21 липня, 2020

Порівняння ефективності монотерапії інгібіторами P2Y12 та ацетилсаліциловою кислотою для вторинної профілактики ССЗ в осіб із діагностованим атеросклерозом: систематичний огляд і метааналіз

Антиагрегантна терапія є сучасним стандартом ведення пацієнтів із діагностованим атеросклерозом. У цьому дослідженні було проведено порівняльну оцінку ефективності монотерапії інгібіторами P2Y₁₂-рецепторів і ацетилсаліциловою кислотою (АСК) із метою вторинної профілактики ССЗ.

Методи. Для включення до цього систематичного огляду та метааналізу було розглянуто всі рандомізовані дослідження, що порівнювали застосування монотерапії інгібіторами P2Y₁₂ із застосуванням АСК із метою вторинної профілактики в пацієнтів з атеросклеротичним ураженням церебральних, коронарних або периферичних артерій. 18 грудня 2019 року було проведено пошук у базах PubMed, Embase, BioMedCentral, Google Scholar і Кокранівському центральному реєстрі контрольованих випробувань. Окрім того, автори дослідження розглянули посилання визначених статей і здійснили пошук резюме досліджень, проведених із 2017 по 2019 рік. Надалі було зібрано дані щодо року публікації, критеріїв включення чи виключення, розміру вибірки, вихідних характеристик пацієнтів, які визначали подальше їх включення до дослідження (а саме наявність ураження церебральних, коронарних або периферичних артерій), типу та дози P2Y₁₂-інгібіторів, дозування АСК, кінцевих точок, оцінки ефективності, тривалості спостереження та відсотка пацієнтів, утрачених для подальшого спостереження. ВШ і 95% ДІ використовувались як значення вибору для ефектів лікування із застосуванням моделі з випадковими ефектами. Первинними кінцевими точками були інфаркт міокарда (ІМ) й інсульт. Ключовими вторинними кінцевими точками – смерть від усіх причин і серцево-судинна смерть. Гетерогенність між дослідженнями була оцінена за допомогою критерію I².

Результати. До метааналізу було включено 9 рандомізованих досліджень, у яких були задіяні 42 108 пацієнтів, випадково розподілених у 2 групи, перша з яких (n=21 043) отримувала інгібітори P2Y₁₂, а друга (n=21 065) – АСК. Серед пацієнтів, які отримували інгібітори P2Y₁₂, було відзначено зниження граничного ризику розвитку ІМ порівняно з учасниками, котрі отримували АСК (ВШ 0,81; 95% ДІ 0,66-0,99; I²=10,9%). Натомість ризик виникнення інсульту (ВШ 0,93; 95% ДІ 0,82-1,06; I²=34,5%), смерті від усіх причин (ВШ 0,98; 95% ДІ 0,89-1,08; I²=0%), серцево-судинної смерті (ВШ 0,97; 95% ДІ 0,86-1,09; I²=0%), а також масивних кровотеч (ВШ 0,90; 95% ДІ 0,74-1,10; I²=3,9%) між групами учасників не відрізнявся. Кількість хворих, яким необхідно було призначити лікування у вигляді монотерапії інгібіторами P2Y12 із метою запобігання розвитку одного ІМ становила 244 особи. Результати такого лікування були послідовними незалежно від типу застосовуваного інгібітора P2Y₁₂.

Висновки. Порівняно із застосуванням АСК монотерапія інгібіторами P2Y₁₂ як вторинна профілактика ССЗ була пов’язана зі зниженням ризику ІМ і зіставним ризиком розвитку інсульту. Проте, зважаючи на велику кількість пацієнтів, які потребували монотерапії інгібіторами P2Y₁₂ задля запобігання розвитку ІМ, і відсутність будь-якого впливу цієї терапії на загальну та судинну смертність, перевага такого лікування є суперечливою.

Chiarito M. et al. Monotherapy with a P2Y₁₂ inhibitor or aspirin for secondary prevention in patients
with established atherosclerosis: a systematic review and meta-analysis. The Lancet. 2020 May 9.

Підготувала Лілія Нестеровська