26 лютого, 2026
Від графіків росту до генетичних тестів: критерії оцінювання низькорослості відповідно до сучасних українських рекомендацій
Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило проєкт наказу щодо затвердження Стандарту медичної допомоги «Низькорослість», який формалізує підходи до діагностики, маршрутизації та лікування дітей із порушенням росту. Документ систематизує ключові принципи сучасної ендокринології та педіатрії, зосереджуючи увагу на ранньому виявленні патологічних станів, що можуть маскуватися під «конституційні» варіанти розвитку.
Низькорослість розглядають як гетерогенний стан, що може бути варіантом норми або маркером генетичних, ендокринних чи системних захворювань. Новий стандарт підкреслює важливість регулярних антропометричних вимірювань під час профілактичних оглядів, адже саме динаміка росту, а не одноразовий показник є ключовим індикатором порушень. Особливу увагу звертають на швидкість росту: її зниження часто передує клінічним проявам дефіциту харчування, запальних захворювань кишечника, хронічної хвороби нирок або ендокринних дисфункцій.
У документі детально описано порогові значення, що визначають нормальний зріст і низькорослість. Наголошено, що діти, чиї показники зросту падають нижче -2 сигмальних відхилень, потребують розширеної діагностики, яка складається із визначення кісткового віку, оцінки генетичного потенціалу та базового лабораторного скринінгу. Рентгенографія зап’ястка залишається фундаментальним інструментом, що дає змогу розрізнити конституційну затримку росту та ендокринні або системні порушення.
Окремо акцентовано на гендерному дисбалансі: хлопчики значно частіше скеровуються на консультацію ендокринолога, тоді як дівчаток із легкими проявами низькорослості недообстежують, що призводить до запізнілої діагностики синдрому Тернера. Новий стандарт чітко визначає необхідність каріотипування в дівчат із низьким зростом незалежно від наявності інших симптомів.
Стандарт уперше системно описує показання до генетичного тестування, зокрема у випадках дуже низького зросту, дисморфічних рис або відсутності надолуження росту в дітей, народжених малими для гестаційного віку. Важливо, що ідіопатична низькорослість залишається діагнозом виключення та потребує ретельного підтвердження.
Із лікувальних стратегій документ наголошує на диференційованому підході: діти із сімейним низьким зростом або конституційною затримкою розвитку не потребують терапії, тоді як пацієнти із підтвердженим дефіцитом гормону росту чи іншими ендокринними або системними захворюваннями повинні отримувати цілеспрямоване лікування відповідно до етіологічного чинника.
Запровадження нового Стандарту формує уніфікований підхід до ведення пацієнтів із низькорослістю, усуває діагностичні прогалини та оптимізує маршрутизацію. Очікується, що систематизація критеріїв оцінювання, зниження гендерних упереджень і посилення ролі первинної ланки сприятимуть ранньому виявленню складних випадків, а значить, підвищать ефективність лікування і якість життя дітей.
Джерело: http://moz.gov.ua/storage/uploads/8695cec0-e3e4-492b-9326-2953886aaa95/2026_01_14_%D0%A1%D0%9C%D0%94-%D0%9D%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D1%81%D1%82.pdf