18 лютого, 2026
Імунологічні зрушення та цифрові технології, або Які ключові оновлення в дерматології відбудуться у 2026 році
Провідні світові фахівці, які взяли участь у конференції Maui Derm Hawaii 2026, окреслили ключові напрямки розвитку дерматології на найближчий рік: домінування пероральних системних препаратів, розширення арсеналу біологічних засобів, поглиблення імунологічних моделей захворювань та інтеграція штучного інтелекту у клінічні рішення. Сукупність цих тенденцій формує зміни із більш точними, тривалими та персоналізованими терапевтичними стратегіями.
Одним із найбільш очікуваних проривів є поява перорального інгібітора інтерлейкіну-23 – ікотрокінри (icotrokinra), що потенційно може забезпечити ефективність, близьку до біологічних препаратів, без ін’єкційної форми введення. Як підкреслила Лінда Стайн Голд (Henry Ford Health System), 2026 рік може стати «роком пероральної терапії псоріазу». Значний інтерес спрямований також на інгібітори TYK2 другого покоління, що демонструють поліпшені профілі безпеки, порівнюючи із доступними нині препаратами.
У сфері атопічного дерматиту Лоуренс Айхенфілд (UC San Diego / Rady Children’s Hospital) наголосив на необхідності розуміння довготривалих імунологічних наслідків таргетної терапії. Водночас тривають дискусії щодо оптимальних точок впливу – інтерлейкінів-4/13/31 або сигнального шляху OX40/OX40L. Професор дерматології та педіатрії зазначив, що питання «імунологічного перезапуску» після тривалого лікування стане критичним для вибору стратегії в дітей і дорослих.
Новий напрямок у терапії акне представив Ніл Бхатія. Він охарактеризував деніфанстат – інгібітор синтази жирних кислот, який зменшує себогенез через вплив на de novo ліпогенез. Такий механізм відрізняється від ізотретиноїну та системних антибіотиків і потенційно дозволяє уникнути типової для цих препаратів токсичності, що може стати практичним зрушенням у лікуванні середньотяжкого та тяжкого акне.
Дослідження, презентовані Доном Ейхенфілдом, показали, що в педіатричній дерматології посилюється роль генетичної діагностики та розробляються біологічні платформи із більшими інтервалами введення. Перехід на пероральні форми деяких біологічних препаратів може суттєво покращити прихильність дітей і підлітків до лікування, що є критично важливим у тривалих терапевтичних курсах.
У суміжній сфері дерматології та ревматології Філіп Міз (University of Washington) зауважив на активному розвитку молекул, що діють на IL-17A/F, IL-23 і TL1A. Особливо перспективними він назвав ультрадовготривалі біологічні засоби, здатні зберігати ефективність при введенні лише один раз або двічі на рік.
Пол Нгхієм, відомий дослідженнями нейроендокринних пухлин шкіри, зосередився на вагомій ролі штучного інтелекту. Він підкреслив, що йдеться не про заміну клініциста, а про інструмент, здатний «підсвітити» ті діагностичні або прогностичні аспекти, які можуть залишитися поза увагою навіть досвідченого лікаря, особливо за складних онкодерматологічних випадків.
Окремо розглядали хронічну екзему кистей і кропив’янку. Вальтер Лішевскі наголосив, що поява ремібротинібу та розширення показань для дупілумабу суттєво переформатовують підходи до цих станів, особливо в пацієнтів із резистентним перебігом.
Сукупність представлених даних демонструє, що дерматологія давно є наукою нового покоління, де молекулярна точність, зручність лікування, мінімізація токсичності та цифрова підтримка стають ключовими пріоритетами. Подальше впровадження нових препаратів і технологій забезпечить глибшу персоналізацію терапії та покращення довгострокових результатів.
Джерело: https://www.hcplive.com/view/what-s-next-dermatology-dermatologists-weigh-in-on-2026