28 травня, 2025
Трансплантація острівців Лангерганса до селезінки – експериментальна стратегія лікування цукрового діабету 1 типу
Дослідники Медичного університету Веньчжоу (Китай) переосмислили селезінку як життєздатне місце для трансплантації острівців Лангерганса. Ця експериментальна техніка не лише створила довгостроковий глікемічний контроль у лабораторних гризунів і приматів, а також не потребувала значного застосування імуносупресивних препаратів для тварин. Новий підхід пропонує менш інвазивний, надійніший та менш ризикований метод відновлення вироблення інсуліну за діабету 1 типу. Хоча вчені очікують на результати довгострокових досліджень і клінічні випробування, перші висновки є успішними.
За цукрового діабету 1 типу імунна система руйнує рідні β-клітини підшлункової залози, що продукують інсулін і скупчуються в острівці Лангерганса. Експериментальна трансплантація острівців дозволяє переносити β-клітини із підшлункової залози донора у ворітну вену печінки реципієнта, де вони осідають у печінкових мікросудинах. У період із 1999 по 2004 рік 471 людині з діабетом 1 типу було проведено трансплантацію острівців у 43 установах по всьому світу, проте така методика має суттєві недоліки. Імунна атака, низький тиск кисню та жорсткість печінкової тканини нерідко руйнують більшість пересаджених острівців упродовж кількох годин. Понад 70 % клітин знищуються до приживлення, що змушує покладатися на кількох донорів на одного реципієнта та перешкоджає терапевтичному успіху.
Були досліджені альтернативні ділянки, такі як око, чепець і поперечно-посмуговані м'язи, проте кожна з них спричиняє ускладнення: від значної інвазивності втручання до поганого виживання острівців. Під час останніх експериментів дослідники з Китаю модифікували селезінку за допомогою наночастинок. Завдяки цьому їм удалося створити васкуляризоване та імуносупресивне середовище для трансплантованих острівців. Учені протестували нову стратегію трансплантації на мишах та макаках. Гризуни отримували острівці від мишей, а приматам імплантували людські острівці від двох донорів.
Острівці, пересаджені в ремодельовані селезінки, утворювали стабільні та довговічні трансплантати завдяки густій судинній мережі і локальному імунному середовищу. Через попереднє моделювання селезінки пересаджені острівці виживали протягом 90 днів і зберігали типову ендокринну структуру. Глікемічний статус тварин відстежували за рівнем глюкози, інсуліну та С-пептиду в крові, а також тесту на толерантність до глюкози.
Джерело: https://www.science.org/doi/10.1126/scitranslmed.adj9615