1 травня, 2026
Настанова AGA щодо геморою: менше агресивних втручань, більше доказового консервативного лікування
Американська гастроентерологічна асоціація (American Gastroenterological Association – AGA) оприлюднила оновлені клінічні рекомендації щодо діагностики та лікування гемороїдальної хвороби – одного з найпоширеніших проктологічних станів, який до 50-річного віку виникає майже в половини населення. Документ акцентує увагу на необхідності раціонального підходу до терапії, оскільки значна частина пацієнтів отримують симптоматичне лікування без підтвердження діагнозу або з надмірним використанням малоефективних засобів.
Експерти наголошують, що базою лікування залишаються зміни способу життя. Найкращу доказову ефективність продемонстрували збільшення споживання харчових волокон, профілактика закрепів та зменшення тривалості й напруження під час дефекації. Саме хронічне напруження розглядається як один із ключових механізмів прогресування геморою. Водночас популярні сидячі ванни та більшість безрецептурних місцевих засобів мають обмежену доказову базу, хоча можуть тимчасово зменшувати свербіж або дискомфорт.
Окрему увагу рекомендації приділяють місцевим кортикостероїдам. Їх дозволено застосовувати лише короткими курсами – не довше двох тижнів – через ризик атрофії шкіри, подразнення та локальних ускладнень. Також AGA підкреслює, що різкий біль під час дефекації не є типовим проявом геморою і значно частіше свідчить про анальну тріщину. Виражений больовий синдром характерний переважно для гостро тромбованих гемороїдальних вузлів.
Ключовим елементом ведення пацієнтів визнано правильну діагностику. Перед початком лікування рекомендовано проводити фізикальне обстеження з аноскопією, що дозволяє підтвердити джерело кровотечі, оцінити ступінь внутрішнього геморою та виключити інші захворювання аноректальної зони. Такий підхід особливо актуальний для пацієнтів із ректальною кровотечею, у яких симптоми можуть маскувати запальні, неопластичні або судинні ураження.
За неефективності консервативної терапії перевагу рекомендують надавати малоінвазивним амбулаторним втручанням. Лігування латексними кільцями та інфрачервона коагуляція продемонстрували подібну короткострокову ефективність, однак бандажування має кращі віддалені результати за пролапсу та рецидивних кровотеч. Саме ці методи рекомендовані як перша лінія інтервенційного лікування за геморою I–III ступеня до розгляду гемороїдектомії.
Хірургічне лікування залишається методом вибору за IV ступеня, а також у пацієнтів із комбінованими внутрішніми та зовнішніми вузлами або неефективністю малоінвазивних процедур. Гостро тромбований геморой, що супроводжується інтенсивним болем, рекомендовано лікувати шляхом хірургічного розтину та дренування.
Оновлення також містить рекомендації для складних клінічних категорій. У вагітних геморой найчастіше лікують консервативно з корекцією закрепів та використанням місцевих симптоматичних засобів. Пацієнтам із хворобою Крона або виразковим колітом інвазивні втручання рекомендовано відтерміновувати до досягнення ремісії. У хворих на цироз важливо диференціювати геморой від ректальних варикозно розширених вен, а за наявності коагулопатії перевагу слід віддавати інфрачервоній коагуляції.
Джерело: https://www.cghjournal.org/article/S1542-3565(26)00282-X/abstract