21 вересня, 2025
МОЗ презентує уніфікований протокол допомоги пацієнтам із плоскоклітинним раком шкіри
На початку вересня 2025 року Міністерство охорони здоров’я України затвердило уніфікований клінічний протокол «Плоскоклітинний рак шкіри». Цей документ має на меті стандартизувати діагностику, лікування та спостереження за пацієнтами з одним із найпоширеніших онкологічних захворювань шкіри. Для практикуючих лікарів це означає чіткі маршрути ведення хворих, уніфіковані критерії діагностики та визначені підходи до терапії.
Плоскоклітинний рак (ПКР) посідає друге місце серед немеланомних раків шкіри – близько 20 % випадків. Найчастіше він локалізується на відкритих ділянках тіла – обличчі, вухах, шиї, руках, тобто там, де шкіра зазнає найбільшого впливу ультрафіолету. Головним фактором ризику лишається тривале сонячне опромінення, зокрема від соляріїв. Додатково на розвиток ПКР впливають імуносупресія, генетичні дерматози, інфікування певними штамами вірусу папіломи людини та застосування фотосенсибілізуючих ліків. Особливо високий ризик мають пацієнти після трансплантації органів – для них імовірність розвитку пухлини зростає у 6–16 разів.
За даними світової онкологічної статистики, щороку реєструються понад 1,5 млн випадків немеланомних раків шкіри, з яких значну частку становить саме ПКР. У країнах із високим рівнем сонячної інсоляції захворюваність подвоїлася за останні 30 років. В Україні лише у 2023 році було виявлено понад 12 тисяч нових випадків немеланомних новоутворень шкіри, водночас третину становив плоскоклітинний рак. П’ятирічна виживаність за умови ранньої діагностики перевищує 90 %, однак за пізніх стадій значно знижується.
Ключове завдання сімейних лікарів – своєчасне розпізнавання підозрілих уражень та направлення пацієнта до спеціалізованих центрів. Діагноз встановлюється виключно за результатами гістології біопсійного матеріалу. Для стадіювання застосовують УЗД, МРТ або КТ залежно від клінічної картини. Важливим критерієм прогнозу є віднесення пухлини до групи низького або високого ризику, що визначає подальшу тактику.
Основним методом лікування лишається хірургічне видалення з мікрографічним контролем країв резекції. У складних випадках застосовують комбінації променевої терапії, імуно- чи таргетної терапії. Водночас наголошується на мультидисциплінарному підході: у плануванні лікування мають брати участь онколог, хірург, радіолог і патоморфолог.
Окрім цього, протокол акцентує увагу на профілактиці. Рутинний популяційний скринінг не довів ефективності, однак рекомендовані регулярні самоогляди та профілактичні консультації для осіб із високим ризиком. Важливо, аби пацієнти після трансплантації органів або ті, хто працює на відкритому повітрі, проходили регулярні перевірки та отримували детальні рекомендації щодо фотозахисту.
Регулярні обстеження рекомендовано починати після 40 років, особливо для осіб зі світлою шкірою та тих, хто має професійний або побутовий контакт із сонцем. Для груп ризику (реципієнтів органів, пацієнтів з імуносупресією, носіїв генетичних дерматозів) обстеження мають проводитися частіше та починатися в молодшому віці.
Таким чином, новий протокол – не лише формальний документ, а реальна можливість для лікарів змінити практику ведення пацієнтів із плоскоклітинним раком шкіри, зробивши її сучасною, доказовою і більш ефективною.
Джерело: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2025/09/dn_1423_11092025_dod.pdf