6 червня, 2025
Чи може ранній контакт із собаками зменшити генетичну схильність до атопічного дерматиту?
Нове дослідження, опубліковане в журналі «Allergy», показує, що певні чинники навколишнього середовища можуть впливати на ризик розвитку атопічного дерматиту (АД) в дитини. Хоча окремі люди мають генетичну схильність до АД, певні фактори навколишнього середовища можуть збільшувати або зменшувати ризики розвитку патології. Для дослідження перевірили взаємодію між 24 найважливішими генетичними варіантами, пов'язаними з атопічним дерматитом, і 18 факторами навколишнього середовища раннього віку.
Аналіз 25 339 осіб показав переконливі докази взаємодії між сімома факторами навколишнього середовища (вживання антибіотиків, наявність котів або собак як домашніх улюбленців, грудне вигодовування, наявність старших дітей у родині, куріння в сім’ї та гігієнічні особливості) та принаймні одним встановленим генетичним варіантом АД. У додатковому аналізі 254 532 осіб вплив собак взаємодіяв із певним варіантом генетичного ризику на п’ятій хромосомі, поблизу гена, який кодує рецептор інтерлейкіну-7 (IL-7R), білка, що бере участь у функціонуванні імунних клітин.
Лабораторні тести показали, що присутність собак у родині впливає на експресію рецептора інтерлейкіну-7 у клітинах шкіри людини. Фактично наявність домашніх улюбленців змінює генетичний вплив на розвиток атопічного дерматиту, створюючи захисний ефект і пригнічуючи запалення шкіри. Це перше дослідження, яке підтверджує попередні гіпотези про захисний вплив тварин на шкірні захворювання, зокрема АД.
Атопічний дерматит є хронічним запальним захворюванням шкіри, що характеризується свербежем, сухістю та рецидивуючими висипаннями і є найпоширенішою формою екземи в педіатричній практиці, оскільки вражає близько 20 % дітей у всьому світі. АД є мультифакторним захворюванням, що виникає внаслідок взаємодії генетичних, імунологічних та екологічних факторів. До головних причин розвитку патології відносять мутації в гені філагрину, домінування Th2-опосередкованої імунної відповіді з підвищеним рівнем IgE і прозапальних цитокінів, а також вплив алергенів, змін клімату та порушений мікробіом шкіри.
Згідно з міжнародними настановами, лікування АД складається з послідовних кроків, які передбачають зволоження шкіри (регулярне застосування емолентів для відновлення бар'єрної функції шкіри), уникання тригерів, а також місцеве застосування кортикостероїдів та інгібіторів кальциневрину. За тяжких стадій АД застосовують системну терапію глюкокортикостероїдами, імуносупресивними препаратами або біологічними агентами.
Джерело: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/all.16605