30 січня, 2026
Мізопростол, балонна катетеризація чи окситоцин: сучасний погляд на індукцію пологів
Індукція, або стимуляція, пологів залишається однією з найпоширеніших акушерських процедур (частота становить близько 20 %), однак вибір оптимального методу досі часто ґрунтується на локальних традиціях, а не на узагальнених доказах. Великий систематичний огляд і мережевий метааналіз, що охопив понад 100 рандомізованих клінічних досліджень із залученням більш ніж 30 000 жінок із терміном вагітності ≥37 тижнів, надав важливі орієнтири для акушерів-гінекологів.
Автори Кокранівського огляду порівняли 13 фармакологічних, механічних і комбінованих методів індукції, використовуючи низькодозований вагінальний мізопростол як практичний еталон, оскільки саме він найчастіше застосовувався у клінічних випробуваннях. Жоден із методів не продемонстрував чіткої переваги над застосуванням мізопростолу щодо досягнення вагінальних пологів протягом 24 годин, зниження частоти кесаревого розтину через дистрес плода або запобігання перинатальній смертності. Отже, мізопростол залишається обґрунтованою «базовою» опцією для індукції пологів у жінок без рубця на матці.
Водночас мережевий аналіз дозволив виділити певні клінічні нюанси. Комбінація окситоцину з амніотомією асоціювалася з найвищою ймовірністю вагінальних пологів у межах 24 годин, тоді як поєднання балонного катетера з низькою дозою мізопростолу забезпечувало більш стабільний баланс між ефективністю та безпекою. Механічні методи – балонні катетери та осмотичні дилататори – поступалися за швидкістю індукції, проте суттєво знижували ризик гіперстимуляції матки, яка є ключовим фактором фетального дистресу.
Особливу увагу в огляді приділено профілям безпеки. Ризики гіперстимуляції, дистресу плода і розриву матки істотно варіювали залежно від методу, водночас саме механічні підходи виявилися найбільш щадними для матері та плода. Це має практичне значення в умовах обмежених ресурсів або за підвищеного ризику ускладнень, коли контроль за скоротливою активністю матки є критичним.
Дані щодо жінок із попереднім кесаревим розтином залишаються фрагментарними, що автори статті розглядають як серйозну прогалину доказової бази. Попри відсутність методів, які слід було б визнати неприйнятно небезпечними, клінічний контекст, зокрема наявність рубця на матці, готовність шийки, доступність моніторингу, має вирішальне значення для вибору тактики.
Огляд підтверджує: ефективність більшості методів індукції порівнювана, тоді як профіль безпеки часто є ключовим критерієм. Механічні методи, попри помірну ефективність, забезпечують високий рівень безпеки матері й немовляти, тому заслуговують на ширше використання. Здобуті результати можуть стати основою для оновлення клінічних настанов і більш індивідуалізованого підходу до стимуляції пологів.
Джерело: https://www.cochranelibrary.com/cdsr/doi/10.1002/14651858.CD015234.pub2/full