28 травня, 2026
Вагінальний бромокриптин може змінити підхід до лікування аденоміозу
Аденоміоз залишається однією з найскладніших проблем сучасної гінекології через хронічний біль, рясні менструальні кровотечі та суттєве погіршення якості життя пацієнток. Попри широкий спектр доступних методів лікування – від комбінованих оральних контрацептивів до агоністів гонадотропін-рилізинг-гормону, – ефективність терапії часто є недостатньою, а переносимість обмежує тривале застосування. На цьому тлі особливий інтерес викликають нові патогенетично орієнтовані підходи, зокрема вплив на пролактинову регуляцію.
У журналі Scientific Reports опубліковані результати рандомізованого пілотного дослідження, у якому оцінювали ефективність вагінального бромокриптину в пацієнток з аденоміозом. Передумовою для такого підходу стали дані про зв’язок підвищеної пролактинової активності із прогресуванням аденоміозу. Бромокриптин – агоніст дофамінових рецепторів, який традиційно використовують за гіперпролактинемії і деяких ендокринних порушень, - продемонстрував потенціал і в лікуванні гінекологічної патології.
У дослідження включили 64 жінки пременопаузального віку з ультразвуково підтвердженим аденоміозом та рясними менструальними кровотечами. Діагноз встановлювали за типовими трансвагінальними ультразвуковими критеріями: асиметрією товщини міометрія, наявністю міометріальних кіст, нерівністю межі між ендометрієм і міометрієм і характерним акустичним затіненням. Пацієнток рандомізували до двох груп: одна отримувала вагінальний бромокриптин у дозі 2,5 мг із поступовим переходом на дворазове застосування, інша – стандартну терапію мефенаміновою кислотою та комбінованими оральними контрацептивами. Тривалість лікування становила три місяці.
Після завершення терапії у групі бромокриптину зафіксували статистично значуще зменшення інтенсивності болю та об’єму менструальної крововтрати, порівнюючи з контрольною групою. Також у пацієнток скоротилася тривалість менструацій і покращилася регулярність циклу. Показово, що регулярний цикл після лікування спостерігали у 75 % жінок, які отримували бромокриптин, тоді як у контрольній групі цей показник залишався у близько 25 %.
Окрему увагу автори приділили переносимості лікування. Вагінальний шлях введення дозволив мінімізувати гастроінтестинальні побічні реакції, характерні для перорального застосування бромокриптину. Дослідники також відзначили зв’язок між вираженістю кровотеч і такими параметрами, як товщина ендометрія та кількість міометріальних кіст. Водночас вік, маса тіла та об’єм матки істотно не впливали на результати лікування, що свідчить про більшу роль локальних структурних змін у формуванні клінічної симптоматики аденоміозу.
Попри успішні результати, автори наголошують, що дослідження мало пілотний характер і обмежений період спостереження. На сьогодні відсутні дані щодо довгострокового впливу бромокриптину на прогресування аденоміозу, репродуктивні результати та частоту рецидивів після завершення терапії. Проте отримані результати формують підґрунтя для масштабніших клінічних випробувань, які вже розпочалися, і можуть відкрити новий напрямок органозберігального лікування аденоміозу – особливо для пацієнток, які прагнуть уникнути хірургічного втручання або мають обмеження до гормональної терапії.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41598-026-53524-1