24 квітня, 2026
Коморбідність визначає терапію: головні оновлення рекомендацій AACE 2026 щодо цукрового діабету 2 типу
Оновлений консенсус Американської асоціації клінічних ендокринологів (AACE, 2026) пропонує суттєвий перегляд підходів до ведення цукрового діабету 2 типу, зміщуючи фокус із виключно глікемічного контролю на індивідуалізовану стратегію з урахуванням коморбідностей. Документ інтегрує останні клінічні дані та включає окремий розділ класифікації діабету, що має принципове значення для уникнення діагностичних помилок. Зокрема, підкреслюється необхідність диференціації з автоімунними формами (визначення антитіл до GAD65, IA-2, ZnT8), а також іншими варіантами, включно із MODY, що безпосередньо впливає на вибір терапії.
Ключовим концептом залишається коморбідноцентричний підхід, де стартова фармакотерапія визначається не рівнем HbA1c, а наявністю серцево-судинних і ниркових уражень. У пацієнтів із серцевою недостатністю пріоритет надається інгібіторам натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (дапагліфлозин, емпагліфлозин), які демонструють значуще зниження ризику госпіталізацій та серцево-судинної смертності. За хронічної хвороби нирок ці препарати також уповільнюють прогресування нефропатії, а їхня комбінація з фінереноном забезпечує додатковий нефропротективний ефект.
У разі атеросклеротичних серцево-судинних захворювань або високого ризику їхнього розвитку рекомендовано застосування агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1, зокрема семаглутиду чи дулаглутиду, які довели здатність знижувати частоту великих серцево-судинних подій. Окремо виділено пацієнтів із метаболічно асоційованою стеатотичною хворобою печінки, для яких семаглутид у дозі 2,4 мг продемонстрував клінічно значущу регресію стеатогепатиту та фіброзу.
Серед нових терапевтичних опцій увагу привертає тирзепатид – подвійний агоніст GIP/GLP-1, який показав ефективність не лише в контролі глікемії, а й у зниженні маси тіла та покращенні перебігу серцевої недостатності. Паралельно розглядаються інновації в інсулінотерапії, зокрема тижневий інсулін ікодек, що в дослідженнях демонструє покращення контролю глікемії та підвищення прихильності пацієнтів до лікування.
Окрему увагу приділено досягненню цільових показників: HbA1c ≤6,5 % за умови безпеки, а також контролю часу в цільовому глікемічному діапазоні за використання безперервного моніторингу глюкози. Підкреслюється необхідність регулярного перегляду терапії кожні 3 місяці для запобігання терапевтичній інерції.
Отже, оновлений алгоритм AACE закріплює перехід до персоналізованої медицини, де лікувальна тактика визначається комплексною оцінкою пацієнта. Впровадження цих підходів дозволить не лише покращити глікемічний контроль, а й суттєво знизити серцево-судинні та ниркові ускладнення, що є ключовими факторами прогнозу за цукрового діабету 2 типу.
Джерело: https://www.endocrinepractice.org/article/S1530-891X(26)00022-4/fulltext