12 листопада, 2025
Коли лікування зайве: оновлені дані про бета-блокатори після інфаркту міокарда
Найбільший у світі аналіз, проведений Національним центром серцево-судинних досліджень Іспанії (CNIC) у співпраці з міжнародними партнерами, поставив крапку в давній кардіологічній суперечці. Згідно з результатами, опублікованими у New England Journal of Medicine і представленими на конгресі Американської кардіологічної асоціації (AHA) 2025 року, бета-блокатори не приносять клінічної користі пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда, та мають збережену систолічну функцію лівого шлуночка (фракцію викиду ≥50 %).
Дослідження об’єднало індивідуальні дані 17 801 пацієнта із п’яти сучасних рандомізованих клінічних випробувань: REBOOT (Іспанія, Італія), REDUCE-AMI (Швеція), BETAMI (Норвегія), DANBLOCK (Данія) і CAPITAL-RCT (Японія). Половина учасників отримували бета-блокатори після виписки з лікарні, інші – ні. Через майже чотири роки спостереження частота серцево-судинних подій (смерть, повторний інфаркт або серцева недостатність) становила близько 8 % у кожній групі без жодної статистично значущої різниці.
«Ми не виявили користі від бета-блокаторів ані щодо загальної або серцевої смертності, ані щодо повторних інфарктів, серцевої недостатності або аритмій», – зазначив керівник дослідження професор Борха Ібаньєс, науковий директор CNIC та кардіолог лікарні Fundación Jiménez Díaz у Мадриді. За його словами, результати були однаковими для всіх підгруп, незалежно від віку, статі та типу бета-блокатора.
Хоча висновки стосуються лише пацієнтів зі збереженою фракцією викиду, дослідники наголошують, що бета-блокатори залишаються незамінними для тих, хто має знижену систолічну функцію (<50 %), хронічну серцеву недостатність або аритмії. Для цих категорій ефективність препаратів залишається доведеною.
Цікаво, що окремі попередні дані (зокрема з випробування REBOOT) навіть натякали на можливу шкідливість бета-блокаторів у жінок, однак об’єднаний аналіз не підтвердив статистично значущої різниці між статями, хоча частота побічних ефектів у жінок була вищою.
Бета-блокатори стали стандартом лікування інфаркту ще у 1970–1980-х роках, коли частота аритмій і серцевої недостатності після інфаркту була високою. Утім, сучасна кардіологія змінилася: своєчасна реперфузійна терапія, ефективні антитромбоцитарні препарати та статинотерапія значно знизили ризики ускладнень.
«У 2025 році ми остаточно переосмислили підхід, який вважався непорушним понад 40 років, – зазначив професор Валентін Фустер, генеральний директор CNIC. – Відтепер пацієнти, які після інфаркту мають нормальну фракцію викиду, не потребуватимуть довічного приймання бета-блокаторів. Це одна з найважливіших змін у кардіології останніх десятиліть».
Близько 70 % хворих після інфаркту мають збережену скоротливу функцію серця. Для них відмова від рутинного призначення бета-блокаторів означатиме не лише спрощення лікування, а й покращення якості життя, адже навіть легкі побічні ефекти (втома, еректильна дисфункція, брадикардія) часто знижують комфорт пацієнтів.
Водночас фахівці закликають не припиняти терапію самостійно. «Деякі пацієнти приймають бета-блокатори з інших причин – наприклад, за аритмії чи серцевої недостатності, – тому рішення про скасування має ухвалювати лікар на плановому прийомі», – підсумував Ібаньєс, який вважає, що їхні висновки можуть змінити клінічні рекомендації в усьому світі.
Джерело: https://www.nejm.org/doi/10.1056/NEJMoa2512686