26 жовтня, 2026
Первинний біліарний холангіт: нові рекомендації щодо діагностики та лікування від AGA та AASLD
Американська гастроентерологічна асоціація (AGA) та Американська асоціація з вивчення захворювань печінки (AASLD) опублікували спільні клінічні рекомендації щодо діагностики й лікування первинного біліарного холангіту (ПБХ) – хронічного автоімунного захворювання, за якого імунна система ушкоджує дрібні внутрішньопечінкові жовчні протоки. Прогресування холестазу може призводити до фіброзу, цирозу та печінкової недостатності. Документ зосереджений на практичних питаннях, зокрема діагностиці за нетипових серологічних профілів, виборі терапії другої лінії та контролі свербежу.
За підозри на ПБХ у пацієнтів із негативними результатами тесту на антимітохондріальні антитіла рекомендовано визначати антитіла до SP100 і GP210. Їхнє виявлення може допомогти підтвердити діагноз і уникнути біопсії печінки в частини пацієнтів. Для оцінювання ризику прогресування захворювання рекомендовано вимірювати жорсткість печінки за допомогою еластографії. Водночас оптимальна частота повторних досліджень поки не встановлена через брак доказів.
Урсодезоксихолева кислота залишається препаратом першої лінії. Якщо відповідь на лікування недостатня або пацієнт не переносить препарат, можна розглядати агоністи рецепторів, активованих проліфераторами пероксисом (PPAR), як додаткову терапію або альтернативу. Оновлення рекомендацій особливо актуальне після вилучення обетихолевої кислоти з ринку США наприкінці 2025 року. Вибір наступного етапу лікування має враховувати ризик прогресування, клінічні характеристики захворювання, переносимість препаратів і вподобання пацієнта.
Окрему увагу приділено свербежу помірної або тяжкої інтенсивності, який може істотно погіршувати сон і якість життя. Для його лікування рекомендовано розглядати лінериксибат. Перед призначенням лікарю та пацієнту варто спільно оцінити очікувану користь, можливі шлунково-кишкові побічні ефекти, вартість лікування та індивідуальні пріоритети. Ще одна рекомендація стосується пацієнтів після трансплантації печінки: профілактичне застосування урсодезоксихолевої кислоти може зменшити ризик рецидиву ПБХ і втрати трансплантата.
«За останні п’ять років можливості лікування ПБХ суттєво змінилися: з’явилися нові варіанти терапії другої лінії, а препарат, який застосовували протягом десятиліття, вибув із доступних у США засобів», - зазначив доктор медицини Девід Н. Ассіс, один з авторів рекомендацій. Інша авторка, докторка медицини Марлін Майо, наголосила, що документ відповідає на конкретні клінічні запитання, але не охоплює всіх аспектів ведення пацієнтів і не усуває потреби в подальших дослідженнях.
Джерело: https://www.gastrojournal.org/article/S0016-5085(26)07232-X/fulltext
