічних ознак вторинного ГБ. Напади мають помірну або виразну інтенсивність, супроводжуються фото- та фонофобією, нудотою, іноді – блюванням, зниженням працездатності й потребою припиняти повсякденну активність. Пацієнт раніше мав недостатній або нестійкий ефект від НПЗП чи парацетамолу, відзначає повільний початок їх дії або погано переносить суматриптан (відчуття стискання у грудях, запаморочення, загальна слабкість). Частота нападів не перевищує 9 днів на місяць, ознаки ГБ від надмірного вживання ліків відсутні.
Серцево-судинні фактори ризику відсутні або мінімальні; в анамнезі немає ішемічної хвороби серця, неконтрольованої артеріальної гіпертензії чи інсульту. Пацієнт веде активний спосіб життя, потребує швидкого, прогнозованого та добре контрольованого купірування нападу. Алмотриптан є обґрунтованим вибором для абортивного лікування мігрені завдяки сприятливому профілю переносимості, низькому ризику лікарських взаємодій та зручності контрольованого застосування.
Порівняння із комбінованими анальгетиками
Попри наявність специфічних препаратів для лікування мігрені, засоби традиційної терапії, зокрема поєднання таких анальгетиків, як індометацин, ібупрофен, диклофенак, парацетамол, ацетилсаліцилова кислота тощо із кофеїном, все ще застосовують для купірування гострого мігренозного ГБ (Straube et al., 2011; Barbanti et al., 2024). Основною перевагою таких комбінацій є те, що активні інгредієнти діють на різні молекулярні мішені, а отже, на більшу кількість сигнальних каскадів. Проте їхнім загальним недоліком порівняно із препаратами проти мігрені є те, що вони лише маскують біль, тоді як алмотриптан діє патогенетично, впливаючи на 5-НТ1B/1D-рецептори внутрішньочерепних судин і систему трійчастого нерва, тобто на механізми саме мігренозного нападу.
Часте застосування комбінацій парацетамол / ацетилсаліцилова кислота / кофеїн пов’язане із ризиком ГБ унаслідок надмірного споживання ліків та токсичності для шлунково-кишкового тракту і нирок. Так, у дослідженні H. C. Diener et al. (2011) 7,2% пацієнтів, які отримували таку комбінацію, повідомляли про побічні ефекти, найчастіше шлунково-кишкові розлади із болем у животі, нудоту й запаморочення, порівняно із 2,4% пацієнтів групи плацебо. Терапія триптанами, зокрема алмотриптаном, застосовувана згідно з інструкцією, дозволяє купірувати напад ГБ без хронічного перевантаження анальгетиками, а отже, пов’язана із нижчою частотою побічних ефектів, меншим ризиком гастропатій, гепато- чи нефротоксичності.
На відміну від комбінацій із декількох анальгетиків, алмотриптан забезпечує чіткий, прогнозований антимігренозний ефект, який не «розмивається» додатковими компонентами (Gras et al., 2002).
Висновки
Алмотриптан є ефективним препаратом класу триптанів, застосування якого дозволяє швидко й безпечно полегшувати мігренозний ГБ. Його перевагами над ліками цього класу та іншими анальгетиками є висококонкурентний фармакологічний профіль, стабільність ефективності та безпека, що робить алмотриптан препаратом вибору для багатьох пацієнтів із мігренню.
На українському фармацевтичному ринку доступний препарат Мігретан компанії «Фармліга» у формі таблеток, що містять 12,5 мг алмотриптану. Препарат показаний для купірування ГБ при нападах мігрені з аурою або без неї, поєднуючи ефективний контроль нападу із доброю переносимістю. Мігретан – контроль мігрені без компромісів у переносимості.
Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 1 (76) 2026 р.