17 липня, 2025
Американські хірурги випробовують новаторські підходи до пересадки серця після зупинки кровообігу
Значна потреба змушує хірургів шукати нові джерела донорських органів. Один із перспективних напрямів – використання сердець від донорів після зупинки кровообігу (donation after circulatory death – DCD). Такий підхід тривалий час був обмежений через клінічні та етичні виклики, однак нові дослідження, проведені в медичних центрах університету Вандербільта (Нешвілл, США) та Дюкського університету (Дарем, США), демонструють реальні шляхи подолання цих бар’єрів.
На відміну від пересадки серця від пацієнтів із діагностованою смертю мозку, коли серце продовжує функціонувати завдяки штучній вентиляції, за DCD орган припиняє кровообіг, а отже, серце тимчасово позбавляється кисню. Така пауза є критичною для кардіоміоцитів, що значно ускладнює використання серця для пересадки.
Одним зі способів оцінити його життєздатність є тимчасове відновлення кровотоку до грудної клітки донора після зупинки серця – метод нормотермічної регіональної перфузії (NRP). Проте цей підхід має чимало етичних застережень і заборонений у низці клінік. Ще один варіант – «реанімувати» серце у спеціальному апараті поза тілом, який імітує кровообіг. Таке обладнання дороге, складне у транспортуванні та не підходить для маленьких дітей, для яких найчастіше гостро бракує донорських сердець.
У клініці Дюка запропонували компроміс: одразу після вилучення серця із тіла донора його оцінюють на стерильному столі, приєднуючи короткочасну систему подачі крові та кисню, щоби перевірити, чи орган здатний відновити свою функцію. Після нетривалої перфузії серце охолоджують і транспортують. Цей підхід уже продемонстрував успішну пересадку серця тримісячній дитині.
Команда вчених із Вандербільта спростила процедуру: після зупинки серця його промивають холодним розчином із високим вмістом поживних речовин – аналогічно до стандартної підготовки органів при смерті мозку. Ця методика вже дозволила виконати понад 25 пересадок серця. На відміну від NRP, вона не потребує технічної складності чи складних етичних рішень.
Потреба в таких інноваціях надзвичайно висока. Щороку до трансплантаційного листа лише у США додається близько 700 дітей, яким потрібне нове серце, і кожна п’ята дитина не доживає до пересадки. За даними минулого року, пацієнти із DCD становили майже половину всіх потенційних донорів, однак лише 17 % серцевих трансплантацій були здійснені від цієї групи.
Нині обидва підходи перебувають на початковій стадії впровадження. Утім, для клінік, які не можуть або не хочуть використовувати NRP, запропоновані альтернативи відкривають реальну можливість розширити донорський пул – без шкоди для якості пересадженого органа. Перші клінічні результати доводять: серця після зупинки кровообігу можуть бути функціонально не гіршими за ті, які зазвичай застосовують. Подальші дослідження та клінічні випробування стануть наступним етапом, який може змінити підхід до серцевої трансплантації як для дорослих, так і для найменших пацієнтів.
Джерело: https://www.nejm.org/doi/10.1056/NEJMoa2500456